Ухвала

від 01.08.2018 по справі 587/1951/18

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/1951/18

УХВАЛА

про забезпечення позову

01 серпня 2018 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Дашутіна І.В., при секретарі Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми заяву ОСОБА_1 - представника позивача ТОВ Арістей про забезпечення позову по справі за позовом ТОВ Арістей до ОСОБА_2, ТОВ Алвика про визнання недійсними договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

01 серпня 2018 року ухвалою Сумського районного суду Сумської області було відкрито провадження у справі за позовом ТОВ Арістей до ОСОБА_2, ТОВ Алвика про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування державної реєстрації іншого речового права. Представник позивача подала до суду заяву про забезпечення позову, мотивуючи її наступним.

ТОВ Арістей звернулось до Сумського районного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач 1), ТОВ Алвика (далі відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ АЛВИКА від 17.05.2016 року б/н на оренду земельної ділянки площею 3.8551 га в тому числі ріллі 3.2816 з кадастровим номером: 5924755800:03:003:0128 та сіножатей 0.5735 га з кадастровим номером 5924755800:03:002:0258 строком на 10 років з дати їх укладення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відносно цих же земельних ділянок, на які укладено спірний договір між відповідачем 1 та відповідачем 2, у позивача також, ще раніше, 05.01.2005 року, укладено договір оренди між орендодавцем - відповідача 1, з урахуванням додаткового договору, строком до 12.11.2026 року, який зареєстрований у Державному реєстрі земель 30.06.2005 року № 040561300328 і ця земельна ділянка фактично перебуває у користуванні позивача за актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 04.07.2005 року, за неї сплачується орендна плата відповідачеві 1, що підтверджується видатковим касовим ордером № 163 від 20.12.2016 року, не дивлячись на те, що до цього, 17.05.2016 року, ним було укладено спірні уданій справі договори з відповідачем 2.

З боку відповідача 1 не ініціювалось припинення договору оренди з позивачем, він не звертався до суду у жодній справі щодо розірвання вказаного договору або про повернення з користування позивача спірної земельної ділянки.

Тобто, у своїй позовній заяві, позивач фактично вказує на наявність подвійної оренди та, як наслідок, подвійної реєстрації права оренди однієї і тієї ж земельної ділянки, як за позивачем, так і за відповідачем 2, яка відбулась за неправомірного укладення між відповідачем 1, який прийняв спадщину після орендодавця спірної земельної ділянки та відповідачем 2, спірного у даній справі договору оренди та неправомірного прийняття державними реєстраторами рішення про реєстрацію права оренди, яке вже зареєстровано за позивачем (відомості з реєстру щодо укладених спірних договорів та їх реєстрації додано до матеріалів позову).

Наявність укладених спірних у даній справі договорів оренди, акту приймання - передачі цих ділянок та державної реєстрації цього права оренди за відповідачем 2, забезпечує відповідачеві 2 безперешкодний доступ до земельних ділянок, які фактично перебувають у володінні та користуванні позивача, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 25 ЗУ Про оренду землі початок права користування земельною ділянкою пов'язується саме із моментом реєстрації цього права за договором.

Тобто, фактично, відповідач 2 має всі формальні підстави для зайняття земельних ділянок та використання їх у власній господарській діяльності не дивлячись на те, що ці ж ділянки фактично перебувають у володінні позивача і останній сплачує за них орендну плату, що за своєю суттю становить потенційну загрозу для виконання судового рішення у даній справі.

Отже, йдеться про те, що у зв'язку з укладенням відповідачами спірних договорів оренди відбулось незаконне подвійне користування цими земельними ділянками і фактично, на місцевості це зводиться до того, що хто перший захватить ці ділянки в натурі, той і буде ними користуватись.

Такі події за своєю суттю не можуть бути притаманними правовій державі й підлягають примусовому припиненню завдяки втручанню судової влади в межах процессуального законодавства.

Таким чином, вказані дії відповідача 2 можуть завдати значних майнових збитків позивачеві до вирішення данного спору по суті, а у разі ухвалення судового рішення за даним позовом на користь позивача, реально не відновить порушених прав позивача, оскільки на той час спірні ділянки вже можуть перебувати у фактичному користуванні відповідача 2.

Для відновлення ж порушених прав, позивачеві доведеться прикласти значних майнових витрат та багато часу, в т.ч. для звернення до відповідного суду з позовом про стягнення збитків та звільнення земельних ділянок відповідачем 2.

Наведене у сукупності свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, як орендаря спірної земельної ділянки до ухвалення рішення у даній справі.

При розгляді даної заяви про забезпечення позову, суд враховувати практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 рішення по справі Шмалько проти України визначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно- правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові N 6-605цс16 від 25.05.2016 р., забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

В заяві зазначені дані про позивача: товариство з обмеженою відповідальністю Арістей , смт. Степанівка, вул. Комсомольська, 30 А, Сумського району Сумської області, ЄДРПОУ 32843926.

Враховуючи вищевикладене, і те, що термінове невжиття заходів для забезпечення даного позову може утруднить виконання рішення суду або взагалі унеможливить виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151, 152 та 153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Забезпечити позов наступним чином: заборонити товариству з обмеженою відповідальністю АЛВИКА (код ЄДРПОУ 37781402) здійснювати право володіння та користування земельними ділянками кадастровий № 5924755800:03:003:0128, № 5924755800:03:002:0258.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити ухвалу суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Сумської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Дашутін