Рішення

від 03.08.2018 по справі 815/1882/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1882/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Орленко А.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА-СИСТЕМ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2018р. №0012311403, №0012341403, №0012361403, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА-СИСТЕМ" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 04.04.2018р. №0012311403, №0012341403, №0012361403, посилаючись на відсутність з боку ТОВ АЛЬТА-СИСТЕМ встановлених ГУ ДФС в Одеській області в Акті перевірки №470/15-32-14-03-12/39725863 від 06.03.2018р., порушень податкового законодавства, оскільки при формуванні податкового кредиту в межах перевіряємого періоду, Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України, та правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні виконаних робіт, у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин з наступними контрагентам: ТОВ "СІЛМАШ", ТОВ "ПРОМ ГРАВІС", ТОВ "БУД-ГУД", TOB "ГАРАНТ УКРАЇНА", ТОВ "ПРІМАВЕРА ГРУП", TOB "НВО "СТРОЙБЕТОН", ТОВ "СКІНТАЙ", ТОВ "ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС", ТОВ "ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ", ПП ПРОМТЕХСЕРВІС , котрими на виконання умов Договорів, у повному обсязі виконано роботи, що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими контрагентами позивача з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Також, ТОВ "АЛЬТА-СИСТЕМ" наголошує на правомірності віднесення відповідних сум грошових коштів до складу валових витрат, оскільки факт виконання контрагентами позивача обумовлених договорами робіт, повністю підтверджено відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та відповідно підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю Товариства позивача. Крім того, позивач наголошує, що фахівцями контролюючого органу під час проведення перевірки не досліджувались обставини укладення між ТОВ "АЛЬТА-СИСТЕМ" та його контрагентами договорів, предмети даних правочинів, обсяг прав та обов'язків сторін за ними, повноваження фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали вказані правочини, обізнаність суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсні наміри сторін правочину, наявність чи відсутність розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальший рух сплачених Товариством грошових коштів, тощо. Натомість, контролюючий орган посилається на господарські операції та взаємовідносини, учасником яких ТОВ "АЛЬТА-СИСТЕМ" не виступає. При цьому, при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні фінансово-господарські правовідносини, котрі виникали безпосередньо між учасниками операцій, на підставі яких сформовано дані податкового обліку. До того ж, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів, а може бути притягнутий до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення. Також, позивач стверджує, що податковим органом в акті перевірки не наведено фактів, які б беззаперечно підтверджували недобросовісність саме ТОВ "АЛЬТА-СИСТЕМ", як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів (контрагента контрагента). Між тим, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Окрім того, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ "АЛЬТА-СИСТЕМ" та його контрагентами укладено без мети настання правових наслідків, лише на підставі податкової інформації, отриманої від інших податкових органів.

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 14.05.2018р. вхід.№13435/18), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04.04.2018р. №0012311403, №0012341403, №0012361403, оскільки ТОВ АЛЬТА-СИСТЕМ занижено податок на прибуток, та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, внаслідок чого порушено вимоги п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, п.8 П(С)БО 15 Дохід , П (С)БО 16 Витрати , Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; занижено податок на додану вартість, та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, що призвело до порушення приписів п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України. Крім того, Вириком Приморського районного суду м.Одеси від 15.09.2016р. у справі №522/16836/16-к, ОСОБА_2 (директор ТОВ "ГАРАНТ УКРАЇНА") визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.ч.1,2 ст.205 КК України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №815/1882/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА-СИСТЕМ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2018р. №0012311403, №0012341403, №0012361403.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи не з'явилися у судове засідання 10.07.2018р., хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, у період з 22.02.2018р. по 28.02.2018р. на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області, від 21.02.2018р. №1107/14-03, №1108/14-03 головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок трансфертного ціноутворення управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області Вихристок Н.В., головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок трансфертного ціноутворення управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області Зеленцовою В.В., відповідно до п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв'язку з поданням заперечення (вх.№1364/10/15-32 від 02.02.2018р.), та додаткових матеріалів до заперечення (вх.№1779/10/15-32 від 08.02.2018р.) на Акт документальної виїзної планової перевірки ТОВ АЛЬТА-СИСТЕМ від 18.01.2018р. №100/15-32-14-03-12/39725863 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ АЛЬТА-СИСТЕМ , податкового законодавства за період з 02.04.2015р. по 31.12.2016р., валютного - за період з 02.04.2015р. по 31.12.2016р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 02.04.2015р. по 31.12.2016р. , проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ з питань, що стали предметом заперечення до акта перевірки від 18.01.2018р. №100/15-32-14-03-12/39725863 за період з 02.04.2015р. по 31.12.2016р. по взаємовідносинах з ТОВ "СІЛМАШ", ТОВ "ПРОМ ГРABIC", ТОВ "БУД-ГУД", ТОВ "ГАРАНТ УКРАЇНА", ТОВ "ПРІМАВЕРА ГРУП", ТОВ "НВО "СТРОЙБЕТОН", ТОВ "СКІНТАЙ", ТОВ "ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС", ТОВ "ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ", ПП "ПРОМТЕХСЕРВІС".

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Акт №470/15-32-14-03-12/39725863 від 06.03.2018р. Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АЛЬТА-СИСТЕМ з питань, що стали предметом заперечення від 02.02.2018р. №1364/10/15-32 до акта перевірки №100/15-32-14-03-12/39725863 та додаткових матеріалів до заперечень від 08.02.2018р. №1779/10/15-32 за період з 02.04.2015р. по 31.12.2016р. по взаємовідносинах з ТОВ "СІЛМАШ", ТОВ "ПРОМ ГРАВІС", ТОВ "БУД-ГУД", TOB "ГАРАНТ УКРАЇНА", ТОВ "ПРІМАВЕРА ГРУП", TOB "НВО "СТРОЙБЕТОН", ТОВ "СКІНТАЙ", ТОВ "ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС", ТОВ "ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ", ПП ПРОМТЕХСЕРВІС , у висновках котрого наголошено, що ТОВ АЛЬТА-СИСТЕМ занижено податок на прибуток, та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, внаслідок чого порушено вимоги п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, п.8 П(С)БО 15 Дохід , П (С)БО 16 Витрати , Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; занижено податок на додану вартість, та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, що призвело до порушення приписів п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №470/15-32-14-03-12/39725863 від 06.03.2018р. Головним управлінням ДФС в Одеській області 04.04.2018р. винесено податкові повідомлення-рішення №0012341403, №0012311403, №0012361403.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 04.04.2018р. №0012341403, №0012311403, №0012361403, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними, та скасування.

Так, на думку суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 04.04.2018р. №0012311403, №0012341403, №0012361403, підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СІЛМАШ (Підрядник) укладено Договори підряду №1711/01 від 17.11.2016р., №0211/01 від 02.11.2016р., №1811/01 від 18.11.2016р., №1511/01 від 15.11.2016р., №1411/01 від 14.11.2016р., згідно з п.п.1.1, 1.2 яких Підрядник зобов'язується власними силами виконувати на свій страх і ризик та здати Замовнику, передбачені цим Договором роботи, згідно діючих державних будівельних норм, та технологічних карт, розроблених виробником, якщо це не суперечить проектній документації, а Замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і сплатити їх вартість, згідно з умовами цього Договору. Для виконання робіт Підрядник використовує матеріал Замовника.

Судом також з'ясовано, що між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМ ГРАВІС (Підрядник) укладено Договори підряду №1010/01 від 10.10.2016р., №0210/01 від 02.10.2016р., №0310/01 від 03.10.2016р., №1110/01 від 11.10.2016р., №0110/01 від 01.10.2016р., №1210/01 від 12.10.2016р., за умовами яких Підрядник зобов'язується власними силами виконувати на свій страх і ризик та здати Замовнику, передбачені цим Договором роботи, згідно діючих державних будівельних норм, та технологічних карт, розроблених виробником, якщо це не суперечить проектній документації, а Замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і сплатити їх вартість, згідно з умовами цього Договору. Для виконання робіт Підрядник використовує матеріал Замовника.

01.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМ ГРАВІС (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №0110/02, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належний Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Відповідно до наявних у матеріалах справи Договорів підряду №1409/01 від 14.09.2016р., №2909/01 від 29.09.2016р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БУД-ГУД (Підрядник), Підрядник зобов'язується власними силами виконувати на свій страх і ризик та здати Замовнику, передбачені цим Договором роботи, згідно діючих державних будівельних норм, та технологічних карт, розроблених виробником, якщо це не суперечить проектній документації, а Замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і сплатити їх вартість, згідно з умовами цього Договору. Для виконання робіт Підрядник використовує матеріал Замовника.

Судом з'ясовано, що між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРІМАВЕРА ГРУП (Підрядник) укладено Договори підряду №0112/01 від 01.12.2016р., за умовами яких Підрядник зобов'язується власними силами виконувати на свій страх і ризик та здати Замовнику, передбачені цим Договором роботи, згідно діючих державних будівельних норм, та технологічних карт, розроблених виробником, якщо це не суперечить проектній документації, а Замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і сплатити їх вартість, згідно з умовами цього Договору. Для виконання робіт Підрядник використовує матеріал Замовника.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СКІНТАЙ (Підрядник) укладено Договори підряду №1510/01 від 15.10.2015р., №0111/01 від 01.11.2015р., №1510/02 від 15.10.2015р., №1510/03 від 15.10.2015р., №3010/02 від 30.10.2015р., №0411/01 від 04.11.2015р., №3010/01 від 30.10.2015р., №0511/01 від 05.11.2015р., №0511/02 від 05.11.2015р., №0710/01 від 07.10.2015р., №0112/02 від 01.12.2015р., №0112/01 від 01.12.2015р., за умовами яких Підрядник зобов'язується власними силами виконувати на свій страх і ризик та здати Замовнику, передбачені цим Договором роботи, згідно діючих державних будівельних норм, та технологічних карт, розроблених виробником, якщо це не суперечить проектній документації, а Замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і сплатити їх вартість, згідно з умовами цього Договору. Для виконання робіт Підрядник використовує матеріал Замовника.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМТЕХСЕРВІС (Підрядник) укладено Договір підряду №0204/02 від 02.04.2016р., відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого Підрядник зобов'язується власними силами виконувати на свій страх і ризик та здати Замовнику, передбачені цим Договором роботи, згідно діючих державних будівельних норм, та технологічних карт, розроблених виробником, якщо це не суперечить проектній документації, а Замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і сплатити їх вартість, згідно з умовами цього Договору. Для виконання робіт Підрядник використовує матеріал Замовника.

Судом з'ясовано, що між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНССТРОЙ КАРГО (ОПТІМАЛІНВЕСТ ПЛЮС) (Підрядник) укладено Договори підряду №0108/01 від 01.08.2015р., №0104/16 від 01.04.2016р., №0204/01 від 02.04.2016р., №1904/01 від 19.04.2016р., №0405/16 від 04.05.2016р., №0103/01 від 01.03.2016р., згідно з п.п.1.1, 1.2 яких Підрядник зобов'язується власними силами виконувати на свій страх і ризик та здати Замовнику, передбачені цим Договором роботи, згідно діючих державних будівельних норм, та технологічних карт, розроблених виробником, якщо це не суперечить проектній документації, а Замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і сплатити їх вартість, згідно з умовами цього Договору. Для виконання робіт Підрядник використовує матеріал Замовника.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство СТРОЙБЕТОН (Підрядник) укладено Договори підряду №31/03/15-СП від 31.03.2015р., №27/07/15-СП від 27.07.2015р., за ямовами яких Підрядник зобов'язується власними силами виконувати на свій страх і ризик та здати Замовнику, передбачені цим Договором роботи, згідно діючих державних будівельних норм, та технологічних карт, розроблених виробником, якщо це не суперечить проектній документації, а Замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і сплатити їх вартість, згідно з умовами цього Договору. Для виконання робіт Підрядник використовує матеріал Замовника.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БЛЕК Сі ГРУП (ГІРІХ-ТРЕЙДІНГ) (Підрядник) укладено Договори підряду №1702/02 від 17.02.2016р., №1702/01 від 17.02.2016р., №0112/03 від 01.12.2015р., №2011/02 від 20.11.2015р., за умовами яких Підрядник зобов'язується власними силами виконувати на свій страх і ризик та здати Замовнику, передбачені цим Договором роботи, згідно діючих державних будівельних норм, та технологічних карт, розроблених виробником, якщо це не суперечить проектній документації, а Замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і сплатити їх вартість, згідно з умовами цього Договору. Для виконання робіт Підрядник використовує матеріал Замовника.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду, є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг та їх отримання іншою стороною.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у справі документів, а саме: Договірних цін, Локальних кошторисів, Довідок про вартість виконаних робіт, Податкових накладних, Актів приймання-передачі, Актів приймання виконаних будівельних робіт, останні складено з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи засвідчені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, та відповідно підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а відтак у розумінні ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального, та фактичного виконання робіт.

Відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі Податок на прибуток підприємств об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтями 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Так, судом встановлено, що факт виконання контрагентами позивача - ТОВ "СІЛМАШ", ТОВ "ПРОМ ГРABIC", ТОВ "БУД-ГУД", ТОВ "ПРІМАВЕРА ГРУП", ТОВ "НВО "СТРОЙБЕТОН", ТОВ "СКІНТАЙ", ТОВ "ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС", ТОВ "ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ", ПП "ПРОМТЕХСЕРВІС" визначених умовами договорів робіт повністю підтверджено наданими позивачем, наявними у матеріалах справи, та дослідженими судом відповідними первинними документами, котрі повністю підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ спірних сум до складу валових витрат.

До того ж, суд вважає за доцільне наголосити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними, та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази, у порушення вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом суду не надано, та реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем віднесено спірні суми до складу валових витрат, не спростовано, як і не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами вищеокреслених Договорів роботи контрагентами позивача - ТОВ "СІЛМАШ", ТОВ "ПРОМ ГРABIC", ТОВ "БУД-ГУД", ТОВ "ПРІМАВЕРА ГРУП", ТОВ "НВО "СТРОЙБЕТОН", ТОВ "СКІНТАЙ", ТОВ "ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС", ТОВ "ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ", ПП "ПРОМТЕХСЕРВІС" , не виконано .

Також, судом з'ясовано, що відповідні суми ПДВ за складеними контрагентами позивача, та наданими позивачем до суду податковими накладними, були включені ТОВ АЛЬТА-СИСТЕМ до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання позивачем виписаних контрагентами позивача податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена, серед іншого, наявними у матеріалах справи податковими накладними, складеними контрагентами позивача, з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Водночас, будь-яких доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, на момент видачі Товариству з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ податкових накладних, не були зареєстровані у законодавчо визначеному порядку платниками податку на додану вартість, та не сплачували у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом, суду не надано.

Також, суд вважає за доцільне зауважити, що доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які б безумовно, та беззаперечно підтверджували існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Натомість, судом встановлено, що відповідачем - Головним управлінням ДФС в Одеській області, в межах розгляду даної адміністративної справи, не доведено належними та допустимими доказами існування таких обставин, як власне й не доведено здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ , та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що зміст укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ , та його контрагентами правочинів, не відповідає дійсним намірам сторін, і що такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за наслідками відповідних фінансово-господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідно до статті 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ містить дві обов'язкові ознаки, а саме: він має містити відомості про господарську операцію, та підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв'язку між фактом придбання товару (робіт/послуги), та подальшою господарською діяльністю.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Зокрема, як з ясовано судом, та зазначено вище, господарські операції Товариства позивача з ТОВ "СІЛМАШ", ТОВ "ПРОМ ГРABIC", ТОВ "БУД-ГУД", ТОВ "ПРІМАВЕРА ГРУП", ТОВ "НВО "СТРОЙБЕТОН", ТОВ "СКІНТАЙ", ТОВ "ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС", ТОВ "ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ", ПП "ПРОМТЕХСЕРВІС" , підтверджуються наданими до суду, та наявними у матеріалах справи Локальними кошторисами, Довідками про вартість виконаних робіт, Податковими накладними, Актами приймання-передачі, Актами приймання виконаних будівельних робіт, котрі складено з дотриманням законодавчих вимог, та відповідають визначенню первинні документи , наведеному у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до вимог ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та на підставі наданих позивачем, та досліджених судом первинних документів (складених при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами), судом встановлено, що вищеокреслені фінансово-господарські операції мали реальний характер, були опосередковані дійсним рухом активів, адже судом з'ясовано зміст кожної операції, та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського, та податкового обліку.

При цьому, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на фіктивність вищеокреслених правочинів. Натомість, висновки податкового органу ґрунтуються лише на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів позивача, та в жодному разі не на аналізі суті, та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання умов договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують дані доводи.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов'язку.

Зокрема, судом встановлено, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивачем доведено дотримання ним законодавчо передбачених умов щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів, та досягнення ТОВ АЛЬТА-СИСТЕМ законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод послуг - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що включення Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА-СИСТЕМ" спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин із ТОВ "СІЛМАШ", ТОВ "ПРОМ ГРABIC", ТОВ "БУД-ГУД", ТОВ "ПРІМАВЕРА ГРУП", ТОВ "НВО "СТРОЙБЕТОН", ТОВ "СКІНТАЙ", ТОВ "ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС", ТОВ "ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ", ПП "ПРОМТЕХСЕРВІС", повністю підтверджено позивачем наданими до суду, та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського, та податкового обліку, що відповідно свідчить про безпідставність, та неправомірність донарахування Головним управлінням ДФС в Одеській області Товариству позивача податку на прибуток, та податку на додану вартість.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання податкового органу на наявність податкової інформації щодо відсутності у контрагентів позивача основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, оскільки податковому органу в першу чергу слід дослідити фактичні обставини господарських правовідносин безпосередньо позивача із вищеокресленими господарюючими суб'єктами, а не приймати вказану інформацію як безумовний доказ для відповідних висновків.

До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що отримання податковим органом податкової інформації, у якій зазначено про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, жодним чином не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту порушення платником податків законодавчих вимог.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також з урахуванням дослідження наданих позивачем, та наявних у матеріалах справи письмових доказів, судом встановлено, що ТОВ АЛЬТА-СИСТЕМ , відповідно до принципу змагальності, у повному обсязі спростовано доводи контролюючого органу щодо порушення платником податків приписів податкового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначено Європейським судом у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( Лелас проти Хорватії , заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії , заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( Онер'їлдіз проти Туреччини , п. 128, та Беєлер проти Італії , п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ( Лелас проти Хорватії , п. 74).

Отже, відійшовши від офіційної позиції центрального фіскального органу, суб'єктом владних повноважень порушено низку принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до необґрунтованого податкового навантаження та нарахування штрафних санкцій платнику податків за відсутності законодавчо передбачених підстав.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відтак, з урахуванням наведено, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ , та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області від 04.04.2018р. №0012341403, №0012311403 в частині щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 35438грн., №0012361403 в частині щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 490266грн.

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області від 04.04.2018р. №0012311403 в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 34971грн., №0012361403 в частині донарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 112797грн., з урахуванням наступного.

Так, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ (Замовник), в особі директора Надірова Руслана В'ячеславовича, та Товариством з обмеженою відповідальністю ГАРАНТ УКРАЇНА (Підрядник), в особі директора ОСОБА_2, укладено Договори підряду №1511/01 від 15.11.2015р., №2011/01 від 20.11.2015р., згідно з п.п.1.1, 1.2 яких Підрядник зобов'язується власними силами виконувати на свій страх і ризик та здати Замовнику, передбачені цим Договором роботи, згідно діючих державних будівельних норм, та технологічних карт, розроблених виробником, якщо це не суперечить проектній документації, а Замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і сплатити їх вартість, згідно з умовами цього Договору. Для виконання робіт Підрядник використовує матеріал Замовника.

Як з'ясовано судом, та зазначено у Акті Головного управління ДФС в Одеській області №470/15-32-14-03-12/39725863 від 06.03.2018р. Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АЛЬТА-СИСТЕМ з питань, що стали предметом заперечення від 02.02.2018р. №1364/10/15-32 до акта перевірки №100/15-32-14-03-12/39725863 та додаткових матеріалів до заперечень від 08.02.2018р. №1779/10/15-32 за період з 02.04.2015р. по 31.12.2016р. по взаємовідносинах з ТОВ "СІЛМАШ", ТОВ "ПРОМ ГРАВІС", ТОВ "БУД-ГУД", TOB "ГАРАНТ УКРАЇНА", ТОВ "ПРІМАВЕРА ГРУП", TOB "НВО "СТРОЙБЕТОН", ТОВ "СКІНТАЙ", ТОВ "ОПТІМАЛІНВЕСТГРУП ПЛЮС", ТОВ "ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ", ПП ПРОМТЕХСЕРВІС , Вириком Приморського районного суду м.Одеси від 15.09.2016р. у справі №522/16836/16-к, ОСОБА_2 (керівник ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА ) визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.ч.1,2 ст.205 КК України.

Зокрема, у Вироку Приморського районного суду м.Одеси від 15.09.2016р. у справі №522/16836/16-к зазначено, що ОСОБА_2 не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди, в розмірі 200 доларів США, діючи повторно, надав згоду зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ Гарант Україна , тобто стати засновником та директором вказаного підприємства без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності. 07.09.2015р. ОСОБА_2 підписав протокол №07/09 загальних зборів учасників ТОВ Гарант Україна , згідно якого його призначено на посаду директора вказаного підприємства. 09.09.2015р. ОСОБА_2, бажаючи одержати винагороду за пособництво у створенні фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ Гарант Україна , з метою прикриття незаконної діяльності, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно та завідомо знаючи, що діяльність ТОВ Гарант Україна буде носити незаконний характер, а саме, здійснення безтоварних операцій, оформлення фіктивних угод без наміру їх подальшого виконання, підписав заздалегідь підготовлений протокол №09/09 загальних зборів учасників ТОВ Гарант Україна про прийняття його до складу учасників ТОВ Гарант Україна , згідно якого ОСОБА_2 став єдиним засновником ТОВ Гарант Україна . Того ж дня, ОСОБА_2 у приміщенні приватного нотаріуса, з метою втілення своїх злочинних намірів, засвідчив своїм підписом статут ТОВ Гарант Україна , затверджений загальними зборами учасників ТОВ Гарант Україна згідно протоколу №09/09 від 09.09.2015р., та 10.09.2015р. забезпечив внесення необхідних змін до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ Гарант Україна . На підставі засвідчених ОСОБА_2 документів, 10.09.2015р. проведено державну реєстрацію змін в установчих документах ТОВ Гарант Україна у Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції за №15561050005045299. Таким чином, з вересня 2015року, ОСОБА_2 став фактичним засновником та директором ТОВ Гарант Україна , при цьому, фінансово-господарську діяльність ТОВ Гарант Україна не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами не підписував, товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав та не підписував і нікому цього не доручав. Незаконна діяльність ТОВ Гарант Україна полягала у тому, що використовуючи реквізити ТОВ Гарант Україна , розрахункові рахунки та печатки, здійснювалось документальне оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств-контрагентів, після чого такі документи передавались замовникам послуг (підприємствам - вигодонабувачам), з метою ухилення від оподаткування, шляхом незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток, обготівковування грошових коштів.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.ч.1,2 ст.205 КК України визнав повністю.

Отже, наведені обставини свідчать, що контрагент позивача - ТОВ Гарант Україна зареєстроване на підставну особу, яка не мала наміру, та не здійснювала фактичної господарської діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені вказаного Товариства, свої повноваження як керівник вказаний громадянин не реалізовував, договори та первинні документи не складав, та не підписував.

У даному випадку, контрагент позивача знаходився поза межами контролю формального (номінального) директора, від імені якого невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій. При цьому, номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені Господарства, та будь-яких довіреностей не видававі, а відтак Підприємство-контрагент позивача створювалось, та діяло з метою прикриття незаконної діяльності.

Таким чином, вищеокреслене, у сукупності із обставинами встановленими у вироку суду, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку, та про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, надані позивачем матеріали, та наведені ним доводи, жодним чином не спростовують встановлених судом обставин справи, фактів, та не доводять протилежне.

У зв'язку з чим, ТОВ Гарант Україна , податкові накладні котрого були підставою для формування позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість, за зверненням невстановленої особи від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності даного Господарства, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, а відтак виписані від її імені податкові накладні апріорі не можливо вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, та можуть слугувати підставою для віднесення відображених у них сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 12.09.2017р. у справі №826/10933/14, від 18.07.2017р. у справі №826/24815/15, від 27.06.2017р. у справі №808/1062/14, Постанові Верховного Суду від 26.06.2018р. у справі №2а-12290/12/2670.

Таким чином, наведені обставини та досліджені судом наявні у справі письмові докази у їх сукупності, дають змогу дійти висновку, що господарські операції між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ та його контрагентом - ТОВ Гарант Україна , не мали реального характеру, а їх виконання оформлено суто документально, без мети реального настання правових наслідків.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо правомірності та ґрунтовності винесення Головним управлінням ДФС в Одеській області податкових повідомлень-рішень від 04.04.2018р. №0012311403 в частині щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 34971грн., №0012361403 в частині щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 112796грн.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА-СИСТЕМ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2018р. №0012311403, №0012341403, №0012361403, підлягають задоволенню частково, з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА-СИСТЕМ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2018р. №0012311403, №0012341403, №0012361403, задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 04.04.2018р. №0012341403, №0012311403 в частині щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 35438грн., №0012361403 в частині щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 490267грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТА-СИСТЕМ (68001, Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Хантадзе,7-А, каб. 4, код ЄДРПОУ 39725863) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 7992 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дві)грн. 03коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.