Рішення

від 20.07.2018 по справі 806/1177/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року м.Житомир справа № 806/1177/18

категорія 5.1.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Захарко О.В.,

за участі: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Парфіненка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Малинської міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.12.2017 №243,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Малинської міської ради Житомирської області від 22 грудня 2017 року № 243 "Про ліквідацію комунальної установи "Малинський міський центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх". У обґрунтування заявлених позовних вимог позивач указував, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог Конституції та чинного законодавства України, яке регулює порядок прийняття рішень міською радою і, одночасно, цим рішенням порушено його особисті конституційні та трудові права, а також права ММЦФЗН "Спорт для всіх" як юридичної особи.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10 травня 2018 р.

10.05.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.05.2018, внаслідок задоволення клопотання представника відповідача, який не прибув до суду з поважних причин. Також судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про визнання явки представника відповідача обов'язковою.

24 травня 2018 р. у підготовчому засіданні продовжено перерву до 11.06.2018, у зв'язку з необхідністю надання відповідачем додаткових доказів у справі.

11 червня 2018 р., за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.07.2018.

Ухвалою суду від 20.07.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

У строк, встановлений ухвалою суду від 10.04.2018, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, з проханням у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач стверджує, що діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Рішення Малинської міської ради № 243 від 22.12.2017 прийнято обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та є належною підставою для проведення ліквідації комунальної установи ММЦФЗН "Спорт для всіх" у зв'язку з відсутністю потреби територіальної громади міста у діяльності такої установи. При цьому вказано, що ліквідація "Спорт для всіх" це компетенція засновника юридичної особи, а не Президента чи Кабінету Міністрів України.

17 травня 2018 р. до суду надійшла відповідь на відзив від 16.05.2018, у якій позивач відхиляє міркування відповідача у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованість. При цьому зазначає, що ліквідація Малинського міського центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" не відповідає вимогам державної політики в області фізичної культури і спорту.

Також позивачем подані доповнення та пояснення до позовної заяви.

Відповідач своїм правом на подання заперечення щодо аргументів позивача, наведених у відповіді на відзив, не скористався.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просив суд позов задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, доповненнях і поясненнях до позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на міркування, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до розпорядження голови Малинської міської ради від 15.06.2011 № 130-к ОСОБА_1 був призначений директором Малинського міського Центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" з 20 червня 2011 року з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

22 грудня 2017 року на сорок восьмій сесії сьомого скликання Малинською міською радою Житомирської області прийнято рішення № 243 "Про ліквідацію комунальної установи "Малинський міський Центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх", яким вирішено припинити юридичну особу Малинський міський Центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" (код ЄДРПОУ 37555845, місцезнаходження юридичної особи: Житомирська обл., м. малин, площа Соборна, 6а) шляхом ліквідації; для здійснення дій, пов'язаних з ліквідацією Малинського міського Центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" створено ліквідаційну комісію та затверджено її персональний склад. Також указаним рішенням на керівника Малинського міського Центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" покладено обов'язок персонально попередити працівників Малинського міського Центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" про їх вивільнення відповідно до ст.49-2 Кодексу законів про працю України та забезпечити додержання вимог трудового законодавства при звільненні працівників, які підлягають вивільненню.

Позивач, вважаючи, що рішення від 22.12.2017 прийнято з порушенням вимог Конституції та законів України, звернувся до суду з даним позовом.

З'ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд ураховує наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України щодо права особи на захист від порушень з боку органів державної влади надав Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, у якому, серед іншого, зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Частиною 5 статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції з 15.12.2017, яка діє на момент розгляду та вирішення справи, далі - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У пункті 8 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України).

При цьому слід наголосити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень (відповідачем) порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушеного права , за захистом якого особа може звертатися до суду, вживається у низці законів України і воно має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то, як роз'яснив Конституційний Суд України у вказаному рішенні, поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним .

Отож, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який вчинив ці дії чи прийняв рішення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відтак, при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Указаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У контексті наведеного суд ураховує, що рішенням Малинської міської ради від 29 квітня 2011 року, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 49 "Про утворення центрів фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх", з метою активізації роботи щодо створення сприятливих умов для регулярних занять оздоровчою фізичною культурою, масовим спортом різних соціальних та вікових верств населення, створено міський центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" і затверджено Положення про міський центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх".

Рішенням Малинської міської ради від 17 лютого 2017 року № 34, відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 16 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", наказу Міністерства молоді та спорту України від 31.01.2014 № 323 "Про затвердження Положення про центри фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх", з метою приведення у відповідність до чинного законодавства "Положення про міський центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх"", затверджено Положення про Малинський міський центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх".

Відповідно до п. 1 Положення про Малинський міський центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" (нова редакція) (далі - Положення), Малинський міський центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" (далі - Центр) є закладом фізичної культури і спорту, який здійснює діяльність шляхом залучення різних груп населення, зокрема соціально незахищених, до занять фізичною культурою.

Згідно зі п.п. 3, 4, 5 Положення, Центр належить до комунальної форми власності. Засновником Центру є Малинська міська рада Житомирської області. Центр утворюється, реорганізується та ліквідується Малинською міською радою, належить до сфери її управління і підпорядковується виконавчому органу міської ради.

Діяльність Центру спрямовується відділом у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Малинської міської ради (п. 6 Положення).

Згідно зі ч. 1 ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч. 3 ст. 140 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

У статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифіковано Законом України від 15 липня 1997 року N 452/97-ВР) закріплено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, далі - Закон № 280/97-ВР), відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади.

Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад закріплена у статті 26 Закону № 280/97-ВР.

За змістом пункту 30 частини першої вказаної статті Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку (ч. 6 ст. 60 Закону № 280/97-ВР).

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що вирішення питання про ліквідацію підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. При цьому доцільність прийняття рішення про ліквідацію певної юридичної особи також вирішується відповідною радою.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вирішене в спірному рішенні відповідача від 22.12.2017 № 243 питання щодо ліквідації комунальної установи "Малинський міський Центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" відповідає наданим повноваженням міської ради.

Разом з цим, суд ураховує, що частиною першою статті 46 Закону № 280/97-ВР установлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону № 280/97-ВР, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (ч. 13 ст. 46 Закону № 280/97-ВР).

Згідно зі ч. 17 ст. 46 Закону № 280/97-ВР, сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

У частині третій вказаної статті Закону № 280/97-ВР закріплено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.

Згідно зі ч. 11 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.

Конституційний Суд України в мотивувальній частині Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Актами нормативно-правового характеру є локальні документи, які встановлюють, змінюють чи скасовують обов'язкові для виконання на певній території правила поведінки. Такі акти не стосуються якогось одного суб'єкта правовідносин і розраховані на багаторазове застосування.

Ненормативними актами є індивідуально-правові акти, які є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних осіб та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов'язки. Такі акти стосуються конкретних суб'єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) і розраховані на одноразове застосування.

Отже, прийняте відповідачем рішення від 22 грудня 2017 року № 243 "Про ліквідацію комунальної установи "Малинський міський Центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" є ненормативним актом, яке стосується виключно юридичної особи - Малинський міський Центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" (код ЄДРПОУ 37555845), яку цим рішенням припинено шляхом ліквідації.

Судом установлено, що на виконання оскаржуваного рішення створено ліквідаційну комісію та проведено ряд дій щодо ліквідації Малинського міського Центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх". 02.02.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування юридичної особи за ідентифікаційним кодом 37555845 в стані припинення, за рішенням засновників.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що рішення Малинської міської ради від 22 грудня 2017 року № 243 не порушує прав позивача у сфері публічно - правових відносин.

ОСОБА_1, оспорюючи вказане рішення відповідача з підстав порушення останнім порядку його прийняття та оприлюднення, намагається штучно перевести спір щодо захисту його особистих конституційних та трудових прав у площину публічно-правових відносин.

Також суд вважає безпідставними посилання позивача в позові на порушення прав ММЦФЗН "Спорт для всіх" як юридичної особи, оскільки суб'єктом звернення до суду з даним позовом є саме фізична особа - ОСОБА_1, а не згадана юридична особа.

Водночас суд відмічає, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом він не був належним чином уповноважений на представлення інтересів указаної юридичної особи в суді. Відповідно до інформації наявної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань законним представником ММЦФЗН "Спорт для всіх" є Сніцаренко Л.А. - голова комісії з припинення юридичної особи.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що скасування рішення Малинської міської ради від 22 грудня 2017 року № 243 не породжує наслідків для позивача у сфері публічно-правових відносин.

Суд акцентує увагу на тому, що не надання відповідачем відповідей на звернення та запити позивача в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян" чи Законом України "Про доступ до публічної інформації" не є підставою для скасування рішення органу місцевого самоврядування. Порушене, на думку позивача, право на отримання певної інформації підлягає захисту шляхом звернення до суду з позовом про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію, а не з даним позовом.

На думку суду, невдоволення позивача тим, що його не запросили на засідання депутатської комісії з питань бюджету Малинської міської ради та на пленарне засідання 48 сесії Малинської міської ради, на якій прийнято оскаржуване рішення внаслідок виконання якого почато процедуру ліквідації Малинського міського Центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" та звільнено позивача з посади директора, недостатньо щоб вимагати в судовому порядку скасування ненормативного акту засновника, яким у даному випадку є відповідач, щодо ліквідації комунальної установи - Центру.

Крім того, слід указати, що доводи позивача про порушення Малинською міською радою процедури прийняття вказаного рішення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Так, поміж іншого, судом установлено, що рішення № 243 від 22.12.2017 було оприлюднене на офіційній веб - сторінці Малинської міської ради 15.01.2018, а протокол поіменного голосування 48 сесії міської ради щодо ліквідації "Малинський міський Центр фізичного здоров'я населення Спорт для всіх - 22.12.2017.

Протокол сесії міської ради було складено з дотриманням п. 12.7.3 Регламенту Малинської міської ради 7 скликання, без оприлюднення на офіційному сайті міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, а також ураховуючи завдання адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що рішення Малинської міської ради від 22.12.2017 № 243 не створює безпосередньо для позивача правових наслідків і він не обґрунтував існування реального негативного впливу на його конкретні права та/чи інтереси від прийняття вказаного рішення в сфері публічно - правових відносин, що унеможливлює застосування обраного ним юрисдикційного способу визнання протиправним та скасування рішення від 22.12.2017 № 243.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Малинської міської ради від 22.12.2017 № 243 необхідно залишити без задоволення.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем у вигляді сплати судового збору в розмірі 704,80 грн стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Малинської міської ради Житомирської області (11601, Житомирська область, м. Малин, Соборна площа, 6-а, ідентифікаційний код 26556344) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.12.2017 №243 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 03 серпня 2018 року