Рішення

від 31.07.2018 по справі 924/91/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2018 р. Справа № 924/91/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Приватбанк", м. Київ

до приватного підприємства "Мітранс", м. Хмельницький

про стягнення 56337,96 грн., з яких 32442,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 18165,30 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 5730,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №6503-Л-О від 18.05.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 03.05.2017р.

Рішення виноситься 31.07.2018р., оскільки в судовому засіданні 16.07.2018р. оголошувалась перерва.

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 56337,96 грн., з яких 32442,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 18165,30 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 5730,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом. В обґрунтування позову зазначає, що 23.10.2013р. відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої останній приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 23.10.2013р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26005052417634 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_3 і Клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 22000,00 грн. Відповідач зобов'язання по договору належним чином не виконав та не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості. Позивач вказує, що станом на 09.10.2017р. заборгованість відповідача становить 100386,05 грн., в тому числі 22000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 45432,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 24775,14 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 8178,88 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими, подав письмові докази.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов проти позову заперечує. Наголошує на тому, що згідно п. 3.2.1.2.3.6. Умов та правил надання банківських послуг, доданих Позивачем позовної заяви, останній має право списувати кошти з поточних рахунків Відповідача згідно з п. 3.2.1.2.2.8 при настанні термінів будь-якого з платежів, в межах що підлягають сплаті ОСОБА_3 сум.

Звертає увагу на те, що протягом 2014-2017 років на рахунки відповідача надходили грошові кошти від результатів підприємницької діяльності ПП "МІТРАНС". Позивач мав можливість списати ці кошти в рахунок погашення заборгованості Відповідача по кредитному договору.

Наголошує на тому, що Позивач, звертаючись 17.01.2018р. із позовом, пропустив встановлену ч. 2 ст. 258 ЦК спеціальну позовну давність тривалістю в один рік, тому просить суд застосувати позовну давність. Стверджує, що позивачем не доведено, що саме ці Умови та правила були діючими 23.10.2013р. та те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви.

У відповіді на відзив від 19.04.2018р. позивач зазначає, що згідно Заяви Відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", ОСОБА_3, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування №Б/Н від 23.10.2013 р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Позивач зауважив, що відповідно до Договору Відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26005052417634 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_3 і Клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Відповідно до 3.2.1.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований ОСОБА_3 через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Стосовно посилань Відповідача на те, що Банк самостійно не списував кошти в рахунок погашення боргу зауважує, що згідно статті 193 Господарського кодексу України (загальні умови виконання господарських зобов'язань) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться". Тому відповідач взяв на себе зобов'язання у відповідності до Умов договору сплачувати заборгованість, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Вільно діяв і Відповідач при укладенні кредитного договору, чітко усвідомлюючи в момент укладення цього договору обсяг взятих на себе зобов'язань. Згідно з п. 3.2.1.2.3.6 Банк має право, а не обов'язок списувати кошти з поточних рахунків Клієнта.

Стосовно строків позовної давності зазначає, що з моменту укладання кредитного договору не пройшло 5 років. У зв'язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне.

Як встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.08.2015р. по справі 924/903/15 (яке набрало законної сили) приватним підприємством "Мітранс" вчинені дії щодо укладення з позивачем договору банківського обслуговування, що підтверджується заявою від 23.10.2013р. про відкриття рахунку зі зразками підписів, згідно якої відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_3 банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.pb.ua.

Умовами договору (п.п 3.18.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг, що діяли до 01.07.2014р. (далі - Умов), п.п. 3.2.1.1 чинних Умов та Правил надання банківських послуг (далі - чинних Умов)) передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "кредит") надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). ОСОБА_3 здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно із п.3.18.1.3 Умов (п.п. 3.2.1.1.3 чинних Умов) кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. Відповідно до п.3.18.1.6 Умов (п.п. 3.2.1.1.6 чинних Умов) ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших ).

Підпунктом 3.18.1.8 Умов (п.п. 3.2.1.1.8 чинних Умов) передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одногор. з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода").

Відповідно до п.п. 3.18.1.11, 3.18.1.12, 3.18.1.13 Умов (п.п 3.2.1.1.11, 3.2.1.1.12, 3.2.1.1.13 чинних Умов) періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом у цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. Процентна ставка може бути змінена банком у порядку, передбаченому цим розділом "Умов та правил надання банківських послуг". При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки та пеню за користуванням кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом "Умов та правил надання банківських послуг".

Підпунктами 3.18.1.16, 3.18.1.17 Умов (п.п. 3.2.1.1.16, 3.2.1.1.17 чинних Умов) визначено, що при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг", банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі. При перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові карти, власниками якого є сам власник поточного рахунку або будь-які пов'язані з ним фізичні особи (за виключенням зарахувань заробітної плати), з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3% від суми перерахувань. Клієнт доручає банку списувати суми такої комісійної винагороди, належні до сплати банку, зі свого поточного рахунку.

Відповідно до п.п. 3.18.4.1 Умов (п.п. 3.2.1.4.1 чинних Умов) за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Підпунктами 3.18.4.1.1, 3.18.4.1.2, 3.18.4.1.3 Умов, що діяли до 01.07.2014р., був визначений порядок розрахунку відсотків: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У разі обнулення дебетового сальдо в одну з дат періоду, у якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, на протязі 90 днів з останньої дати періоду, у якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки у розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, у якому дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

З 01.07.2014р. встановлений новий порядок розрахунку відсотків. Так, згідно п.п.3.2.1.4.1.1, 3.2.1.4.1.2, 3.2.1.4.1.3 чинних Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки у розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Згідно п.п.3.18.4.1.4 Умов (п.п. 3.2.1.4.1.4 чинних Умов) під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Підпунктами 3.18.4.2, 3.18.4.3 Умов (п.п. 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 чинних Умов) передбачено, що відповідно до ст. 212 ЦК України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п. 3.18.1.1, 3.18.1.6, 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.2.4, 3.18.2.2.5, 3.18.2.3.4, 3.18.2.2.17, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.18.1.13 (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов, встановленого п. 3.18.1.8). Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.п.3.18.4.1, 3.18.4.2, проводиться в порядку, зазначеному в п. 3.18.1.1, 3.18.2.1.4, 3.18.2.2.8. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно з п. 3.18.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку.

Згідно з п.п.3.18.4.4 (п.п. 3.2.1.4.4 чинних Умов) клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг.

Пунктом 3.18.5. Умов (п. 3.2.1.5 Умов) встановлена відповідальність сторін, зокрема, при порушенні клієнтом будь-якого із обов'язків по оплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який виплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, вказаному в п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Як передбачено п.3.18.5.4 Умов (п. 3.2.1.5.4 чинних Умов) нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до договору банківського обслуговування відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 22000,00 грн. на поточний рахунок 26005052417634. Відповідач використовував кредитний ліміт шляхом проведення розрахунків у безготівковій формі, при цьому допустив порушення умов договору щодо термінів повернення кредиту та відсотків. У зв'язку з цим виникла заборгованість за кредитом станом 09.10.2017р. заборгованість відповідача становить 100386,05 грн., в тому числі 22000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 45432,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 24775,14 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 8178,88 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.08.2015р. по справі 924/903/15 задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м.Дніпропетровськ до Приватного підприємства "МІТРАНС" м.Хмельницький про стягнення 44048,09 грн. Вирішено стягнути з Приватного підприємства "МІТРАНС" (АДРЕСА_1, код 38935036) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код 14360570) 22000,00 грн. заборгованості за кредитом, 12989,37 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6609,84 грн. пені, 2448,88 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 1827,00 грн. витрат по оплаті судового збору, про що видано відповідний наказ.

Вказаним рішенням встановлено, що на виконання умов кредитного договору б/н від 23.10.2013р. позивач надав відповідачу кредитний ліміт у розмірі 22000,00 грн. на поточний рахунок 26005052417634. Також вказаним рішенням встановлено, що про зміну порядку розрахунку та розміру відсотків з 01.07.2014р. позивач повідомляв відповідача через встановлені засоби електронного зв'язку шляхом надіслання sms-повідомлення.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.1 ст.16 Цивільного кодексу України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 цього кодексу.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Вказане закріплено в ст. 181 Господарського кодексу України.

Статтею 180 цього кодексу передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Приписами ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Враховуючи зміст наведених правових норм, з огляду на встановлену обставину приєднання відповідачем до "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифів Банку" шляхом підписання заяви, між сторонами у справі фактично було укладено договір банківського обслуговування, умовами якого, у тому числі, встановлено кредитний ліміт. Тобто, підписавши заяву від 23.10.2013р., відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між сторонами у справі договір.

Фактична відсутність підпису на Умовах та Правилах надання банківських послуг не дає права говорити про неможливість їх застосування.

Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 15.06.2018р. по справі №922/2263/17.

Відповідно до ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, судом враховується, що позивач та відповідач домовились про укладення договору про кредитування шляхом підписання заяви від 23.10.2013р. про відкриття рахунку, згідно якої відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_3 банку на відкриття рахунків. При цьому ними досягнуто згоди за всіма істотними умовами даного договору.

Як встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.08.2015р. по справі 924/903/15 (яке набрало законної сили) на виконання умов кредитного договору б/н від 23.10.2013р. позивач надав відповідачу кредитний ліміт у розмірі 22000,00 грн. на поточний рахунок 26005052417634. Також вказаним рішенням встановлено, що про зміну порядку розрахунку та розміру відсотків з 01.07.2014р. позивач повідомляв відповідача через встановлені засоби електронного зв'язку шляхом надіслання sms-повідомлення.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999р. у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова №18), згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Тому судове рішення у справі №924/903/15 не може бути поставлене під сумнів, а прийняте рішення не може йому суперечити, обставини, встановлені у цьому рішенні, не потребують доказування.

Також судом звертається увага на те, що відповідно до ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Проаналізувавши "Умови та Правила надання банківських послуг", в тому числі - п. 3.2.1.4. Умов, суд приходить до висновку, що відповідач, приєднавшись заявою про відкриття рахунку від 23.10.2013р. до вказаних "Умов та Правил", погодився на застосування змінюваної процентної ставки. Змінювана процентна ставка передбачалася також і в старій редакції "Умов та Правил надання банківських послуг" (п. 3.18.4). При цьому, сторони погодили спосіб інформування відповідача про зміни на вибір ОСОБА_3: або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку ОСОБА_3 і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших); встановили можливість вирішувати відносини між банком і клієнтом як шляхом підписання окремих договорів чи додаткових угод до договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.privatbank.ua, https://cliеnt-bank.privatbank.ua або інший Інтернет - / SMS-ресурс, зазначений банком).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 3.18.4 Умов та Правил надання банківських послуг, що діяли до 01.07.2014р., п.3.2.1.4 чинних Умов та Правил надання банківських послуг сторони передбачили порядок проведення розрахунків (повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та винагороди за використання ліміту). При цьому згідно з п. 3.18.2.3.4 Умов (п. 3.2.1.2.3.4 чинних Умов) банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого даними Умовами, вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач не виконав в повному обсязі своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення суми кредиту, сплати процентів та винагороди (комісії) за користування кредитом. Згідно поданого позивачем розрахунку станом на 09.10.2017р. заборгованість відповідача становить 45432,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 8178,88 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 45432,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 8178,88 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню .

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.18.5 Умов та Правил надання банківських послуг (п. 3.2.1.5 чинних Умов) сторони визначили відповідальність сторін за порушення договірних зобов'язань.

Позивачем заявлено до стягнення 18165,30 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 07.03.2015р. по 09.10.2017р.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок, суд вважає, що позивачем правомірно в межах можливих нарахувань заявлено до стягнення вищевказану суму пені. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також на адресу суду надійшло клопотання відповідача про застосування строків позовної давності (викладене у відзиві на позов), у якому зазначено, що позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів поза межами однорічного строку позовної давності. Вивчивши пояснення та міркування сторін з приводу застосування до спірних правовідносин положень законодавства України про застосування строків позовної давності суд дійшов наступних обґрунтувань та висновків.

Відповідно до абз.1,2 п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення законодавства та те, що сторонами було визначено строк позовної давності тривалістю у 5 років щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 32442,66 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 18165,30 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 5730,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства "Приватбанк", м. Київ до приватного підприємства "Мітранс", м. Хмельницький про стягнення 56337,96 грн., з яких 32442,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 18165,30 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 5730,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом задовольнити.

Стягнути Приватного підприємства "МІТРАНС" (АДРЕСА_1, код 38935036) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код 14360570) 32442,66 грн. (тридцять дві тисячі чотириста сорок дві гривні 66 коп.) заборгованості по процентам за користування кредитом, 18165,30 грн. (вісімнадцять тисяч сто шістдесят п'ять гривень 30 коп.) пені, 5730,00 грн. (п'ять тисяч сімсот тридцять гривень 00 коп.) заборгованості по комісії за користування кредитом, 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 08.08.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук.3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (49027, м.Дніпропетровськ, а/с 1800),

3 - відповідачу (29000, АДРЕСА_2).

Всім рекомендованим з пов.