Постанова

від 10.04.2020 по справі 826/2656/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №826/2656/18

адміністративне провадження №К/9901/66219/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2018 (суддя Є.В.Аблов ) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 ( головуючий суддя Є.В. Чаку, судді: В.В. Файдюк, Н.М. Літвіна ) у справі № 826/2656/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Едіпресс Україна до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Едіпресс Україна (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач), у якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2018 №00001411402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 216096 грн., в тому числі 172877 грн. - основний платіж та 43219 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8.08.2018 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00001411402 від 07.02.2018.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з доводами якого погодився апеляційний суд, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що діяльність контрагентів ТОВ "Едіпресс Україна" - ТОВ Кінг-Енерджі ТОВ Кінг-Ойл та ТОВ Світ проектів ХХІ має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, зокрема наявність в штаті тільки керівних посад, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність та вищезазначені господарські операції потребують участі більшої кількості людей, відсутні основні фонди, платник не звітує до контролюючого органу за місцем обліку; наявність пояснень засновників/директора про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності СГД; наявність матеріалів досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, в яких зазначено контрагентів-постачальників та які задіяні в протиправних фінансово-економічних механізмах.

Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням апеляційної скарги.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку ТОВ "Едіпресс Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від від 18.01.2018 року №15/26-15-14-02-02/31057188.

Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, вимог підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток на загальну суму 950 807,00 грн. за періоди 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік та 9 місяців 2017 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.02.2018 року №00001411402, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 216096 грн., в тому числі 172877 грн. - основний платіж та 43219 грн. - штрафна санкція.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №00001411402 від 07.02.2018, ТОВ Едіпресс Україна звернувся до суду.

Спірні правовідносини врегульовано нормами ПК України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон 996-IV).

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, окрім іншого, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат ) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що періоді, який перевірявся контролюючим органом ТОВ Едіпресс Україна мало взаємовідносини із Товариством з обмеженою відповідальністю Кінг-Енерджі (код ЄДРПОУ 37635244), Товариством з обмеженою відповідальністю Кінг-Ойл (код ЄДРПОУ 40978126) та Товариством з обмеженою відповідальністю Світ проектів ХХІ (код ЄДРПОУ 37002663).

Між ТОВ Кінг-Енерджі (продавець) та ТОВ Едіпресс Україна (покупець) укладено договір купівлі-продажу пального №4074AdD від 01.07.2014 року, предметом якого є відпуск через мережу АЗС нафтопродуктів (дизельне пальне, неетильовані бензини А-95, А-92).

Відпуск нафтопродуктів здійснювався за талонами, що зафіксовано у видаткових накладних. Розрахунки здійснювались на підставі виставлених продавцем рахунків на оплату.

В ході виконання вказаного договору в період з липня 2014 року по січень 2017 року ТОВ Кінг-Енерджі складено податкові накладні.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду талони, видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні.

Також між ТОВ Кінг-Ойл (продавець) та ТОВ Едіпресс Україна (покупець) укладено договір поставки б/н від 01.02.2017 року, предметом якого є придбання товару: дизельне пальне, бензин А-95, А-92, газ нафтовий та інші газоподібні вуглеводні, крім природного газу в талонах.

Відпуск нафтопродуктів здійснювався за талонами, що зафіксовано у видаткових накладних. Розрахунки здійснювались на підставі виставлених продавцем рахунків на оплату.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду талони, видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні.

На підтвердження використання нафтопродуктів, придбаних згідно вищезазначених договорів, позивач надав до матеріалів справи копії звітів про використання палива в господарській діяльності ТОВ Едіпресс Україна та звітів по заявкам на використання автомобілів в господарській діяльності ТОВ Едіпресс Україна .

Крім того, у матеріалах справи наявні копії фіскальних чеків про придбання нафтопродуктів на АЗС за талонами.

Також, ТОВ Світ проектів ХХІ здійснювало поставку на адресу позивача наступних товарів: таблички пластикові з зображенням, скриня для сувенірної продукції, вивіска інтер`єрна.

Відпуск товару здійснювався на підставі видаткових накладних. Розрахунки здійснювались на підставі виставлених продавцем рахунків на оплату.

На підтвердження поставки вказаних товарів позивачем надано до суду видаткові накладні, рахунки на оплату та податкові накладні.

Перевіркою не було встановлено у позивача відсутності первинних документів, обов`язок ведення і зберігання яких для цілей оподаткування податком на прибуток покладено на нього. Не встановлено порушень щодо порядку оформлення наданих до перевірки первинних документів. Перевіркою не встановлено порушень щодо мети придбання і подальшого використання позивачем товарів та робіт (послуг).

Підставою вважати господарські операції фіктивними ГУ ДФС у м. Києві називає наявність пояснень засновників/директора ТОВ Світ проектів ХХІ`про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності, які надані в межах кримінального провадження від 27.09.2016 згідно ч.3 ст. 212 КК України.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, оскільки, стаття 212 КК України передбачає відповідальність за умисне ухилення від сплати податків. Відтак, фактично господарська діяльність здійснювалась, але ведеться досудове слідство щодо не сплати податків, а не фіктивного підприєництва.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів наявності вироків суду відносно контрагентів позивача за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даними товариствами не визнано недійсними.

Відповідачем не надано до суду будь-яких інших належних доказів нереальності спірних господарських операцій.

Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації з баз даних щодо спірних контрагентів, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на від`ємне значення не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Колегія суддів також зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів наявності фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили б про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

За таких обставин, висновки судів про задоволення позову є правильними, та доводами касаційної скарги не спростовуються.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8.08.2018 у справі № 826/2656/18- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду