Постанова

від 01.08.2018 по справі 265/3172/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 265/3172/14-ц

провадження № 61-8313св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: Лівобережний (Орджонікідзевський) відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, Служба у справах дітей Лівобережної (Орджонікідзевської) районної адміністрації Маріупольської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Гаврилової Г. Л., Баркова В. М., Попової С. А.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Лівобережний (Орджонікідзевський) відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, Служба у справах дітей Лівобережної (Орджонікідзевської) районної адміністрації Маріупольської міської ради, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, даних про батька та встановлення порядку спілкування з дитиною.

Позовна заява мотивована тим, що з кінця 2009 року він зустрічався з ОСОБА_2, а з кінця серпня 2010 року до жовтня 2013 року - перебував з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, та проживали в належній йому квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3, який з моменту свого народження проживав разом з ними за місцем реєстрації позивача, відвідував дитячий садок неподалік від місця проживання та перебував на обліку в міській дитячій лікарні № 3.

У жовтні 2013 року відповідачка, не пояснюючи причин, забрала дитину та повернулася до свого місця реєстрації; з цього часу ОСОБА_2 перешкоджає спілкуванню позивача з сином. Оскільки відповідачем чиняться перешкоди у спілкуванні позивача з сином, просить суд визнати його батьком ОСОБА_3, надати йому прізвище ОСОБА_3 , про що внести відповідні зміни до актового запису, та встановити порядок спілкування з дитиною.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язано Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області внести зміни до актового запису від 12 жовтня 2010 року № 903 про народження дитини ОСОБА_3, записавши прізвище дитини ОСОБА_3 , в графі батьки вказати батьком - ОСОБА_1, громадянина України .

Зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3

Встановлено ОСОБА_1 час для спілкування з малолітнім сином ОСОБА_1 - один раз на тиждень, а саме: з 09 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, за місцем проживання батька без присутності матері.

Зобов'язано ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 сина ОСОБА_1, для спільного відпочинку один раз на рік, строком на тридцять днів, за межами міста, без присутності матері.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди в спілкуванні

ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, телефонними, поштовими, електронними та іншими засобами зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.

Зобов'язано ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_1 із сином надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування сина.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем надано докази, на підтвердження походження дитини ОСОБА_3 від ОСОБА_1 Разом з цим, ухилення відповідача від проведення експертизи без поважних причин, є підставою для визнання факту, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 Фактів негативного впливу батька на фізичний та психічний стан дитини під час судового розгляду встановлено не було.

18 квітня 2017 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено частково.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року в частині внесення змін до актового запису від 12 жовтня 2010 року № 903 про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, записавши прізвище дитини ОСОБА_3 та в частині встановлення порядку спілкування з дитиною шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не перешкоджати

ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3, встановлення ОСОБА_1 часу для спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3, один раз на тиждень а саме: з 09 год 00 хв суботи до 18 год. 00 хв. неділі, за місцем проживання батька без присутності матері; зобов'язання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_3. сина ОСОБА_1 . , для спільного відпочинку один раз на рік, строком на тридцять днів, за межами міста, без присутності матері; зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди в спілкуванні ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3, телефонними, поштовими, електронними та іншими засобами зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування; зобов'язання ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_1 із сином надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування сина скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

Судове рішення в частині визнання ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язання Орджонікідзевського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області внести зміни до актового запису від 12 жовтня 2010 року № 903 про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в графі батьки вказати батька - ОСОБА_1, громадянина України та в частині розподілу судових витрат залишено без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині внесення змін до актового запису про народження дитини щодо визначення прізвища дитини та встановлення порядку спілкування з дитиною, виходив з того, що спір між батьками щодо прізвища дитини та порядку спілкування з дитиною органом опіки та піклування не розглядався. Позивачем надано пояснення, що дитину він останній раз бачив у серпні 2014 року, з цього часу ОСОБА_2 виїхала за межі міста Маріуполя та згодом - за межі України. Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що спори щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, у порядку статті 159 СК України, відповідно до статті 19 Гаазької конвенції, повинні вирішуватися судом лише за місцем постійного проживання дитини.

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року та залишити в силі заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що не є законними та обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування Гаазької конвенції та неналежності місця вирішення судом спору, оскільки судами встановлено місце проживання матері дитини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів скарги та скасував рішення в тій частині, щодо якої апеляційна скарга не містить заперечень, оскільки ОСОБА_2 оскаржувала висновки суду першої інстанції щодо визнання позивача батьком дитини, щодо інших позовних вимог апеляційна скарга не містить жодних зауважень.

У березні 2018 року надійшло повідомлення від Лівобережного районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області про те, що на підставі рішення суду апеляційної інстанції від 17 листопада 2017 року внесені відповідні зміни до актового запису про народження від 12 жовтня 2010 року № 903 щодо дитини ОСОБА_3, а саме виправлено прізвище дитини з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 .

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що рішення апеляційної інстанції оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Рішення апеляційного суду в частині визнання ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язання Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області внести зміни до актового запису від 12 жовтня 2010 року № 903 про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в графі батьки вказати батька - ОСОБА_1, громадянина України та в частині розподілу судових витратзаявником не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції не перевіряється (стаття 400 ЦПК України).

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним нормам матеріального права рішення апеляційного суду повністю не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьками записано ОСОБА_2 та ОСОБА_6. Відомості про батька було внесено на підставі заяви матері від 12 жовтня 2010 року, відповідно до копії актового запису про народження від 12 жовтня 2010 року № 903.

Згідно зі статтею 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

У статті 12 Закону України Про охорону дитинства чітко визначені задачі та напрямки у вихованні неповнолітніх дітей їх батьками: Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного із батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки та особи, що їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці .

Судом встановлено, що фактів негативного впливу батька на фізичний та психічний стан дитини не було.

Визначення порядку спілкування з дитиною не є обмеженням права батька або матері у спілкуванні зі своїм сином, оскільки зміни обставин (збільшення віку дитини, час навчання, тощо), дають сторонам право на перегляд часу та місця відвідування дитини.

Конвенція про права дитини, у якій реалізовано принцип права інтересів дитини понад усім, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині внесення змін до актового запису від 12 жовтня 2010 року № 903 про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, записавши прізвище дитини ОСОБА_3 та в частині встановлення порядку спілкування з дитиною шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не перешкоджати

ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3, встановлення ОСОБА_1 часу для спілкування з малолітнім сином ОСОБА_1, один раз на тиждень а саме: з 09 год 00 хв суботи до 18 год. 00 хв. неділі, за місцем проживання батька без присутності матері; зобов'язання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 сина ОСОБА_1, для спільного відпочинку один раз на рік, строком на тридцять днів, за межами міста, без присутності матері; зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди в спілкуванні ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3, телефонними, поштовими, електронними та іншими засобами зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування; зобов'язання ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_1 із сином надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування сина, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року спори щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї повинні вирішуватись судом лише за місцем постійного проживання дитини.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що дитина перебуває за межами України. Проте такий висновок зроблений тільки зі слів позивача й жодним доказом у справі не підтверджений. Оскільки висновок про перебування дитини за кордоном є припущенням, апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Судами встановлено місце проживання матері дитини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Відомості про будь-яку іншу адресу перебування дитини в матеріалах справи відсутні.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції на порушення вимог статтей 212-214 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи)на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин. Постановив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції не перевіряються.

Оскільки Верховний Суд, відповідно до положень статей 355, 360-2 ЦПК України 2004 року не може встановлювати обставини, збирати і перевіряти докази та надавати їм оцінку, то це перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення у справі.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, рішення апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року в частині встановлення порядку спілкування з дитиною шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3 та про внесення змін до актового запису про народження дитини щодо визначення прізвища дитини скасувати і передати в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про встановлення порядку спілкування з дитиною шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3 та про внесення змін до актового запису про народження дитини щодо визначення прізвища дитини скасувати, справу передати в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.М. Коротун

В. П. Курило