Постанова

від 03.08.2018 по справі 638/16263/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 серпня 2018 року

м.Харків

справа № 638/16263/17

провадження № 22-ц/790/3799/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кружиліної О.А., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Укргазтехкомплекс

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазтехкомплекс про стягнення сум за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазтехкомплекс , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2018 року та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 12 квітня 2018 року, постановлене під головуванням судді Штих Т.В. в залі суду в місті Харкові, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Укргазтехкомплекс про стягнення сум.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Укргазтехкомплекс на користь ОСОБА_1 суму 6 633,20 грн. - нараховану та не виплачену заробітну плату, а також 50817, 90 грн. - середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку ( розрахунок проведено до 24 січня 2018 року). В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави суму судового збору в розмірі 704 грн.

12 квітня 2018 року судовим рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова відмовлено у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі.

В апеляційній скарзі ТОВ Укргазтехкомплекс просить скасувати частково рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з товариства на користь позивачки нараховану та не виплачену заробітну плату у розмірі 6 633,20 грн., в іншій частині позову - відмовити.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; відповідач не заперечує проти стягнення не виплаченої заробітної плати, проте зазначає, що інші вимоги заявлені позивачкою з пропуском тримісячного строку позовної давності.

В апеляційних скаргах представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції від 26.02.2018 року та додаткове рішення від 12.04.2018 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати після звільнення саме до дати фактичного проведення повного розрахунку включно, тобто до дати ухвалення судового рішення. Крім того, судом при ухваленні рішення не допущено його негайного виконання. Вважає, що позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є доведеними та обґрунтованими, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ Укргазтехкомплекс .

ТОВ Укргазтехкомплекс подало відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, просило залишити її без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ Укргазтехкомплекс не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги та відмовляючи в ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що стягненню підлягають лише нарахована та не виплачена заробітна плата, а також середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку в межах позовних вимог до 24.01.2018 року, інші вимоги є недоведеними.

Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у філіалі ТОВ Украгазтехкомплекс в місті Харкові на посаді інженера-пректувальника відділу ПС (14А) з 05 серпня 2013 року по 12 лютого 2016 року (а.с.18,19).

За даними бухгалтерського обліку ТОВ Украгазтехкомплекс заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 станом на 18 січня 2018 року становить 6 633,20 грн. (а.с.86).

Відповідачем не заперечується факт того, що заборгованість по заробітній платі на день звільнення позивачці виплачена не була.

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що стягненню на її користь з відповідача підлягає як нарахована та не виплачена заробітна плата, так і сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, а також середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку до дати фактичного проведення повного розрахунку.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату. А саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Ця ж норма пролонгована змістом частини 1 статті 24 Закону України Про оплату праці .

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, які належать працівнику при звільненні, проводиться в день звільнення, при цьому про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Здійснення розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п.8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Зважаючи на зазначене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів в період затримки.

Суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що з ТОВ Укргазтехкомплекс на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 6 633,20 грн., а також середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку.

Проте суд першої інстанції не врахував, що невиконання роботодавцем вимог ст.116 КЗпП України є триваючим правопорушенням, тому звільнений працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог за ст.117 цього ж Кодексу моментом припинення правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, у тому числі за рішенням суду.

Верховний Суд України в п. 20 постанови Пленуму Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 роз'яснив, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Такі ж правові позиції наведені в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-39 цс11 та від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60 цс11.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 12 лютого 2016 року до дати фактичного проведення повного розрахунку (а.с.100). З урахуванням уточнених позовних вимог станом на 24 січня 2018 року позивачкою розрахована сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 50 817,90 грн. Разом з тим моментом припинення правопорушення із невиплати заробітної плати у спірних правовідносинах є день фактичного розрахунку, тобто день винесення рішення судом першої інстанції про стягнення заборгованості по заробітній платі, а саме 26 лютого 2018 року.

З наданого ОСОБА_1 розрахунку вбачається, що станом на 24.01.2018 року середній заробіток за затримку виплати заробітної плати при звільненні становить 50817,90 грн., а за період з 25.01.2018 року по дату ухвалення рішення, 26.02.2018 року - 2 074,20 грн.

Таким чином суд першої інстанції не врахував вищевказаного та помилково прийшов до висновку про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні лише до 24.01.2018 року.

Колегія суддів вбачає підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні з ТОВ Укргазтехкомплекс на користь ОСОБА_1 у розмірі 52 892,10 грн.

ТОВ Укргазтехкомплекс не надано жодного документу, який би спростовував розрахунок середньоденної заробітної плати у вказаному розмірі, наданий позивачкою.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги позивачем не доведені, а саме ОСОБА_1 не змогла довести правильності розрахунку суми компенсації, клопотання про залучення відповідного спеціаліста не заявляла.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1, 3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідач ТОВ Укргазтехкомплекс не заперечує того, що ним не здійснена виплата позивачці всіх сум, що належали їй при звільненні в день звільнення 12.02.2016 року, а за час роботи зарплата виплачувалась із затримками.

Матеріали справи містять відомості по нарахованій та виплаченій заробітній платі ОСОБА_1 (а.с.87). З вказаних відомостей вбачається, що позивачці нарахована та не виплачена заробітна плата станом на 18 січня 2018 року у розмірі 6 633,20 грн. (а.с.86), з яких:

- за листопад 2015 року нарахована заробітна плата 1 524,59 грн., проте не виплачена на день ухвалення рішення;

- за грудень 2015 року нарахована заробітна плата 1 751,98 грн., проте не виплачена на день ухвалення рішення;

- за січень 2016 року нарахована заробітна плата 1 753,29 грн., проте не виплачена на день ухвалення рішення;

- за лютий 2016 року нарахована заробітна плата 1 603,34 грн., проте не виплачена на день ухвалення рішення.

Крім того за липень 2015 року нарахована заробітна плата 1 341,74 грн., проте виплачена лише 02.10.2017 року;

-за серпень 2015 року нарахована заробітна плата 1 462,40 грн., проте виплачена 12.10.2017 року;

- за вересень 2015 року нарахована заробітна плата 1 591,10 грн., проте виплачена лише 12.12.2017 року;

- за жовтень 2015 року нарахована заробітна плата 1 591,10 грн., проте виплачена лише 12.12.2017 року.

Грошова компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати є гарантією прав робітника на компенсацію втрати її частини, санкцією за несвоєчасну виплату заробітної плати, обов'язок з нарахування та сплати якої, згідно ст. 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , покладено на підприємство, яке зобов'язано виплатити громадянам суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 цього Закону).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013у щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Статтею 2 Закону України Про оплату праці передбачено, що до структури заробітної плати входять компенсаторні виплати.

Згідно ст. 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (01 січня 2001 року).

Аналогічні норми закріплені в статті 34 Закону України Про оплату праці , якими передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Приймаючи до уваги вказані положення Закону та факт не виплати заробітної плати позивачці, проти чого не заперечує відповідач, ТОВ Укргазтехкомплекс має також обов'язок здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації, передбаченої Законом. Статтею 3 Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (надалі за текстом - Порядок).

Згідно пункту 4 вказаного Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. У позовній заяві позивачка зазначила, що сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати становить 7279,10 грн., не надавши при цьому розрахунку вказаної суми.

Так, з урахуванням Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з липня 2015 року по день фактичного розрахунку, тобто по день винесення рішення судом, а саме 26 лютого 2018 року, становить 3 821,19 грн., з яких:

- сума компенсації за липень 2015 року становить 401,18 грн. Коефіцієнт приросту споживчих цін за період з серпня 2015 року по вересень 2017 року складає 1, 299. Приріст індексу споживчих цін - 29,9%. Нарахована заробітна плата у розмірі 1341,74 грн ( 1 341,74 х 29,9% = 401,18 грн.)

- сума компенсації за серпень 2015 року становить 454,80 грн. Коефіцієнт приросту споживчих цін за період з вересня 2015 року по вересень 2017 року складає 1.311. Приріст індексу споживчих цін - 31,1%. Нарахована заробітна плата у розмірі 1462,40 грн ( 1462,40 х 31,1% = 454,80 грн.)

- сума компенсації за вересень 2015 року становить 493,24 грн. Коефіцієнт приросту споживчих цін за період з жовтня 2015 року по листопад 2017 року складає 1,310. Приріст індексу споживчих цін - 31%. Нарахована заробітна плата у розмірі 1591,10 грн ( 1591,10 х 31% = 493,24 грн.)

- сума компенсації за жовтень 2015 року становить 518,70 грн. Коефіцієнт приросту споживчих цін за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року складає 1,326. Приріст індексу споживчих цін - 32,6%. Нарахована заробітна плата у розмірі 1591,10 грн ( 1591,10 х 32,6% = 518,70 грн.)

- сума компенсації за листопад 2015 року становить 466,52 грн. Коефіцієнт приросту споживчих цін за період з грудня 2015 року по січень 2018 року складає 1,306. Приріст індексу споживчих цін - 30,6%. Нарахована заробітна плата у розмірі 1524,59 грн ( 1524,59 х 30,6% = 466,52 грн.)

- сума компенсації за грудень 2015 року становить 520,34 грн. Коефіцієнт приросту споживчих цін за період з січня 2016 року по січень 2018 року складає 1,297. Приріст індексу споживчих цін - 29,7%. Нарахована заробітна плата у розмірі 1751,98 грн ( 1751,98 х 29,7% = 520,34 грн.)

- сума компенсації за січень 2016 року становить 501,44 грн. Коефіцієнт приросту споживчих цін за період з лютого 2016 року по січень 2018 року складає 1,286. Приріст індексу споживчих цін - 28,6%. Нарахована заробітна плата у розмірі 1753,29 грн ( 1753,29 х 28,6% = 501,44 грн.)

- сума компенсації за лютий 2016 року становить 464,97 грн. Коефіцієнт приросту споживчих цін за період з березня 2016 року по січень 2018 року складає 1,290. Приріст індексу споживчих цін - 29%. Нарахована заробітна плата у розмірі 1603,34 грн ( 1603,34 х 29% = 464,97 грн.)

Колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів для розрахунку та стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в цій частині не відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги ТОВ Укргазтехкомплекс про пропуск позивачкою тримісячного строку для звернення до суду з вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку та про стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, - не приймаються до уваги колегією суддів, виходячи з наступного.

Стаття 233 КЗпП України встановлює тримісячний строк як загальний строк для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівників.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.20, 25 постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці N 13 від 24.12.99р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП.

У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Оскільки відповідачем не було проведено виплату всіх належних позивачеві сум, то перебіг тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, слід вважати таким, що не розпочався.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачка звернулася до суду без пропуску строку для звернення із вказаним позовом, оскільки з 2016 року вона вчиняла дії для отримання заробітної плати, на момент ухвалення рішення судом першої інстанції заборгованість по заробітній платі не виплачена, - відповідає вимогам закону.

Додаткове рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 12 квітня 2018 року підлягає скасуванню, оскільки доводи позивача про ухвалення додаткового рішення аналогічні доводам апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в частині стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку та в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, які колегією суддів враховано як підставу для скасування рішення в зазначеній частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку та в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. З ТОВ Укргазтехкомплекс на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні в сумі 52 892,10 грн. та сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 3 821,19 грн. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. Додаткове рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 12 квітня 2018 року - підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазтехкомплекс - залишити без задоволення.

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2018 року та на додаткове рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 12 квітня 2018 року - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2018 року в частині стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку та в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати - скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазтехкомплекс на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні в сумі 52 892,10 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазтехкомплекс на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 3 821,19 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Додаткове рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 12 квітня 2018 року - скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.А. Кружиліна

ОСОБА_3