Рішення

від 06.08.2018 по справі 927/394/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/394/18

Суддею Господарського суду Чернігівської області Мурашко І.Г., за участю секретаря судового засідання Рослого В.В., розглянуто справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця Ступак Сергія Михайловича,

АДРЕСА_1

до відповідача: Ніжинської міської ради,

площа Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

предмет спору: про визнання права власності

За участю:

від позивача: Дьогтяр І.І. довіреність від 22.06.2018 (нот.), представник

від відповідача: Ільющенко С.В. довіреність від 07.05.2018 за № 02.1-18/1025, представник

У судовому засіданні 06.08.2018 року після закінчення перерви оголошеної у судовому засіданні 17.07.2018, Господарським судом Чернігівської області на підставі ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фізичною особою - підприємцем Ступак Сергієм Михайловичем подано позов до Ніжинської міської ради, згідно якого позивач просить суд:

- визнати торговий павільйон по вул. Московській, 21 П в місті Ніжин капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості;

- визнати право власності на капітальну споруду для здійснення торгівлі як об'єкту нерухомості по вул. Московській, 21 П, в місті Ніжин.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статтей 181, 182, пунктами 1, 2 ст. 325, ст. 328, ст. 392 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2018 позовну заяву ФОП Ступак Сергія Михайловича до Ніжинської міської ради про визнання права власності, - було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 1-2). В підготовчому судовому засіданні 25.06.2018, керуючись приписами п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.07.2018, про що внесено відповідний запис до протоколу судового засідання (а.с.93). У судовому засіданні 17.07.2018 судом розпочато розгляд справи по суті; на підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні 17.07.2018 було оголошено перерву до 06.08.2018, про що внесено відповідний запис до протоколу судового засідання (а.с. 138).

Після закінчення оголошеної перерви у судовому засіданні 06.08.2018 позивачем було подано до суду заява про залишення позову без розгляду.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи, що починаючи з 17.07.2018 суд розпочав розгляд справи № 927/394/18 по суті, клопотання позивача про залишення позову без розгляду, заявлене ним на стадії судового розгляду, - судом до розгляду не прийнято.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що рішенням Ніжинської міської ради від 12.04.2007 за № 178 йому було надано дозвіл на будівництво павільйону на орендованій ним у Ніжинської міської ради земельній ділянці за адресою: вул. Московська, 21 П, м. Ніжин. Збудований позивачем торговий павільйон був прийнятий до експлуатації 24.04.2007 за актом № 194 технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми. Як вважає позивач, оскільки йому було надано орендодавцем дозвіл на будівництво торгового павільйону, то з моменту введення даного об'єкту в експлуатацію у нього виникло право приватної власності щодо даного об'єкту. Однак як пояснив позивач, звернувшись у квітні 2018 року до відділу адміністративно - дозвільних процедур виконавчого комітету Ніжинської міської ради з проханням зареєструвати за собою право власності на торговий павільйон по вул. Московській, 21 П, м. Ніжин, - він отримав відмову у проведенні зазначених вище реєстраційних дій. Як пояснив позивач, йому було роз'яснено, що мала архітектурна форма, торговий павільйон, є тимчасовою спорудою, право власності на яку не підлягає державній реєстрації. З наведених підстав, позивач звернувся до Чернігівської регіональної торгово - промислової палати для проведення експертного дослідження та встановлення чи є торговий павільйон, збудований на орендованій земельній ділянці, за адресою вул. Московська, 21 П, м. Ніжин, - капітальною будівлею. За висновками експертного дослідження торговий павільйон є об'єктом нерухомості, капітальною спорудою. Таким чином, позивач зауважив, що оскільки він отримав відмову у державній реєстрації права приватної власності на збудований за наявності дозвільних документів торгівельний павільйон, що є об'єктом нерухомого майна - капітальною спорудою, він звернувся за захистом своїх порушених прав до суду на підставі статтей 181, 182, 325, 328, 392 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзивом на позов та повноважний відповідача у судових засідання по розгляду справи по суті 17.07.2018 та 06.08.2018 проти задоволення позову заперечив в повному обсязі. Відповідач пояснив, що згідно рішень Ніжинської міської ради від 12.01.2006, 24.02.2010, 12.07.2013 ФОП Ступаку С.М. було надано у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,0016 га по вул. Московська, 21-П, для розміщення малої архітектурної форми / тимчасової споруди - павільйону. Відповідно рішення Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 12.04.2007 за № 178, на яке посилається позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, Ніжинською міською радою було надано дозвіл на встановлення саме малої архітектурної форми - торгового павільйону. Згідно укладених між Ніжинською міською радою та позивачем договорів оренди від 12.01.2006, 14.06.2010, 18.07.2013, позивачу заборонялась самовільна забудова земельної ділянки, цільове призначення якої - землі комерції. Вказана ділянка була передана позивачу в оренду для розміщення малої стаціонарної архітектурної форми, торгівельного кіоску. З огляду на зазначене, відповідач наголосив, що ФОП Ступаком С.М. зведено капітальну споруду самовільно з порушенням вище вказаних рішень Ніжинської міської ради та її виконавчого комітету. Згідно акту від 24.04.2007 за № 194, на який посилається позивач, в експлуатацію було введено саме малу архітектурну форму (МАФ) - торговий кіоск. Факт введення спірного майна в експлуатацію як об'єкту малої архітектурної форми спростовує належність цього майна до об'єктів нерухомості. Відповідач також звернув увагу суду на те, що згідно приписів ст. 182, ч. 2 ст. 331 ЦК України, всі об'єкти нерухомого майна після завершення будівництва підлягають введенню в експлуатацію та державній реєстрації, тобто право власності на новостворене нерухоме майно виникає саме з моменту його державної реєстрації. В той же час, позивачем не було надано до матеріалів справи ані проектна документація на збудоване нерухоме майно разом з доказами її затвердження відповідними органами, ані докази прийняття в експлуатацію об'єкта закінченого будівництва - нерухомого майна, ані докази державної реєстрації права власності на спірний об'єкт - як на нерухоме майно. З наведеного слідує, що ФОП Ступак С.М. подав позов про визнання права власності, не набувши право власності на нерухоме майно, однак з наміром стати його власником, у зв'язку з чим застосування статті 331 ЦК України щодо набуття права власності на новостворене нерухоме майно суперечить змісту статті 392 ЦК України, оскільки одночасне застосування наведених правових норм є взаємовиключним (а.с. 49-56).

Позивач надав письмову відповідь на відзив на позов, заперечивши проти доводів відповідача. Позивач підтримав правову позицію наведену ним у позовній заяві та ствердив, що право власності на спірний об'єкт нерухомості виникло у нього з моменту прийняття такого об'єкту в експлуатацію (а.с.85-87).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених цим законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. Аналогічні за своїм змістом приписи містить стаття 20 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 324 Цивільного кодексу України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України .

Рішенням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 28.12.2000 за № 521 Про надання земельних ділянок на встановлення торгових павільйонів, кіосків , витяг з якого наявний в матеріалах справи (а.с.101), підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу (позивачу по справі) надано в тимчасове користування земельну ділянку площею 16,0 кв.м. по вул. Московській, в районі пологового будинку, для встановлення павільйону розміром 3,0 х 3,0 по продажу товарів народного споживання терміном на три роки до 28.12.2003 року. Згідно акту від 06.12.2000 вибір земельної ділянки для встановлення павільйону розміром 3,0 х 3,0 по вул. Московській біля території пологового будинку на земельній ділянці площею 16,0 м. кв. здійснено уповноваженою комісією за участю замовника Ступака С.М. (а.с.102-103).

20 вересня 2002 року на підставі заявки від 19.09.2002 за № 152 позивачу Ступаку С.М. було видано ордер на дозвіл виконання земельних робіт по місту, а саме проведення земельних робіт під будівництво кіоску по вул. Московській 21 Р та 21 П біля пологового будинку (а.с.128-129).

На замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності Зозулею О.Ю., діючою на підставі ліцензії з проектування у сфері будівництва НОМЕР_1, виданої Чернігівською обладміністрацією 22.10.2004 року, було виготовлено робочий проект Мала архітектурна форма - торговий павільйон по вул. Московській, 21П в м. Ніжині (а.с.98-127).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ХХІХ сесії Ніжинської міської ради ІV скликання від 12 січня 2006 року Про припинення права користування земельними ділянками, внесення змін в договори оренди земельних ділянок несільськогосподарського призначення, надання земельних ділянок в оренду для здійснення підприємницької діяльності та в постійне користування , архівний витяг з якого наявний в матеріалах справи (а.с. 58), затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та поновлено договір оренди терміном на 2 роки підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу (позивачу по справі) на земельну ділянку площею 0,0016 по вул. Московській, 21-П, для розміщення малої архітектурної форми - кіоску.

Того ж дня, між Ніжинською міською радою (відповідачем по справі) та Фізичною особою - підприємцем Ступаком Сергієм Михайловичем (позивачем по справі) було укладено договір оренди землі, що зареєстрований у Ніжинському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП Центр державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 415 від 12.01.2006.

Виходячи з умов договору оренди землі від 12.01.2006, Ніжинською міською радою (орендодавцем за договором) було надано, а ФОП Ступаком С.М. (орендарем за договором) прийнято в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - комерційного використання, яка знаходиться у м. Ніжині, вул. Московська, 21-П (п. 1 договору від 12.01.2006). Пунктом 2 договору від 12.01.2006 сторони погодили, що в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,0016 га, у тому числі 0,0013 га - під будівлею та 0,0003 га - господарський двір. Пунктами 15 - 16 вказаного договору сторони встановили, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення малої стаціонарної архітектурної форми - торгівельного кіоску . Цільове призначення земельної ділянки - землі комерції.

З огляду на зміст пункту 17 договору від 12.01.2006, що визначає умови збереження стану об'єкту оренди, - встановлено заборону на самовільну забудову земельної ділянки. Пунктом 19 вказаного договору, встановлено заборону зміни цільового призначення земельної ділянки.

У відповідності до пункту 10 частини 1 статті 10 ЗУ Про благоустрій населених пунктів (в редакції чинній на 12.04.2007) до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, визначення обсягів пайової участі їх власників в утриманні об'єктів благоустрою.

12 квітня 2007 року Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради в межах своїх повноважень було прийнято рішення за № 178, згідно якого підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу надано дозвіл на встановлення малої архітектурної форми - торгового павільйону по вул. Московській, 21-П, відповідно до договору оренди від 12.01.2006, згідно розробленої та погодженої проектної документації (а.с. 16, 59).

Актом від 24.04.2007 року за № 194 технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми (а.с.17) встановлено, що на огляд комісії пред'явлено стаціонарну малу архітектурну форму - торговий павільйон підприємця Ступака С.М., який встановлений згідно рішення виконкому Ніжинської міської ради від 12.04.2007 за № 178. За результатами огляду об'єкту комісія дійшла висновку, що стаціонарна мала архітектурна форма розміщена згідно з проектною документацією, розробленою СПД Зозуля О.Ю. Показники об'єкта дослідження: МАФ розміром 3,3 х 3,9; торговою площею 8,2 кв. м. Рішенням технічної комісії малу архітектурну форму: торгівельний кіоск підприємця Ступака С.М. по вул. Московській, 21-П, - прийнято до експлуатації (а.с.17-18).

За рішенням 57 сесії Ніжинської міської ради V скликання від 24 лютого 2010 року (а.с.60), позивачу було поновлено договір оренди терміном на 1 рік на земельну ділянку по вул. Московській, 21-П для розміщення малої архітектурної форми - торгівельного кіоску, у зв'язку з чим 14.06.2010 сторонами було переукладено договір оренди землі (а.с. 18-25).

Виходячи зі змісту рішення 36 сесії Ніжинської міської ради VI скликання від 28.12.2012 за № 10-36/2012 (а.с.61), позивачу було поновлено договір оренди терміном до 30 листопада 2013 року на земельну ділянку площею 0,0016 га по вул. Московській, 21-П для розміщення тимчасової споруди торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності (кіоск) при умові : до закінчення терміну дії договору оренди привести об'єкт малої архітектурної форми у відповідність до затвердженого Ніжинською міською радою типового зразку; із застереженням, що у разі невиконання договір оренди земельної ділянки у подальшому поновлюватись не буде (п. 29). В подальшому рішенням 41 сесії Ніжинської міської ради VI скликання від 12.07.2013 за № 3-41/2013 (а.с.62-63), внесено зміни до пункту 29 рішення 36 сесії Ніжинської міської ради VI скликання від 28.12.2012 за № 10-36/2012; договір оренди поновлено на вищезазначених умовах терміном до 30 листопада 2017 року.

На підставі рішення 41 сесії Ніжинської міської ради VI скликання від 12.07.2013 за № 3-41/2013, між Ніжинською міською радою та ФОП Ступаком С.М. 18.07.2013 було переукладено договір оренди землі. Виходячи з умов договору від 18.07.2013, а саме пункту 1, відповідачем надано, а позивачем прийнято в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для розміщення торгівельної споруди торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності (павільйон) у місті Ніжин по вул. Московській, 21-П. Факт приймання - передачі вказаної земельної ділянки підтверджується трьохстороннім актом (а.с.35).

Пунктом 2 договору від 18.07.2013 встановлено, що в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:02:008:0039 загальною площею 0,0016 га. З огляду на умови пункту 3 вказаного договору, на земельній ділянці відсутні будь - які об'єкти нерухомого майна. Земельна ділянка передана в оренду для розміщення тимчасової споруди торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності (павільйон) (п. 15 договору від 18.07.2013).

Пунктом 17 вказаного договору встановлено заборону самовільної забудови земельної ділянки. Пунктом 19 договору встановлено заборону зміни цільового призначення земельної ділянки.

Договір оренди землі від 18.07.2013 укладений терміном до 30.11.2017, після закінчення його дії орендар має переважне право поновлення його на новий строк, про що останній має не пізніше 30 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця (п. 8 договору від 18.07.2013).

Таким чином, суд, проаналізувавши зміст рішень Ніжинської міської ради від 12.01.2006, 24.02.2010, 28.12.2012, 12.07.2013, а також умови договорів оренди землі від 12.01.2006, 14.06.2010, 18.07.2013, укладених сторонами на виконання зазначених вище рішень, встановив, що земельна ділянка несільськогосподарського призначення кадастровий номер 7410400000:02:008:0039 загальною площею 0,0016 га в місті Ніжин по вул. Московській, 21 П, передана Ніжинською міською радою позивачу в тимчасове користування для комерційного використання - розміщення малої архітектурної форми (тимчасової споруди) - павільйону (кіоску). Договором оренди землі від 18.07.2013, пунктом 3, встановлено що на земельній ділянці, яка передається в оренду, відсутні будь - які об'єкти нерухомого майна.

Виходячи з умов договорів оренди землі від 12.01.2006, 14.06.2010, 18.07.2013, зокрема пунктів 17 та 19, позивачу заборонялась самовільна забудова орендованої ним земельної ділянки ; також встановлено заборону зміни цільового призначення земельної ділянки .

Разом з тим, виходячи з Висновку експерта від 11.05.2018 за № ЧК-264, складеного за результатами будівельно - технічного дослідження, проведеного судовим експертом Пінчук Н.О. (свідоцтво від 30.03.2018 за № НОМЕР_2; від 03.07.2015 за № НОМЕР_3), за замовленням позивача, - торговий павільйон, який розташований за адресою: вул. Московська, 21-П у місті Ніжині Чернігівської області, являє собою об'єкт нерухомого майна, тобто нерухомість, що є капітальною будівлею. Ринкова вартість об'єкту нерухомості, торгівельного павільйону по вул. Московській, 21-П у місті Ніжині Чернігівської області, складає 87051,00 грн. (а.с.36-45).

Частиною 5 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Частиною 4 ст. 26 ЗУ Про регулювання містобудівельної діяльності від 17.02.2011 за № 3038-VI визначено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм, земельна ділянка може використовуватись власником у спосіб, який відповідає категорії земельної ділянки. Класифікація видів цільового призначення земель затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 за № 548, зареєстрованим в МЮУ 01.11.2011 за № 1011/18306. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів і застосовується для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

Як встановлено судом, рішенням Ніжинської міської ради від 12.06.2006 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0016 га по вул. Московській, 21-П, та поновлено договір оренди з позивачем - для розміщення малої архітектурної форми - кіоску. За рішенням від 12.04.2007 за № 178 Виконавчого комітету Ніжинської міської ради, на яке посилається позивач обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачу було надано дозвіл на встановлення по вул. Московській, 21 П, - саме малої архітектурної форми - торгового павільйону відповідно до договору оренди землі від 12.01.2006, з урахуванням розробленої проектної документації.

Будь - яких дозвільних документів на будівництво саме нерухомого об'єкту на орендованій позивачем земельній ділянці, останнім до суду надано не було.

З огляду на пункт 9 частини 1 ст. 21 ЗУ Про благоустрій населених пунктів мала архітектурна форма є елементом благоустрою. Частиною 2 вказаної статті надано визначення поняття мала архітектурна форма - елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм, зокрема належать павільйони. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до ЗУ Про благоустрій населених пунктів за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Виходячи зі змісту пунктів 2, 16, 17 Методичних рекомендацій щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 04.09.2006 № 296 (чинними на момент виникнення спірних правовідносин), малою архітектурною формою для здійснення підприємницької діяльності є невелика одноповерхова споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів. Стаціонарна мала архітектурна форма (кіоск, павільйон тощо) - споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, і по зовнішньому контуру має площу до 30 кв. м. Стаціонарні малі архітектурні форми після спорудження підлягають прийняттю до експлуатації. Прийняття до експлуатації стаціонарної малої архітектурної форми здійснюється комісією за участю уповноваженого представника органу містобудування та архітектури, представників відповідних служб у залежності від функціонального призначення споруди, а також суб'єкта підприємницької діяльності з розглядом на місці відповідності об'єкта паспорту прив'язки. За результатами розгляду складається акт встановленого зразка технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми до експлуатації. Після прийняття об'єкта до експлуатації здійснюється його реєстрація відповідним органом містобудування та архітектури.

Статтею 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності також визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Таким чином, виходячи із приписів чинного законодавства тимчасові споруди (малі архітектурні форми) встановлюються на земельній ділянці на підставі правовстановлюючого документу на відповідну земельну ділянку та дозволу на розміщення малої архітектурної форми, що видається органом містобудування та архітектури.

Судом встановлено, що технічна комісія на підставі Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у місті Ніжині згідно з актом від 24.04.2007 за № 194 про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми, на який неодноразово посилався позивач, до експлуатації прийняла малу архітектурну форму - торговий кіоск по вул. Московській, 21 П, м. Ніжин, Чернігівської області, а не об'єкт нерухомості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач порушуючи умови договорів оренди землі від 12.01.2006, 14.06.2010, 18.07.2013, укладених на виконання рішень Ніжинської міської ради від 12.01.2006, 24.02.2010, 28.12.2012, 12.07.2013, здійснив самовільну забудову орендованої у відповідача земельної ділянки (кадастровий номер 7410400000:02:008:0039), збудувавши на ній капітальну будівлю площею 12,87 кв. м., всупереч цільовому використання відведеної йому земельної ділянки.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом , зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда,інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом , якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту , або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 статті 376 вказаного Кодексу встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього .

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи, що позивачем здійснено самочинну забудову орендованої земельної ділянки (кадастровий номер 7410400000:02:008:0039), за відсутності будь - яких дозвільних документів на проведення будівельних робіт, результатом яких є створення об'єкту нерухомості, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача та, як наслідок, відмову у позові в частині визнання права власності ФОП Ступака С.М. на капітальну споруду для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості по вул. Московській, 21-П в місті Ніжині Чернігівської області.

В межах даного позову позивачем окремо заявлено вимогу про визнання торгового павільйону по вул. Московській, 21 П в м. Ніжин капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомого майна.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з такими критеріями: має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право поновити, а також має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально - правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому, частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи спір, суду належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту змісту порушеного права. Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, при цьому, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимога позивача про визнання торгового павільйону по вул. Московській, 21 П, м. Ніжин, капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості не є вирішенням господарського спору, а фактично є встановленням у судовому порядку певного факту з відповідними правовими наслідками. Вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до компетенції останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Визнання торгового павільйону по вул. Московській, 21 П у м. Ніжині капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомого майна не призводить до відновлення будь - яких прав чи законних інтересів позивача, які, як встановлено судом, не є порушеними.

Суд вважає за необхідне відмітити, що заявлена вимога про визнання торгового павільйону по вул. Московській 21 П в м. Ніжині капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкту нерухомості є похідною від вимоги про визнання права власності на зазначений об'єкт, а тому підлягає дослідженню та вирішенню в контексті основної вимоги, а не як окрема самостійна позовна вимога.

З наведених вище підстав, судом відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору з огляду на приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 178, 184, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити в повному обсязі.

Повне рішення складено 08.08.2018.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.Г. Мурашко

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/