Рішення

від 02.08.2018 по справі 365/272/18

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/272/18

Номер провадження: 2/365/225/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

02.08.2018 смт. Згурівка Київської області

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Денисенко Н.О.

за участі секретаря

судового засідання Матвієнко Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Максус Лізинг про захист прав споживача та визнання правочину недійсним та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2018 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 25.04.2018 між сторонами був укладений Договір фінансового лізингу № 01596 (далі - Договір), який був спрямований на придбання автомобіля марки Лада Пріора , 2014 року випуску, вартістю 92000,00 грн. Він сплатив 20000,00 грн авансового платежу та відповідач зобов'язався цього ж дня надати йому об 11 годині зазначений транспортний засіб. Однак автомобіль наданий йому не був, а менеджер зник з офісу. Вважає, що укладений Договір є нікчемним, та як був укладений під впливом обману, не відповідає чинному законодавству та порушує його права як споживача. Визначена в Договорі комісія в розмірі 10% від вартості предмета лізингу не співмірна розміру платежу за організацію договору фінансового лізингу. Під час укладення Договору сторонами не погоджено постачальника, остаточно не визначено вартості предмету лізингу, не погоджено графік сплати лізингових платежів та не долучено їх до Договору. Спірний договір є одностороннім, встановлює жорсткі правила для споживача та надає можливість продавцю не повертати кошти споживачу (п.12.1 Договору), що порушує принцип доросовісності. Також в порушення вимог ст. 799 ЦК України він нотаріально не був посвідчений. Внаслідок неправомірних дій відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 5000,00 грн, яка полягає у несправедливих умовах Договору, ненаданні автомобіля, неповернення сплачених ним коштів, що спричинило погіршення його самопочуття, втрату спокою, ділової активності, порушення життєвого укладу, працездатності, сну, апетиту та планів відпочинку протягом певного часу. Він був позбавлений можливості протягом значного періоду реалізувати свої плани за допомогою сплачених відповідачу грошових коштів. Також було принижено його честь і гідність, престиж, репутацію, права як споживача, він зазнав негативних емоцій, переживань, головного та серцевого болю, тривалого стресу та сплаху негативних емоцій, тому просить визнати недійсним спірний Договір та стягнути із відповідача на його користь сплачені кошти в розмірі 20000 грн та моральну шкоду - 5000,00 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, відповідач в судове засідання повторно не з'явився про дату, час і місце його проведення був належним чином повідомлений за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, відповідне оголошення було розміщене також на сайті Судова влада , про причини неявки суду не повідомив, своїх заперечень та відзиву на позов не подав. Відтак відповідач є таким, якому судовий виклик вручено належним чином.

Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи

В судовому засіданні позивач надав пояснення, які повністю відтворюють зміст позовних вимог. Також пояснив, що Договір не передбачає стягнення моральної шкоди та він не має доказів на підтвердження отриманої моральної шкоди.

Оцінюючи кожен аргумент, наведений учасниками справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з'ясованих обставин, об'єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд дійшов висновку.

Судом встановлено, що 25.04.2018 між ТОВ Максус лізинг та фізичною особою ОСОБА_2 у простій письмовій формі було укладено Договір фінансового лізингу за № 01596, який нотаріально посвідчено не було. Відповідно умов Договору товариство зобов'язалось придбати у свою власність та передати у користування позивачу автомобіль (п.1.3). Предметом цього договору є транспортний засіб. Назву та характеристику автомобіля встановити не вбачається за можливе із-за нерозбірливого почерку (а.с.26-33 - копія Договору).

Згідно з п. 9.1 Договору комісія за організацію Договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості Предмету Лізингу у розмірі 10 відсотків, який Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця після укладення Договору за його організацію протягом строку дії Договору, незалежно від назви призначення платежу в квитанції на сплату. Розмір Комісії за організацію Договору зазначено у Додатку до даного Договору. Комісія за організацію Договору входить до складу обов'язкових лізингових платежів, які Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити до моменту отримання Предмету Лізингу.

П. 9.2 Договору передбачено, що авансовий платіж складає частину вартості предмета лізингу в розмірі 25% від вартості предмета лізингу зазначеному у цьому Договорі та у Додатку № 1 до цього Договору.

Додаток № 1 до договору позивач не надав та в матеріалах справи відсутній.

Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж на умовах, викладених у даному Договорі впродовж (але не більше) 12 місяців з моменту підписання даного договору платежами, які визначені у Додатку № 1 даного Договору. На авансовий платіж, який сплачується у відповідності до Додатку № 1 не нараховуються жодні відсотки. Лізингоодержувач має право сплатити авансовий платіж достроково без сплати штрафів. Погоджений сторонами строк сплати авансового платежу може бути змінений за письмовою заявою лізингоодержувача та/або закріплений додатковою угодою даного Договору (п.9.3 Договору).

25 квітня 2018 року на виконання умов договору фінансового лізингу ОСОБА_2 сплатив ТОВ Максус лізинг авансовий платіж в розмірі 20000,00 грн (а.с.35 - копія квитанції № 22 від 25.04.2018).

Спірний договір не містить істотної умови - предмет лізингу не визначений, як і відсутні його індивідуальні ознаки (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, номер шасі). Будь-які відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження відсутні, не надані права лізингоодержувача як споживача вимагати дострокового розірвання договору, передбачено покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору.

Відповідно до умов ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України ( 435-15 ) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16.12.2015 по справі № 6-2766цс15, вбачається, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 3.12 глави 5 розділу ІІ Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України Про фінансовий лізинг .

Умовами п. 12.1 Договору визначено, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо наміру розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк встановленого чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку неповертається.

Вказана умова Договору суперечить п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , відповідно до якої надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, є несправедливою умовою договору.

Ч. 2 ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг визначено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Однак умовами цього Договору зазначено несправедливу умову сплати комісії за організацію договору, так як відповідно до визначення комісія за організацію договору становить собою першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу обовязкових платежів, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.

Положеннями Договору звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положеннях Цивільного кодексу України, повністю виключена відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання обов'язків, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, надання лізингодавцю права розірвати договір із лізингоодержувачем в односторонньому порядку, при цьому лізингоодержувачу таке право не надається (п.п. 3.2.6, 12.2 вказаного Договору), надання можливості лізингодавцю не повертати комісію за організацію договору у разі розірвання Договору (п. 12.1 Договору), право лізингоодержувача на дострокове розірвання договору лізингує обмеженим і виникає лише увипадку коли останній не сплатив лізингові платежі та не отримав транспортний засіб (п. 12.1 Договору),

До Договору відповідачем включено такі умови, які є несправедливими, внаслідок чого створено істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 19 жовтня 2016 року (справа № 6-1551цс16).

Зазначеної правової позиції дотримується й Верховни Суд, зокрема у справі № 544/537/16-ц.

Ці законодавчі приписи відображені й у положеннях Хартії захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦКУ у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Позивач на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів звільнений від сплати судового збору при поданні позовної заяви (така правова позиція висловлена й у постановах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-185цс17 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-916цс17).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, принципу верховенства права та принципу правової визначеності, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, так як в судовому засіданні доведено, що оспорюваний договір нотаріально посвідчено не було, тому він суперечать нормам ЦК, Закону України Про фінансовий лізинг , Закону України Про захист прав споживачів , порушує принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), встановлює істотні обмеження прав лізингоодержувача щодо розірвання договору та умови договору про повне неповернення комісії за організацію договору у випадку розірвання договору, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, наносить шкоду споживачеві, тому є недійсним з моменту його вчинення. Сплачені кошти позивачем підлягають до повернення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У задоволенні інших позовних вимог вбачається за необхідне відмовити, зокрема щодо стягнення моральної шкоди.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'ясненено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

П. 5 ч. 1 ст. 4 Закону Про захист прав споживача споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" поняття шкоди визначено як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Відповідно до ст. 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені параграфом 3 глави 82 ЦК.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів діюче цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така шкода завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

В той же час позивач в обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди посилається на інші підстави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 192, 215, 220, 236, 277, 533, 627, 799, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 18, 22 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 2, 6, 16 Закону України Про фінансовий лізинг , ст. 4, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 281, 282 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Максус Лізинг про захист прав споживача та визнання правочину недійсним задовольнити частково.

Визнати договір фінансового лізингу від 25.04.2018 № 01596, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Максус Лізинг (код ЄДПОУ 41597671, р/р 26008455052629 в АТ ОТП Банк , МФО 300528, м.Київ, 02093, вулиця Бориспільська, 11-А оф. 404-3) та ОСОБА_2, жителем АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків, НОМЕР_1, недійсним.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Максус Лізинг на користь ОСОБА_2 сплачені ним кошти в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю в дохід держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Згурівським районним судом Київської області за письмовою заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Максус Лізинг .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 6 серпня 2018 року.

Головуючий-суддя Н.О.Денисенко