Постанова

від 01.08.2018 по справі 707/585/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 707/585/17

провадження № 61-922св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі державного підприємства Черкаське лісове господарство ,

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Укрспец-Транс , приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов ОлександрСергійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2017 року у складі судді Соколошиної Л. Б. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 10 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Василенко Л. І., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року керівник Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі державного підприємства Черкаське лісове господарство (далі - ДП Черкаське лісове господарство ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Укрспец-Транс (далі - ТОВ Укрспец-Транс ), приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов О. С. , про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування її державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2014 року, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року Про передачу земельних ділянок у власність громадян для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0998 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту; визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 24 грудня 2007 року на право власності на вказану земельну ділянку, який виданий ОСОБА_3 Проте, спірну ділянку було неодноразово відчужено і на підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2016 року право власності на оспорювану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 Позивач зазначає, що, з огляду на подальше відчуження незаконно переданої у приватну власність земельної ділянки, інтереси постійного лісокористувача були порушені, оскільки спірна земельна ділянка вибула з користування ДП Черкаське лісове господарство не з його волі.

На підставі викладеного керівник Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП Черкаське лісове господарство просив скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,0998 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, загальною вартістю 37 300 грн за ОСОБА_1, винесене 07 грудня 2016 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О. С.; витребувати в ОСОБА_1 указану земельну ділянку, яка належить останній на підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2016 року на користь держави в особі ДП Черкаське лісове господарство .

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сам факт скасування судом розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року не тягне за собою юридичних наслідків для відповідача у даній справі, витребування земельної ділянки від добросовісного набувача можливе, коли таке майно вибуло без волі власника. Крім того, для витребування земельної ділянки у добросовісного набувача необхідно було визнати перший правочин недійсним, тобто договір укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_5

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 10 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2014 року розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року в частині затвердження проектів із землеустрою не скасовувалось, тобто в частині переведення земельної ділянки із категорії земель лісогосподарського призначення до категорії земель житлової забудови залишилося в законній силі.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник прокурора Черкаської області,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанцій та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про неможливість витребування земельної ділянки у добросовісного набувача без визнання недійсним первісного правочину, на підставі якого це майно вибуло у постійного користувача. У Черкаської районної державної адміністрації відсутні повноваження щодо вилучення земель лісогосподарського призначення державної форми власності, що розташовані за межами населеного пункту та передачі цих земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за межами населеного пункту. Органом виконавчої влади був порушений порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, зокрема норми статті 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України). Рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки у визначеному законом порядку не приймалося. Суди дійшли помилкового висновку про необхідність скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу. Скасування державного акту на право власності на землю ОСОБА_3 є скасуванням правової підстави переходу права власності на спірну земельну ділянку, на підставі якої право власності перейшло до останнього від ДП Черкаське лісове господарство . Отже ДП Черкаське лісове господарство має право витребувати спірне майно у добросовісного набувача.

У січні 2017 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 судом не скасовано. Визнання недійсним державного акта на ім'я ОСОБА_3 та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року в частині, не має ніяких правових наслідків для відповідача.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди встановили, що відповідно до рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2014 року, яке набрало законної сили 12 лютого 2014 року, визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року Про передачу земельних ділянок у власність громадян для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в частині надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0998 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту; визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 24 грудня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0998 га, виданий ОСОБА_3

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 лютого 2008 року ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_5 спірну земельну ділянку.

ОСОБА_5 вніс указану земельну ділянку до статутного фонду ТОВ Укрспец-Транс , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 27 січня 2015 року.

Рішенням Черкаської районної ради Черкаської області від 15 липня 2016 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки семи земельних ділянок ТОВ Укрспец-Транс , в тому числі і спірної земельної ділянки.

На підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2016 року ТОВ Укрспец-Транс відчужило ОСОБА_1 указану вище земельну ділянку.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 лютого 2017 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0998 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як встановлено вище, судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області в частині надання у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки та визнано недійсним виданий останньому державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

Згідно зі статтею 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння. Однак, якщо майно за плату придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, здійснення Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області права власності, зокрема розпорядження майном, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі постійного землекористувача цієї земельної ділянки на її передачу іншим особам.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року № 6-2161цс16.

З огляду на те, що спірний об'єкт нерухомості вибув з володіння ДП Черкаське лісове господарство поза його волею, суди першої та апеляційної інстанцій у справі, яка переглядається, не перевірили, чи є пред'явлення прокурором позову до добросовісного набувача про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК України таким, що відповідає вимогам закону.

Разом з тим, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі Брумареску проти Румунії ).

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Європейського суду з прав людини вказує, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав і основних людини (далі - Конвенція), повинно тлумачитися в світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць (рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі Совтрансавто-Холдінг проти України ).

Таким чином, судове рішення у цивільній справі № 707/665/14-ц не може бути поставлене під сумнів, тому суди не перевірили, що факт неправомірного набуття та неналежності ОСОБА_3, як первісному набувачу, спірної земельної ділянки встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили та відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, має преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Крім того, висновок судів, що без визнання в судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, як первісного правочину, її неможливо витребувати у добросовісного набувача у порядку пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, не ґрунтується на матеріалах справи.

Суди залишили поза увагою, що у даній справі, підставою витребування спірної земельної ділянки є не лише факт скасування розпорядження, як ненормативного акта органу державної влади, а також скасування судом рішенням у цивільній справі № 707/665/14-ц правовстановлюючого документа - державного акту на право власності на земельну ділянку, що свідчить про фактичну відсутність повноважень ОСОБА_3 на розпорядження вищевказаною земельною ділянкою.

Наслідки незаконності ненормативного акта органу державної влади та державного акта на право власності на землю судом вже застосовано під час ухвалення судового рішення від 02 квітня 2014 року в справі № 707/665/14-ц.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції , рішення від 21 лютого 1986 року в справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ) положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Ураховуючи, що земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності, а тому правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Встановлено, що земля, віднесена розпорядженням Черкаської районної державної адміністраціїдо земель житлової та громадської забудови, мала лісогосподарське призначення (лісового фонду), у зв'язку із чим фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, в подальшому її було відчужено за договорами купівлі-продажу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 08 липня 1986 року в справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства ) одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обгрунтованої компенсації.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що ОСОБА_1 набула права власності на спірну земельну ділянку згідно з договором купівлі-продажу від 07 грудня 2016 року, укладеним між нею як покупцем і ТОВ Укрспец-Транс як продавцем.

Разом з тим, витребування земельної ділянки у відповідача без надання компенсації у зв'язку з її витребуванням, не свідчить про порушення принципу пропорційності , оскільки покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій на вказані вище норми права та обставини справи уваги не вернули, не дослідили зібрані у справі докази у їх сукупності, не перевірили, чи є пред'явлення прокурором позову до добросовісного набувача про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК України таким, що відповідає вимогам закону, а також залишили поза увагою, що підставою витребування спірної земельної ділянки є не лише факт скасування розпорядження як ненормативного акта органу державної влади, а також скасування судовим рішенням у цивільній справі № 707/665/14-ц правовстановлюючого документа - державного акту на право власності на земельну ділянку, що свідчить про фактичну відсутність повноважень ОСОБА_3 на розпорядження вищевказаною земельною ділянкою.

У зв'язку з цим висновки місцевого суду про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що сам факт скасування судом розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року не тягне за собою юридичних наслідків для відповідача у даній справі, витребування земельної ділянки від добросовісного набувача можливе, коли таке майно вибуло без волі власника, а для витребування земельної ділянки у добросовісного набувача необхідно визнати перший правочин недійсним, тобто договір укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 не можна визнати обґрунтованим.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не забезпечив у процесі розгляду справи справедливих судових процедур, спрямованих на ефективний захист порушеного права особи, не усунув у межах своїх повноважень допущених місцевим судом недоліків, не сприяв всебічному та повному дослідженню доказів, та не вирішив спір по суті в межах заявлених позовних вимог.

Оскільки судами порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 10 листопада 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С. Ю.Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська