Постанова

від 17.12.2018 по справі 910/7192/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. Справа№ 910/7192/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 07.08.2018 року

у справі № 910/7192/18 (суддя І.В. Усатенко)

за позовом Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго в особі Відокремленого підрозділу Науково-проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України ДП Національна енергетична компанія "Укренерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-консалтинговий центр Лідер

про стягнення 31 274, 70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Національна енергетична компанія Укренерго в особі Відокремленого підрозділу Науково-проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України ДП Національна енергетична компанія "Укренерго звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-консалтинговий центр Лідер про стягнення 31 274, 70 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 року у справі № 910/7192/18 позовну заяву задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно - консалтинговий центр Лідер на користь Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу Науково-проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України ДП Національна енергетична компанія Укренерго суму попередньої оплати у розмірі 14 158 грн. 56 коп.; пеню у розмірі 1 076 грн. 05 коп.; штраф у розмірі 91 грн. 10 коп.; 14 % річних у розмірі 369 грн. 29 коп.; інфляційні втрати у розмірі 113 грн. 27 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 941 (дев'ятсот сорок одна) грн. 34 коп.

В частині позовних вимог Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго в особі Відокремленого підрозділу Науково-проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України ДП Національна енергетична компанія "Укренерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-консалтинговий центр Лідер про стягнення пені у розмірі 1 737, 51 грн., штрафу у розмірі 647, 53 грн., 14 % річних у розмірі 6 753, 54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5427, 85 грн. відмовлено.

Не погодившись з прийняти рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить змінити оскаржуване рішення та стягнути з відповідача на користь позивача 1722,79 грн. - пені, 1731,46 грн. - 7% штрафу, 5246,38 грн. - 14% річних, 509,18 грн. - інфляційних втрат. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи та наданим документам.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно визначено терміни нарахування штрафних санкцій (пеня, штраф), відсотків річних та інфляційних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

19.05.2017 між Державним підприємством Національна енергетична компанія Укренерго , в особі Відокремленого підрозділу Науково - проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго , як передплатником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Інформаційно-консалтинговий центр Лідер , як виконавцем, укладено договір № 13-6/1248-17/59/05-2017 по передплаті та доставці періодичних друкованих видань (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується оформити для передплатника передплату періодичних видань на друге півріччя 2017 року, згідно з замовленням передплатника та здійснювати їх доставку за адресою визначеною передплатником, а передплатник зобов'язується здійснити оплату на умовах, визначених договором. Найменування предмету згідно з ДК 021:2015: 22210000-5 Газети, періодичні видання на друге півріччя 2017 року .

Перелік періодичних видань (далі - видання) та їх кількість визначені у специфікації з передплати та доставки періодичних видань на друге півріччя 2017 року, додатки 1,2 (п. 1.2. Договору).

Згідно з п.п. 4.1, 4.2. Договору договору ціна, кількість, асортимент видань, що підлягають доставці, термін передплати визначаються на підставі замовлення передплатника. Ціна договору складає: 49920, 00 грн. без ПДВ.

Оплата замовлення за видання здійснюється передплатником, згідно з рахунком (повідомленням) виконавця, у розмірі повної оплати вартості видань шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, не пізніше завершення строків приймання передплати на Видання, за умови надходження цільових коштів на розрахунковий рахунок передплатника. Строк передплати на видання визначається виконавцем (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору виконавець зобов'язався використати одержаний авансовий платіж на придбання необхідних для постачання періодичних видань на друге півріччя 2017 року, згідно з замовленням передплатника, протягом 90 календарних днів після одержання авансового платежу.

Виконавець протягом 95 календарних днів з дня надходження авансового платежу повинен надати звіт про використання авансових коштів (згідно з додатком № 3 до Договору) разом з підтверджуючими документами (копії накладних/актів, платіжних доручень з відміткою банку тощо). В разі ненадання у встановлений строк такого звіту або виявлення факту нецільового використання авансового платежу передплатник вправі достроково розірвати договір, повідомивши виконавця та/або вимагати повернення всієї суми авансового платежу, з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних 14 %.

За умовами п. 6.1. Договору доставка видань здійснюється у робочі дні власною кур'єрською службою виконавця за адресою Передплатника: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 11/8 НПЦР ОЕС України.

Строк передачі видань: протягом другого півріччя 2017 року (п. 6.2. Договору).

Відповідно до п. 10.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Згідно з додатками 1, 2 до Договору - специфікації з передплати та доставки періодичних видань на ІІ півріччя 2017 року українські видання та російські видання, загальна кількість комплектів становить 29 штук на загальну суму 49920, 00 грн.

Позивач (передплатник) виконав свої зобов'язання щодо оплати видань належним чином, перерахувавши відповідачу 49920, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 364 від 25.05.2017 з призначенням платежу: за періодичні видання на ІІ півріччя 2017 року згідно договору № 13-6/1248-17/59/05-2017 від 19.05.2017, копія якого міститься в матеріалах справи.

Водночас, відповідач свої зобов'язання з поставки товару за договором виконав частково, що підтверджується актами приймання-передачі журналів на підставі договору, зокрема: № 1 від 31.08.2017 на суму 1231, 50 грн. без ПДВ; № 2 від 31.08.2017 на суму 5202, 74 грн. без ПДВ; № 3 від 29.09.2017 на суму 1563, 24 грн. без ПДВ; № 5а від 31.10.2017 на суму 926, 00 грн. без ПДВ; № 5 від 30.11.2017 на суму 7811, 84 грн. без ПДВ; № 6 від 29.12.2017 на суму 6881,28 грн. без ПДВ; № 7 від 31.01.2018 на суму 365, 50 грн. без ПДВ; № 8 від 28.02.2018 на суму 10 576, 65 грн. без ПДВ. Акти підписані сторонами. Загальна вартість поставлених згідно актів журналів становить 34558, 75 грн. без ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції вартість непоставлених позивачу журналів становить 15361, 25 грн. без ПДВ (49920, 00 - 34558, 75 = 15361, 25).

Як вказує позивач у позовній заяві, в порушення п. 5.3. Договору відповідач не надав разом зі звітом про використання авансових коштів, будь - яких підтверджуючих документів щодо їх використання, а також в порушення п. 1.1., 2.1.1. та 6.1. Договору не поставив 88 номерів періодичних видань.

За розрахунком позивача ним не отримано видання обумовлені договором на суму 14158, 56 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо усунення порушень відповідачем його зобов'язань за договором. Зокрема, позивач звертався до відповідача із вимогою вих. № 12/1931 від 04.12.2017, в якій просив відповідача виконати зобов'язання по поставці, повернути суму авансового платежу за договором в розмірі 31 713, 00 грн. та сплатити штрафні санкції передбачені договором та претензією вих. № 11/581 від 27.02.2018, в якій просив виконати зобов'язання по поставці, повернути суму авансового платежу з урахуванням індексу інфляції та 14 % річних та сплатити штрафні санкції (докази направлення в матеріалах справи). Вимога вих. № 12/1931 від 04.12.2017 та претензія вих. № 11/581 від 27.02.2018 були повернуті позивачу за закінченням встановленого строку зберігання , 09.01.2018 та 21.03.2018 відповідно. Претензія вих. № 11/581 від 27.02.2018, згідно інформації що міститься на сайті http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku, була доставлена у відділення відповідача 17.03.2018.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, зобов'язання по поставці видань виконав частково, авансовий платіж за договором в сумі визначеній позивачем не повернув.

Дані обставини призвели до звернення з відповідним позовом до суду.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11 , 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України ), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Договором укладеним між сторонами визначено, що товар має бути поставлений протягом ІІ півріччі 2017 року. Тобто у строк з 01.07.2017 по 31.12.2017.

Місцевим господарським судом встановлено, що товар за договором на суму 15361, 25 грн. у встановлений договором строк не був поставлений позивачу, тобто відповідачем прострочено виконання його зобов'язань за договором.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, умовами договору, зокрема п. 5.3, передбачено право передплатника (позивача) вимагати повернення всієї суми авансового платежу, з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних, за порушення строків ненадання звіту за використання авансового платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, після направлення відповідачу вимоги вих. № 12/1931 від 04.12.2017 про виконання зобов'язань за Договором, а саме доставку видання, доставка за якими прострочена згідно з додатком, та повернення авансового платежу в розмірі 31713, 00 грн., позивач продовжував приймати від відповідача товар на виконання Договору, в тому числі товар був прийнятий позивачем 31.01.2018 за актом № 7 та 28.02.2018 за актом № 8.

В претензії позивач вимагав і поставити видання та виконати умови договору і повернути суму авансового платежу.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вимога про поставку товару виключає можливість повернення авансового платежу. Тобто позивачу законом надано право або вимагати поставки товару, або повернути йому суму передплати.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, вимогу вих. № 12/1931 від 04.12.2017 суд першої інстанції вірно не прийняв в якості доказів щодо направлення позивачем відповідачу вимоги, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України , щодо повернення коштів передплати за договором, оскільки після надсилання листа позивач та відповідач вчинили дії щодо поставки та прийняття товару.

В подальшому, як встановлено судом позивач направляв відповідачу претензію вих. № 11/581 від 27.02.2018, в якій просив відповідача виконати зобов'язання за договором по поставці, повернути суму авансового платежу з урахуванням індексу інфляції та 14 % річних та сплатити штрафні санкції (докази направлення містяться в матеріалах справи). Зазначена претензія отримана відповідачем не була та повернута позивачу за закінченням терміну зберігання 21.03.2018. Після повернення вказаної претензії на адресу позивача, товар обумовлений договором відповідачем позивачу не поставлявся, і кошти передплати повернуті не були, доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідну претензію вих. № 11/581 від 27.02.2018 суд першої інстанції правомірно прийняв в якості доказів щодо направлення позивачем відповідачу вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо повернення коштів передплати за договором, та дійшов вірного висновку, що така претензія отримана відповідачем 17.03.2018.

Оскільки, відповідач прострочив виконання своїх договірних зобов'язань, позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 693 ЦК України і звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати на яку товар не був поставлений. Відповідач отримав таку вимогу, як вірно встановлено судом 17.03.2018, відповідно був зобов'язаний повернути кошти передплати в сумі, на яку товар не був поставлений позивачу, у строк до 24.03.2018 включно.

З огляду на вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача частини суми сплаченої ним попередньої оплати за договором у сумі 14 158, 56 грн. (сума визначена позивачем), на яку відповідач не поставив позивачу товар обумовлений договором, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1638, 63 грн. та пені у розмірі 2 813, 56 грн. за період прострочення поставки з 19.07.2017 по 31.05.2018.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України , якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п. 7.4. Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання (несвоєчасну доставку) (за винятком випадків передбачених пунктом 7.3 цього Договору) стягується пеня (згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України ) у розмірі 0,1 % (нуль - цілих одна десята відсотка) вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів виконавець повинен додатково сплатити передплатнику штраф в розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач розрахував суму пені за період з 19.07.2017 по 31.05.2018.

Водночас, згідно з п. 7.4 Договору пеня нараховується у випадку порушення строків поставки товару. При цьому, Договором встановлений строк поставки - протягом другого півріччя 2017 року, тобто у строк до 31.12.2017, відтак відсутні підстави для нарахування пені за прострочення поставки в період з 19.07.2017 по 31.12.2017.

Доводи позивача стосовно того, що відлік часу для доставки видання має починатися з дати виходу видання із друку, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки договір таких положень не містить.

Крім того, оскільки позивач, як передбачено ст. 693 ЦК України , відмовився від вимоги передання попередньо оплаченого товару та скористався своїм правом на повернення суми сплаченої ним попередньої оплати, відсутні підстави для нарахування пені за прострочення поставки і в період з 25.03.2018 по 31.05.2018, оскільки, претензією вих. № 11/581 від 27.02.2018 позивач припинив обов'язок відповідача поставити товар. Тобто станом на 17.03.2018 (дата отримання відповідачем претензії) позивач відмовився від прийняття оплаченого товару, та вимагав повернення грошових коштів передплати. Тобто зобов'язання з поставки припинились, змінившись на зобов'язання з повернення попередньої оплати, яке відповідач мав виконати у строку до 24.03.2018 включно.

З огляду на положення договору, та встановлені судом обставини справи, в даному випадку наявні підстави для нарахування пені та штрафу відповідачу лише в період з 01.01.2018 по 17.03.2018 на суму вартості товару, поставка якого була прострочена, адже саме в цей час мало місце прострочення поставки за договором.

З огляду на вищезазначене, пеня за прострочення поставки товару підлягає стягненню з відповідача за період з 01.01.2018 по 17.03.2018 і складає 1076, 05 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафу, то суд вважає дані вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки, з огляду саме на прострочення з боку відповідача протягом 76 днів (понад 30 днів), договором передбачено стягнення штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару. При цьому, розрахунок позивача не береться до уваги, оскільки позивач нараховує штраф на видання, які на його думку поставлялися відповідачем з простроченням в період з 19.07.202017 по 31.12.2017, а тому відповідні вимоги задовольняються в розмірі розрахованому судом в сумі 991, 10 грн. (14158, 56 *7% = 991, 10).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 7 122, 83 грн. 14 % річних за період прострочення з 25.05.2017 по 31.05.2018 та 5 541, 12 грн. інфляційних втрат за травень 2017 - травень 2018 років на підставі п. 5.3. договору.

Пунктом 5.3. договору сторонами було погоджено, що в разі ненадання у встановлений строк такого звіту або виявлення факту нецільового використання авансового платежу передплатник вправі достроково розірвати договір, повідомивши виконавця та/або вимагати повернення всієї суми авансового платежу, з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних 14 %.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та відсотки річних ґрунтуються на законі (ч. 2 ст. 625 ЦК України ), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення відсотків річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду.

Враховуючи, що свої зобов'язання по поставці товару відповідач частково виконав, і таке виконання було прийняте позивачем, про що свідчать відповідні акти, а також, що зобов'язання по поверненню коштів передплати на суму непоставленого товару у відповідача виникло тільки 18.03.2017 (на наступний день після отримання вимоги), і таке зобов'язання відповідач мав виконати до 24.03.2018, відсутні правові підстави для нарахування 14 % річних та інфляційних втрат в період з 25.05.2017 по 24.03.2018.

Прострочення відповідача по поверненню коштів передплати в розмірі 14 158, 56 грн. (сума визначена позивачем) має місце з 25.03.2018 по 31.05.2018, відповідно саме за вказаний період і саме на вказану суму можуть бути нараховані 14 % річних та інфляційні втрати.

З огляду на вищезазначене, 14 % річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача за період з 25.03.2018 по 31.05.2018 і складають 369, 29 грн. та 113, 27 грн. відповідно.

Твердження апелянта стосовно того, що судом першої інстанції неправильно визначено строки нарахування штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних спростовуються вищевикладеним.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 у справі №910/7192/18 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 270, 273, 275, 276, 281- 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго в особі Відокремленого підрозділу Науково-проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України ДП Національна енергетична компанія "Укренерго на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 у справі №910/7192/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 у справі №910/7192/18 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/7192/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б.Михальська