Постанова

від 06.12.2018 по справі 265/3172/14-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/346/18

265/3172/14-ц

Головуючий в 1 інстанції Шиян В.В.

Доповідач Мироненко І.П.

Категорія 51

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2018 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Биліни Т.І., Мальцевої Є.Є.

секретаря Єфремової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: Лівобережний (Орджонікідзевський) відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, служба у справах дітей Лівобережної (Орджонікідзевської) районної адміністрації Маріупольської міської ради про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька та встановлення порядку спілкування з дитиною, -

в с т а н о в и в:

14 травня 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, даних про батька та встановлення порядку спілкування з дитиною.

Позовна заява мотивована тим, що з кінця 2009 року він зустрічався з ОСОБА_1, а з кінця серпня 2010 року до жовтня 2013 року перебував з відповідачем у фактичних шлюбних стосунках, та проживали в належній йому квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син - ОСОБА_4, який з моменту свого народження проживав разом з ними за місцем реєстрації позивача, відвідував дитячий садочок неподалік від місця проживання та перебував на обліку в міській дитячій лікарні № 3.

У жовтні 2013 року відповідач, не пояснюючи причин, забрала дитину та повернулася до свого місця реєстрації; з цього часу ОСОБА_1 перешкоджає спілкуванню позивача з сином. Оскільки відповідачем чиняться перешкоди у спілкуванні позивача з сином, просив визнати його батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, надати йому прізвище ОСОБА_3 , про що внести відповідні зміни до актового запису, та встановити порядок спілкування з дитиною.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язано Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області внести зміни до актового запису №903 від 12 жовтня 2010 року про народження дитини - ОСОБА_4, записавши прізвище дитини ОСОБА_3 , в графі батьки вказати батьком - ОСОБА_3, громадянина України .

Зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_3, брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5

Встановлено ОСОБА_3 час для спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3 один раз на тиждень а саме: з 09 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, за місцем проживання батька без присутності матері.

Зобов'язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_3 сина ОСОБА_3 для спільного відпочинку один раз на рік, строком на тридцять днів, за межами міста, без присутності матері.

Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод в спілкуванні ОСОБА_3 з сином ОСОБА_3 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.

Зобов'язано ОСОБА_1 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_3 із сином надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування сина.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем надано докази, на підтвердження походження дитини ОСОБА_4 від ОСОБА_3 Разом з цим, ухилення відповідача від проведення експертизи без поважних причин, є підставою для визнання факту, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_5 Фактів негативного впливу батька на фізичний та психічний стан дитини під час судового розгляду встановлено не було.

18 квітня 2017 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року в частині внесення змін до актового запису № 903 від 12 жовтня 2010 року про народження дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, прізвища дитини ОСОБА_3 та в частині встановлення порядку спілкування з дитиною шляхом зобов'язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_3 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; встановлення ОСОБА_3 часу для спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3, один раз на тиждень а саме: з 09 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, за місцем проживання батька без присутності матері; зобов'язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_3 сина ОСОБА_3 для спільного відпочинку один раз на рік, строком на тридцять днів, за межами міста, без присутності матері; зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод в спілкуванні ОСОБА_3 із сином ОСОБА_3 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування; зобов'язання ОСОБА_1 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_3 із сином надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування сина, - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволені цих позовних вимог відмовлено.

Судове рішення в частині визнання ОСОБА_3 батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язання Орджонікідзевського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області внести зміни до актового запису № 903 від 12 жовтня 2010 року про народження дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в графі батьки вказати батька - ОСОБА_3, громадянина України та в частині розподілу судових витрат, - залишено без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині внесення змін до актового запису про народження дитини щодо визначення прізвища дитини та встановлення порядку спілкування з дитиною, виходив з того, що спір між батьками щодо прізвища дитини та порядку спілкування з дитиною органом опіки та піклування не розглядався. Крім того, суд зробив висновок, що дитина перебуває за межами України, а відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року спори щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї повинні вирішуватись судом лише за місцем постійного проживання дитини.

Постановою Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року в частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог про встановлення порядку спілкування з дитиною шляхом зобов'язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_3 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5 та про внесення змін до актового запису про народження дитини щодо визначення прізвища дитини скасовано, справу передано в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року залишено без змін.

З огляду на викладене апеляційним судом при повторному розгляді перевіряється законність та обґрунтованість заочного рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року в частині встановлення порядку спілкування з дитиною шляхом зобов'язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_3 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5 та про внесення змін до актового запису про народження дитини щодо визначення прізвища дитини.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1- ОСОБА_2 на рішення суду від 06 квітня 2015 року, яке зараз є предметом перегляду було мотивовано незгодою із встановленням батьківства на підставі неналежних та допустимих доказів, без проведення судово-генетичної експертизи. При цьому, апелянт просив рішення суду скасувати у повному обсязі.

Про час та місце розгляду справи за апеляційною скаргою її представника ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_1 повідомлялась через представників ОСОБА_6, ОСОБА_7, діючих на підставі довіреності від 08 березня 2017 року, апелянта ОСОБА_2, шляхом надання оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади, оскільки судові повістки, направлені за місцем її реєстрації (АДРЕСА_1), яке зазначене в матеріалах справи і підтверджене довідкою відповідного органу, відповідач не отримує.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_3, його представника адвоката ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Батьками записано ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Відомості про батька було внесено на підставі заяви матері від 12 жовтня 2010 року (ч.1 ст.135 СК України), відповідно до копії актового запису про народження № 903 від 12 жовтня 2010 року.

Судом також встановлено місце проживання матері дитини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Відомості про будь-яку іншу адресу перебування дитини на час розгляду справи судом першої інстанції в матеріалах справи відсутні.

Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції ООН).

Згідно із ч.1 ст.9 Конвенції ООН про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку його особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, виховуватися своїми батьками та під їх відповідальністю та в будь-якому випадку в атмосфері любові та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли наявні виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Отже основним принципом зазначених актів міжнародного законодавства є дотримання в першу чергу інтересів дитини та забезпечення її належного та відповідного розвитку.

Вказані принципи знайшли своє відображення в законодавстві України, зокрема, за правилами ст.141 СК України мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст.150 СК України).

Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні та має право на спілкування з нею. Той з батьків з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

У ст.12 Закону України Про охорону дитинства чітко визначені задачі та напрямки у вихованні неповнолітніх дітей їх батьками: Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного із батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки та особи, що їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці .

Визначення порядку спілкування з дитиною не є обмеженням права батька або матері у спілкуванні зі своїм сином, оскільки зміни обставин (збільшення віку дитини, час навчання, тощо), дають сторонам право на перегляд часу та місця відвідування дитини.

В апеляційній скарзі апелянт не посилається і судом не було встановлено фактів негативного впливу батька на фізичний та психічний стан дитини.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про встановлення порядку спілкування батька з дитиною.

Відповідно до положень ст.145 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно до ст.148 СК України, у разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що при вирішенні спору суд має з'ясувати: виконання своїх обов'язків обома батьками, інші обставини які в сукупності вказують на відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Тобто інтерес дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору.

Інтереси дитини у зміні прізвища можуть полягати у її бажанні, звичках, прив'язаності до членів її сім'ї і т. д.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги в частині зміни прізвища дитини з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 зазначав, що це буде сприяти інтересам останньої, зокрема її нормальному самоусвідомленню.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, прізвище дитини було вказано у свідоцтві зі слів матері. Позивач, з метою уникнення конфліктів, не наполягав на реєстрації дитини за його прізвищем. В суді сторони згоди щодо зміни прізвища дитини не дійшли, оскільки відповідач заперечувала проти задоволення позову в цілому.

На час ухвалення рішення судом першої інстанції, дитина проживала разом з матір'ю, ідентифікувала себе за таким прізвищем від народження і ним користувалася в побуті та соціумі, віку з якого могла бути опитана з цього питання не досягла.

Враховуючи викладені вище норми матеріального права, встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено, що така зміна прізвище буде відповідати інтересам дитини, а само по собі встановлення батьківства такою підставою не є.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги обґрунтування представника позивача, що відмінність прізвища дитини від прізвища матері буде запорукою більш ретельної перевірки документів при перетині кордону, оскільки обставини, на які він посилається, виникли вже після ухвалення оскаржуваного рішення.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення в частині зміни прізвища дитини не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в цій частині і відмові у задоволенні позовних вимог. У зв'язку з цимапеляційнаскаргапредставникавідповідачапідлягаєзадоволеннючастково.

Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2018 року.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року в частині внесення змін до актового запису про народження дитини щодо визначення прізвища дитини з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 скасувати, у задоволені позову в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: Т.І. Биліна

Є.Є. Мальцева