Ухвала

від 31.07.2018 по справі 203/4573/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

31 липня 2018 року

м. Київ

справа № 203/4573/17

провадження № 61-40522ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року в справі за скаргою ОСОБА_4, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний банк , Товариство з обмеженою відповідальністю Ковельсвіт , на рішення та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із скаргою, в якій просив: визнати неправомірною бездіяльність щодо незняття арештів та заборон на його нерухоме майно; скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області) від 13 серпня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; скасувати арешт та зняти заборону відчуження його майна, накладені постановою ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 13 серпня 2013 року у виконавчому провадженні № 39309594; скасувати постанову ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 26 листопада 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; скасувати арешт та зняти заборону відчуження майна боржника ОСОБА_4, накладені постановою ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 26 листопада 2015 року.

В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_4 посилався на те, що рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 листопада 2012 року з нього на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 3 882 567 грн 77 коп. Кредитні зобов'язання були забезпечені іпотекою. 13 серпня 2013 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все майно боржника. У подальшому виконавче провадження закінчено у зв'язку з відсутністю у боржника майна, проте накладений арешт не знято. 26 листопада 2015 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області повторно відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все майно боржника, яке у подальшому було закінчено у зв'язку з відсутністю у боржника майна, однак повторний арешт не знято. У квітні 2016 року банк звернув стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, боржник повністю виконав свої зобов'язання перед стягувачем, проте накладені арешти не зняті, що порушує його права.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 квітня 2018 року скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є тотожним закінченню виконавчого провадження, тому положення частини другої статті 50 Закону України Про виконавче провадження на такі випадки не поширюються.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відомості про повне виконання рішення суду, за яким проводиться стягнення, державному виконавцю надано не було, виконавче провадження не закінчено, тому державний виконавець не зобов'язаний був знімати арешт з майна боржника, повертаючи стягувачу виконавчий лист у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

У липні 2018 року ОСОБА_4 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що з 26 квітня 2016 року він перестав бути боржником перед банком, оскільки банк у позасудовому порядку набув право власності на об'єкт нерухомості на підставі іпотечного застереження. Позасудове врегулювання спору було проведено під час виконавчого провадження, однак банк приховав цю обставину від виконавчої служби. Суди попередніх інстанцій не навели мотивів законності накладення арешту за наявності раніше існуючого. На порушення норм процесуального права місцевий суд самостійно залучив до участі у справі як заінтересовану особу Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний банк (далі - ПАТ ПУМБ ), при тому, що є судове рішення про заміну сторони виконавчого провадження, яким банк замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю Ковельствіт .

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Судами встановлено, що 14 листопада 2007 року між ОСОБА_4 і Закритим акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк , правонаступником якого є ПАТ ПУМБ , було укладено кредитний договір № 5823974 (далі - Кредитний договір), за умовами якого ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 350 тис. доларів США.

З метою належного і своєчасного виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором 14 листопада 2007 року між банком і ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 5824213, згідно з умовами якого позичальник передав в іпотеку банку придбані за кредитні кошти будинок АДРЕСА_1

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2013 року, у справі №2-3201/11 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ ПУМБ заборгованість за Кредитним договором у розмірі 3 882 567 грн 77 коп.

13 серпня 2013 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 39309594 за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 листопада 2012 року.

Того ж дня постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській областіОсельського Є. С. на все майно боржника було накладено арешт із забороною здійснювати його відчуження.

19 листопада 2015 року постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Осельського Є. С. виконавчий документ повернуто стягувачеві у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

26 листопада 2015 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області було повторно відкрито виконавче провадження № 49467593 на підставі виконавчого листа, виданого Кіровським районним судом міста Дніпропетровська.

Того ж дня постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Осельського Є. С. на все майно боржника було накладено арешт із забороною здійснювати його відчуження.

26 квітня 2016 року ПАТ ПУМБ набув право власності на предмет іпотеки.

11 травня 2017 року постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській областіОсельського Є. С. виконавчий документ було повернуто стягувачеві у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України Про виконавче провадження у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у

процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника,

визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону України Про виконавче провадження у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Оскільки вищенаведена частина перша статті 49 Закону України Про виконавче провадження у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, містить вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження і не передбачає можливість закінчення виконавчого провадження в разі повернення виконавчого документу стягувачеві, таке закінчення виконавчого провадження може бути обумовлене винятково поверненням виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, або його поверненням до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

З огляду на викладене суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є тотожним закінченню виконавчого провадження, отже й правила частини другої статті 50 Закону України Про виконавче провадження у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на такі випадки не поширюються. Разом з тим, апеляційний суд правильно виходив з того, що державний виконавець не зобов'язаний був знімати арешт з майна боржника, повертаючи стягувачу виконавчий лист у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, оскільки відомостей про повне виконання рішення суду, за яким проводилося стягнення, державному виконавцю надано не було, а виконавче провадження не закінчено.

Наведені у касаційні скарзі доводи були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE (ЛеважПрестейшинз Сервісиз&qulo; проти Франції) , № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN (Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії), № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики .

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, її розгляд не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року в справі за скаргою ОСОБА_4, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний банк , Товариство з обмеженою відповідальністю Ковельсвіт , на рішення та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов