Постанова

від 26.07.2018 по справі 914/2690/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2018 р. Справа № 914/2690/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Зварич О.В.

Мирутенко О.Л.

за участі секретаря судового засідання: Черватюк С.О.

за участі представників сторін:

від позивача: Чічак Л.М. - представник;

від відповідача: не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Прайм", м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області

від 14.03.2018 (повний текст рішення 22.03.2018), суддя О.Ф. Стороженко

за позовом Управління освіти, молоді та спорту Долинської

районної державної адміністрації, м. Долина Івано-Франківська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

"Енерго Прайм", м. Львів

про стягнення пені у сумі 28 490, 40 грн. та штрафу

в розмірі 22 400, 00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області подано позов Управлінням освіти, молоді та спорту Долинської районної державної адміністрації до ТОВ Енерго Прайм про стягнення пені у сумі 28490,40грн та штрафу у сумі 22400,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав умов договору №351 від 14.07.2017 щодо здійснення поставки вугілля кам'яного, необхідного для забезпечення опалення закладів освіти району. У зв'язку з цим, згідно з умовами п.7.2 договору, відповідачу нараховано штраф та пеню за невиконання зобов'язань з поставки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.03.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Енерго Прайм на користь Управління освіти, молоді та спорту Долинської районної державної адміністрації пеню у сумі 110 02,80грн., штраф у сумі 14532,00 грн. та витрати на судовий збір у сумі 1600,00 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 17487,60грн. та штрафу у сумі 7868,00грн. відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивоване невиконанням умов договору щодо поставки після укладення додаткової угоди (починаючи з 10.10.2017) та є безумовною підставою для застосування до постачальника, на вимогу позивача, штрафних санкцій, передбачених умовами п.7.2. договору, а саме: пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення; штрафу у розмірі 7% від вартості товару, - за прострочення поставки понад 30 днів.

Рішення суду в частині відмови у стягненні пені та штрафу з 15.08.2017 обґрунтоване тим, що зобов'язання відповідача щодо поставки за ціною та в обсягах, які первинно визначені договором від 14.07.2017, були припинені за згодою сторін, - шляхом укладення 09.10.2017 додаткової угоди до договору, якою встановлено нові умови щодо ціни та обсягу поставки.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що лист ПАТ Укртелеком від 09.01.2017 свідчить про факт здійснення чотирьох телефонних дзвінків, але не про зміст розмов, а тому, не є доказом надіслання позивачем заявок на поставку. Крім цього, відповідач стверджує, що між сторонами велися переговори щодо внесення змін до договору, однак, факт таких телефонних дзвінків позивача не є доказами здійснення замовлень на поставку. Відповідач також зазначає, що не отримував жодного листа про здійснення поставки на електронну пошту.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що заявки на поставку у письмовій формі не надсилались, проте, згідно з умовами п.5.4 договору, такі замовлення здійснювались Управлінням засобами телефонного зв'язку. Крім цього, позивач зазначає, що відповідачу було достеменно відомо про кінцеву дату поставки вугілля - 01.10.2017, оскільки ці дані містилися у тендерній документації.

Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

В судовому засіданні представником позивача викладено заперечення по суті апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, Управлінням освіти, молоді та спорту Долинської районної державної адміністрації було оголошено (в порядку, встановленому Законом України Про публічні закіпівлі ) про проведення процедури закупівлі вугілля кам'яного та оприлюднено тендерну документацію, у якій, зокрема, зазначено: марку та обсяг вугілля; місце поставки: Кропивницький навчально-виховний комплекс (с. Кропивник Долинського району, Івано-Франківської області); Слободо-Болехівська Загальноосвітня школа І-ІІ ст. (с. Слобода-Болехівська Долинського району, Івано-Франківської області); строк поставки: з моменту підписання договору до 01.10.2017; порядок доставки товару - транспортом постачальника, - за місцезнаходженням зазначених навчальних закладів; мета поставки - забезпечення опалення навчальних закладів.

Переможцем процедури закупівлі визнано ТОВ Енерго Прайм .

В подальшому, між сторонами було укладено договір №351 від 14.07.2017 на поставку вугілля зазначеним навчальним закладам (які вказано також у специфікації до договору).

Як підтверджується матеріалами справи, сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, зокрема:

предмет та обсяг поставки (р. 1); ціну товару (р. 3); порядок доставки: транспортом постачальника (п.5.1); місце поставки: за адресами, зазначеними у специфікації (п.5.3); умови та порядок поставки (п.5.4).

Так, відповідно до п.5.4 договору, що постачальник здійснює поставку товару окремими партіями згідно заявок покупця за адресами, визначеними в додатку №1 до договору. Поставка товару проводиться протягом 10 (десяти) днів після заявки покупця. Покупець здійснює замовлення товару шляхом направлення на e-mail: tovenergoprime@gmail.com або по номеру телефону: +380509334450 (який належить ТОВ Енерго Прайм ).

Як правомірно звернув увагу суд першої інстанції, відповідачу, у процесі участі у процедурі закупівлі та укладенні договору, було відомо про усі істотні і необхідні умови поставки вугілля навчальним закладам, а також - мету поставки (для опалення).

Як підтверджується матеріалами справи, з телефонів Управління здійснено кілька дзвінків на номер контактного телефону відповідача, зазначеного у п.5.4 договору, зокрема: 19.07.2017, 01.08.2017, 02.08.2017, 26.10.2017, 27.10.2017, що підтверджується листом ПАТ Укртелеком №29-7/591 від 09.01.2017 (із додатками №1 та №2),

Як зазначає позивач, з часу укладення договору (14.07.2017) працівники Управління неодноразово телефонували відповідачу у липні - серпні місяцях, здійснюючи замовлення поставки вугілля та нагадуючи про необхідність своєчасного її виконання, - для забезпечення належного опалення навчальних закладів, проте, заявки залишились без виконання.

У зв'язку з невиконанням умов договору, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених умовами п.7.2. договору, а саме: пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення; штрафу у розмірі 7% від вартості товару, - за прострочення поставки понад 30 днів.

З огляду на викладене, між сторонами виникли правовідносини щодо відповідальності постачальника у вигляді стягнення штрафних санкцій за невиконання договору поставки.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 193, 265 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Як підтверджується матеріалами справи, сторони обумовили між собою порядок та умови здійснення поставки, однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарському кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи вищезазначене, а також подані позивачем докази на підтвердження здійснення дзвінків до відповідача, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про підставність заявлення позивачем стягнення з відповідача пені та штрафу за невиконання договору поставки.

Позивач просив суд стягнути з відповідача:

- 0,1% пені у сумі 17 280 грн. за договором від 14.07.2017 на суму непоставленого товару 320 000 грн., починаючи з 15.08.2017 по 08.10.2017 (з врахуванням 10-денного строку після заявки покупця, яка була здійснена на номер контактного телефону відповідача 19.07.2017);

- 0,1% пені у сумі 11 210, 40 грн. за додатковою угодою від 09.10.2017 на суму непоставленого 207 600 грн. з 09.10.2017 по 02.12.2017.;

- штраф у розмірі 7% від вартості товару у сумі 22 400 грн. (з розрахунку договору, який був чинний на 16.09.2017)

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки зобов'язання відповідача щодо поставки за ціною та в обсягах, які первинно визначені договором від 14.07.2017, були припинені за згодою сторін, - шляхом укладення 09.10.2017 додаткової угоди до договору, якою встановлено нові умови щодо ціни та обсягу поставки, до стягнення підлягає лише пеня та штраф виходячи з суми, визначеної додатковою угодою.

Такі висновки місцевого господарського суперечать самій додатковій угоді, з огляду на таке.

Згідно п.п. 3, 5, 7 вказаної угоди визначено, що з моменту набуття чинності додаткової угоди, сторони погодили зменшити ціну договору.

Інші умови договору залишаються незмінними і обов'язковими до виконання сторонами.

Ця додаткова угода є невід'ємною частиною основного договору і набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

З аналізу наведених положень додаткової угоди випливає, що така не припиняє визначені зобов'язання між сторонами щодо ціни та обсягів товару, а змінює на майбутнє - з набранням нею чинності, а саме - з 09.10.2017. Тому, відповідно, відповідальність, передбачена договором за невиконання зобов'язання залишається в силі.

Таким чином, позивач правомірно нарахував пеню та штраф двома періодами: на суму непоставленого товару 320 000 грн. по договору від 14.07.2017 та на суму непоставленого 207 600 грн. за додатковою угодою з моменту набрання нею чинності.

Одночасно суд апеляційної інстанції бере до уваги таке.

Згідно ч.1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

А відтак, враховуючи те, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу не спростував висновків суду першої інстанції в частині відмови у стягненні штрафних санкцій за період з 15.08.2017 по 08.10.2017, суд апеляційної інстанції розглядає в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї.

Щодо тверджень апелянта про те, що факт телефонних дзвінків позивача, підтверджених листом ПАТ Укртелеком , не є доказами здійснення замовлень на поставку, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент підписання договору поставки сторони визнавали та були ознайомленні зі всіма істотними умовами договору, включаючи здійснення заявок по телефону, а також відповідальність за невиконання зобов'язання та відповідно в момент підписання дійшли взаємної згоди щодо виконання зобов'язань за даним договором поставки.

А тому, якщо відповідач стверджує, що таких заявок не було, він повинен це довести відповідними доказами, а не припущеннями про можливість інших розмов з позивачем, аніж здійснення заявки останнім.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому оспорюване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (відповідачем).

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2018 у справі № 914/2690/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Прайм , м. Львів без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Львівський апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.08.2018

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді О.В. Зварич

О.Л. Мирутенко