Постанова

від 02.08.2018 по справі 425/272/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Москаленко В.В.

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 425/272/18

Провадження № 22ц/782/477/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 серпня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Луганської В.М., Коротенка Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - садівниче товариство Дружба ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою Садівничого товариства Дружба

на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 квітня 2018 року постановленого у складі судді Москаленко В.В. в м. Рубіжне Луганської області, повний текст рішення складено 02 травня 2018 року,

за позовом ОСОБА_2 до садівничого товариства Дружба про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року позивач звернувся до садівничого товариства Дружба про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в обґрунтування якого вказав, що наказом № 10 від 05 травня 2016 року прийнятий на посаду голови садівничого товариства Дружба , а наказом № 16 від 20 липня 2016 року звільнений з цієї посади за власним бажанням. Проте відповідач не здійснив з ним розрахунок при звільненні.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 липня 2017 року, яке ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 23 листопада 2017 року залишено без змін, стягнуто з садового товариства Дружба на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 727,50 грн. Однак, зазначена сума заборгованості відповідачем не виплачена.

Оскільки з вини відповідача позивачу при звільненні не виплачені усі суми, визначені ст. 116 КЗпП України, то на підставі ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з садівничого товариства Дружба на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 21 липня 2016 року по день постановлення рішення, виходячи із середньоденної заробітної плати 70 грн. 17 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 до садівничого товариства Дружба про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено. Стягнуто з садівничого товариства Дружба на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 липня 2016 року по 24 квітня 2018 року в розмірі 31015,14 грн. без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню в обов'язковому порядку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі садівниче товариство Дружба просить скасувати рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд перевищив строк розгляду справи, встановлений ст. 275 ЦПК України, на 24 дня, стягнувши при цьому з садівничого товариства Дружба середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення.

Відповідач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 1-18/2013, вказує, що судом не враховано те, що положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України не розповсюджуються на стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заборгованості по заробітній платі.

Додатково позивач зазначає, що судом не з'ясовано, чи дійсно позивач працював у відповідача на посаді директора, оскільки ОСОБА_2 не надано до суду оригінал трудової книжки та відповідний витяг з державного реєстру юридичних осіб з даними, що вона була головою садового товариства.

На думку відповідача судом порушені положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року.

Також, відповідач вважає, що судом не застосовано принцип співмірності. Свою позицію обґрунтовує посиланням на постанову Верховного суду України від 06.07.2016 року у справі № 6-1207цс16.

(2) Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 квітня 2018 року без змін, зазначивши, що перебіг строку розгляду справи, встановлений ч. 1 ст. 275 ЦПК України, починається не з дня подання до суду позову, як зазначає відповідач, а з дня відкриття провадження. Окрім того, незначне порушення строку розгляду справи, яке не призвело до неправильного вирішення справи, не є достатньою підставою для скасування рішення суду.

Також, зазначає, що оскільки відповідач не здійснив розрахунок по заробітній платі з позивачем, отже правопорушення з боку відповідача є триваючим, тому строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Окрім того, твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд не переконався у наявності трудових відносин між сторонами спору спростовується відповідними записами в трудовій книжці позивача та документами, наявними в матеріалах справи. Зазначений факт встановлений рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 липня 2017 року, яке набрало законної сили.

Щодо посилання відповідача на те, що судом не застосовано принцип співмірності, то застосування цього принципу при визначенні розміру відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду. Окрім того, враховуючи, що судом позовні вимоги про стягнення заробітної плати задоволені в повному обсязі, тому відсутні підстави для застосування принципу співмірності.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Представники відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги, просили її задовольнити.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 05 травня 2016 року № 10 ОСОБА_2 була прийнята на посаду голови садівничого товариства Дружба .

Наказом від 20 липня 2016 року № 16 позивача звільнено з посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки та книги приймання-звільнення СТ Дружба - КСТ Ентузіаст .

На момент звільнення кінцевий розрахунок з позивачем проведено не було.

Заочним рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 липня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 23 листопада 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до садового товариства Дружба про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені. Стягнуто з садового товариства Дружба на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 727, 50 грн.

В силу ч.ч.4,5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Заочним рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 липня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 23 листопада 2017 року, у справі № 425/1362/17 (провадження № 2/425/393/17) за позовом ОСОБА_2 до садового товариства Дружба про стягнення заборгованості по заробітній платі встановлено, що ОСОБА_2 05 травня 2016 року була прийнята на посаду голови Садового товариства Дружба згідно наказу № 10 від 05 травня 2016 року.

Згідно наказу № 16 від 20 липня 2016 року позивачка звільнена з 20 липня 2016 року з посади голови Садового товариства Дружба на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Отже, рішенням суду встановлено, що з 05 травня 2016 року по 20 липня 2016 року позивачка перебувала у трудових відносинах з садовим товариством Дружба , працювала на посаді голови садового товариства.

В справі № 425/1362/17 (провадження № 2/425/393/17), по якій Рубіжанським міським судом Луганської області постановлено заочне рішення від 27 липня 2017 року, позивачем виступала ОСОБА_2, а відповідачем - Садове товариство Дружба . В цій справі позивачем є ОСОБА_2, а відповідачем - Садове товариство Дружба . Отже, суб'єктний склад сторін у відповідних справах є тотожним.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про те, що судом не з'ясовано, чи дійсно позивач працювала у відповідача на посаді директора, оскільки ОСОБА_2 не надано до суду оригінал трудової книжки та відповідний витяг з державного реєстру юридичних осіб з даними, що вона була головою садового товариства є необґрунтованими, оскільки факт перебування позивача з 05 травня 2016 року по 20 липня 2016 року у трудових відносинах з Садовим товариством Дружба на посаді голови садового товариства встановлений заочним рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 липня 2017 року і в силу ст. 82 ЦПК України ці обставини не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 55874966 від 23.02.2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/425/393/17, виданого 29.01.2018 року Рубіжанським міським судом Луганської області, про стягнення з Садового товариства Дружба на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі у розмірі 727,50 грн.

Згідно довідки Садового товариства Дружба № 1 від 18.04.2018 року, станом на 18 квітня 2018 року рішення суду від 27 липня 2017 року не виконано у зв'язку з відсутністю коштів у садівничому товаристві.

Встановивши, що рішенням суду у справі № 425/1362/17, яке набрало законної сили, встановлено факт заборгованості по заробітній платі Садового товариства Дружба перед ОСОБА_2 на час звільнення 20 липня 2016 року в сумі 727 грн. 50 коп., яке відповідачем не виконано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з Садового товариства Дружба на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 липня 2016 року по 24 квітня 2018 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України не розповсюджуються на стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заборгованості по заробітній платі, що не було враховано судом першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки даним обставинам суд надав належну оцінку.

У частині другій статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності за вимогою позивача про стягнення з садового товариства Дружба середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не почався, оскільки з позивачем не проведено розрахунку, сума 727,50 грн. не виплачена.

Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до субєктивного тлумачення відповідачем норм про застосування строків звернення до суду у трудових спорах (ст. 233 КЗпП України).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд перевищив строк розгляду справи, встановлений ст. 275 ЦПК України, на 24 дня, стягнувши при цьому з садівничого товариства Дружба середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення суду.

Статтею 210 ЦПК України передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 08 лютого 2018 року прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до садівничого товариства Дружба про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відкрито провадження. Судове засідання призначено до розгляду на 01 березня 2018 року.

Згідно ч. 3 ст. 217 ЦПК України з оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

28 лютого 2018 року представником відповідача до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначене клопотання 01 березня 2018 року судом задоволено та розгляд справи відкладено на 29 березня 2018 року.

29 березня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву для надання представником відповідача інформації про остаточний розрахунок та довідки про середню заробітну плату позивача. Справа розглянута судом 24 квітня 2018 року.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що судом першої інстанції порушені строки розгляду справи.

Однак, в уточнених позовних вимогам позивач просить стягнути з садівничого товариства Дружба середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 липня 2016 року по день постановлення рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що порушення судом першої інстанції строків розгляду справи, встановлених ст. 210 ЦПК України, не свідчить про неправильне вирішення судом спору по суті та не є достатньою підставою для скасування рішення суду.

Посилання відповідача на те, що судом не застосовано принцип співмірності, оскільки на корить позивача стягнута заборгованість по заробітній платі в сумі 727 грн. 50 коп., а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнена Рубіжанським міським судом, становить 31015 грн. 14 коп. не заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в ст. 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Саме такі висновки щодо застосування тих самих норм права до спірних правовідносин сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 липня 2018 року за результатами перегляду цивільної справи № 513/1083/15-ц, які відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України має враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права.

Стягуючи із відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, судом враховано, що рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до садового товариства Дружба про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені в повному обсязі, тому відсутні підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Посилання відповідача на постанову Верховного суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1207цс16, як на підставу для застосування у даній справі принципу співмірності є помилковим.

У постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1207цс16 зроблено висновок, що у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Тобто, застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Не є підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом порушені положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року, виходячи з наступних підстав.

Відповідач посилаючись на порушення судом положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року в апеляційній скарзі не зазначив, які саме порушення допущені судом.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача зазначено, що судом невірно розраховано середньоденну заробітну плату позивача.

Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За змістом пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому

періоді.

Стягуючи із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив із наступного розрахунку: 70,17 грн. (середньоденна заробітна плата) х 442 робочих дні.

Судом дано належну оцінку довідці, наданої представником відповідача про розмір середньоденної заробітної плати, та наданим ним відомостям.

Суд обґрунтовано при розрахунку середньої заробітної плати взяв до уваги відомості викладені в Індивідуальній відомості про застраховану особу ОСОБА_2, яка надана Пенсійним фондом України.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (а.с.14), заробітна плата позивача за дні, фактично відпрацьовані протягом двох місяців (травень-червень) складає 4000,00 грн.

Як вбачається із уточненої позовної заяви позивач просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи із середньоденної заробітної плати 70,17 грн., яка розрахована наступним чином: 4000 грн. (заробітна плата за травень-червень 2016 року) / 57 календарних днів.

Однак, Порядком обчислення середньої заробітної плати передбачено, що середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Отже, обчислення середньоденної заробітної плати позивача повинно розраховуватися шляхом діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а не календарних, як здійснено позивачем. В цьому випадку середньоденна заробітна плата буде більше.

Приймаючи для розрахунку середньоденну заробітну плату позивача, яка є меншою ніж та, яка визначається, виходячи із положень п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, суд першої інстанції виходив із положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, яка передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи.

Позивачем рішення суду не оскаржується.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Садівничого товариства Дружба залишити без задоволення.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2018 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді: Є.В.Коротенко

В.М Луганська