Рішення

від 03.08.2018 по справі 344/13989/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/13989/17

Провадження № 2-а/344/378/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючого-судді Антоняка Т.М.

секретарів Підхомної Н.М., Максимів Н.С., Устинської Н.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, міського голови міста Івано-Франківська ОСОБА_5, Управління освіти та науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_6 освіти та науки Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження від 30.08.2016 року № 860-с в частині звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач ) звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі - Відповідач 1 ), міського голови міста Івано-Франківська (надалі - Відповідач 2 ), Управління освіти та науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі - Відповідач 3 ), ОСОБА_6 освіти та науки Івано-Франківської міської ради (надалі - Відповідач 4 ), в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Івано-Франківська від 30.08.2016 року №860-с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління освіти і науки з виховної роботи і позашкільної освіти виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з 01.09.2016 року; поновити її на посаді заступника директора ОСОБА_6 освіти та науки з виховної роботи і позашкільної освіти Івано-Франківської міської ради з 01.09.2016 року; стягнути з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь Позивача середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу; стягнути з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь Позивача 10 000,00 грн. завданої їй моральної шкоди.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та в заяві про зміну позовних вимог.

Зокрема, позовні вимоги мотивовані тим, що Позивача, на її думку, було незаконно звільнено з посади заступника начальника управління освіти і науки з виховної роботи і позашкільної освіти виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (у зв'язку з ліквідацією управління), оскільки, як зазначила Позивач, фактично ліквідації Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не відбулося, а відбулася зміна назви органу управління освітою в структурі виконавчого комітету.

Враховуючи зазначене, на думку Позивача, міський голова, як її прямий роботодавець, зобов'язаний був перевести її на рівноцінну посаду в департаменті освіти та науки, а саме - заступника директора департаменту освіти та науки з виховної роботи і позашкільної освіти.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 посилалася на порушення Відповідачем процедури звільнення Позивача з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, зокрема, на факт не пропонування їй іншої підходящої роботи.

Враховуючи незаконність звільнення, Позивач просила поновити її на посаді заступника директора ОСОБА_6 освіти та науки з виховної роботи і позашкільної освіти Івано-Франківської міської ради з 01.09.2016 року, а також стягнути з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на її користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу та 10 000,00 грн. завданої їй моральної шкоди, яка проявилася у фізичних і душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнала у зв'язку з винесенням щодо неї неправомірних рішень.

Представник відповідачів - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та міського голови міста Івано-Франківська, - в судовому засіданні заперечила проти позову та просила відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Додатково представник Відповідача звернула увагу на те, що при звільненні Позивача з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (у зв'язку із ліквідацією управління) роботодавцем було дотримано всіх вимог чинного трудового законодавства України.

Зокрема, представник Відповідача зазначила про те, що Позивача було у встановлений чинним трудовим законодавством строк попереджено про наступне вивільнення; Позивачу пропонувалася інша робота, однак ОСОБА_1 від неї відмовилася.

Представники відповідача ОСОБА_6 освіти та науки Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечили, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, у зв'язку з чим просили відмовити у їх задоволенні.

Як зазначили представники Відповідача 4, підставою звільнення ОСОБА_1 із посади заступника начальника Управління освіти і науки з виховної роботи і позашкільної освіти виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради є ліквідація Управління освіти і науки Івано-Франківського міськвиконкому згідно Рішення Івано-Франківської міської ради №42-2 від 22.12.2015 р. Про виконання рішення сесії міської ради №4-1 від 01.12.2015 р. . про наступне вивільнення Позивача було повідомлено у встановленому порядку за 2 місяці, а також запропоновано іншу роботу - посаду директора новоствореного позашкільного навчального закладу - Центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, однак від переведення на вказану посаду ОСОБА_1 відмовилася.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення Позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника Управління освіти і науки з виховної роботи і позашкільної освіти виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з 16 вересня 2008 року.

Розпорядженням міського голови від 30 серпня 2016 року №860-с Про звільнення з роботи ОСОБА_1С. ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління освіти і науки з виховної роботи і позашкільної освіти виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 31.08.2016 р. в зв'язку з ліквідацією п.1 ст. 40 КЗпП України.

Вищевказане розпорядження про звільнення Позивач вважає незаконним та просить його скасувати, поновивши Позивача на роботі, та сплативши середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду, завдану незаконним звільненням.

За загальним правилом будь-яке звільнення особи у трудових відносинах має бути обґрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для звільнення, передбачену Кодексом законів про працю України.

Як зазначено в Розпорядженні міського голови від 30 серпня 2016 року №860-с Про звільнення з роботи ОСОБА_1С. , підставою звільнення Позивача за пунктом 1 статті 40 КЗПП України є ліквідація Управління освіти і науки Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю.

Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (частина 3 статті 40 Кодексу законів про працю України).

Крім того, згідно з частинами 1-3,5,8 статті 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Порядок вивільнення працівників врегульовано статтею 49-2 Кодексу законів про працю України.

Так, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм права свідчить про те, що при звільненні працівника з роботи на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (зокрема, у зв'язку із ліквідацією) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний дотриматися наступної імперативної процедури:

1) персонально попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці;

2) запропонувати працівнику переведення (за його згодою) на іншу роботу (у разі відмови працівника від переведення або відсутності іншої роботи - довести до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці).

3) врахувати передбачене чинним законодавством переважне право працівника (в разі наявності) на залишення на роботі;

Крім того, факт ліквідації підприємства повинен підтверджуватися належними засобами доказування.

Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення .

Як встановлено Судом, Рішенням Івано-Франківської міської ради від 22.12.2015 р. № 42-2 Про виконання рішення сесії міської ради №4-1 від 01.12.2015 р. припинено, зокрема, Управління освіти і науки Івано-Франківського міськвиконкому (код ЄДРПОУ 02143465) шляхом його ліквідації (п.п. 1.4 пункту 1, пункт 9).

Пунктом 6 вищевказаного рішення створено ОСОБА_6 освіти та науки Івано-Франківської міської ради.

Як підтверджується матеріалами справи та поясненнями Позивача, у встановлений законом 2-місячний строк її було попереджено про наступне вивільнення.

Крім того, згідно ОСОБА_7 від 30.08.2016р., складеного заступником директора департаменту освіти та науки з організаційних питань, змісту освіти та інновацій ОСОБА_8, заступником директора департаменту освіти та науки з господарських та соціально-економічних питань ОСОБА_9, головним спеціалістом з кадрової роботи департаменту освіти та науки ОСОБА_10, головою Івано-Франківського міськкому профспілки працівників освіти і науки ОСОБА_7 (а.с.47), ОСОБА_1, заступнику начальника Управління освіти і науки з виховної роботи і позашкільної освіти виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, у зв'язку із припиненням (ліквідацією) управління освіти було запропоновано переведення на посаду директора новоствореного позашкільного навчального закладу - Центру туризму краєзнавства учнівської молоді Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області. Від переведення на запропоновану роботу ОСОБА_1 відмовилася, посилаючись на те, що її не влаштовує розмір заробітної плати та статус особи.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що при звільненні ОСОБА_1 з посади заступнику начальника Управління освіти і науки з виховної роботи і позашкільної освіти виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, відповідачами 1,2 було дотримано вимог чинного трудового законодавства України, яке регулює порядок звільнення особи з підстави ліквідації підприємства, оскільки у строк за два місяці персонально попереджено ОСОБА_1С, про наступне вивільнення, запропоновано їй іншу роботу за посадою, яка відповідає її освіті, від якої Позивач відмовилася.

Стосовно посилання Позивача на те, що фактично у спірних правовідносинах не відбулося ліквідації Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, а лише зміна назви (на ОСОБА_6 освіти та науки Івано-Франківської міської ради), Суд звертає увагу на те, що правовою підставою ліквідації Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради стало Рішення Івано-Франківської міської ради від 22.12.2015 р. № 42-2 Про виконання рішення сесії міської ради №4-1 від 01.12.2015 р. , тобто окреме рішення Івано-Франківської міської ради, як суб'єка владних повноважень.

Вказане рішення не є предметом оскарження в рамках даної справи, а тому Суд не може аналізувати його на предмет законності. При цьому, доказів на підтвердження того, що дане рішення оскаржувалося у встановленому чинним законом порядку, або було визнано протиправним та скасовано, Суду на надано.

За таких обставин, Розпорядження міського голови від 30 серпня 2016 року №860-с Про звільнення з роботи ОСОБА_1С. прийнято з дотриманням вимог чинного трудового законодавства України, процедури звільнення Позивача з посади за даним розпорядженням відповідачами не порушено.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови Івано-Франківська від 30.08.2016 року №860-с в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлення її на посаді заступника директора ОСОБА_6 освіти та науки з виховної роботи і позашкільної освіти Івано-Франківської міської ради з 01.09.2016 року є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь Позивача середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу та 10 000,00 грн. завданої їй моральної шкоди, як похідні позовні вимоги, задоволенню не підлягають.

На підставі п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , ст.ст. 5-1, 36, 40, 43, 49-2 Кодексу законів про працю України керуючись ст. ст. 2, 5,6, 10, 11, 14, 77, 243-245, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, міського голови міста Івано-Франківська ОСОБА_5, Управління освіти та науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_6 освіти та науки Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження від 30.08.2016 року № 860-с в частині звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено 03.08.2018 року.