Постанова

від 08.11.2018 по справі 826/6183/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6183/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Скочок Т.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кузьмишиної О.М.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будрем - Сервіс Лімітед на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будрем - Сервіс Лімітед до Державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета Олександра Вікторовича, треті особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю Моноліт Групп про визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Будрем - Сервіс Лімітед 9далі - позивач, ТОВ Будрем - Сервіс Лімітед ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета Олександра Вікторовича, як державного реєстратора, треті особи - Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю Моноліт Групп , в якому просить: визнати незаконним рішення державного реєстратора Шеремета Олександра Вікторовича (Шевченківський районний ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33169330 від 26.12.2016, в частині обтяження майна, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Будрем-Сервіс Лімітед , а саме: нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 61, а саме: літ. А - корпус дослідних установок №52, площею 11 125,6 кв.м.; літ. Б - корпус №52-а, площею 10 235,9 кв.м.; корпус 54-а, площею 56,4 кв.м.; літ. Д - корпус №57, площею 3 494,4 кв.м.; літ. К - склад, корпус №164, площею 257,1 кв.м.; літ. И - склад, корпус №37, площею 952,9 кв.м.; скасувати рішення державного реєстратора Шеремета Олександра Вікторовича (Шевченківський районний ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33169330 від 26.12.2016, в частині обтяження майна, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Будрем-Сервіс Лімітед , а саме: нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 61, а саме: літ. А - корпус дослідних установок №52, площею 11125,6 кв.м.; літ. Б - корпус №52-а, площею 10 235,9 кв.м.; корпус 54-а, площею 56,4 кв.м.; літ. Д - корпус №57, площею 3 494,4 кв.м.; літ. К - склад, корпус №164, площею 257,1 кв.м.; літ. И - склад, корпус №37, площею 952,9 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державним виконавцем, як державним реєстратором відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33169330 від 26.12.2016, був внесений запис про обтяження нерухомого майна - виробничого комплексу, власником якого, як стверджує позивач, є Будрем-Сервіс Лімітед , а не сторона виконавчого провадження №52278293 - ТОВ Моноліт Групп (боржник).

Позивач вважає, що при накладенні арешту на нерухоме майно боржника в рамках виконавчого провадження та прийнятті оспорюваного реєстраційного рішення про обтяження такого майна відповідач (державний виконавець) не перевірив факт належності вказаних вище нежитлових будівель на праві власності саме ТОВ Моноліт Групп .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року закрито провадження у справі.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суддя суду першої інстанції виходив з того, що між сторонами наявний спір про право.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій: або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Колегіям судів звертає увагу на те, що у даному позові позивач не оскаржує постанову державного виконавця Шеремета О.В про накладення арешту на майно.

Та зазначає, що вищевказаною постановою державний виконавець Шеремет О.В. наклав арешт на все майно, що належить на праві власності ТОВ Моноліт-Групп код ЄДРПОУ 34957024, відтак в результаті виконання даної постанови про арешт обтяження мало бути накладено (внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) виключно на майно, що належить ТОВ Моноліт-Групп , код ЄДРПОУ 34957024.

Однак в результаті виконання постанови про арешт Шереметом О.В., який вже діяв як державний реєстратор, безпідставно та незаконно було внесено запис про арешт майна, яке не належить боржнику у виконавчому провадженні, а належить Позивачу.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Таким чином, державний реєстратор, виконуючи постанову про арешт, повинен був встановити, чи належать нежитлові будівлі на праві власності ТОВ Моноліт-Групп , код ЄДРПОУ 34957024, при цьому державний реєстратор не мав права приймати рішення про державну реєстрацію обтяження майна, яке не належить особі, вказаній у постанові про арешт.

На підстав вище зазначеного колегія суддів зазначає, що посилання на ч.1 ст.59 Закону України Про виконавче провадження є помилковим та звертає увагу на наступне.

Так, позивач не звертався з позовом про зняття арешту з його майна, оскільки постановою державного виконавця було накладено арешт на майно не товариства, а жодна особа на даний момент не заявляє свої права на нежитлові приміщення, що належать позивачу тому спір про право в даному випадку відсутній.

Позовні вимоги товариства стосувалися виключно оскарження рішення державного реєстратора, на підставі якого до державного реєстру прав було безпідставно внесено незаконний запис про обтяження.

Вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію обтяження є самостійними, без вимог про право власності на майно, а тому вимоги позивача в даному позові не є похідними від спору щодо даного майна.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач вже звертався з подібним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Відмінність у даних позовах полягала лише в тому, що інший державний реєстратор, виконуючи іншу постанову державного виконавця про арешт майна, вніс до державного реєстру прав інший запис про обтяження майна позивача та рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2018 року по справі №826/6182/18 позов товариства було задоволено, що додатково підтверджує правильність обраної позивачем підсудності даної справи.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи є документи, які підтверджують право власності ТОВ Будрем - Сервіс Лімітед , а саме нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу від 22.06.2006 року зареєстрований в реєстрі за №7233, реєстраційне посвідчення №019038, акт прийому - передачі від 22.06.2006 року.

Доказів, що зазначене вище нежитлові приміщення належать ТОВ Моноліт Групп відсутні та до суду апеляційної інстанції надано не було.

Таким чином без встановлення доказів про право власності ТОВ Моноліт Групп завчасно робити висновок про спір про право.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів вважає помилковим рішення Окружного адміністративного суду м. Києва про закриття провадження у справі.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, чим порушив норми процесуального права.

За таких обставин керуючись ст.320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будрем - Сервіс Лімітед - задоволити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 09 листопада 20118 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

О.М. Кузьмишина