Ухвала

від 09.08.2018 по справі 820/445/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

У Х В А Л А

09.08.2018 року № 820/445/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледкрафтер" до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Траст" ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив", про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледкрафтер" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Траст" ОСОБА_1 від 15.06.2017 № 143-ЛТ в частині визнання нікчемними договору від 13.07.2016 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договору від 13.07.2016 про відступлення прав вимоги за договорами застави, договору від 13.07.2016 про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 36-М-02, укладеним між ПАТ Банк "Траст" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив".

26 лютого 2018 року та 05 липня 2018 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки даний спір не є публічно-правовим спором та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Ухвалою суду від 02.02.2018 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ухвали суду від 19.03.2018 зупинено провадження в адміністративній справі № 820/445/18 до набрання законної сили судовим рішенням ОСОБА_2 Верховного Суду у справі № 826/10002/15.

Ухвалою суду від 13.07.2017 поновлено провадження в адміністративній справі № 820/445/18 та призначено справу до судового розгляду.

У підготовче судове засідання 09.08.2018 представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника у іншому судовому засіданні та відсутністю у підприємства інших представників.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не прибув, надав до суду клопотання у якому зазначив, що підтримує подане раніше клопотання та просить закрити провадження у даній справі.

Представник третьої особи у підготовче судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Поряд із тим, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відпусткою представника.

Вирішуючи клопотання представника позивача та третьої особи, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що закінчується дев'яностоденний строк проведення підготовного засідання, та те, що представником позивача та третьої особи не надано до суду доказів у підтвердження поважних причин неможливості прибуття у судове засідання, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених клопотань про відкладення розгляду справи, у зв'язку із чим вони не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши подані клопотання про закриття провадження та матеріали справи, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ Банк "РНС", правонаступником якого є ПАТ Банк "Траст", та ОСОБА_3 в рамках кредитної угоди №36 було укладено договір про надання траншу № 3021.0001169.36 від 27.02.2008 та договір про надання траншу № 5021.0002804.36 від 28.04.2014.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаними вище договорами: між ВАТ Банк "РНС" та ОСОБА_4 укладено договір поруки №36-0-1 від 27.02.2008; між ПАТ Банк "Траст" та Приватним підприємством "Тексінвест Компані" укладено договір поруки №36-0-3 від 11.08.2010: між ВАТ "Банк "Траст" та ОСОБА_5 укладено договір застави рухомого майна №36-3-01 від 25.02.2010; між ВАТ "Банк "Траст" та ФОП ОСОБА_3 укладено договір застави товарів в обороті №36-ЗТО-01 від 24.03.2010; між ВАТ Бакн "РНС" та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки №36-М-02 від 28.02.2008.

13 липня 2016 року між ПАТ Банк "Траст" та ТОВ "Фінансова Компанія "Фінактив" укладено договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами, згідно якого ПАТ Банк "Траст" відступило в повному обсязі ТОВ "Фінансова Компанія "Фінактив" всі права і обов'язки кредитора за договорами про надання траншу №5021.0001169.36 від 27.02.2008 та №8021.0002804.36 від 28.04.2014. Також ПАТ Банк "Траст" відступило на користь ТОВ "Фінансова Компанія Фнактив"право вимоги за іпотечним договором №36-М-02 від 28.02.2008; за договором застави рухомого майна №36-3-01 від 25.02.2010; за договорами поруки №36-G-1 від 27.02.2008 і №36-G-3 від 11.08.2010.

Судом встановлено, що 13.07.2016 між ТОВ "Фінансова Компанія "Фінактив" та ТОВ "Ледкрафтер" укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами №1/1 від 13.07.2016, згідно якого ТОВ "Фінансова Компанія "Фінактив" відступило в повному обсязі ТОВ "Ледкрафтер" всі права і обов'язки кредитора за Договорами про надання траншу №8021.0001169.36 від 27.02.2008 та №8021.0002804.36 від 28.04.2014. Також ТОВ "Фінансова Компанія "Фінактив" відступило на користь ТОВ "Ледкрафтер" право вимоги за договорами поруки №36-G-1 від 27.02.2008 і №36-G-3 від 11.08.2010.

Таким чином, на підставі договору №1/1 від 13.07.2016 позивач став стороною (Кредитором) Договорів про надання траншу №8021.0001169.36 від 27.02.2008 та №8021.0002804.36 від 28.04.2014.

Відповідно до рішення Правління НБУ від 29.12.2016 №559-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Траст", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 30.12.2016 №3085 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Траст" та делегування повноважень ліквідатора", відповідно до якого призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Траст" ОСОБА_1.

На підставі наказів відповідача від 16.12.2016 та 06.02.2017 у ПАТ "Банк "Траст" утворена комісія з перевірки договорів на виявлення ознак нікчемності. В ході проведення перевірки комісією виявлено ознаки нікчемності, передбачені частиною З статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", щодо договорів, укладених 13.07.2016 між ПАТ Банк "Траст" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив".

Згідно з актом з питань перевірки правочинів від 13.06.2017, відповідачем було прийнято спірний наказ від 15.06.2017, яким визнано нікчемними вищевказані договори між ПАТ Банк "Траст" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" про відступлення права вимоги за кредитними договорами і договорами забезпечення.

На думку позивача наказ Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Траст" ОСОБА_1 від 15.06.2017 є протиправним і підлягає скасуванню, у зв'язку із чим він звернувся до суду.

Вирішуючи заявлене клопотання про закриття провадження в даній адміністративній справі, суд виходить з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною ОСОБА_7 України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Так, предметом даного позову є наказ Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Траст" ОСОБА_1 від 15.06.2017 № 143-ЛТ в частині визнання нікчемними договору від 13.07.2016 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договору від 13.07.2016 про відступлення прав вимоги за договорами застави, договору від 13.07.2016 про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 36-М-02, укладеним між ПАТ Банк "Траст" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив".

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Статтею 4 Закону передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до частин першої, третьої та п'ятої статті 34 Закону Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно з частинами першою та другою статті 36 Закону з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Таким чином, з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому, банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такий правовий статус Фонду, визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", дає підстави вважати, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових відносин. При цьому, у приватноправових відносинах, зокрема під час здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Водночас суд звертає увагу на те, що визначений Законом правовий статус Фонду, відповідно до якого він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

Таким чином, відносини між сторонами господарських договорів, у яких бере участь банк, якого як керівник представляє Уповноважена особа Фонду, є приватноправовими. У цих правовідносинах Фонд та його уповноважена особа, діючи від імені Банку, не мають жодних владних повноважень щодо іншої сторони цих правочинів. Уповноважена особа Фонду не виступає у цих правовідносинах як самостійний суб'єкт, а Фонд не набуває самостійних прав й обов'язків, оскільки він діє на підставі закону від імені Банку. Представництво банку Фондом ґрунтується на приписах Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оскільки позивач оскаржує дії уповноваженої особи Фонду не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками ОСОБА_2 Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16, від 16.05.2018 у справі № 910/17448/16, які в силу частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" враховуються судом.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету ОСОБА_7 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ледкрафтер" (вул. Залізнична, буд. 31-Д, м. Дергачі, Дергачівський район, Харківська область, 62301, код 39847559) сплаченого судового збору за подання до суду даного позову, згідно квитанції від 25.01.2018 № ПП5152, у сумі 1762,00 грн.

Відповідно до статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З урахуванням суб'єктного складу та характеру спірних правовідносин, розгляд даної справи віднесено до господарського суду.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 238, ст. 239, ст. 248, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у справі № 820/445/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледкрафтер" до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Траст" ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив", про визнання протиправним та скасування наказу.

Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ледкрафтер" (вул. Залізнична, буд. 31-Д, м. Дергачі, Дергачівський район, Харківська область, 62301, код 39847559) з Державного бюджету України (отримувач коштів: УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача: 37999628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 34318206084012) суму сплаченого судового збору за подання до суду даного позову, згідно квитанції від 25.01.2018 № ПП5152, у розмірі 1762 (одна тисяча шістдесят дві) грн 00 коп.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.А. Волошин