Постанова

від 08.08.2018 по справі 826/2656/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2656/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника позивача: Пашинського М.М.

представника відповідача: Кунди А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Едіпресс Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Едіпресс Україна" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.02.2018 року №00001411402.

Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішення від 17 квітня 2018 року адміністративний позов задовольнив. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкове повідомлення - рішення, яке було прийнято відповідачем на підставі акту перевірки, є протиправним.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Також апелянт зазначив, що діяльність контрагентів ТОВ "Едіпресс Україна" має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, зокрема наявність в штаті тільки керівних посад, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність та вищезазначені господарські операції потребують участі більшої кількості людей, відсутні основні фонди, платник не звітує до контролюючого органу за місцем обліку; наявність пояснень засновників/директора про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності СГД; наявність матеріалів досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, в яких зазначені вищевказані контрагенти-постачальники та які задіяні в протиправних фінансово-економічних механізмах.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено перевірку ТОВ "Едіпресс Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року.

Дана перевірка була оформлена актом від 18.01.2018 року №15/26-15-14-02-02/31057188.

В акті зазначено про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на загальну суму 950 807,00 грн. за періоди 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік та 9 місяців 2017 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.02.2018 року №00001411402, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 216096 грн., в тому числі 172877 грн. - основний платіж та 43219 грн. - штрафна санкція.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням - рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Кінг-Енерджі (продавець) та ТОВ Едіпресс Україна (покупець) укладено договір купівлі-продажу пального №4074AdD від 01.07.2014 року, предметом якого є відпуск через мережу АЗС нафтопродуктів (дизельне пальне, неетильовані бензини А-95, А-92)

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду талони, видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні, які судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Також між ТОВ Кінг-Ойл (продавець) та ТОВ Едіпресс Україна (покупець) укладено договір поставки б/н від 01.02.2017 року, предметом якого є придбання товару: дизельне пальне, бензин А-95, А-92, газ нафтовий та інші газоподібні вуглеводні, крім природного газу в талонах.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду талони, видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні, які судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

На підтвердження використання нафтопродуктів, придбаних згідно вищезазначених договорів, позивач надав до матеріалів справи копії звітів про використання палива в господарській діяльності ТОВ Едіпресс Україна та звітів по заявкам на використання автомобілів в господарській діяльності ТОВ Едіпресс Україна .

Крім того, у матеріалах справи наявні копії фіскальних чеків про придбання нафтопродуктів на АЗС за талонами.

Також, ТОВ Світ проектів ХХІ здійснювало поставку на адресу позивача наступних товарів: таблички пластикові з зображенням, скриня для сувенірної продукції, вивіска інтер'єрна.

На підтвердження поставки вказаних товарів позивачем надано до суду видаткові накладні, рахунки на оплату та податкові накладні.

Розміри та порядок плати податку на прибуток, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння податку визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 44.1, пункту 44.2. статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підставою для якого є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши всі матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у справі господарські договори і складені на їх виконання первинні бухгалтерські та податкові документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі, дійсність і достовірність яких не була спростована відповідачем.

Дані докази повністю підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Кінг-Енерджі (код ЄДРПОУ 37635244), ТОВ Кінг-Ойл (код ЄДРПОУ 40978126) та ТОВ Світ проектів ХХІ (код ЄДРПОУ 37002663) та правомірність відображення ним цих операцій у податковому обліку за вказані звітні періоди, спростовують висновки перевірки про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток.

Водночас, зазначені в акті перевірки та апеляційній скарзі висновки про відсутність реального виконання господарських зобов'язань, порушення позивачем вимог податкового законодавства є нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Перевіркою не було встановлено у позивача відсутності первинних документів, обов'язок ведення і зберігання яких для цілей оподаткування податком на прибуток покладено на нього. Не встановлено порушень щодо порядку оформлення наданих до перевірки первинних документів. Перевіркою не встановлено порушень щодо мети придбання і подальшого використання позивачем товарів та робіт (послуг).

Посилання контролюючого органу на наявність пояснень засновників/директора про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності СГД колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Доказів наявності вироків суду відносно контрагентів позивача за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даними товариствами не визнано недійсними.

Враховуючи наведене, колегія судів приходить до висновку, що покази посадових осіб контрагентів не можуть розглядатися як беззаперечний доказ відсутності фактичного здійснення спірних операцій.

Щодо посилання відповідача на те, що у контрагентів позивача відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, зокрема: наявність в штаті тільки керівних посад, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність та вищезазначені господарські операції потребують участі більшої кількості людей, відсутні основні фонди, платник не звітує до контролюючого органу за місцем обліку, колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що "компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків".

Викладені відповідачем аргументи для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання контрагентами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.73 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення податку на прибуток за вказаними спірними господарськими операціями.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки правомірність декларування позивачем спірних сум об'єкта оподаткування податком на прибуток підтверджена матеріалами справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 08.08.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Н.М. Літвіна