Рішення

від 02.08.2018 по справі 813/2196/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2196/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

представника позивача Федорука В.В.,

представника відповідача Звіра Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом приватного акціонерного товариства Моршинський завод мінеральних вод Оскар до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

приватне акціонерне товариство Моршинський завод мінеральних вод Оскар (далі - ПрАТ Моршинський завод мінеральних вод Оскар ) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - ОВПП ДФС), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.03.2018 №0001734814, №0001744814 та №0001754814.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки відповідача не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з контрагентами - приватним підприємством Фаго плюс (далі - ПП Фаго плюс ) та приватним підприємством Траскон (далі - ПП Траскон ) підтверджується договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації за господарськими операціями з контрагентами; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій. Також вказує, що в акті перевірки податковий орган не навів будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними. Крім того, позивач зазначає, що на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований неможливістю підтвердити факт проведення позивачем операцій з контрагентами, а саме з ПП Фаго плюс та ПП Траскон . Відповідач зазначає, що за результатами аналізу податкової інформації щодо ПП Фаго плюс за червень 2016 року та ПП Траскон за жовтень 2015 року, встановлено , що їхні господарські операції з позивачем не мали реального характеру. Наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту- податкові накладні, видані (складені) ПП Фаго плюс за червень - липень 2016 року, ПП Траскон за жовтень 2015 року не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними. З огляду на вказане, відповідач вважає, що ПП Фаго плюс та ПП Траскон не могло здійснювати господарські операції, які необхідні для виконання умов за договором поставки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ПрАТ Моршинський завод мінеральних вод Оскар зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 22415322, місцезнаходження: Львівська область, м.Моршин, вул.Геологів, 12 А.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наказу ОВПП ДФС від 16.01.2018 №50 відповідач провів документальну виїзну позапланову перевірку ПрАТ Моршинський завод мінеральних вод Оскар з питань господарських відносин з ПП Траскон за жовтень 2015 року та ПП Фаго плюс за червень - липень 2016 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) вищезазначеними контрагентами, та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.

Перевіркою встановлено такі порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, ст.135 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10544,00 грн. в т.ч. за 2015 рік на суму 9560,00 грн. та за 1 кв. 2016 року на суму 954,00 грн.

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2015 року в сумі 38873,00 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2016 року у сумі 76827,00 грн.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.02.2018 №21/28-06-48-14/22415322 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 01.03.2018:

- №0001734814, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на суму 11021 грн., в тому числі 10544грн. за основним зобов'язанням та 477грн. за штрафними санкціями;

- №0001744814, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 58309,50грн., в тому числі 38873грн. за основним зобов'язанням та 19436,50грн. за штрафними санкціями;

- №0001754814, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість на суму 76827грн.

15.03.2018 позивач подав до ДФС України скаргу №072 на вказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДФС України №12443/6/99-99-11-01-02-25 від 10.04.2018 продовжено строк розгляду скарги до 18.05.2018 включно.

16.05.2018 рішенням про результати розгляду скарги ДФС України №16760/6/99-99-11-01-02-25 залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 01.03.2018 №0001734814, №0001744814 та №0001754814.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП Фаго плюс код ЄДРПОУ 39193707 суд встановив таке.

Між позивачем та ПП Фаго плюс укладено договір поставки від 08.06.2016 відповідно до умов якого постачальник (ПП Фаго Плюс ) зобов'язується на підставі погоджених сторонами графіків в п.3.2 договору, передавати (поставляти), в порядку, на умовах та в терміни, що передбачені вказаним договором товари, матеріали в асортименті, кількості, якості та за цінами відповідно до додатків та додаткових угод, які є невід'ємними частинами вказаного договору, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти цей товар і вчасно його оплатити в порядку і на умовах, передбачених вказаним договором.

На підтвердження реальності господарських відносин з ПП Фаго плюс позивач надав суду копії таких документів: договір поставки від 08.06.2016, додаток №1 до договору поставки від 08.06.2016, протокол розбіжностей до договору поставки.

На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні №23 від 24.06.2016, №30 від 29.06.2016, №31 від 29.06.2016, №32 від 29.06.2016, №33 від 29.06.2016, №8 від 05.07.2016, розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 28.11.2016 № 27 до податкової накладної від 29.06.2016 №30, складені ПП Фаго плюс .

Вказані податкові накладні не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації з ПДВ.

На підтвердження здійснення господарських відносин з ПП Фаго плюс позивач також надав:

- видаткові накладні: від 24.06.2016 №РН-00156, від 29.06.2016 №РН-00162, від 29.06.2016 №РН-00164, від 29.06.2016 №РН-00165, від 05.07.2016 №РН-00178;

- товарно-транспортні накладні №000000156 від 24.06.2016, №000000162 від 29.06.2016, №000000163 від 29.06.2016, №000000164 від 29.06.2016, №000000165 від 29.06.2016, №000000178 від 05.07.2016, №191 від 01.12.2016;

- прибуткові ордери від 27.06.2016 №836, від 01.07.2016 №840, від 01.07.2016 №845, від 01.07.2016 №842, від 01.07.2016 №843, від 06.07.2016 №851;

- рахунки-фактури від 24.06.2016 №СФ-00156, від 29.06.2016 №СФ-00162, від 29.06.2016 №СФ-00163, від 29.06.2016 №СФ-00164, від 29.06.2016 №СФ-00165, від 05.07.2016 №СФ-00178;

- накладну на повернення товарів від 28.11.2016 №ОС-00000000435.

Відповідач стверджує, що згідно з проведеним аналізом наданих до перевірки товарно - транспортних накладних встановлено невідповідність кількості перевезених піддонів 29.06.2017 по ТТН - 165, перевезено 550 піддонів, а видано за видатковою накладною №РН-00165 від 29.06.2016 650 піддонів. Крім того , на повернення піддонів (накладна на повернення товару від 28.11.2016 №ОС-00000000435 до накладної №162 від 29.06.2016) до перевірки не надано товарно- транспортні накладні.

Стосовно невідповідності кількості перевезених піддонів, вказаних в товарно - транспортній накладні, суд встановив що в такій накладній допущено помилку. В дійсності встановлено факт поставки 650 піддонів, що підтверджується ордером №843 від 01.07.2016, а також звітом по складу піддонів від 01.07.2016. Таким чином, наведені висновки відповідача спростовуються іншими належними та допустимими доказами.

Відповідач в акті перевірки також вказує на те, що долучений до перевірки Сертифікат відповідності, який виданий керівником ПП Фаго плюс , не дає інформації про виробника, продавця піддонів та органу сертифікації.

Суд критично оцінює такі аргументи відповідача, оскільки відсутність у позивача сертифікатів якості на товар не є обставиною, яка вказує на відсутність поставки товарів, оскільки, по-перше, складення таких документів не передбачено умовами договорів між позивачем та контрагентами, бо договори лише містять положення про відповідність продукції нормам ДСТУ; по-друге, такі документи не визнано обов'язковими первинними звітними документами за результатами фактично здійснених операцій з поставки товару.

Відповідач в акті перевірки стверджує, що ПП Фаго плюс відсутній за податковою адресою, а також відсутня інформація про наявність основних фондів.

Суд відхиляє вказані аргументи відповідача, оскільки в акті відсутні підтвердження того, що ПП Фаго плюс не сплачувало податки чи неправильно обліковувало суми, отримані за проданий товар позивачу.

Крім вказаного, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обізнаності позивача про неправомірну, на його думку, діяльність контрагента, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами операції. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до вказаної особи.

Відповідно до положень Податкового кодексу ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил введення податкового обліку. Вказана відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд зазначає, що порушення допущені одним платником податків у відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В період здійснення господарських операцій ПП Фаго плюс було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП Фаго плюс чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ПП Фаго плюс з боку відповідача не надано.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідні договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) передані, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП Фаго плюс .

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП Траскон код ЄДРПОУ 36371815 суд встановив таке.

Між позивачем та ПП Траскон укладено договір поставки від 03.03.2014 №21 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця комплектуючі, запасні частини, матеріали, а покупець (позивач) зобов'язується приймати та оплачувати поставлений, згідно з умовами вказаного договору, товар. Кількість, асортимент та ціна товару визначається в рахунках-фактурах, які складаються сторонами при кожній поставці.

На підтвердження реальності господарських відносин з ПП Траскон позивач надав суду копії таких документів: договір поставки від 08.06.2016, додаток №1 до договору поставки від 08.06.2016, протокол розбіжностей до договору поставки.

На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні №3 від 06.10.2015, №6 від 07.10.2015, №5 від 07.10.2015, №8 від 13.10.2015, №18 від 23.10.2015, №17 від 23.10.2015, №16 від 23.10.2015, складені ПП Траскон . Вказані податкові накладні не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації з ПДВ.

На підтвердження здійснення господарських відносин з ПП Траскон позивач також надав:

- видаткові накладні: від 07.10.2015 №РН-0000137, від 13.10.2015 №РН-0000148, від 23.10.2015 №РН-0000146, від 23.10.2015 №РН-0000147, від 20.11.2015 №РН-0000155, 24.11.2015 №РН-0000160;

- прибуткові ордери від 09.10.2015 №440, від 26.10.2015 №465, від 26.10.2015 №466, від 26.10.2015 №467, від 27.11.2015 №505, від 27.11.2015 №509;

- рахунки-фактури від 03.09.2015 №СФ-127, від 30.07.2015 №СФ-100, від 02.09.2015 №СФ-124, від 29.09.2015 №СФ-149, від 05.10.2015 №СФ-151, від 03.09.2015 №СФ-126;

- експрес-накладні від 06.10.2015 №59000135319756, від 21.10.2015 №59000138397046, від 24.11.2015 №59998025039930;

Позивач на підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП Траскон подав також документи, які підтверджують рух активів з моменту поставки товару на підприємство до моменту встановлення запчастин на лінію розливу, а саме:

- реєстр руху запчастин , придбаних у ПП Траскон за період 01.10.2015 по 30.11.2015;

- накладні на переміщення: від 23.10.2015 №ОС-По-000000736, від 31.10.2015 №ОС-По-000000766, від 30.11.2015 №ОС-По-000000826, від 30.11.2015 №ОС-По-000000830, від 28.12.2015 №ОС-По-000000852, від 28.12.2015 №ОС-По-000000915, від 25.04.2016 №ОС-По-000000291, від 31.01.2016 №ОС-По-000000046, від 31.01.2016 №ОС-По-000000023, від 31.01.2016 №ОС-По-000000972;

- акти списання від 30.11.2015 №ОС-СП-000000654, від 29.12.2015 №ОС-СП-000000662, від 31.01.2016 №ОС-СП-00000020, від 30.11.2015 №ОС-СП-000000656, від 29.12.2015 №ОС-СП-000000724, від 31.01.2016 №ОС-СП-000000012, від 27.04.2016 №ОС-СП-000000220, від 30.11.2016 №ОС-СП-000000676, від 31.10.2015 №ОС-СП-000000591, від 31.10.2015 №ОС-СП-000000533.

Відповідач в акті перевірки вказує, що перевіркою на відповідність вимогам та обмеженням встановлених державою (відповідність та додержання певним вимогам ГОСТам, дозволам, наявність сертифікатів, ліцензій та інші) встановлено відсутність сертифікатів ТМЦ.

Суд критично оцінює такі посилання відповідача, оскільки відсутність у позивача сертифікатів якості на товар не є обставиною, яка вказує на відсутність поставки товарів, оскільки, по-перше, складення таких документів не передбачено умовами договорів між позивачем та контрагентом, бо договори лише містять положення про відповідність продукції нормам ДСТУ; по-друге, такі документи не визнано обов'язковими первинними звітними документами за результатами фактично здійснених операцій з поставки товару.

Відповідач в акті про результати перевірки встановив, що ПП Траскон відсутній за податковою адресою, а також відсутня інформація про наявність в нього основних фондів.

Суд відхиляє такі аргументи відповідача, оскільки в акті відсутні підтвердження того, що ПП Траскон не сплачувало податки чи неправильно обліковувало суми, отримані за проданий товар позивачу.

Крім вказаного, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обізнаності позивача про неправомірну, на його думку, діяльність контрагента, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами операції. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до вказаної особи.

Відповідно до положень Податкового кодексу ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому , такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Вказана відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд зазначає, що порушення допущені одним платником податків у відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідні договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) передані, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП Траскон .

Суд також враховує, що відповідно до статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вже встановив суд на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що на момент укладення договору з контрагентами, позивач проявив належну обачність.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 вказаного Кодексу .

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як вже зазначав суд податкові накладні, видані ПП Траскон та ПП Фаго плюс містять всі реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України є підставою для нарахування податкового кредиту.

При розгляді справи суд враховує постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі N 21-500во08, від 01.06.2010 у справі N 21-573во10 згідно з якими, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України зазначив, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також: сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між: вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ОВПП ДФС від 01.03.2018 №0001734814, №0001744814 та №0001754814 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2192,37 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №2566 від 23.05.2018.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 01.03.2018 №0001734814, №0001744814 та №0001754814 .

Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС код ЄДРПОУ 39440996, місцезнаходження: 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11г за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства Моршинський завод мінеральних вод Оскар код ЄДРПОУ 22415322, місцезнаходження: 82482, Львівська область, м.Моршин, вул.Геологів, 12А, судовий збір в сумі 2192 (дві тисячі сто дев'яносто дві)грн. 37 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 07.08.2018.

Суддя А.Г. Гулик