Рішення

від 07.08.2018 по справі 820/5126/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

07.08.2018 р. справа №820/5126/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - Шевченка Д.В.,

представника відповідача - Зубкової Т.Л.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ГУ ДФС у Харківській області до ТОВ "САТП - 2001" простягнення 136.341,67 грн. коштів за податковим боргом , -

встановив:

Суб'єкт владних повноважень, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП-2001" 136341,67 грн. коштів за податковим боргом.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов'язку за самостійно поданими податковими деклараціями та нарахованою контролюючим органом пенею. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом позасудові заходи стягнення не призвели до погашення суми боргу, а відтак, спірна заборгованість підлягає погашенню в судовому порядку. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, ТОВ "САТП-2001", визнав вимоги ГУДФС України в Харківській області щодо стягнення 11025,51 грн. пені за платежем податок на доходи фізичних осіб, проти стягнення решти заявленої у позові суми боргу заперечував у зв'язку із безпідставністю вимог.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Як з'ясовано судом, заявлена контролюючим органом вимога ґрунтується на самостійно поданих платником податкових деклараціях з ПДВ за жовтень-грудень 2017 р., січень 2018 р., березень 2018 р. на суму 94.258,66 грн., нарахованій контролюючим органом пені за зобов'язаннями з ПДВ у загальному розмірі 31.057,50 грн., визначеному актом №552/20-33-17-01-07 податку з доходи фізичних осіб у розмірі 11.025,51 грн.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким законом з 01.01.2011р. є, насамперед, Податковий кодекс України, положеннями якого визначено як загальний строк оплати самостійно узгодженого платником податкового зобов'язання за декларацією (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України), так і строк оплати податкового зобов'язання, визначеного рішенням контролюючого органу (п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у цей же строк за правилом п. 113.1 ст. 113 Податкового кодексу України має бути сплачений і штраф).

Згідно з п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Приєднані до справи декларації з ПДВ свідчать, що платник задекларував до сплати: за жовтень 2017 р. - 13.090,00 грн., за листопад 2017 р. - 19.459,00 грн., за грудень 2017 р. - 42.836,00 грн., за січень 2018 р. - 7.874,00 грн., за березень 2018 р. - 14.092,00 грн., а загалом - 97.351,00 грн.

Платником подані до суду платіжні доручення: №824 від 27.11.2017 р. про оплату 13.100,00 грн. за жовтень 2017 р., №912 від 27.12.2017 р. про оплату 19.459,00 грн. за листопад 2017 р., №64 від 26.01.2018 р. про оплату 25.000,00 грн. за грудень 2017 р., №62 від 25.01.2018 р. про оплату 5.000,00 грн. за грудень 2017р., №61 від 24.01.2018 р. про оплату 12.836,00 грн. за грудень 2017 р., №136 від 26.02.2018 р. про оплату 7.874,00 грн. за січень 2018 р., №270 від 24.04.2018 р. про оплату 6.000,00 грн. за березень 2018 р., №271 від 24.04.2018 р. про оплату 8.092,00 грн. за березень 2018р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 р. по справі №820/11395/15 (дата набрання законної сили - 11.03.2016 р.) встановлені обставини існування у ТОВ САТП - 2001 безнадійного податкового боргу з ПДВ у розмірі 110.645,93 грн. та покладено на Західну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області обов'язок провести списання указаного боргу.

Названим рішення суду були встановлені обставини безнадійності податкового боргу з ПДІВ за деклараціями за вересень 2008 року та листопад 2008 р. станом на 02.09.2015 р.

Судом під час розгляду даної справи достеменно з'ясовано, що вказане рішення суду органами доходів і зборів виконане лише 28.11.2017 р. (тобто вже під час виконання платником податків податкового обов'язку за спірний період часу), але не у повному обсязі.

У ході розгляду справи контролюючий орган не подав жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження тих обставин, що у спірних правовідносинах були проведені коригування 1) стану виконання платником податкового обов'язку за деклараціями, 2) застосованих до платника штрафів, 3) нарахованої пені, починаючи саме з вересня - жовтня 2008 р., коли і виник безнадійний податковий борг.

Між тим, за наявності вказаного рішення суду юридичну дію наданих контролюючим органом до матеріалів справи першої податкової вимоги №1/13 від 13.01.2009 р. та другої податкової вимоги №2/171 від 02.03.2009 р. слід визнати припиненою (а.с. 12, 13).

Інших вимог контролюючим органом до суду не подано (рівно як не подано і доказів постійного та безперервного існування податкового боргу з 13.01.2009р. з урахуванням наявності безнадійного податкового боргу).

Окрім того, наявність указаного рішення суду (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 р. по справі №820/11395/15) унеможливлює реалізацію контролюючим органом управлінського повноваження на зміну призначення платежу згідно з п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Так, контролюючий орган ані до позову, ані під час розгляду справи судом не надав належних та допустимих доказів існування законно та правильно обчисленого податкового боргу, який надавав би підстави для застосування до спірних правовідносин положень п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

За таких обставин, податковий обов'язок платника за податковими деклараціями з ПДВ жовтня-грудня 2017 р., січня 2018 р., березня 2018 р. слід визнати припиненим у зв'язку з добровільним виконанням у порядку ст. 38 Податкового кодексу України шляхом ініціювання переказу безготівкових коштів у порядку Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

З огляду на викладене, у позові в частині вимоги про стягнення боргу по основному платежу з ПДВ слід відмовити.

Обставини існування безнадійного податкового боргу з ПДВ і неправомірного використання контролюючим органом повноваження згідно з п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України на зміну призначення платежу невідворотно спричинили і безпідставне нарахування контролюючим органом пені.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу нарахування пені унормовані приписами ст. 129 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 129.1 ст. 129 означеного кодексу нарахування пені розпочинається: 129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

З процитованої норми закону чітко та однозначно випливає, що законодавцем передбачено три процедури нарахування пені, а саме: 1) у порядку п. 129.1.1 за рішеннями контролюючого органу, прийнятими по результатам податкової перевірки; 2) у порядку п. 129.1.2 за рішеннями контролюючого органу, винесеним у випадках коли податкове зобов'язання визначається органом доходів і зборів у силу закону; 3) у порядку п.п.129.1.3 за самостійно поданими платником деклараціями.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що пеня у спірних правовідносинах нараховувалась контролюючим органом у порядку п. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Проте, жодного рішення владного суб'єкта, за яким відбувалось нарахування пені контролюючим органом до суду не подано.

Натомість, контролюючий орган за процедурою п. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України здійснив нарахування пені на зобов'язання за деклараціями.

Суд вважає, що нарахування пені на зобов'язання за податковими деклараціями поза межами процедури згідно з п. 129.1.3 ст. 129 Податкового кодексу України є неправомірним, що є додатковою, окремою та самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.

Посилання позивача на зміни законодавства суд визнає неспроможними, адже до цих змін положення ст. 129 Податкового кодексу України мали зовсім іншу нумерацію, а саме: за підпунктами, позначеними літерами "а" і так далі.

У той же час, нараховані контролюючим органом суми пені не містять у якості правової підстави посилань на попередню редакцію належної норми Податкового кодексу України, котра б діяла у період нарахування цієї пені.

Вирішуючи спір за вимогою про стягнення податку з доходи фізичних осіб у розмірі 11.025,51 грн., суд бере до уваги, що позов у цій частині визнаний платником податків, а відтак, у даному конкретному випадку підлягає до задоволення безвідносно до інших обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи в частині стягнення боргу з ПДВ та пені, а заявлена вимога по суті та за змістом є втручанням у право особи на мирне володіння майном у контексті ст.1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, то позов належить залишити без задоволення.

З огляду на обставини визнання відповідачем позову за вимогою про стягнення податку з доходи фізичних осіб у розмірі 11.025,51 грн. дана вимога підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 90, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю САТП - 2011 (ідентифікаційний код - 31013004; місцезнаходження - вул. виконкомівська, буд. 3, м. Харків, 61039) на користь Державного бюджету України кошти за податковим боргом з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11025 (одинадцять тисяч двадцять п'ять) 51 коп.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 8 серпня 2018 року.

Суддя А.В. Сліденко