Постанова

від 05.07.2018 по справі 2-61/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 липня 2018 року

м. Київ

справа № 2-61/12

провадження № 61-21219 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор Кіцманського району Чернівецької області в інтересах держави в особі Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області,

представники Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області: Бойда Галина Василівна, Гуменюк СергійВасильович,

відповідач - ОСОБА_6,

третя особа - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року у складі судді Мінів О. І. та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 15 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Литвинюк І. М., Яремка В. В.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року прокурор Кіцманського району Чернівецької області в інтересах держави в особі Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядженням голови Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 30 вересня 2009 року № 512 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку та передано ОСОБА_6 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва у садівничому товаристві Наладчик за межами с. Біла Кіцманського району Чернівецької області.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_6 26 листопада 2009 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Проте, на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_8 30 грудня 1997 року Білянською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,07 га для ведення садівництва, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_1.

За протестом прокурора від 16 червня 2011 року розпорядження голови Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 30 вересня 2009 року № 512 скасовано розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 22 червня 2011 року № 280.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 26 листопада 2009 року серії НОМЕР_2, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01098150034 на ім'я ОСОБА_6, та скасувати державну реєстрацію вказаного державного акта.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року позов прокурора задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 26 листопада 2009 року серії НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_6, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01098150034, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва, розташованої на території Білянської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, садівниче товариство Наладчик .

У іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку від 26 листопада 2009 року виданий із порушенням встановленого ЗК України порядку отримання земельної ділянки у власність, а тому є підстави для визнання його недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що рішення суду про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку є підставою для скасування запису про його державну реєстрацію.

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 15 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року залишено без змін.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд зазначив, що право володіння ОСОБА_9 його земельною ділянкою було порушено видачею ОСОБА_6 державного акта від 16 листопада 2009 року на вказану земельну ділянку, а тому є правові підстави визнання такого акта недійсним.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що державний акт на право приватної власності на землю, який виданий ОСОБА_7, на підставі рішення виконкому Білянської сільської Ради народних депутатів Кіцманського району Чернівецької області від 13 серпня 1997 року № 44/8, скасовано рішенням позачергової сесії 6 скликання Білянської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 06 грудня 2011 року № 69/8.

Також зазначає, що видача ОСОБА_7 державного акта на право власності на земельну ділянку в садовому товаристві Наладчик є протиправною та протизаконною, оскільки не було дотримано вимог статті 57 Земельного кодексу України (редакція 1997 року) щодо наявності подання відповідного кооперативу, на підставі якого видається державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

Вказує, що земельна ділянка НОМЕР_3 в садовому товаристві Наладчик у 1997 році була вилучена у ОСОБА_7 і у 1998 році перейшла у його користування.

Учасники справи відзив на касаційну скаргу не подали.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини п'ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначено законом.

Статтею 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються право особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, таким акт визнається недійсним.

Згідно з частиною п'ятою статті 116 ЗК України (у редакції на момент видачі спірного державного акта на право власності на земельну ділянку) передача у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 набув право користування земельною ділянкою площею 0,07 га для ведення садівництва, що розташована на території Білянської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області у 1997 році, а ОСОБА_10 - у 2009 році.

ОСОБА_7 набув у власність вказану земельну ділянку правомірно, цього права у передбачений законом спосіб останній не позбавлений.

Таким чином, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що отримання ОСОБА_6 державного акта на право власності на земельну ділянку з порушенням порядку, передбаченого статтями 116, 155 ЗК України, порушує право володіння ОСОБА_7 його земельною ділянкою, якою він володіє з 1997 року, а тому є підстави для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 26 листопада 2009 року на ім'я ОСОБА_6

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 04 червня 2014 року у справі 6-46цс14 і підстав для відступлення від цієї позиції немає.

Доводи касаційної скарги про те, що рішення виконкому Білянської сільської ради Кіцманського району Чернівецької обалсті від 13 серпня 1997 року № 44/8, на підставі якого ОСОБА_7 отримав державник акт на право власності на земельну ділянку від 30 грудня 1997 року, скасовано рішенням Білянської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 06 грудня 2011 року № 69/8, а тому є підставою для визнання вказаного державного акта на право власної на земельну ділянку недійсним не можуть бути прийняті з таких підстав.

Порядок припинення прав на землю регулюється главою 22 ЗК України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.

Відповідно до пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення , вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року НОМЕР_3-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Отже, такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, ЗК України не передбачено.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 12 вересня 2012 року у справі 6-71цс12.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 15 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І.Гулько

Ю. В.Черняк