Постанова

від 31.07.2018 по справі 826/97/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/97/18 Суддя суду першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Петрокоммерц-Україна на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року, що прийняте о 12 год. 17 хв. у місті Києві (повний текст складений 23 квітня 2018 року), у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Банк Петрокоммерц-Україна до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соболєвої Вікторії Леонідівни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Вівантек , Приватне підприємство Мальва-2007 про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соболєвої Вікторії Леонідівни про державну реєстрацію припинення іпотеки індексний номер: 31007909 від 18.08.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, недоведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення відповідача про державну реєстрацію припинення іпотеки є протиправним.

ПП Мальва-2007 у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу також просися відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

При цьому, відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу було подано клопотання про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі, хоч такі вимоги можуть бути заявлені ним лише в апеляційній скарзі. Вирішення питання скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі за результатами розгляду клопотання учасника справи, яким не подавалася апеляційна скарга, норми Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не передбачають.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна та ТОВ Авантар укладено кредитний договір № 056-12-07 від 18.12.2007, згідно з умовами якого Банк надав ТОВ Авантар кредит у розмірі 9 397 700 доларів США строком повернення 03 липня 2010 року.

З метою забезпечення вказаного кредитного договору ТОВ Вівантек передано в іпотеку на підставі Договору іпотеки від 03.07.2008, укладеного між позивачем та ТОВ Вівантек , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренком А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2506, нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0,2997 га за адресою: м. Київ, пров. Кузьминський, 1, 3, 5, кадастровий номер - 8000000000:91:050:0054, цільове призначення - будівництво, експлуатація та обслуговування адміністративної будівлі.

Державного реєстру іпотек 14 липня 2008 року до на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 30983464 від 17.08.2016 державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Кендзьори Вікторії Ярославівни внесено запис про іпотеку номер 15956777 за договором іпотеки.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 березня 2016 року № 169 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк Петрокоммерц-Україна до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.03.2016 № 368 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічного акціонерного товариства Банк Петрокоммерц-Україна та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства Банк Петрокоммерц-Україна з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 18 березня 2016 року до 17 квітня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна , визначені статтями 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ґулею Олександру Івановичу строком на один місяць з 18 березня 2016 року до 17 квітня 2016 року включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13 квітня 2016 року прийнято рішення № 505 про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна з 18 квітня 2016 року до 22 квітня 2016 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21 квітня 2016 року № 280 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22 квітня 2016 року № 561, Про початок процедури ліквідації ПАТ БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банк Петрокоммерц-Україна з 22 квітня 2016 року до 21 квітня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Банк Петрокомерц-Україна , визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47- 52, 521, 53 Закону Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ґулею Олександру Івановичу на два роки з 22 квітня 2016 року до 21 квітня 2018 року включно.

За твердженням позивача, станом на момент звернення до суду з позовом за ТОВ Авантар наявна заборгованість за кредитним договором № 056-12-07 від 18.12.2007 перед позивачем в розмірі 700 000 доларів США по кредиту, 647 422,21 доларів США по процентам, 108 882,07 грн пені.

Проте, 25 жовтня 2017 року позивач з інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо інформації про нерухоме майно, яке передано в іпотеку, дізнався про те, що 18.08.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соболєвою Вікторією Леонідівною на підставі прийнятого нею рішення індексний номер 31007909 від 18.08.2016 припинено іпотеку земельної ділянки за договором іпотеки, укладеним з ТОВ Вівантек , на підставі довідки про виконання зобов'язань серія та номер 25-08/16/131, виданої 10.03.2016 ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна .

Позивачем встановлено, що у банку існує дебіторська заборгованість ТОВ Авантар у сумі 6 738 987,10 грн., яка не пов'язана з кредитними відносинами, а зобов'язання за кредитним договором № 056-12-07 від 18.12.2007 є погашеним.

Відповідно до акту службового розслідування обставин виникнення 20.01.2014 в обліку банку дебіторської заборгованості клієнта ТОВ Авантар за рахунком 280993747201 у сумі 6 738 987,10 грн. від 26.10.2017 встановлено, що заборгованість за кредитним договором № 056-12-07 від 18.12.2007 насправді не погашена в розмірі 700 000 доларів США.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що у відповідача були відсутні встановлені частиною першою статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підстави для відмови у державній реєстрації припинення іпотеки, оскільки йому було надано повний пакет передбачених законом документів.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до статті 1 Закону № 898-IV іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За правилами частин першої та п'ятої статті 3 Закону № 898-IV іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Як визначено в статті 4 Закону № 898-IV обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто, державній реєстрації підлягають саме факти виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, а так само факти виникнення, переходу та припинення обтяження таких прав, зокрема, іпотеки, як іншого речового права.

Відповідно до статті 10 Закону № 1952-ІV державний реєстратор прав на нерухоме майно, зокрема:

- встановлює відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- встановлює наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відомості про факти виникнення, переходу, або припинення прав та їх обтяжень мають міститися в документах, що подаються на державну реєстрацію.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав (частина друга статті 18 Закону № 1952-ІV).

Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2015 року № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , зокрема, відповідно до частин другої статті 18 Закону № 1952-ІV затвердив Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127).

За правилами пунктів 6, 8-10 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Під час формування та реєстрації заяви у базі даних заяв уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник встановлює особу заявника, що здійснюється за документом, що посвідчує таку особу.

Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його замінює.

У разі подання заяви уповноваженою на те особою уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник перевіряє обсяг повноважень такої особи за документом, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.

Обсяг повноважень особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи, перевіряється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за допомогою порталу електронних сервісів.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та / або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

З поданих оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник виготовляє електронні копії таких документів шляхом їх сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

Виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначений у частині першій статті 24 Закону № 1952-ІV. А саме:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (частина друга статті 24 Закону № 1952-ІV).

При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 24 Закону № 1952-ІV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що подання особою всіх передбачених чинним законодавством та належно оформлених документів, у тому числі оригіналів документів, що підтверджуються повноваження особи, яка подала заяву, є підставою для державного реєстратора на вчинення державної реєстрації прав та обтяжень або їх припинення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 18.06.2016 ОСОБА_9 як представник позивача за довіреністю звернулась до відповідача як до державного реєстратора з питання державної реєстрації припинення іпотеки земельної ділянки за договором іпотеки.

У ході розгляду заяви, відповідачем було перевірено повноваження ОСОБА_9 діяти від імені позивача, а саме встановлено особу ОСОБА_9 на підставі оригіналу її паспорта громадянина України, перевірено її картку фізичної особи-платника податків та перевірено довіреність, видану їй позивачем 10.03.2016, обсяг повноважень, наданих позивачем ОСОБА_9 цією довіреністю та наявність підпису голови Правління позивача ОСОБА_10 та печатки позивача на довіреності. Також, відповідачем 18.08.2016 отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого отримано підтвердження того, що станом на 10.03.2016 - на день видачі довіреності ОСОБА_9 керівником ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна дійсно був ОСОБА_10, підписом якого і скріплена довіреність.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідачем при прийнятті рішення також було досліджено оригінал договору іпотеки, отримано щодо нотаріального бланку серії ВКК № 163125, на якому розміщено його текст, Інформаційну довідку з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 18.08.2016 (ідентифікатор 106619135), чим підтверджено справжність такого бланку; перевірено оригінал довідки, виданої ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна , про виконання зобов'язань за кредитним договором № 056-12-07 від 18.12.2007 та про припинення зобов'язань ТОВ Вівантек за Договором іпотеки від 10.03.2016 вих. № 25-08/16/131; перевірено сплату ОСОБА_9 як представником позивача адміністративного збору та плати за надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, відповідачем, який у даному випадку діяв як державний реєстратор, у даному випадку були вчинені всі залежні від нього дії щодо перевірки повноважень ОСОБА_9, та документів, що свідчать про виконання ТОВ Вівантек зобов'язань за кредитним договором та є підставою для припинення іпотеки.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що довідка про виконання зобов'язань за кредитним договором та довіреність на ім'я ОСОБА_9 не видавалися, оскільки не зареєстровані у банку, колегія суддів відхиляє, оскільки не реєстрація певних документів у документообігу юридичної особи не може бути підставою для їх недійсності. Крім того, державний реєстратор при розгляді відповідної заяви не має підстав та обов'язку перевіряти всі подані документи відносно їх належної реєстрації у документообігу заявника.

Доводи апеляційної скарги про відкликання всіх довіреностей банку, судом також відхиляються.

Згідно частин першої-третьої статті 249 Цивільного кодексу України (далі - КАС) 1. особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, що довіреність, яка скасована, зберігає чинність щодо представника, довірителя та третіх осіб до тих пір допоки вони не довідаються або не матимуть змоги довідатися про скасування довіреності.

З огляду на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції про те, що наявний в матеріалах справи скріншот з електронної поштової скриньки не належним та допустимим доказом належного повідомлення ОСОБА_9 про скасування довіреності, оскільки ним жодним чином не підтверджується дійсне доведення до відома безпосередньо ОСОБА_9 скасування довіреності (довіреностей), виданих їй банком. Направлення електронного листа про необхідність керівникам структурних підрозділів скласти список довіреностей на надати їх оригінали певній особі, не є повідомленням про скасування довіреностей. Крім того, будь-яких доказів доведення до відома ОСОБА_9 наказу від 18.03.2016 № 06 матеріали справи також не містять.

Крім того, запровадження у банку тимчасової адміністрації не скасовує всі правочини та довіреності, що вчинені (видані) банком до прийняття рішення про її запровадження.

Наявна в матеріалах справи копія довіреності ОСОБА_9 свідчить про те, що остання була повноважною особою на представництво інтересів банку щодо припинення спірної іпотеки, а тому посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_9 не мала права звертатися до відповідача з відповідною заявою судом відхиляється.

Доводи скаржника про те, що ТОВ Авантар не було у повному обсязі виконано зобов'язань за кредитним договором не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки перевірка виконання господарських договорів виходить за межі компетенції адміністративного суду. Окрім того, доказів наявності будь-яких спорів щодо неналежного виконання умов кредитного договору матеріали справи не містять.

При цьому, у даному випадку, перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення відповідача, судом встановлено, що до заяви про державну реєстрацію було додано довідку банку про те, що ТОВ Авантар у повній мірі погасило заборгованість за договором у зв'язку із чим зобов'язання ТОВ Вівантек за договором іпотеки є припиненими. Підстав вважати вказану довідку недостовірною у відповідача не було, а тому він мав обґрунтовані підстави для висновку про наявність підстав для припинення іпотеки.

Додатково щодо юрисдикції даного спору, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України указав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін суд, встановлений законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

За змістом частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктами 1-2 частини першої статті 4 КАС передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Так, спір у справі, що розглядається, стосується перевірки приватним нотаріусом повноважень особи, яка подала заяву про державну реєстрацію, а також документів, що свідчать про наявність підстав для припинення іпотеки (зокрема щодо допустимості та достовірності довідки банку про припинення іпотеки, що була додана до заяви).

Отже, у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса, який у межах спірних правовідносин діє як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону № 1952-ІV. З цих підстав, клопотання відповідача про закриття провадження у справі є безпідставним.

Аналогічну позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року по справі № 803/1125/17.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Петрокоммерц-Україна залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 06.08.2018.