Рішення

від 08.08.2018 по справі 925/153/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року Справа № 925/153/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури - ОСОБА_2 - прокурор відділу прокуратури Черкаської області,

від першого позивача - ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

від другого позивача - ОСОБА_4 - представник за довіреністю,

від відповідача - ОСОБА_5 - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури, м. Умань,

Черкаської області в інтересах держави в особі:

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Черкаській області, м. Черкаси;

2. державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» ,

м. Умань, Черкаської області

до приватного підприємства «Сайт» , м. Умань, Черкаської області

про зобов'язання повернути майно.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернувся з позовом заступник керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» до приватного підприємства «Сайт» про зобов'язання відповідача повернути державному історико-архітектурному заповіднику «Стара Умань» по акту прийому-передавання окреме індивідуально визначене нерухоме майно, що належить до державної власності - приміщення 1-го поверху будинку монастиря Василіанів загальною площею 204,6 кв.м., розміщеного за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Небесної сотні (Радянська), 31, що обліковується на балансі державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» .

Позов заявлено з тих підстав, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди, в порушення вимог ст. 785 ЦК України та п. 5.13 та п. 10.9. договору не повертає нежитлове приміщення.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 лютого 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22 березня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 березня 2018 року відкладено підготовче засідання на 26 квітня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 22 травня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 травня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 03 липня 2018 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 03 липня 2018 року було оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 25 липня 2018 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 липня 2018 року було оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 08 серпня 2018 року.

Прокурор та представник першого позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 14 березня 2018 року за №2 та зазначав, що позовна заява була підписана не уповноваженою особою, оскільки до позову не було додано документу, що підтверджує повноваження заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури.

ОСОБА_1 місцевою прокуратурою не було доведено факту не здійснення або неналежного здійснення захисту законних прав держави державним органом - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області, до повноважень якого безпосередньо віднесений контроль за використанням орендованого майна, що є державною власністю.

Організаційно-правова форма другого позивача - державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» (державна організація (установа, заклад)) не відповідає обов'язковій складовій ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , оскільки другий позивач не є органом державної влади, місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень.

Усі цілісні майнові комплекси державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» , у тому числі й індивідуально визначене майно монастир Василіанів, з 2006 року перебувають у державній власності та знаходяться в управлінні Міністерства культури України, який згідно ст. 137 ГК володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником - державою в особі Кабінету Міністрів України, для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах встановлених ГК України та іншими законами.

Прокурором не вірно обґрунтовано інтереси держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» , не вірно встановлено особу, права якої порушуються, не доведена наявність законних підстав для прокуратури місцевого рівня щодо представництва інтересів держави по даній справі, за умов, що спірне орендоване майно перебуває у державній власності та знаходиться на праві оперативного управління у центрального органу виконавчої влади, а тому ОСОБА_1 місцевою прокуратурою не дотримані вимоги Закону України «Про прокуратуру» та порушується процесуальний порядок звернення до суду.

Також відповідач зазначав, що оскільки ні в договорі оренди індивідуально визначеного майна, ні в договорах про внесення змін до договору оренди за №№1-4 відсутні посилання на ст. 631 ЦК України, то умови договору №4 застосовуються з моменту його укладення, тобто 22 грудня 2014 року, а не з 12 грудня 2014 року як це зазначено в договорі №4.

В зв'язку з вищенаведеним, відповідач вважає, що термін дії договору строком на 2 роки і 363 дні (з урахуванням додаткової угоди №4) необхідно відраховувати з 23 грудня 2014 року, з урахуванням положень ст. 253 ЦК України.

Строк договору закінчився 20 грудня 2017 року, а не 09 грудня 2017 року, як зазначено у позовній заяві.

Відповідач також зазначав, що в 2002 році саме на замовлення приватного підприємства «Сайт» був створений новий об'єкт будівництва - кафе-бар (реконструкція приміщень монастиря Василіанів) по вул. Радянській (Небесної сотні), 31 в м. Умань, що підтверджується актом державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та рішенням ВК Уманської міської ради від 11 квітня 2002 року «Про введення в експлуатацію кафе-бару (реконструкція приміщень монастиря Василіанів) по вул. Радянській, 31 в Умані» , рішенням господарського суду Черкаської області по справі №05/5053 від 14 грудня 2007 року.

В зв'язку з тим, що в межах строку для подання заяви орендаря щодо переважного права на оренду майна, 19 грудня 2017 року була подана відповідна заява на адресу першого позивача та оскільки орендодавцем протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору не було надіслано відповідачу листа щодо розірвання договору оренди, відповідач вважає, що дія договору продовжена на той самий строк і на тих самих умовах.

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що позивачами при переданні своїх прав та повноважень ОСОБА_1 місцевій прокуратурі щодо захисту прав держави в особі позивачів, були порушені вимоги процесуального права, а Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області не були дотримані норми матеріального права, що регулюють договірні правовідносини між орендодавцем та орендарем у сфері оренди державного майна, а тому відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У відповіді на відзив прокурор не погоджується з посиланням відповідача про те, що позовну заяву підписано не уповноваженою особою.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Крім того прокурор не погоджується з посиланням відповідача щодо невірного обґрунтування прокурором інтересів держави та щодо невірного встановлення особи, право якої порушено, вказуючи що спірне майно перебуває на праві оперативного управління Міністерства культури України.

Згідно положення про державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань» органом управління майна є Міністерства культури України, яке згідно п. 8.2.1. та п. 8.2.5. здійснює контроль за ефективністю використання майна, надає згоду на передачу в користування державного майна та згідно п. 8.2.6. організовує контроль за використанням майна.

Згідно п.6.2 Положення спірне майно є державною власністю і закріплене за Заповідником на праві оперативного управління.

Відповідно до порядку надання Міністерством культури України дозволу (погодження) на передачу в оренду державного майна (крім цілісних майнових комплексів підприємств), затвердженого наказом Міністерства культури України 14 листопада 2011 року №1027/0/16-11, орган управління надає погодження на передачу в оренду державного майна та пролонгацію договору.

Однак, повноваженнями орендодавця державного майна відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» безпосередньо наділений Фонд державного майна та його регіональні відділення.

Відповідно до договору оренди від 08 квітня 2008 року орендодавцем державного майна виступає Регіональне відділення Фонду держмайна України по Черкаській області та балансоутримувачем вказаного майна являється державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань» .

Умовами договору оренди визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3-х робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майна покладається на орендаря та балансоутримувача.

Повноваження Фонду державного майна України щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна передбачені п. 2 «в» ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» , ст. 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , відповідно до яких на останнього покладений контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна.

У даному випадку прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, оскільки відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» до повноважень саме цього державного органу належить здійснення державної політики у сфері оренди державного майна. Заповідник є балансоутримувачем згідно договору та майно знаходиться в останнього на праві оперативного управління, а отже позивачі наділені правом на звернення з позовом про повернення належного державі майна по закінченню договору оренди.

Також, в позовній заяві зазначено, що позивачами не вживалось заходів після припинення вказаного договору щодо повернення майна, про що зазначено у листах позивачів, які були долучені до позовної заяви. Тобто, не здійснено (не належним чином здійснено) свої повноваження щодо повернення майна з метою усунення порушень. У зв'язку з викладеним і виникла необхідність представництва прокуратурою інтересів держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» .

ОСОБА_1 місцева прокуратура повідомила позивачів про представництво інтересів держави шляхом звернення із даною позовною заявою.

Звернення прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Черкаській області до суду з позовом направлено на захист охоронюваних законом інтересів держави, уповноваженим органом якої є Регіональне відділення фонду державного майна України по Черкаській області.

З доводами відповідача стосовно того, що строк договору оренди закінчився 20 грудня 2017 року та Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Черкаській області не надіслано протягом місяця після закінчення терміну дії договору листа про його розірвання прокурор не погоджується, оскільки згідно поданих доказів, а саме копії договору від 22 грудня 2014 року про внесення змін до основного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності сторонами чітко встановлено строк, до якого діє основний договір, а саме до 09 грудня 2017 року.

Крім того, заява про припинення чинності договору за закінченням строку на який його було укладено надсилалась Регіональним відділенням відповідачу 11 грудня 2017 року.

Також 17 січня 2018 року було надіслано лист на адресу відповідача.

В наведеному листі Регіональним відділенням зазначалося, що на підставі рішення уповноваженого органу управління та заяви Фонду дію договору припинено 09 грудня 2017 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Отже, вищезазначене повністю спростовує твердження відповідача щодо строку дії договору та щодо не надіслання Регіональним відділенням відповіді на лист відповідача, що вводить, таким чином, в оману як сторін по справі так і

суд.

У відповіді на відзив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області вказувало, що оскільки було відсутнє фінансування видатків фонду, останній не мав можливості самостійно представляти інтереси в судах, а тому було направлено відповідне звернення до ОСОБА_1 місцевої прокуратури.

Перший позивач вважає хибним твердження відповідача щодо невірного визначення прокурором суб'єкта державної влади в інтересах якого подано позов.

Перший позивач вважає, що договір діяв до 09 грудня 2017 року.

Відповідно до розділу ІІ договору про внесення змін від 22 грудня 2014 року №4, сторони дійшли згоди, що цей договір про внесення змін вступає в дію з 12 грудня 2014 року. Обов'язковість посилання в договорі на норму ч. 3 ст. 631 ЦК України законодавством не встановлено.

На підставі рішення уповноваженого органу управління (лист Міністерства культури України від 20 червня 2017 року №1579/15-4/14-17) та заяви Регіонального відділення від 11 грудня 2017 року №11-04-6310 договір припинено у зв'язку з закінченням строку на який його укладено - з 09 грудня 2017 року.

Перший позивач вважає, що заяву про припинення чинності договору за закінченням строку, на який його було укладено було надіслано Регіональним відділенням вчасно.

У період проведення відповідачем реконструкції (поліпшення) приміщень першого поверху будинку монастиря Василіанів вказана будівля була об'єктом прав комунальної власності територіальної громади міста Умань та ніколи не перебувала в управлінні Регіонального відділення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №239-р «Про передачу об'єктів культурної спадщини з власності територіальної громади м. Умані в державну власність» будівлі монастиря Василіанів були передані з власності територіальної громади міста Умань у власність держави в управління Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1032, органом управління щодо вказаного державного майна є Міністерство культури України.

Під час дії договору згода на здійснення поліпшень орендодавцем не надавалася.

Враховуючи вищенаведені обставини, Регіональне відділення вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи по суті представник другого позивача позовні вимоги прокурора не підтримав, не зважаючи на письмові обґрунтування викладені у відповіді на відзив від 11 квітня 2018 року за №87.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 55 ГПК України якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави.

Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

В судовому засіданні, яке відбулося 08 серпня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/153/18.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про зобов'язання відповідача повернути орендоване нерухоме майно, прокурор в обґрунтування своїх вимог зазначав, що договір оренди №631 укладений 08 квітня 2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області та відповідачем припинив свою дію 09 грудня 2017 року, проте відповідач в порушення вимог ст. 785 ЦК України та п. 5.13 та п. 10.9. договору оренди продовжує безпідставно користуватися державним майном та не повертає його.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 08 квітня 2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області (орендодавець) та приватним підприємством «Сайт» (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності за №631.

Відповідно до пункту 1.1. вищевказаного договору орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину приміщень першого поверху будинку монастиря Василіанів, площею 204,6 кв. м., яке розміщене за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Радянська, 31, що обліковується на балансі державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» (балансоутримувач).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. договору).

Договір оренди укладено строком на 2 роки 363 дні, що діє з 14 грудня 2007 року по 13 грудня 2010 року включно (п. 10.1. договору оренди).

Передача майна відбулася 14 грудня 2007 року про що свідчить копія акту прийому - передавання будівлі від 14 грудня 2007 року (а.с. 27).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Тобто, укладаючи договір в квітні 2008 року сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 14 грудня 2007 року.

Дане право сторін передбачено ч.3 ст.631 ЦК України.

03 листопада 2010 року між сторонами договору було укладено договір за №1 про внесення змін до договору оренди від 08 квітня 2008 року за №631, згідно умов якого продовжено строк дії договору оренди з 12 грудня 2010 року по 11 грудня 2012 року включно.

В подальшому договором про внесення змін від 19 жовтня 2012 року за №2 строк дії договору було продовжено до 11 грудня 2014 року включно.

В місячний строк після закінчення дії договору, а саме 22 грудня 2014 року між сторонами було укладено договір за №4 про внесення змін до договору оренди, згідно умов якого п. 10.1. договору викладено в наступній редакції «Цей договір укладено строком на 2 роки і 363 дні, що діє з 12 грудня 2014 року по 09 грудня 2017 року включно» .

Тобто, додатковою угодою №4 сторони продовжили дію договору оренди ще на 2 роки і 363 дні, а саме з 12 грудня 2014 року по 09 грудня 2017 року включно.

При цьому, сторони також скористалися своїм правом передбаченим ч.3 ст.631 ЦК України, а тому доводи відповідача стосовно того, що договір оренди діяв до 20 грудня 2014 року суд відхиляє як помилкові.

Відповідно до п. 10.6. договору оренди дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Листом від 20 червня 2017 року за №1579/15-4/14-17 Міністерство культури України, у зв'язку з невиконанням відповідачем істотних умов договору, попередило орендаря про недоцільність продовження строку дії договору на наступний термін.

Державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань» (балансоутримувач майна) також направив на адресу відповідача вимогу від 21 листопада 2017 року за №234 про повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору.

11 грудня 2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (орендодавець) надіслало відповідачу заяву, в якій було повідомлено про закінчення терміну дії договору оренди 09 грудня 2017 року та запропоновано вчасно повернути приміщення балансоутримувачу, а до Регіонального відділення надати оформлені в установленому порядку акти приймання -передачі (повернення) майна в трьох примірниках та сплатити до державного бюджету кошти за фактичний час користування майном.

Вищевказану заяву було отримано відповідачем 13 грудня 2017 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 61).

На адресу Регіонального відділення 22 грудня 2017 року надійшов лист від відповідача щодо продовження строку дії договору, на який першим позивачем направлено відповідь (лист від 17 січня 2018 року за №11-04-0298) про відсутність підстав для продовження дії договору.

Отже, оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що орендар в місячний строк після закінчення дії договору оренди отримав від орендодавця заперечення про продовження договору оренди майна на новий строк.

Власник майна в особі Міністерства культури України в червні 2017 року наголошував про неналежне виконання орендарем своїх зобов'язань.

Орендар щодо переважного права на укладення договору оренди на новий строк з позовом до суду не звертався.

Також на момент звернення прокурора до суду з даним позовом між сторонами не було укладено додаткової угоди про продовження дії договору оренди.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 4 ст. 284 ГК України, статтею 17 Закону України «По оренду державного та комунального майна» передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 названого вище Закону та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно п. 10.4 договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди. Для отримання згоди балансоутримувача орендар направляє запит на його адресу не пізніше тридцяти днів до закінчення терміну дії договору. Після отримання згоди балансоутримувача орендодавець протягом десяти днів направляє запит органу, уповноваженому управляти майном. Якщо орендодавець протягом п'ятнадцяти днів не отримав висновків органу, уповноваженого управляти майном, дозволу, відмови чи пропозицій, договір вважається поновленим.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує одна із сторін, зокрема, орендодавець.

В пункті 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Водночас, враховуючи, що орендодавець - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області висловив своє заперечення проти продовження дії договору оренди, і дані заперечення підтверджуються заявою від 11 грудня 2017 року №11-04-6310, то суд дійшов висновку, що договір оренди №631 від 08 квітня 2008 року припинив свою дію 09 грудня 2017 року.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 5.13 та пунктом 10.9 договору визначено, що у разі припинення договору орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майна покладається на орендаря та балансоутримувача (п. 10.10).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Отже, вимагати повернення майна з оренди в даному випадку має як орендодавець так і балансоутримувач, а тому позов прокурора, що заявлений в інтересах держави в особі вказаних осіб є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не надано належних доказів звільнення ним орендованого приміщення згідно договору від 08 квітня 2008 року №631 у встановлений договором строк.

Оскільки дія договору оренди припинена, проте відповідач безпідставно не повертає державне майно, суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю.

При цьому судом було також враховано, що підстави представництва прокурором інтересів держави визначені статтею 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року N1697-VII «Про прокуратуру» , а саме: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань» є балансоутримувачем спірного майна (п. 1.1. договору оренди №631 від 08 квітня 2008 року).

Матеріалами справи підтверджується, що прокурор своїм листами від 16 лютого 2018 року попередньо повідомив позивачів про звернення до суду (а.с.65,66).

Проте, ні орендодавець, ні балансоутримувач без поважних причин самостійно не зверталися до суду про повернення державного нерухомого майна.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Необхідність захисту інтересів держави прокурор обґрунтував в позові.

Частина 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» надає право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Таким чином суд дійшов висновку, що в даному випадку прокурором обґрунтовано заявлено позов в інтересах держави саме в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області - орендодавця спірного майна та державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» (балансоутримувача) - особі якій майно підлягає поверненню за відповідним актом приймання-передачі.

Інші доводи сторін, зокрема, стосовно здійснених орендарем невід'ємних поліпшень майна, судом до уваги не приймаються, оскільки відшкодування їх вартості не є предметом розгляду даного спору.

Також з матеріалів справи не вбачається, що відповідач став співвласником майна, що було передано в оренду за договором.

Відповідач не позбавлений права на звернення до суду за захистом своїх прав з даних правовідносин з урахуванням положень ст.778 ЦК України.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати приватне підприємство «Сайт» (вул. Небесної сотні, 31, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 31070612) повернути державному історико-архітектурному заповіднику «Стара Умань» (вул. Небесної сотні, 31, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 34117684) по акту прийому-передавання окреме індивідуально визначене нерухоме майно, що належить до державної власності - приміщення 1-го поверху будинку монастиря Василіанів загальною площею 204,6 кв.м., розміщеного за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Небесної сотні (Радянська), 31, що обліковується на балансі державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» .

3. Стягнути з приватного підприємства «Сайт» , вул. Небесної сотні, 31, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 31070612 на користь прокуратури Черкаської області, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, банківський р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ, МФО 820172, за кодом класифікації видатків бюджету - 2800 - 1 762 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 10 серпня 2018 року.

Суддя А.В.Васянович