Постанова

від 12.11.2018 по справі 820/5126/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5126/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Присяжнюк О.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018, суддя Сліденко А.В., повний текст складено 08.08.18 по справі № 820/5126/18

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП-2001"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Харківській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю САПТ - 2001 на користь держави податковий борг у розмірі 136341, 67 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 р. позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ САПТ - 2001 на користь Державного бюджету України кошти за податковим боргом з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11025 грн. 51 коп.

У решті вимог позов залишено без задоволення.

Головне управління ДФС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на не вірне встановлення судом обставин, помилкове врахування судових рішень по справі № 820/2703/13-а, 820/10111/13-а, 820/11395/15, 820/773/15 , які не стосується податкового боргу, безпідставне не прийняття уточненого позову, не врахування даних інтегрованих карток платника податку, якими підтверджено наявність податкового боргу, що призвело до невірного вирішення справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю САПТ - 2001 (далі - ТОВ САПТ - 2001 , позивач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. В обґрунтування зазначає, що по зазначеним в позові податковим органом податковим деклараціям з ПДВ підприємством своєчасно та в повному обсязі сплачені самостійно визначені податкові зобов'язання, доказів існування іншого податкового боргу податковим органом не надано, крім того наявне судове рішення по справі № 820/11395/15 яким зобов'язано податковий орган списати з підприємства безнадійний податковий борг з ПДВ у розмірі 110 645,93 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем було самостійно визначено суми грошового зобов'язання з ПДВ шляхом подання податкових декларацій з податку на додану вартість, а саме:- №9244542361 від 20.11.2017 року (термін сплати 30.11.2017) у розмірі 9997,66 грн.;- №9272726885 від 20.12.2017 (термін сплати 30.12.2017) у розмірі 19459,00 грн.;- №9025279818 від 19.02.2013 (термін сплати 02.03.2018) у розмірі 7874,00 грн.- №9072187590 від 19.04.2018 (термін сплати 30.04.2018) у розмірі 14092,00 грн.; - №9296683831 від 22.01.2018 (термін сплати 30.01.2018) у розмірі 42836,00 грн. (а.с. 25-51)

Загальна сума самостійно визначених грошових зобов'язань з ПДВ становить 94 258,66 грн.

Вважаючи, що вказана сума податкових зобов'язань з ПДВ не була сплачена ТОВ "САТП-2001" у визначений законодавством строк, позивачем було нараховано пеню у відповідності до п.п.129.1.1 ст.129 ПК України у розмірі 31057,50 грн., на підтвердження правомірності нарахування якої було подано розрахунок пені (а.с.1 т.9).

Позивачем направлено відповідачу податкову вимогу №2/171 від 02.03.2009 року на загальну суму 31 189,96 грн. ( за основним платежем 19 902, 46 грн., штраф-10828,39 грн., пеня 459,11грн.) (а.с. 12, 13).

Враховуючи, що відповідачем самостійно не сплачено наявну суму податкового боргу у розмірі 136 341,67 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом про її стягнення.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 125 316,16 грн., суд першої інстанції виходив з відсутності податкового боргу у відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктами 16.1.3-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

Підпунктом 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

В свою чергу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

З аналізу наведених норм податкового законодавства вбачається, якщо за платником податків рахується сума узгодженого грошового зобов'язання однак вона не була сплачена ним у встановлений ПК України строк, така сума із нарахованою пенею набуває статусу податкового боргу, який може бути стягнено з рахунків у банках за рішенням суду.

З наявних в матеріалах справи копій розрахунку податкового боргу, облікової картки з ПДВ, податкових декларацій з ПДВ за звітні (податкові) періоди, вбачається, що відповідачем було самостійно визначено суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 94 258,66 грн. та вказана сума вважається узгодженою відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України.

Відповідно до платіжних доручень, наданих відповідачем до суду першої інстанції, вбачається, що самостійно визначені підприємством податкові зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачені. (т.1 а.с.118-161)

Відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); п.п.129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); п.п.129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем нараховувалася пеня відповідно до п.п.129.1 .1 ст.129 ПК України, проте жодного рішення контролюючого органу, за яким відбувалося нарахування пені не надано, отже нарахування пені у розмірі 31 057,50 рн. є неправомірним. (а.с.1 т.2).

Щодо доводів апеляційної скарги про нарахування пені податковим органом за самостійно поданими платником податків деклараціями, та наявність в інформаційній системі податкового органу помилки в зазначенні " п.п.129.1.1 ст.129 ПК України" , в зв'язку з неодноразовою зміною редакції зазначеної статті , колегія суддів зазначає наступне.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що відповідач, у визначений податковим законом строк, сплачував податок на додану вартість згідно податкових декларацій з ПДВ, однак, у відповідності до п.87.9 ст.87 ПК України, такі кошти зараховувались в рахунок погашення податкового боргу минулих років, згідно з черговістю його виникнення.

Відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, на контролюючі органи покладено обов'язок зараховувати сплачені платником податків кошти саме в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення та їх спрямування на погашення поточного грошового зобов'язання заборонено.

Разом з тим, позивачем не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів наявності у підприємства податкового боргу, на погашення якого спрямовано кошти, сплачені відповідачем.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 р. по справі №820/11395/15 (яка набрала законної сили - 11.03.2016 р.) зобов'язано Західну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області списати безнадійний податковий борг ТОВ САПТ - 2001 у розмірі 110645,93 грн.

Колегія суддів зазначає, що позивачем ні до суду першої, ні до апеляційної інстанцій не надано доказів існування іншого боргу у відповідача.

Узгоджена сума податкового зобов'язання набуває статусу податкового боргу та на неї нараховується пеня, якщо сплата такого узгодженого грошового зобов'язання відбулась із пропуском встановлених податковим законодавством строків внаслідок винних дій платника податку. Якщо ж вина платника податку відсутня, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня, або пред'явлено вимогу про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Згідно п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В той же час, суми узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ згідно податкових декларацій за звітні (податкові) відповідачем сплачувались у встановлений ПК України строк, що підтверджується платіжними дорученням.

Отже позивачем не доведено наявності у відповідача податкового боргу за жовтень- грудень 2017 р., січень 2018 р., березень 2018 р. по самостійно визначеним податковим зобов'язанням з ПДВ , та наявність підстав для нарахування пені, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в цій частині в задоволені позову.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного не прийняття судом уточненого адміністративного позову, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду. Крім того з матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 18.07.2018р. уточнений позов повернуто без розгляду, з підстав не надання доказів доплати судового збору за збільшені позовні вимоги.

Доводи апелянта не спростовують правильність висновків судів першої інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 310, 315,316, 321,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 по справі № 820/5126/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.В. Присяжнюк І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 19.11.2018.