Ухвала
23 липня 2018 року
м. Київ
справа № 263/5141/17
провадження № 61-39084ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 07 червня 2018 року у справі за позовом Об'єднання співвласників житлового будинку ОРБИТА до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року Об'єднання співвласників житлового будинку ОРБИТА (далі-ОСЖБ ОРБИТА ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до рішення загальних зборів ОСЖБ ОРБИТА від 20 вересня 2004 року, позивач виконує функції колективного замовника (колективного абонента) житлово-комунальних послуг для власників квартир (приміщень) та мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 Оплату житлово-комунальних послуг мешканці здійснюють на рахунок об'єднання, а останнє в свою чергу, акумулює платежі на власному рахунку та здійснює розрахунки з підприємствами, що надають житлово-комунальні послуги. ОСОБА_1 як власник квартири АДРЕСА_1 систематично не оплачує послуги, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5 858, 13 грн, яку ОСЖБ ОРБИТА просило стягнути з відповідача.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 07 червня 2018 року, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСЖБ ОРБИТА заборгованість у сумі 5 858,13 грн, вирішено питання розподілу судових витрат.
25 червня 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 07 червня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові. Зазначала, що рішення у справі має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки оскаржувані рішення суперечать постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є стягнення сум у загальному розмірі 5 858, 13 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176 200 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.
Посилання заявниці у касаційній скарзі на те, що рішення у цій справі має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки оскаржувані рішення суперечать постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, є необґрунтованими, оскільки не підтверджується змістом оскаржуваних судових рішень.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює ціну позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення прийнято у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 07 червня 2018 року у справі за позовом Об'єднання співвласників житлового будинку ОРБИТА до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 23.07.2018 |
Оприлюднено | 06.08.2018 |
Номер документу | 75690655 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Ступак Ольга В`ячеславівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні