Рішення

від 07.08.2018 по справі 910/7192/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2018Справа № 910/7192/18 За позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Науково-проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України" ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" вул. Дорогожицька,11/8, м. Київ, 04112

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр"Лідер" вул. І.Дубового 45 кв.10, м. Київ,02100

про стягнення 31 274,70 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Науково-проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр"Лідер" про стягнення 31274,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 13-6/1248-18/59/05-2017 від 19.05.2017 по поставці товару, в зв'язку з чим позивач втратив інтерес до договору та просить повернути йому суму попередньої оплати у розмірі 14 158, 56 грн., пеню у розмірі 2813,56 грн., штраф у розмірі 1638,63 грн., 14% річних у розмірі 7122,12 грн., втрати від інфляції у розмірі 5541,12 грн.

Ухвалою суду від 13.06.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.06.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 13.06.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/7192/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.06.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02100, м. Київ, вул. Івана Дубового, буд. 45, кв. 10.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 29.06.2018, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103046160812.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", в особі Відокремленого підрозділу Науково - проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", як передплатником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр "Лідер", як виконавцем укладено договір № 13-6/1248-17/59/05-2017 по передплаті та доставці періодичних друкованих видань від 19.05.2017 (далі за текстом - договір), за п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується оформити для Передплатника передплату періодичних видань на друге півріччя 2017 року, згідно з замовленням Передплатника та здійснювати їх доставку за адресою визначеною Передплатником, а Передплатник зобов'язується здійснити оплату на умовах, визначених договором. Найменування предмету згідно з ДК 021:2015: 22210000-5 Газети, періодичні видання на друге півріччя 2017 року .

Перелік періодичних видань (далі - Видання) та їх кількість визначені у Специфікації з передплати та доставки періодичних видань на друге півріччя 2017 року, Додатки 1,2 (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 4.1, 4.2. договору ціна, кількість, асортимент Видань, що підлягають доставці, термін передплати визначаються на підставі замовлення Передплатника. Ціна договору складає: 49920, 00 грн. без ПДВ.

Оплата замовлення за Видання здійснюється Передплатником, згідно з рахунком (повідомленням) Виконавця, у розмірі повної оплати вартості Видань шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця, не пізніше завершення строків приймання передплати на Видання, за умови надходження цільових коштів на розрахунковий рахунок Передплатника. Строк передплати на видання визначається Виконавцем (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору Виконавець зобов'язався використати одержаний авансовий платіж на придбання необхідних для постачання періодичних видань на друге півріччя 2017 року, згідно з замовленням Передплатника, протягом 90 календарних днів після одержання авансового платежу.

Виконавець протягом 95 календарних днів з дня надходження авансового платежу повинен надати звіт про використання авансових коштів (згідно з Додатком № 3 до Договору) разом з підтверджуючими документами (копії накладних/актів, платіжних доручень з відміткою банку тощо). В разі ненадання у встановлений строк такого звіту або виявлення факту нецільового використання авансового платежу Передплатник вправі достроково розірвати договір, повідомивши Виконавця та/або вимагати повернення всієї суми авансового платежу, з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних 14 %.

За умовами п. 6.1. договору доставка Видань здійснюється у робочі дні власною кур'єрською службою Виконавця за адресою Передплатника: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 11/8 НПЦР ОЕС України.

Строк передачі Видань: протягом другого півріччя 2017 року (п. 6.2. договору).

В п. 7.4. договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання (несвоєчасну доставку) стягується пеня (згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України) у розмірі 0, 1 % вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Виконавець повинен додатково сплатити Передплатнику штраф в розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 10.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

До матеріалів справи долучено додатки 1, 2 до договору - специфікацію з передплати та доставки періодичних видань на ІІ півріччя 2017 року українські видання та російські видання, згідно яких загальна кількість комплектів становить 29 штук на загальну суму 49 920, 00 грн.

Позивач долучив до матеріалів справи копію платіжного доручення № 364 від 25.05.2017 на суму 49 920, 00 грн. з призначенням платежу: за періодичні видання на ІІ півріччя 2017 року згідно договору № 13-6/1248-17/59/05-2017 від 19.05.2017.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання з поставки товару за договором, що підтверджується актами приймання-передачі журналів на підставі договору, зокрема: № 1 від 31.08.2017 на суму 1231, 50 грн. без ПДВ; № 2 від 31.08.2017 на суму 5202, 74 грн. без ПДВ; № 3 від 29.09.2017 на суму 1563, 24 грн. без ПДВ; № 5а від 31.10.2017 на суму 926, 00 грн. без ПДВ; № 5 від 30.11.2017 на суму 7811, 84 грн. без ПДВ; № 6 від 29.12.2017 на суму 6881,28 грн. без ПДВ; № 7 від 31.01.2018 на суму 365, 50 грн. без ПДВ; № 8 від 28.02.2018 на суму 10 576, 65 грн. без ПДВ. Акти підписані сторонами. Загальна вартість поставлених згідно актів журналів становить 34 558, 75 грн. без ПДВ.

Вартість непоставлених позивачу журналів становить 15 361, 25 грн. без ПДВ (49 920, 00 - 34 558, 75 = 15 361, 25).

За твердженням позивача відповідач в порушення п. 5.3. договору не надав разом зі звітом про використання авансових коштів, будь - яких підтверджуючих документів щодо їх використання, а також в порушення п. 1.1., 2.1.1. та 6.1. договору не поставив 88 номерів періодичних видань. За розрахунком позивача ним не отримано Видання обумовлені договором на суму 14 158, 56 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо усунення порушень відповідачем його зобов'язань за договором. Зокрема, позивач звертався до відповідача із вимогою вих. № 12/1931 від 04.12.2017, в якій просив відповідача виконати зобов'язання по поставці, повернути суму авансового платежу за договором в розмірі 31 713, 00 грн. та сплатити штрафні санкції передбачені договором та претензією вих. № 11/581 від 27.02.2018, в якій просив виконати зобов'язання по поставці, повернути суму авансового платежу з урахуванням індексу інфляції та 14 % річних та сплатити штрафні санкції (докази направлення в матеріалах справи). Вимога вих. № 12/1931 від 04.12.2017 та претензія вих. № 11/581 від 27.02.2018 були повернуті позивачу за закінченням встановленого строку зберігання , 09.01.2018 та 21.03.2018 відповідно. Претензія вих. № 11/581 від 27.02.2018, згідно інформації що міститься на сайті http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku, була доставлена у відділення відповідача 17.03.2018.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, зобов'язання по поставці Видань виконав частково, авансовий платіж за договором в сумі визначені й позивачем не повернув.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договором укладеним між сторонами встановлено, що товар має бути поставлений протягом ІІ півріччі 2017 року. Тобто у строк з 01.07.2017 по 31.12.2017.

Судом встановлено, що товар за договором на суму 15 361, 25 грн. у встановлений договором строк не був поставлений позивачу, тобто відповідачем прострочено виконання його зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Після направлення відповідачу вимоги вих. № 12/1931 від 04.12.2017 про виконання зобов язань за договором, а саме доставку видання, доставка за якими прострочена згідно з додатком, повернення авансового платежу в розмірі 31 713, 00 грн., позивач продовжував приймати від відповідача товар на виконання договору, в тому числі товар був прийнятий позивачем 31.01.2018 за актом № 7 та 28.02.2018 за актом № 8. В претензії позивач вимагав і поставити видання та виконати умови договору і повернути суму авансового платежу (вимога про поставку товару виключає можливість повернення авансового платежу). Позивачу законом надано право або вимагати поставки товару, або повернути йому суму передплати.

Відповідно зазначену вимогу суд не приймає в якості доказів по справі, щодо направлення позивачем відповідачу вимоги, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, щодо повернення коштів передплати за договором, оскільки після надсилання листа позивач та відповідач вчинили дії щодо поставки та прийняття товару.

В подальшому, як встановлено судом позивач направляв відповідачу претензію вих. № 11/581 від 27.02.2018, в якій просив відповідача виконати зобов'язання за договором по поставці, повернути суму авансового платежу з урахуванням індексу інфляції та 14 % річних та сплатити штрафні санкції (докази направлення в матеріалах справи). Зазначена претензія отримана відповідачем не була та повернута позивачу за закінченням терміну зберігання 21.03.2018. Після повернення вказаної претензії на адресу позивача, товар обумовлений договором відповідачем позивачу не поставлявся, і кошти передплати повернуті не були, доказів іншого матеріали справи не містять. Відповідно претензію вих. № 11/581 від 27.02.2018 суд приймає в якості доказів по справі, щодо направлення позивачем відповідачу вимоги, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, щодо повернення коштів передплати за договором, та доходить висновку, що така претензія отримана відповідачем 17.03.2018.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, відповідач прострочив виконання своїх договірних зобов'язань, позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 693 ЦК України і звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати на яку товар не був поставлений. Відповідач отримав таку вимогу, як встановлено судом 17.03.2018, відповідно був зобов'язаний повернути кошти передплати в сумі, на яку товар не був поставлений позивачу, у строк до 24.03.2018 включно.

З огляду на вищезазначене вимоги позивача про стягнення з відповідача частини суми сплаченої ним попередньої оплати за договором у сумі 14 158, 56 грн. (сума визначена позивачем), на яку відповідач не поставив позивачу товар обумовлений договором, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 638, 63 грн. та пеню у розмірі 2 813, 56 грн. за період прострочення поставки з 19.07.2017 по 31.05.2018.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7.4. договору у разі порушення строків доставки Виконавець сплачує Передплатнику згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% (нуль - цілих одна десята відсотка) вартості журналів, строк поставки яких порушений, за кожний день прострочення; а за прострочення понад тридцять днів Виконавець повинен додатково сплатити Передплатнику штраф у розмірі 7 % (семи відсотків) від вказаної вартості.

Позивач розрахував суму пені за період з 19.07.2017 по 31.05.2018.

Згідно п. 7.4 Договору пеня нараховується у випадку порушення строків поставки товару. Договором встановлений строк поставки - протягом другого півріччя 2017 року, тобто у строк до 31.12.2017, відтак відсутні підстави для нарахування пені за прострочення поставки в період з 19.07.2017 по 31.12.2017.

При цьому судом відхиляються доводи позивача, що відлік часу для доставки Видання має починатися перебіг з дати виходу Видання із друку, оскільки договір таких положень не містить.

Крім того, оскільки, позивач як передбачено ст. 693 ЦК України відмовився від вимоги передання попередньо оплаченого товару та скористався своїм правом на повернення суми сплаченої ним попередньої оплати, відсутні підстави для нарахування пені за прострочення поставки і в період з 25.03.2018 по 31.05.2018, оскільки, претензією вих. № 11/581 від 27.02.2018 позивач припинив обов'язок відповідача поставити товар. Тобто станом на 17.03.2018 (дата отримання відповідачем претензії) позивач відмовився від прийняття оплаченого товару, та вимагав повернення грошових коштів передплати. Тобто зобов'язання з поставки припинились, змінившись на зобов'язання з повернення попередньої оплати, яке відповідач мав виконати у строку до 24.03.2018 включно.

З огляду на положення договору, та встановлені судом обставини справи, в даному випадку наявні підстави для нарахування пені та штрафу відповідачу лише в період з 01.01.2018 по 17.03.2018 на суму вартості товару, поставка якого була прострочена, адже саме в цей час мало місце прострочення поставки за договором.

З огляду на вищезазначене, пеня за прострочення поставки товару підлягає стягненню з відповідача за період з 01.01.2018 по 17.03.2018 і складає 1076, 05 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафу, то суд вважає дані вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки, з огляду саме на прострочення з боку відповідача протягом 76 днів (понад 30 днів), договором передбачено стягнення штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару. Розрахунок позивача є необґрунтованим та арифметично неправильним, оскільки позивач нараховує штраф на Видання, які на його думку поставлялися відповідачем з простроченням в період з 19.07.202017 по 31.12.2017, а тому відповідні вимоги задовольняються в розмірі розрахованому судом в сумі 991, 10 грн. (14 158, 56 *7% = 991, 10).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 7 122, 83 грн. 14 % річних та за період прострочення з 25.05.2017 по 31.05.2018 та 5 541, 12 грн. інфляційних втрат за травень 2017 - травень 2018 років на підставі п. 5.3. договору.

Пунктом 5.3. договору сторонами було погоджено, що в разі ненадання у встановлений строк такого звіту або виявлення факту нецільового використання авансового платежу Передплатник вправі достроково розірвати договір, повідомивши Виконавця та/або вимагати повернення всієї суми авансового платежу, з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних 14 %.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду.

Враховуючи, що свої зобов'язання по поставці товару відповідач частково виконав, і таке виконання було прийняте позивачем, про що свідчать відповідні акти, а також, що зобов'язання по поверненню коштів передплати на суму непоставленого товару у відповідача виникло тільки 18.03.2017 (на наступний день після отримання вимоги), і таке зобов'язання відповідач мав виконати до 24.03.2018, відсутні правові підстави для нарахування 14 % річних та інфляційних втрат в період з 25.05.2017 по 24.03.2018.

Прострочення відповідача по поверненню коштів передплати в розмірі 14 158, 56 грн. (сума визначена позивачем) має місце з 25.03.2018 по 31.05.2018, відповідно саме за вказаний період і саме на вказану суму можуть бути нараховані 14 % річних та інфляційні втрати.

З огляду на вищезазначене, 14 % річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача за період з 25.03.2018 по 31.05.2018 і складають 369, 29 грн. та 113, 27 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів. Відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів у спростування обставин щодо наявності підстав для стягнення з нього суми попередньої оплати та штрафних санкцій.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр "Лідер" (02100, м. Київ, вул. Івана Дубового, будинок 45, квартира 10; ідентифікаційний код 37935276) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) в особі Відокремленого підрозділу "Науково-проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України" ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 11/8; ідентифікаційний код 36470200) суму попередньої оплати у розмірі 14 158 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 56 коп.; пеню у розмірі 1 076 (одна тисяча сімдесят шість) грн. 05 коп.; штраф у розмірі 991 (дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 10 коп.; 14 % річних у розмірі 369 (триста шістдесят дев'ять) грн. 29 коп.; інфляційні втрати у розмірі 113 (сто тринадцять) грн. 27 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 941 (дев'ятсот сорок одна) грн. 34 коп.

3. В частині позовних вимог Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Науково-проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України" ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр "Лідер" про стягнення пені у розмірі 1 737, 51 грн., штрафу у розмірі 647, 53 грн., 14 % річних у розмірі 6 753, 54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5427, 85 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко