Рішення

від 06.08.2018 по справі 920/188/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.08.2018 Справа № 920/188/18 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/188/18

за позовом: Фізичної особи-підприємця Алексаняна Славіка Семеновича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1),

до відповідачів: 1. Сумської міської ради (площа Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код 23823253),

2. Товариства з обмеженою відповідальністю ДВІН 2011 (провулок Спортивний, буд. 2, м. Суми, 40019, код 37785386 )

про визнання недійсною та скасування додаткової угоди №1 до договору №023/14 від 02.12.2014 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми від 26.06.2017

за участю представників сторін:

від позивача: Дереза М.Е., довіреність від 27.04.2018;

від відповідачів: 1. не з'явився;

2. Романюк А.В., довіреність від 17.04.2018;

при секретарі судового засідання Малюк Р.Б.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати незаконною, недійсною та скасувати додаткову угоду № 1 до договору № 023/14 від 02.12.2014 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми, укладеною 26.06.2017 між Сумською міською радою та ТОВ ДВІН 2011 . Крім того, просить суд стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи. В письмовому відзиві № 343/03.02.02-15 від 18.04.2018 зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що Сумська міська рада при прийнятті рішення від 21.06.2017 № 2281-МР Про вирішення деяких питань щодо користування місцем для розміщення тимчасової споруди та укладання додаткової угоди № 1 до договору № 023/14 від 02.12.2014 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України та підзаконними правовими актами.

Відповідач 2 в письмовому відзиві, який було подано 29.05.2018, вважає, що у даній справі відсутній предмет спору і суд має закрити провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Свою позицію другий відповідач обґрунтовує тим, що позивачем не надано доказів державної реєстрації за ним права сервітуту на земельну ділянку за адресою: м. Суми, пров. Спортивний, 2, відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 4 вказаного Закону), а отже у позивача відсутнє право сервітуту щодо земельної ділянки за адресою: м. Суми, пров. Спортивний, 2, яке б підлягало захисту в суді.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.05.2018 закрите підготовче провадження та справу №920/188/18 призначено до судового розгляду по суті на 18 червня 2018 на 10 год. 40 хв.

18 червня 2018 розгляд справи по суті було відкладено на 02.07.2018 на 10 год. 40 хв. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.06.2018).

Оскільки станом на 02.07.2018 суддя Коваленко О.В. знаходився у відпустці ухвалою господарського суду Сумської області від 13.07.2018 розгляд справи по суті було призначено на 06.08.2018 о 12 год. 40 хв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача 2, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

Рішенням Сумської міської ради Про надання дозволу на виготовлення паспортів прив'язки тимчасових споруд та розроблення технічної документації щодо встановлення меж сервітуту для розміщення тимчасових споруд від 14.05.2014 року № 3203-МР (п.3 Додатку до Рішення) фізичній особі - підприємцю Алексаняну Славіку Семеновичу надано дозвіл на виготовлення паспорту прив'язки тимчасових споруд та розроблення технічної документації щодо встановлення меж сервітуту для розміщення тимчасових споруд - назва об'єкту та адреса: пересувна тимчасова споруда (літній майданчик), провулок Спортивний, біля буд. 2.

Рішенням Сумської міської ради Про передачу у користування земельних ділянок на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 05.11.2014 року № 3703-МР (п.4 Додатку до Рішення) фізичній особі - підприємцю Алексаняну Славіку Семеновичу передано у користування земельні ділянки на праві особистого строкового сервітуту під розміщення пересувної тимчасової споруди (літній майданчик), провулок Спортивний, біля будинку 2, площею 0,0409 га, строк користування - 5 років.

На підставі вказаного рішення 02.12.2014 року між Сумською міською радою і фізичною особою - підприємцем Алексаняном Славіком Семеновичем було укладено договір № 023/14 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого його предметом є особистий строковий сервітут, встановлений виключно сервітуарію на територію в м. Суми, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності пересувна тимчасова споруда (літній майданчик), площею 409,0 кв.м.

Згідно п. 1.2. Договору об'єктом встановленого сервітуту є територія (об'єкт благоустрою) в м. Суми, провулок Спортивний, біля буд. 2, площею 409,0 кв.м., розміщення та межі якої зазначено в технічний документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості).

В п.1.5 договору зазначено, що даний договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою.

Договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації в Журналі реєстрації договорів особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (п.2.1 договору).

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що Договір укладається терміном до 02.12.2019 (період з 01 травня до 01 жовтня).

Згідно з п. 2.3 договору, після закінчення строку його дії сервітуарій має право на укладання на новий строк нового договору особистого строкового сервітуту у разі ухвалення Сумською міською радою відповідного рішення.

Зі змісту п. 2.4. Договору вбачається, що даний Договір вважається достроково припиненим (розірваним), якщо змінився власник або користувач тимчасової споруди, для розміщення якої було укладено даний Договір.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що в липні 2017 року йому стало відомо про існування рішення Сумської міської ради Про вирішення деяких питань щодо користування місцем для розміщення тимчасової споруди від 21.06.2017 року №2281-МР , яким: - внесено зміни до пункту 3 додатку до рішення Сумської міської ради від 14 травня 2014 року № 3280-МР Про надання дозволу на виготовлення паспортів прив'язки тимчасових споруд та розроблення технічної документації щодо встановлення меж сервітуту для розміщення тимчасових споруд , а саме: у графі 2 слова та символи Фізична особа - підприємець Алексанян С.С. замінити словами, символами та цифрами ТОВ ДВІН 2011 ; - внесено зміни до пункту 4 додатку до рішення Сумської міської ради від 05 листопада 2014 року № 3703-МР Про передачу у користування земельних ділянок на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності , а саме: у графі 2 слова, символ та цифри Фізична особа - підприємець Алексанян Славік Семенович НОМЕР_1 замінити словами, символами та цифрами ТОВ ДВІН 2011 37785386 ; - внесено зміни до Договору про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми від 02 грудня 2014 року № 023/14 шляхом укладання додаткової угоди до нього, а саме: по тексту договору слова та символ Фізична особа - підприємець Алексанян Славік Семенович замінити словами, символами та цифрами ТОВ ДВІН 2011 ; - рекомендовано ТОВ ДВІН 2011 оформити паспорт прив'язки зазначеної тимчасової споруди (літнього майданчика), укласти Договір про закріплення та утримання території міста Суми в належному санітарно-технічному стані та інші необхідні документи; - управлінню архітектури та містобудування Сумської міської ради (Кривцов А.В.) забезпечити укладання додаткової угоди до договору, зазначеного у пункті 3 даного рішення; - організацію виконання цього рішення покладено на першого заступника міського голови Войтенка В.В.

В подальшому, 26.06.2017 року між Сумською міською радою і ТОВ Двін 2011 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 023/14 від 02.12.2014 року про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми, відповідно до умов якої по тексту Договору слова, цифри та символи згідно ідентифікаційного номеру фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів або номер та серія паспорта НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: м. Суми, проїзд Спортивний, буд. 1 та діє на підставі документу, що підтверджує свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 23.12.2008 р. серія В02 № 754190 замінено словами, цифрами та символами код ЄДРПОУ - 37785386, місцезнаходження: м. Суми. провулок Спортивний, буд. 2, в особі директора Янковської Валентини Петрівни, яка діє на підставі Статуту ; Розділ 5 Договору Інші умови договору в частині реквізитів Сервітуарія викладено в новій редакції.

Таким чином, судом встановлено, що відбулась заміна Сервітуарія у Договорі №023/14 від 02.12.2014 з ФОП Алексаняна С.С. на ТОВ Двін 2011 .

Відповідач 1, в свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що підставами для прийняття відповідного рішення Сумської міської ради Про вирішення деяких питань щодо користування місцем для розміщення тимчасової споруди від 21.06.2017 року № 2281-МР були звернення ТОВ ДВІН 2011 , надання ним документів, зміни у складі учасників вказаного суб'єкта господарювання та фактичне використання ТОВ ДВІН 2011 спірної земельної ділянки. Вважає, що зазначене рішення прийняте в межах повноважень, відповідні зміни в Договір внесено у відповідності з вимогами чинного законодавства, права та інтереси позивача не порушено.

Відповідач 2 наголошує на тому, що у позивача взагалі відсутні підстави для звернення з даним позовом, а провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмету спору, оскільки право сервітуту у позивача не виникло з причин відсутності доказів наявності державної реєстрації Договору та виготовлення технічної документації із землеустрою.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності врегульовано Земельним кодексом України, Законами України Про місцеве самоврядування в Україні , Про регулювання містобудівної діяльності , Про благоустрій населених пунктів , Про землеустрій , Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068 та Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 27.02.2013 № 2155-МР.

З матеріалів справи вбачається, що 09.06.2017 року ТОВ Двін 2011 звернулось до Сумської міської ради із заявою про заміну сторони по Договору особистого строкового сервітуту № 023/14 від 02.12.2014 року, а саме - зазначити замість ФОП Алексаняна С.С. нового користувача - ТОВ Двін 2011 /а.с. 69/.

Заява обґрунтована тим, що ФОП Алексанян С.С. не має у власності майна, розташованого за адресою: м. Суми, пров. Спортивний, 2, а також не займається господарською діяльністю за вказаною адресою. Крім того, відповідачем 2 в заяві зазначено про те, що ФОП Алексанян С.С. на момент подання заяви не мав корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ Двін 2011 та не перебував з цим товариством в корпоративних, господарських чи цивільних правовідносинах.

Сумська міська рада, розглянувши звернення ТОВ Двін 2011 та надані ним документи, з метою впорядкування відносин з приводу користування місцем для розміщення тимчасової споруди, у зв'язку зі змінами у складі учасників вказаного суб'єкта господарювання та враховуючи фактичне використання земельної ділянки ТОВ Двін 2011 , 21.06.2017 року прийняла рішення № 2281-МР Про вирішення деяких питань щодо користування місцем для розміщення тимчасової споруди . Крім того, на виконання вказаного рішення уклала 26.06.2017 з ТОВ Двін 2011 додаткову угоду №1 до Договору.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

В даному контексті, словосполучення на підставі - означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; у межах повноважень - означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; у спосіб - означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. Зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2017 у справі №910/10057/16.

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (ч.3 ст. 98 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Статтею 406 Цивільного кодексу України встановлені випадки припинення сервітуту.

Так, сервітут припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

В статті 102 Земельного кодексу також визначені випадки припинення дії земельного сервітуту: поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; рішення суду про скасування земельного сервітуту; закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; порушення власником сервітуту умов користування сервітутом. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: припинення підстав його встановлення; коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Відповідно до п.2.4 Договору №023/14 про встановлення особистого строкового сервітут на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми від 02 грудня 2014 року, даний договір вважається достроково припиненим (розірваним), якщо змінився власник або користувач тимчасової споруди, для розміщення якої було укладено даний договір.

В той же час, матеріали справи не містять доказів зміни власника або користувача тимчасової споруди, для розміщення якої було укладено вказаний договір.

Відповідач 1 посилається на обставини, викладені в заяві ТОВ Двін 2011 , а саме: виключення позивача зі складу учасників ТОВ Двін 2011 та фактичне користування земельною ділянкою відповідачем 2, проте зазначені посилання не підтверджуються жодним належним письмовим доказом. Крім того, вони взагалі не впливають на права позивача за договором №023/14 від 02.12.2014 року, оскільки особистий строковий сервітут встановлено виключно Алексаняну С.С. як фізичній особі-підприємцю.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що набуття позивачем прав за вказаним договором ніяким чином не пов'язано із наявністю чи відсутністю у нього корпоративних прав у ТОВ Двін 2011 .

Крім того, матеріали справи не містять також доказів фактичного користування спірною земельною ділянкою відповідачем 2.

Пунктом 2.5 договору №023/14 від 02.12.2014 року визначено, що розміщення новим власником або користувачем придбаної або отриманої в користування у сервітуарія тимчасової споруди, для розміщення якої укладено даний договір, здійснюється її власником або користувачем після ухвалення Сумською міською радою рішення Про передачу у користування земельної ділянки на праві особистого строкового сервітуту під розміщення споруди для провадження підприємницької діяльності та укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди з власником.

В той же час, будь-які рішення відповідача з цього приводу в матеріалах справи відсутні, новий договір не укладався.

Діючим законодавством не передбачено припинення або встановлення прав шляхом технічної правки власного імені в актах органу місцевого самоврядування або договорі.

Згода позивача на заміну сторони договору чи зміни умов договору в матеріалах справи відсутня.

Таким чином, судом встановлено, що Договір №023/14 від 02.12.2014 року є чинним, матеріали справи не містять доказів його припинення (розірвання) на підставі п.2.4 договору. Крім того, обставини для припинення дії вказаного договору на підставі ст. 406 ЦК України та ст. 102 ЗК України також відсутні.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як роз'яснено в абзацах 1 та 3 п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Так, рішенням господарського суду Сумської області від 03.10.2017 року у справі № 920/698/17 за позовом: Фізичної особи-підприємця Алексаняна Славіка Семеновича, до відповідача: Сумської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Двін 2011 , про визнання незаконним та скасування рішення позов задоволено: визнано незаконним, недійсним та скасоване рішення Сумської міської ради № 2281-МР від 21.06.2017 Про вирішення деяких питань щодо користування місцем для розміщення тимчасової споруди .

Згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №920/698/17 рішення господарського суду Сумської області від 03.10.2017 року у справі №920/698/17 залишене без змін.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача 1 з приводу того, що зазначене рішення у пов'язаній справі не набрало чинності, оскільки згідно ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №920/698/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Двін 2011 на рішення господарського суду Сумської області від 03.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №920/698/17, виходячи з того, що частиною 1 ст. 241 ГПК України передбачено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.2 цієї ж статті).

Зі змісту ч.1 ст. 326 ГПК України вбачається, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що рішення господарського суду Сумської області у справі №920/698/17, яким визнано незаконним, недійсним та скасоване рішення Сумської міської ради № 2281-МР від 21.06.2017 Про вирішення деяких питань щодо користування місцем для розміщення тимчасової споруди , набрало чинності 29.11.2017.

Зазначеним рішенням господарського суду Сумської області встановлено, що прийняття відповідачем рішення про заміну слів ФОП Алексанян С.С. на слова ТОВ Двін 2011 в рішеннях Сумської міської ради від 14.05.2014 р. №3280 - МР, від 05.11.2014 р.№3703 - МР, що стосувалися прав ФОП Алексаняна С.С., а також в договорі про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми від 02 грудня 2014 № 023/14, укладеному з позивачем є безпідставним, неправомірним та порушує законні права позивача.

Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту п.2 ч.1 ст.395 Цивільного кодексу України вбачається, що речовим правом на чуже майно є право користування (сервітут).

Згідно ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно п. г) ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною .

У відповідності до ч.1, п. г) ч.2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 207 ГК України передбачає, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними передбачено, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Враховуючи те, що Додаткова угода № 1 до Договору № 023/14 від 02.12.2014 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми від 26.06.2017 була укладена Сумською міською радою і ТОВ Двін 2011 на виконання Рішення Сумської міської ради № 2281-МР від 21.06.2017 Про вирішення деяких питань щодо користування місцем для розміщення тимчасової споруди , яке вже визнане судом (у пов'язаній справі №920/698/17, рішення від 03.10.2017) незаконним, недійсним та скасоване, суд приходить до висновку про те, що зазначена Додаткова угода до Договору № 023/14 від 02.12.2014 також підлягає визнанню недійсною.

Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Таким чином, спірна додаткова угода до Договору не потребує скасування.

В силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Судом вже було встановлено факт недодержання відповідачами вимог, встановлених частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, під час укладення Додаткової угоди до Договору, в наслідок чого вона була визнана недійсною.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем невірно обрано форму захисту права у вигляді визнання Додаткової угоди № 1 до Договору незаконною і такою, що підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача 2 з приводу наявності підстав для закриття провадження у справі з посиланням на те, що позивач не здійснив державну реєстрацію договору та речового права сервітуту, виходячи з того, що предметом розгляду даної справи є правомірність укладення додаткової угоди №1 до Договору про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми від 02 грудня 2014 № 023/14, який виконувався позивачем і відповідачем 1, що ними не заперечується. Разом з тим, обставини щодо державної реєстрації договору чи речових прав не впливають на висновки суду щодо відсутності правових підстав для укладення Додаткової угоди до Договору для внесення змін на підставі рішення Сумської міської ради від 21.06.2017 №2281-МР та визнанню її недійсною.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ДВІН 2011 про закриття провадження у справі №920/188/18 відмовити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 до договору № 023/14 від 02.12.2014 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми, укладеною 26.06.2017 між Сумською міською радою (площа Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код 23823253) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДВІН 2011 (провулок Спортивний, буд. 2, м. Суми, 40019, код 37785386 ).

4. Стягнути з Сумською міською радою (площа Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код 23823253) на користь Фізичної особи-підприємця Алексаняна Славіка Семеновича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 881 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДВІН 2011 (провулок Спортивний, буд. 2, м. Суми, 40019, код 37785386) на користь Фізичної особи-підприємця Алексаняна Славіка Семеновича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 881 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору

6. В іншій частині в позові відмовити.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 09.08.2018 р.

Суддя О.В. Коваленко