Ухвала

від 30.07.2018 по справі 2-4633/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

30 липня 2018 року

м. Київ

справа № 2-4633/11

провадження № 61-26006ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

СтрільчукаВ. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 06 березня 2018 року в справі за заявою Публічного акціонерного товариства Дельта Банк про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2017 року Публічне акціонерне товариство Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ) звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк (далі - ПАТ Кредитпромбанк ) до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи свою заяву, ПАТ Дельта Банк посилалося на те, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 листопада 2011 року у справі № 2-4633/2011 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ПАТ Кредитпромбанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 283 604,02 грн, на виконання якого судом 24 січня 2012 року було видано виконавчий лист стосовно боржника ОСОБА_4 20 травня 2013 року між ПАТ Кредитпромбанк та ПАТ Дельта Банк укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, згідно з яким до ПАТ Дельта Банк перейшло право вимоги за кредитним договором, за яким видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_4, на підставі якого відкрите виконавче провадження Першим відділом державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, правонаступником якого є Перший відділ державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області. Враховуючи наведене, ПАТ Дельта Банк просило замінити стягувача у даному виконавчому провадженні (поза його межами) за виконавчим листом від 24 січня 2012 року у справі № 2-4633/11 щодо боржника ОСОБА_4 із ПАТ Кредитпромбанк на ПАТ Дельта Банк як його правонаступника.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 23 листопада 2017 року заяву задоволено. Замінено стягувача ПАТ Кредитпромбанк на ПАТ Дельта Банк відносно боржника ОСОБА_4 у справі № 2-4633/11 за позовом ПАТ Кредитпромбанк до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що скасування у судовому порядку постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не позбавляє заінтересовану особу права звернутися із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні у зв'язку з відступлення права вимоги, оскільки така заява спрямована на набуття новим кредитором процесуальних прав та обов'язків сторони стягувача у виконавчому провадженні, в тому числі права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 06 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу Луцького міськрайонного суду від 23 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що доводи апеляційної скарги є суб'єктивним тлумаченням та розумінням боржником норм матеріального і процесуального права, які не спростовують висновків суду та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

06 квітня 2018 року ОСОБА_4 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 06 березня 2018 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ПАТ Дельта-Банк .

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин положення Закону України Про виконавче провадження . ПАТ Кредитпромбанк , який уклав договір про передачу активів із ПАТ Дельта Банк , не був ліквідований і не припинив свого існування, а лише був у цій стадії до 2017 року, тому попередній стягувач міг за власною ініціативою замінювати стягувача. Нею проведений повний розрахунок за кредитним договором, попередній стягувач вже реалізував своє право вимоги за цим кредитним договором і будь-яких претензій протягом кількох років не пред'являв.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2011 року у справі № 2-4633/2011 стягнуто солідарно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ Кредитпромбанк заборгованість за кредитним договором від 07 грудня 2007 року № 09.01/001/07-НВ, укладеним оку між ПАТ Кредитпромбанк і ОСОБА_4, у розмірі 283 604,02 грн та по 910 грн з кожного судових витрат.

На виконання зазначеного судового рішення 24 січня 2012 року видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_4, за яким Першим відділом державної виконавчої служби Луцького міськуправління юстиції відкривалося виконавче провадження і проводилися дії щодо його виконання.

20 травня 2013 року між ПАТ Кредитпромбанк (продавець) та ПАТ Дельта Банк (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно з яким право вимоги, у тому числі і за кредитним договором від 07 грудня 2007 року № 09.01/001/07-НВ перейшло до ПАТ Дельта Банк .

Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), статті 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України Про виконавче провадження , статті 378 ЦПК України 2004 року за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з судовим рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що ПАТ Дельта Банк відповідно до договору відступлення права вимоги набуло права вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором від 07 грудня 2007 року № 09.01/001/07-НВ, тому є всі підстави для заміни стягувача у цивільній справі.

Наведені у касаційні скарзі доводи ОСОБА_4 були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення..

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 06 березня 2018 року в справі за заявою Публічного акціонерного товариства Дельта Банк про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов