Рішення

від 09.08.2018 по справі 820/4360/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 серпня 2018 р. № 820/4360/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУНОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 6 пов.,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ41248278) про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова з 01.12.2016 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на підставі довідки № 500 від 10.11.2017 року територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області.

- стягнути з Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

В обґрунтування зазначив, що відповідачем всупереч діючому законодавству не проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого порушено права позивача.

Відповідач направив до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність рішення та відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1, з 1976 року обіймав посаду судді, працюючи в Комінтернівському районному суду м. Харкова.

В травні 2007 року у відповідності до норм Закону України Про статус суддів ОСОБА_1 пішов у відставку.

По виходу у відставку позивачу було призначено та виплачувалось щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до ст. 43 Закону України Про статус суддів від 15 грудня 1992року в розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді.

Відповідно до довідки №500 від 10.11.2017 року про розмір заробітної плати, яка враховується при призначенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, така заробітна плата склала 28533.33грн.

01.12.2017 року позивач звернувся з заявою про перерахунок йому розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, на підставі наданої довідки з моменту виникнення права на перерахунок, тобто з 01.12.2016 року.

Рішенням від 01.12.2017 року комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова в перерахунку пенсії позивачу було відмовлено з посиланням на те, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу та доплат, а матеріальна допомога не передбачена ст. 133 Закону України Про судоустрій та статус суддів в редакції закону від 07.07.2010 року № 2453-VI), підстави для врахування в заробіток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання відсутні.

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року було змінено розмір суддівської винагороди виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивач в своєму позові посилається на те, що розмір суддівської винагороди було змінено у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати з 01.12.2016 року, яка відповідно до ст. 8 Закону України Про Державний бюджет на 2016 рік становила 1600 грн.

Відтак, з урахуванням позовних вимог позивача, суд зазначає, що правовідносини з приводу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача виникли з 01.12.2016 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

З аналізу вказаної статті вбачається обов'язок органу Пенсійного фонду України здійснювати перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

З аналізу ч. 1 ст. 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року, відповідно до якої судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання, вбачається, що на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання не розповсюджується порядок перерахунку пенсій, встановлений Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Зазначені види виплат відокремлені один від одного, та умови, призначення та виплати, визначені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування розповсюджуються виключно на пенсії, які можуть бути призначені за вибором судді, що пішов у відставку.

Умови, підстави та порядок призначення щомісячного довічного грошового утримання визначаються виключно Законом України Про судоустрій і статус суддів , а відповідно до ст. 142 вказаного закону, обов'язок органів Пенсійного фонду перерахувати вказані виплати виникає без окремого звернення особи за таким перерахунком, тобто на підставі закону.

Відповідач доказів виконання вказаного обов'язку не надав, а отже, вказаний обов'язок у строки встановлені законом виконаний не був, внаслідок чого позивач був змушений додатково звернутися до органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Суд також зауважує, що посилання відповідача на неможливість здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача за довідкою наданою ТУ ДСА України у Харківській області за жовтень 2017 року не звільняє його від виконання обов'язку, оскільки відповідачу законом надано повноваження для звернення до відповідного органу для отримання довідки за період з 01.12.2016 року.

Відповідно до п.7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року N 4-рп/2016 довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Згідно з п. 3 Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016р. за № 4- рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.2013р. № З-рп/2013 зазначив, що будь- яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України(абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Суд зазначає, що в даному випадку правовідносини з питання перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання виникли з 01.12.2016 року. Станом на дату виникнення вказаних правовідносин діяв Закон України Про судоустрій і статус суддів у редакції від 02.06.2016 року № 1402-19.

Проте рішення відповідача ґрунтується на нормах ст. 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів в редакції закону № 2453-17 від 07.07.10 року, положення якої станом на час виникнення спірних правовідносин втратили чинність.

Крім того, вказана стаття 133 у редакції зазначеного закону від 07.07.10 року взагалі не регулює питання складових суддівської винагороди, а має назву Забезпечення потреб судді, пов'язаних з його діяльністю та присвячена, зокрема, забезпеченню суддів кабінетом, робочим місцем та необхідними для роботи засобами.

Відтак, посилання відповідачем у рішенні на зазначену норму права є необґрунтованим, оскільки зазначена норма права не регулює питання, що вирішувалося комісією відповідача підчас вирішення питання про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу.

Крім того, суд зазначає, що відповідач, відмовляючи позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, посилається на п. 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів у редакції від 02.06.2016 року № 1402-19, зазначаючи при цьому, що вказаною нормою застосовується особливий порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до п. 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів у редакції від 02.06.2016 року № 1402-19 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Проте, вказана норма права регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям, що йдуть у відставку після набрання чинності вказаним законом. Відтак, зазначена норма не може застосовуватись до суддів, що пішли у відставку до набрання вказаним законом чинності.

Оскільки вихід позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання відбулося у травні 2007 року, до нього не можуть бути застосовані положення п. 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів у редакції від 02.06.2016 року № 1402-19.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В ч. 4 ст. 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання прив'язаний до розміру саме суддівської винагороди.

Отже, враховуючи, що законодавством України, чинним на час виникнення обов'язку відповідача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не було передбачено можливості його перерахунку у зв'язку з підвищенням саме розміру заробітної плати суддів, що працюють на відповідній посаді, натомість перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання був прив'язаний до розміру саме суддівської винагороди, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку виходячи з розмірів заробітної плати.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні Великода проти України від 3 червня 2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зіна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

З аналізу вказаної статті вбачається, що суддівська винагорода не має в своїй структурі такої складової як матеріальна допомога, або інший вид виплат, зокрема заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких остання відноситься.

В зв'язку з цим суд відхиляє доводи позивача щодо того, що перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання мав бути здійснений відповідачем саме виходячи з розміру заробітної плати, до якої, як визначає ст. 2 Закону України Про оплату праці входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, а отже включає й матеріальну допомогу.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на ст. 66 Закону України Про пенсійне забезпечення , оскільки вона регламентує відносини з приводу обчислення пенсій, та не розповсюджується на відносини з перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, який регламентований спеціальним законом.

Суд, крім іншого, відхиляє посилання відповідача на положення ст. 123 КАС України, оскільки позивачем підчас подання позову було заявлено клопотання про поновлення процесуальних строків, яке вирішено судом в ухвалі про відкриття провадження від 12.06.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом з тим ч.2 ст.9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Підчас судового розгляду судом було встановлено, що відповідачем безпідставно, без належного обґрунтування та із застосуванням норм права, що взагалі не регулюють спірні правовідносини було винесене рішення про відмову в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання. Крім того, станом на дату постановлення рішення відповідач не надав до суду підтвердження виконання обов'язку з перерахунку такого утримання відповідачу на підставі зміни розмірів суддівської винагороди судді, що займає відповідну посаду.

Отже, наявні підстави для захисту прав позивача шляхом скасування рішення органу пенсійного фонду про відмову в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання відповідача провести відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу з 01.12.2016 року відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-19 та виплатити різницю недоотриманого позивачем щомісячного довічного грошового утримання за весь період, починаючи з 01.12.2016 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код: НОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61002, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 4 під'їзд, 6 поверх, код ЄДРПОУ: 41208078) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 01.12.2017 № 35 про відмову в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання.

Зобов'язати Шевченківське ОУПФУ м. Харкова провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.12.2016 року відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-19 та виплатити різницю недоотриманого позивачем щомісячного довічного грошового утримання за весь період, починаючи з 01.12.2016 року.

Стягнути з Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61002, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 4 під'їзд, 6 поверх, код ЄДРПОУ: 41208078) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору у розмірі 352,40 (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Кухар М.Д.