Рішення

від 08.08.2018 по справі 478/920/18

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/920/18

пров. №2/478/364/2018

З а о ч н е р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2018 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі головуючої судді Сябренко І.П.

з участю: секретаря Поліщук С.П.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики,

В с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 30 жовтня 2016 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого позичальник отримав у позику грошові кошти в розмірі 60000 грн. до 30 жовтня 2018 року, про що останнім було надано розписку.

Позивач зазначив про те, що відповідно до розписки позичальником були взяті на себе обов'язки в частині забезпечення повернення позики, а саме - передача права користування масиву земельних ділянок, загальною площею 10,33 га, з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3. Однак, відповідачем в березні 2018 року вищезазначені земельні ділянки передано в оренду фермерському господарству "Лендел-Агро".

Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором позики належним чином не виконав, на вимоги не реагував, позику не повернув, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за вказаним договором позики у розмірі 60000 грн., відсотки за користування позикою, розрахованою згідно з діючими обліковими ставками НБУ, в розмірі 13360 грн. 27 коп. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки суду не повідомив, відзиву не подав. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходе такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками по 1/2 частці кожен земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області. Власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області є ОСОБА_5 та власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області являється ОСОБА_6 (а.с.10-14).

30 жовтня 2016 року ОСОБА_3 як позичальником складено розписку про те, що отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60000 грн. в рахунок орендної плати за земельні ділянки, площею 3,62 га з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 3,41 га з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 3,30 га з кадастровим номером НОМЕР_4, за 2017-2018 роки включно (а.с.9).

Так, відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

За такого, відповідно до викладених вимог закону, суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог і не може самостійно їх змінювати.

Обравши способом захисту прав стягнення з відповідача боргу за договором позики, позивач в силу статей 12, 81 ЦПК України повинен довести обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог: що сторонами був укладений саме договір позики, за яким відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку по поверненню суми позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням його повернення та дати отримання коштів.

Саме така правова позиція щодо змісту договору позики, його умов, моменту укладання і вимог до письмової форми договору викладена у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

Зі змісту складеної відповідачем розписки, на яку посилається позивач в обґрунтування позову, вбачається, що отриманні ОСОБА_3 кошти були йому передані ОСОБА_2 в якості орендної плати за два роки оренди позивачем належних відповідачу ОСОБА_3 та громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 земельних ділянок і ця розписка не містить зобов'язання ОСОБА_3 про повернення коштів.

Отже, ця розписка не підтверджує укладання сторонами договору позики, оскільки не містить відомостей про те, що воля сторін була направлена саме на укладання договору позики.

Той факт, що договір оренди у передбачений законом формі не був укладений, не є підставою для стягнення з відповідача боргу за договором позики, який також сторонами не укладався.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено укладання ним із відповідачем договору позики, за яким обов'язки по поверненню коштів не були виконані, а тому відсутні правові підстави для покладення на ОСОБА_3 обов'язку позичальника щодо повернення позичених коштів.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем покласти на його рахунок.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 263, 264,265, 279, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем покласти на його рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Копію судового рішення надіслати відповідачу ОСОБА_3 протягом двох днів з дня його складання рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Суддя