Постанова

від 24.10.2018 по справі 478/920/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.10.18

22-ц/812/138/18

Справа 478/920/18

Провадження 22ц-812/138/18 Головуючий по 1 інстанції Сябренко І.П.

Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2018р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючий суддя - Колосовський С.Ю.,

судді: Локтіонова О.В., Лівінський І.В.,

секретар судового засідання - Горенко Ю.В.,

розглянувши без участі сторін у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 серпня 2018р.

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

встановила:

У червні 2018р. ОСОБА_2 пред'явив позов до ОСОБА_3 про стягнення 60000 грн. боргу за договором позики та 13360,27 грн. процентів.

Позивач зазначав, що 30 жовтня 2016р. уклав з відповідачем договір позики, за умовами якого передав останньому 60000 грн. зі строком повернення до 30 жовтня 2018р.

Крім того, відповідач отримавши кошти взяв на себе зобов'язання щодо забезпечення повернення позики передати право користування масиву земельних ділянок загальною площею 10,33 га.

В травні 2018р. стало відомо, що вказані земельні ділянки передані в користування іншій особі, що відповідно до ст.ст.1048,1052 ЦК дає право достроково вимагати повернення позики та сплати процентів.

Оскільки відповідач в досудовому порядку відмовився повертати кошти, позивач просив про задоволення позову.

Заочним рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 серпня 2018р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Виходячи з правил закріплених в ч.1 ст.1049 ЦК за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015р. у справі №6-1967цс15, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Михайлівскої сільської ради Казанківського району Миколаївської області з кадастровими номерами відповідно: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3.

Як стверджує ОСОБА_2 30 жовтня 2016р. він надав ОСОБА_3 60000 грн., що підтверджується розпискою останнього.

Даний факт хоча й не спростовано, але оригінал розписки у ОСОБА_2 відсутній. Позивач зазначав, що оригінал цього документа знаходиться у ОСОБА_3.

З тексту копії розписки слідує, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 60000 грн. орендної плати за земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3 за 2017-2018 роки. Будь-яких інших умов ця розписка не містить.

Враховуючи те, що позивач не надав належних та допустимих доказів укладання договору позики, суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав, передбачених ст.ст.1046-1052 ЦК для задоволення позову.

Посилання в апеляційній скарзі на копію розписки від 30 жовтня 2016р. як на документ, який підтверджує отримання грошових коштів у борг з умовою їх повернення до 30 жовтня 2018р. не відповідають дійсності, так як вже вище зазначалось у розписці йшлося лише про отримання грошових коштів в рахунок орендної плати, що свідчить про існування між сторонами правовідносин не пов'язаних з договором позики.

Крім того, наявність оригіналу боргового документа саме у боржника відповідно до ч.3 ст.545 ЦК унеможливлює стягнення з нього спірних грошових сум.

Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 серпня 2018р. без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК.

Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2018 р.

Головуючий: Судді: