Постанова

від 25.07.2018 по справі 161/13133/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 161/13133/15-ц

провадження № 61-11153св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Дельта Банк ,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на рішення Апеляційного суду Волинської області від 28 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я.,

Киці С. І., Подолюка В. А.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа -

ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 10 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Сведбанк (далі - ВАТ Сведбанк ) та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, згідно з умовами якого останньому надано кредит у розмірі

70 000,00 доларів США зі сплатою 11,90 % річних на строк до 10 липня 2018 року.

22 грудня 2011 року між сторонами кредитного договору укладений договір про внесення змін та доповнень № 6 до кредитного договору, відповідно до пункту 1 якого, сторони визначили, що заборгованість позичальника перед банком станом на 22 грудня 2011 року складає 65 906,96 доларів США.

Відповідно до пункту 2 додаткового договору сторони домовилися збільшити суму заборгованості за позичковим рахунком.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором 10 липня 2008 року між ПАТ Сведбанк та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір № 6665, за умовами якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме:

- цілий житловий будинок, загальною площею 183,5 кв. м, житловою площею

78,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 17 червня

2008 року виконавчим комітетом Липинської сільської ради та зареєстрований у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 17 червня 2008 року;

- земельну ділянку, площею 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого Луцьким районним відділом земельних ресурсів

25 серпня 2005 року.

25 травня 2012 року між ПАТ Сведбанк та ПАТ Дельта Банк укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого у порядку, обсязі та умовах, визначених цим договором, ПАТ Сведбанк передає (відступає)

ПАТ Дельта Банк права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ Дельта Банк замінює ПАТ Сведбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ Сведбанк до ПАТ Дельта Банк прав вимоги до боржників до ПАТ Дельта Банк переходить (відступається) право вимагати (замість ПАТ Сведбанк ) від боржників повного належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 10 липня 2008 року заборгованість за кредитним договором станом на 28 липня 2015 року складає 1 124 239,63 грн.

Посилаючись на викладене, ПАТ Дельта Банк просило в рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність предмета іпотеки та визнання на нього права власності за іпотекодержателем - ПАТ Дельта Банк .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2015 року позов ПАТ Дельта Банк задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 липня 2008 року № 0201/0708/88-093 та додаткових договорів до нього у розмірі 1 124 239,63 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 1 018 569,71 грн, сума заборгованості за відсотками - 105 669,93 грн, прострочена заборгованість за кредитним договором - 181 690,80 грн, сума заборгованості за відсотками - 99 669,43 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором посвідченим приватним нотаріусом районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І. В.

10 липня 2008 року за реєстровим № 6665 та додатковим договором до нього, який укладений з ОСОБА_3, шляхом передачі предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ Дельта банк , а саме на:

- цілий житловий будинок (А-1), що розташований у АДРЕСА_1 загальною площею 183,5 кв. м, житловою площею 78,8 кв. м, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Липинської сільської ради Луцького району Волинської області 17 червня 2008 року на підставі його ж рішення № 58, зареєстрованого у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 17 червня 2008 року та зареєстроване в електронному реєстрі прав власності нерухоме майно 17 червня 2008 року № 18984966;

- земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 розташована в с. Липини, Луцького району, Волинської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та належить іпотекодавцеві на праві власності на підставі державного акту на праві вчасності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданого Луцьким районним відділом земельних ресурсів 25 серпня

2005 року на підставі договору дарування земельної ділянки посвідченого нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Максим'як Ж. В. 11 липня 2005 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у зв'язку із заборгованістю у ОСОБА_3 за кредитним договором, у банку виникло право на задоволення своїх вимог та звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання за банком права власності на іпотечне майно.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 28 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що вартість іпотечного майна значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором, яка становить

1 124 239,00 грн, а отже, визнання за банком права власності на іпотечне майно, вартість якого значно перевищує суму боргу за кредитним договором, спричинить дисбаланс між інтересами сторін та призведе до порушення законних майнових прав ОСОБА_3

У жовтні 2016 року ПАТ Дельта Банк подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Волинської області від 28 вересня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що в процесі розгляду справи в апеляційному суді було задоволено клопотання про призначення будівельної експертизи, однак, таке призначення експертизи суперечить нормам ЦПК України 2004 року, враховуючи, що відповідач не надав жодного доказу про те, що він був позбавлений права заявляти таке клопотання до початку розгляду справи по суті в суді першої інстанції, а тому апеляційним судом неправомірно призначено експертизу на стадії апеляційного розгляду. Крім того, установивши, що сума заборгованості за кредитом є неспівмірною із заставною вартістю предмета іпотеки, апеляційний суд не врахував, що законодавством не передбачено такої підстави для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави, як співмірність заборгованості за основним зобов'язанням із вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану цивільну справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ПАТ Дельта Банк .

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасуванню із ухваленням нового рішення.

Висновок суду касаційної інстанції ґрунтується на такому.

Судом встановлено, що 10 липня 2008 року між ВАТ Сведбанк та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 70 000,00 доларів США зі сплатою 11,90 % річних на строк до 10 липня

2018 року.

22 грудня 2011 року між сторонами кредитного договору укладений договір про внесення змін та доповнень № 6 до зазначеного договору, відповідно до пункту 1 якого сторони визначили, що на дату укладення додаткового договору загальний розмір заборгованості за кредитом складає 65 906,96 доларів США.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором 10 липня 2008 року між ПАТ Сведбанк та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір, за умовами якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме:

- житловий будинок, загальною площею 183,5 кв. м, житловою площею 78,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно;

- земельну ділянку площею 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 серпня

2016 року № 7138, призначеної судом апеляційної інстанції, ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 становить

2 540 000,00 грн, а ринкова вартість земельної ділянки, яка розташована

АДРЕСА_1

Відповідно до пункту 11 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у тому числі якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають із основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

25 травня 2012 року між ПАТ Сведбанк та ПАТ Дельта Банк укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно з яким до ПАТ Дельта Банк перейшло право вимоги за укладеними між ПАТ Сведбанк та ОСОБА_3 кредитним договором

від 10 липня 2008 року № 0201/0708/88-093 та іпотечним договором від 10 липня 2008 року № 6665.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 28 липня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 становить 1 018 569,71 грн.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 33 Закону України Про іпотеку (далі - Закон) передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Статтею 36 Закону, яка має назву: Позасудове врегулювання , передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У свою чергу, статтею 37 Закону, яка має назву: Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки , передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що стаття 37 Закону не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду. При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 ЦК України можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі. Таким чином, суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Такий висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 21 березня 2018 року № 14-38цс18.

У названій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, крім того, вказала наступне.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав , не врахували, що за вимогами статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України Про іпотеку суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, оскільки це виключно позасудовий спосіб врегулювання спору.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, виходячи за межі доводів і вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій та постановлення нового рішення, яким у задоволенні позову ПАТ Дельта Банк відмовити, адже порушене право банку не може бути відновлено шляхом визнання права власності за рішенням суду.

Враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі статті 412 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 28 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І. Усик