Рішення

від 07.08.2018 по справі 826/5562/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2018 року № 826/5562/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

Головного управління Держгеокадастру у місті Києві

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття ,

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Київська міська рада

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним запису,

За участю представників:

від позивача - не прибув,

від відповідача-1 - не прибув,

від відповідача-2 - ОСОБА_2,

від третьої особи-1 - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

від третьої особи-2 - ОСОБА_5,

від третьої особи-3 - ОСОБА_6,

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - Департамент, відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (далі також - ГУ Держгеокадастру у м. Києві, відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття (далі також - ТОВ Софія Київська ХІ століття , третя особа-1), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі також - Держгеокадастр, третя особа-2), Київська міська рада (далі також - КМР, третя особа-3), в якому позивач просив, з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с. 50 т. 2):

- визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у м. Києві щодо невнесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 землекористувачем якої є ОСОБА_1;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві внести відомості до Державного земельного кадастру про зареєстровану земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до вимог Порядку ведення земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_3, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, землекористувачем якої визначено ТОВ Софія Київська ХІ століття , шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про її скасування;

- визнати недійсним запис у державному земельному кадастрі та автоматизованій системі ПК Кадастр , якими визначено ТОВ Софія Київська ХІ століття землекористувачем земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3, визначений за адресою: АДРЕСА_3.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про протиправну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, землекористувачем якої визначено ТОВ Софія Київська ХІ століття , оскільки на такій ділянці, у тому числі, розташоване належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, загальною площею 125 кв.м.

Відповідач-1 надав суду відзив на позовну заяву, в якій просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених у такому відзиві.

В судове засідання 02 серпня 2018 року представник Департаменту не прибув, причину не явки суду не повідомив.

ГУ Держгеокадастру у м. Києві в своєму відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки державна реєстрація земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_3, розташована за адресою: АДРЕСА_3, землекористувачем якої визначено ТОВ Софія Київська ХІ століття була здійснена відповідно до норм чинного законодавства України.

Крім того, відповідач-2 вказує на те, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, яка нібито належить позивачу, не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, тому права ОСОБА_1, як землекористувача, жодних чином не порушені.

ТОВ Софія Київська ХІ століття надано суду пояснення, в яких третя особа-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, тому що позивачем не надано доказів володіння чи користування суміжною земельною ділянкою. Крім того, під час розгляду справи, представниками третьої особи-1 наголошувалось те, що за адресою: АДРЕСА_2 взагалі відсутнє будь-яке майно ОСОБА_1, на яке може бути оформлено право користування земельною ділянкою.

Представник третьої особи-2 в своїх письмових поясненнях просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав зазначених у таких поясненнях.

Представник КМР надала суду пояснення про те, що оскаржувана земельна ділянка зареєстрована за територіальною громадою міста Києва в особі КМР, перебуває у комунальній власності, будь-яких рішень щодо передачі такої земельної ділянки та видачі правовстановлюючих документів Київрадою не приймалось.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, викладено його в новій редакції.

Відповідно до пп. 10 п. 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 3 статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі (сквер №2), загальною площею 125,0 кв.м., розташованої за адресою: місто Київ, Шевченківський район, Володимирський проїзд, 2.

Державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за позивачем проведено 23 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. згідно свідоцтва НОМЕР_4 про право на спадщину за законом.

Крім того, позивач зазначає про те, що він є користувачем земельної ділянки з номером НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до бази даних міського земельного кадастру від 16 серпня 2016 року.

ГУ Держгеокадастру у м. Києві було надано ОСОБА_1 витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12 березня 2016 року № 34-26-7777.5-1900/30-16, відповідно до якого нормативно-грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2), розташованої на Володимирському проїзді 2, у Шевченківському районі міста Києва склала 8 638 869, 44 грн.

З урахуванням вказаної вище нормативно-грошової оцінки, позивачем сплачується до відповідного податкового органу земельний податок.

Таким чином, позивач вважає, що земельна ділянка, на якій розташована належна йому нежитлова будівля, сформована у Державному земельному кадастрі у встановлений чинним законодавством спосіб, внаслідок чого їй присвоєно кадастровий номер.

Водночас, ТОВ Софія Київська ХІ століття було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_3, розташовану за адресою: місто Київ, Шевченківський район, вулиця Алли Тарасової, 6, загальною площею 0,0258 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі громадського призначення з надання послуг населенню, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000551022071 від 25 травня 2017 року.

ОСОБА_1 вказує на те, що межі земельної ділянки ТОВ Софія Київська ХІ століття з кадастровим номером НОМЕР_3 накладаються на межі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, на якій розташована нежитлова будівля позивача та яка є меншою за розміром.

Надаючи оцінку спірними правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Положеннями статті 79-1 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України), встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до рішення КМР від 25 грудня 2012 року № 715/8999, у зв'язку із припиненням повноважень виконавчого органу Київської міської ради з ведення Державного земельного кадастру в місті Києві та з метою забезпечення його ведення центральним органом з питань земельних ресурсів і його територіальним органом в місті Києві до Державного агентства земельних ресурсів України було передано інформацію про земельні ділянки в межах міста Києва, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до 01 січня 2013 року в електронному вигляді у форматі обмінного файлу уніфікованої системи.

Інформація в електронному вигляді про земельну ділянку, з кадастровим номером НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політики у сфері земельних відносин у місті Києві не передавалась.

Згідно ч. 1 статті 9 Закону України Про Державний земельний кадастр , внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 6 статті 9 цього Закону, державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Частиною 8 статті 9 Закону України Про Державний земельний кадастр визначено, що державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Згідно положень статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та пп. 107-111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 ( далі також - Порядок), державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Відповідно до статті 25 Закону України Про землеустрій , документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Види документації із землеустрою: а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб; е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); з) робочі проекти землеустрою; и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок; к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

З урахування вказаних вище правових норм, державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі у порядку відведення може здійснюватись на підставі документації із землеустрою, визначеною статтею 25 Закону України Про землеустрій , а не на підставі технічного звіту щодо встановлення меж земельної ділянки.

Відповідно до ч. 9 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Так, згідно статей 1, 16 Закону України Про Державний земельний кадастр та п.п. 29, 30, 34 Порядку, кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).

Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою. Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі: індексної кадастрової карти (плану); даних, що містяться у Державному земельному кадастрі; відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою та відповідному електронному документі.

Частиною 17 статті 21 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що інформація про дату реєстрації заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, вхідний номер, стислий зміст заяви, а також інформація про наслідки її розгляду підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч.ч.1-2 статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр , до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки (ч. 8 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Згідно статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 126 ЗК України).

Виходячи з системного аналізу правових норм, суд приходить висновку про те, що витяг з бази даних міського земельного кадастру від 16 серпня 2016 року не є правовстановлюючим документом у розумінні Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

При цьому, згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 не зареєстрована, підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи принт-скрин повідомлення про відсутність відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 з сайту http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta, а тому вказана земельна ділянка не є сформованою у розумінні статті 79-1 ЗК України.

Номер земельної ділянки на який позивач посилається у своєму позові НОМЕР_2 не є кадастровим номером згідно вимог Порядку.

Оскільки позивач із заявами про державну реєстрацію (внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру) до територіального органу Держгеокадастру за місцем знаходження земельної ділянки не звертався, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів протилежного, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ Держгеокадастру у м. Києві щодо невнесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, розташовану за адресою: місто Київ, Володимирський проїзд 2.

Також, не підлягає задоволенню вимога щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у м. Києві внести відомості до Державного земельного кадастру про зареєстровану земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до вимог Порядку ведення земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, з огляду на наступне.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру встановлені Законом України Про Державний земельний кадастр вимагають дотримання певної процедури, передбаченої, зокрема, вказаним вище Порядком.

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Оскільки державна реєстрація земельних ділянок є виключними повноваженнями територіального органу Держгеокадастру за місцем знаходження земельної ділянки, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Більш того, чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо звернення юридичних чи фізичних осіб з клопотанням про розроблення документації з землеустрою з метою її подальшого відведення.

Згідно статті 35 Закону України Про землеустрій , інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Київрадою було прийнято рішення від 10 вересня 2015 року № 958/1822 Про інвентаризацію земель міста Києва .

На підставі вказаного вище рішення КМР, розробником документації з землеустрою ТОВ Паралель-8 була подана на погодження до ГУ Держгеокадастру у м. Києві технічна документація з землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з адресою: місто Київ, вулиця Алли Тарасової 6, замовником якої є ТОВ Софія Київська ХІ століття .

Відповідачем-2 була розглянута вищевказана технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки та надано висновок до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 19 жовтня 2016 року № 19-26-0.31-1278/35-16.

В подальшому, ГУ Держгеокадастру у м. Києві 23 лютого 2017 було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,0258 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4. Цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з втриманням прибутку).

Згідно з інформацією отриманої від органу державної реєстрації прав, в порядку інформаційного обміну, 30 березня 2017 року до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві надійшли відомості про те, що на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 зареєстровано право комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав - 19743701.

Як зазначив в судовому засіданні представник КМР, позивач звертався із заявою про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наразі документи перебувають у Департаменті, рішення не прийнято.

При цьому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року по справі № 826/5584/17, яке набрало законної сили, зокрема, скасовано запис (номер 5914056, здійснений 24 травня 2014 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення (в літ. З), за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 319, 00 кв.м. за ТОВ Софія Київська XI століття (код ЄДРПОУ 39219117).

В матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15 січня 2018 року, згідно умов якого ТОВ Софія Київська XI століття було продано компанії ВІРДЖИН ПІПЛ Л.П. (нерезидент України) об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення (в літ. З), за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 319, 00 кв.м.

Відтак, станом на дату вирішення даного спору, третя особа-1 є не власником вказаного вище об'єкту нерухомого майна.

Крім того, на момент звернення ТОВ Софія Київська XI століття за реєстрацією проінвентаризованої земельної ділянки, власником якої є КМР, статус третьої особи не відповідав вимогам рішення Київради від 10 вересня 2015 року № 958/1822 Про інвентаризацію земель міста Києва , оскільки у розумінні ЗК України, він не був фактичним користувачем земельної ділянки.

Частинами 5-6 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр визначено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Зміна найменування акціонерного товариства у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзаці третьому цієї частини, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний термін повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки (ч. 10-11 статті 24 цього Закону).

Водночас, згідно ч. 1 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З урахуванням того, що позивач набув право власності на нежитлову будівлю (сквер № 2), загальною площею 125,0 кв.м., розташованої за адресою: місто Київ, Шевченківський район, Володимирський проїзд, 2, до нього могло перейти як право власності на земельну ділянку, на якій вона розташована за правилами, визначеними статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України, так і право користування нею.

Більш того, оскільки така земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, отже позивач, у будь-якому випадку наділений правом звернення із клопотанням про розроблення документації з землеустрою з метою її подальшого відведення, що захищається адміністративний судом в даному випадку.

Обмеження у строках такого звернення законодавством не передбачено.

Суд звертає увагу, що формування земельної ділянки НОМЕР_3 з усталеними межами фактично позбавляє позивача права здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, на якій розташована належна йому нежитлова будівля.

А навіть у разі відсутності у позивача права на користування спірної земельної ділянки (не надання йому такого права власності), вбачається обмеження прав іншим особам на формування такої земельної ділянки.

Відтак, в межах спірних правовідносин, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_3, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, землекористувачем якої визначено ТОВ Софія Київська ХІ століття , шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про її скасування.

При цьому, суд наголошує, що скасування державної реєстрації земельної ділянки жодним чином не порушує прав ТОВ Софія Київська ХІ століття , зокрема, через те, що така земельна ділянка йому не належить, виходячи з аналізу наявних у нього прав.

З урахуванням скасування в судовому порядку державної реєстрації земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_3, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню є вимога позивача щодо визнання недійсним запису у державному земельному кадастрі та автоматизованій системі ПК Кадастр , якими визначено ТОВ Софія Київська ХІ століття землекористувачем такої земельної ділянки, визначеної за адресою: АДРЕСА_3.

В ході розгляду справи ТОВ Софія Київська ХІ століття було заявлено клопотання про проведення земельно-технічної судової експертизи, відповідно до якого третя особа-1 просила суд призначити таку експертизу, доручити її виконання Кивському науково-дослідному інституту судових експертиз та поставити експерту наступні питання: чи відповідають розроблена технічна документація ТОВ Паралель-8 щодо інвентаризації земель на вулиці Алли АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_3 на підставі рішення КМР від 10 вересня 2015 року № 958/1822 Про інвентаризацію земель міста Києва та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним актам з питань землеустрою та землекористування?; який фактичний порядок користування земельною ділянкою 0, 0300 га, розташованою по Володимирському проїзду 2 (сквер № 2) в місті Києві відповідно правовстановлювальним документом на нерухоме майно, яке належить позивачу? яка площа земельної ділянки перебуває у фактичному користуванні?; чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок 0, 0300 га на Володимирському проїзді 2 (сквер № 2) в місті Києві правовстановлювальним документам на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?

Згідно ч. 1 статті 120 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її фактичні обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про призначення судової експертизи, з огляду на те, що як було встановлено вище, ТОВ Софія Київська ХІ століття не є власником об'єкту нерухомого майна: нежитлові приміщення (в літ. З), за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 319, 00 кв.м. та не довів фактичне користування, як це зазначено в рішенні КМР від 10 вересня 2015 року № 958/1822 Про інвентаризацію земель міста Києва .

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (чч. 1 та 2 статті 72 КАС України).

Під час розгляду справи позивач та ТОВ Софія Київська ХІ століття в якості доказів неодноразово посилались на матеріали кримінальних проваджень, однак судом не були прийняті до уваги такі матеріали, оскільки вони є доказами виключно у кримінальних провадженнях, вироки по яким не прийнято.

Також, суд критично відноситься до тверджень третьої особи-1 щодо відсутності на спірній земельній ділянці майна ОСОБА_1, враховуючі наявні в матеріалах справи докази протилежного, зокрема, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, обґрунтованості аргументів сторін та третіх осіб, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 640, 00 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття , Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Київська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним запису - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_3, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, землекористувачем якої визначено товариство з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття , шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про її скасування.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 69; код ЄДРПОУ 39802366) на користь ОСОБА_1 понесені (01001, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) останнім судові витрати у розмірі 640, 00 грн. (шістсот сорок гривень).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій