Ухвала

від 06.08.2018 по справі 826/6183/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 серпня 2018 року м. Київ№ 826/6183/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Будрем-Сервіс Лімітед до треті особиДержавного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета Олександра Вікторовича Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Товариство з обмеженою відповідальністю Моноліт Групп про визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Будрем-Сервіс Лімітед з позовом до державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета Олександра Вікторовича, як державного реєстратора, треті особи - Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю Моноліт Групп , в якому просить:

- визнати незаконним рішення державного реєстратора Шеремета Олександра Вікторовича (Шевченківський районний ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33169330 від 26.12.2016, в частині обтяження майна, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Будрем-Сервіс Лімітед , а саме: нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 61, а саме: літ. А - корпус дослідних установок №52, площею 11 125,6 кв.м.; літ. Б - корпус №52-а, площею 10 235,9 кв.м.; корпус 54-а, площею 56,4 кв.м.; літ. Д - корпус №57, площею 3 494,4 кв.м.; літ. К - склад, корпус №164, площею 257,1 кв.м.; літ. И - склад, корпус №37, площею 952,9 кв.м.;

- скасувати рішення державного реєстратора Шеремета Олександра Вікторовича (Шевченківський районний ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33169330 від 26.12.2016, в частині обтяження майна, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Будрем-Сервіс Лімітед , а саме: нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 61, а саме: літ. А - корпус дослідних установок №52, площею 11125,6 кв.м.; літ. Б - корпус №52-а, площею 10 235,9 кв.м.; корпус 54-а, площею 56,4 кв.м.; літ. Д - корпус №57, площею 3 494,4 кв.м.; літ. К - склад, корпус №164, площею 257,1 кв.м.; літ. И - склад, корпус №37, площею 952,9 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державним виконавцем, як державним реєстратором відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33169330 від 26.12.2016, був внесений запис про обтяження нерухомого майна - виробничого комплексу, власником якого, як стверджує позивач, є Будрем-Сервіс Лімітед , а не сторона виконавчого провадження №52278293 - ТОВ Моноліт Групп (боржник). Позивач вважає, що при накладенні арешту на нерухоме майно боржника в рамках виконавчого провадження та прийнятті оспорюваного реєстраційного рішення про обтяження такого майна відповідач (державний виконавець) не перевірив факт належності вказаних вище нежитлових будівель на праві власності саме ТОВ Моноліт Групп .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2018 відкрито провадження у справі №826/6183/18 за вказаним позовом ТОВ Будрем-Сервіс Лімітед , залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб - Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Товариство з обмеженою відповідальністю Моноліт Групп , призначено дану справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

02.07.2018 судом закрито підготовче провадження та вирішено призначити справу до судового розгляду по суті.

06.08.2018 у призначене судове засідання учасники справи явку своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. При цьому, від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. №78517/18 від 01.08.2018) про розгляд справи за відсутності представника Товариства, за наявними у справі доказами.

З огляду на наведені обставини, суд на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши та проаналізувавши зміст і матеріали адміністративного позову, матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Абзацом 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що у цьому Кодексі термін публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Частиною першою ст. 19 КАС України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За наслідками проведення аналізу наведених вище процесуальних норм Верховний Суд в тексті своєї постанови від 08.05.2018 у справі №826/1001/15 дійшов правового висновку, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Суд звертає увагу, що законодавцем врегульоване питання, коли у спорах між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень не поширюється юрисдикція адміністративного суду, а саме: ч. 3 ст. 19 КАС України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про визнання рішень, дій державного реєстратора (в статусі якого в даному випадку виступав відповідач при прийнятті оспорюваного реєстраційного рішення щодо внесення відомостей про обтяження нерухомого майна за наслідками вчинення виконавчих дій), лише у випадку, якщо такі позовні вимоги не є похідними від вимог у приватноправовому спорі.

Так, позивач у позовній заяві просить суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Шеремета Олександра Вікторовича - державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33169330 від 26.12.2016 року, в частині обтяження нерухомого майна - нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 61, а саме: літ. А - корпус дослідних установок №52, площею 11 125,6 кв.м.; літ. Б - корпус №52-а, площею 10 235,9 кв.м.; корпус 54-а, площею 56,4 кв.м.; літ. Д - корпус №57, площею 3 494,4 кв.м.; літ. К - склад, корпус №164, площею 257,1 кв.м.; літ. И - склад, корпус №37, площею 952,9 кв.м.

Згідно даних доданої до позовної заяви Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (сформованої 14.12.2017 за №107637288) та відповідно до матеріалів виконавчого провадження №52278293 (копії таких були надані третьою особою на виконання вимог ухвали суду від 21.05.2018) суд встановив, що оскаржуване реєстраційне рішення було прийнято на підставі постанови старшого державного виконавця Шеремета Олександра Вікторовича про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.12.2016 в рамках виконавчого провадження №52278293. У свою чергу зазначене виконавче провадження було відкрито згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.09.2016 з примусового виконання наказу №903/172/15-1, виданого Господарським судом м. Києва 12.05.2015 щодо стягнення з ТОВ Моноліт-Групп на користь ТОВ Волиньторгхліб боргу у розмірі 142 799,98 грн.

В обґрунтування наявності підстав для визнання незаконним та скасування такого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.12.2016 позивач посилається на те, що вказане нерухоме майно належить йому на праві власності починаючи з 22.06.2006 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 22.06.2006, зареєстрований в Реєстрі за №7233. Одночасно позивач визнав той факт, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі на праві власності за ТОВ Будрем-Сервіс Лімітед . Також позивачем у позовній заяві не зазначено про факт допущення відповідачем порушення встановленого чинним законодавством порядку накладення арешту на майно боржника в рамках виконавчого провадження.

Тобто, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, в якості підстави для скасування рішення державного реєстратора, визначає порушення його права власності на придбане нерухоме майно внаслідок прийняття державним виконавцем рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33169330 від 26.12.2016 у зв'язку з накладенням арешту на майно боржника (ТОВ Моноліт Групп ) у виконавчому провадженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, випливають виключно із приватноправових відносин щодо наявності права власності на нерухоме майно, а позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора (державного виконавця) про обтяження такого майна є похідними від вимог у приватноправовому спорі.

Таким чином, спір у справі виник між юридичною особою та суб'єктом владних повноважень поза межами публічно-правових правовідносин, а отже віднесений до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що заявлені позовні вимоги є похідними від прав власності позивача на нерухоме майно (нежитлові будівлі), суд зазначає, що даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом та віднесений до юрисдикції господарського суду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 239, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі №826/6183/18.

2. Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до компетенції господарського суду з урахуванням правил територіальної підсудності. При цьому, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача не допускається

3. Копію цієї ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 238, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку, встановленому ст.ст. 295 - 297 цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок