Рішення

від 07.08.2018 по справі 822/1722/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1722/18

РІШЕННЯ

іменем України

07 серпня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В.

за участю:секретаря судового засідання Вересняк А.А. представника позивача: Олійника Ю.П. представників відповідачів: Калужської Н.О. Коваль В.М. розглянувши адміністративну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Будсервіс" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив "Будсервіс" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006411204 за формою Р на суму 101995 грн в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що ГУДФС у Хмельницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Житлово-будівельного кооперативу "Будсервіс", за результатами якої Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області складено акт №1577/22-01-12/06/39238826 від 09.08.2017, та винесено податкове повідомлення-рішення №0006411204 від 18.08.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 101995,0 гривень. Вважає, що контролюючий орган порушив вимоги Податкового кодексу України, і зазначає, що порушень податкового законодавства кооперативом в 2015 році не допущено, що підтверджено доказами наданими суду, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, і повинно бути скасованим.

Ухвалою суду від 14.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04.06.2018.

Відповідно до ухвали від 04.06.2018, суд закрив підготовче провадження у справі №822/1722/18, і призначив судовий розгляд на 25.06.2018.

07.08.2018 представник позивача подав до суду заяву про залишення без розгляду клопотання поновлення строку для звернення до суду шляхом застосування спеціального строку.

Суд протокольною ухвалою 07.08.2018 задовольнив подане клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на ті ж обставини і докази, які вказані в позові і відповіді на відзив.

Представники відповідача в задоволенні позовних вимог просили відмовити, надали відзив на позовну заяву. Вказали, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області були надані матеріали, які були використані при перевірці, якою встановлено, що в період з 13.05.2015 по 12.10.2015 ЖБК "Будсервіс" перерахувало на адресу ТОВ "Валіо Груп" кошти у розмірі 2990749,48 гривень за виконану роботу, яку останнє не виконувало. Згідно зі статутом ЖБК "Будсервіс" є неприбутковою організацією, яка не має на меті отримання прибутку. Оскільки, статутом кооперативу передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку, тому перерахування коштів ТОВ "Валіо Груп" в 2015 у розмірі 566640,0 гривень для конвертування готівку є нецільовим використанням коштів для цієї неприбуткової установи. Законом України "Про внесення змін щодо оподаткування неприбуткових організацій" від 17.07.2015, який введений в дію з 13.08.2015, внесено зміни до п.133.4 ст.133 ПК України. У порушення пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 ПК України ЖБК "Будсервіс" занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у сумі 101955,0 гривень. ДФС України не скасовано податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання під час проходження адміністративного оскарження у відповідності до вимог п.55.1 ст.55 ПК України та залишено без розгляду скаргу ЖБК "Будсервіс".

Заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ЖБК "Будсервіс" з питань взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт №1577/22-01-12/06/39238826 від 09.08.2017.

В ході перевірки встановлене та зафіксоване в акті порушення ЖБК "Будсервіс" вимог пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 ПК України (в редакції з 13.08.2015 року), що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік в сумі 101955 грн.

На підставі акту №1577/22-01-12/06/39238826 від 09.08.2017 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0006411204 від 18.08.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання ЖБК "Будсервіс" за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 101955,0 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням №0006411204 від 18.08.2017 позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України скаргу ЖБК "Будсервіс" залишила без розгляду та повернула скаргу заявнику з підстав пропуску строку звернення.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п.133.4 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції з 13.08.2015) неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій латі - Реєстр).

Обов'язковою умовою для неприбуткових організацій, відповідно пп. 133.4.2 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) є те, що доходи прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Відповідно до пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 13.08.2015 року) у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов'язана щоквартально подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду) та подавати фінансову звітність та сплачувати податок на прибуток у порядку, встановленому цим розділом для платників податку на прибуток.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

Відповідно до вимог п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно зі статутом ЖБК "Будсервіс" є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Предметом діяльності Кооперативу є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями Членів (Учасників) та Асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками.

Статутом ЖБК "Будсервіс" передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку.

08.05.2015 між ЖБК "Будсервіс" та ТОВ "Валіо Груп" укладено договір підряду № 8/05-22п згідно якого ЖБК "Будсервіс" - Замовник, ТОВ "Валіо Груп" - Підрядник.

Предметом даного Договору є зобов'язання Підрядника за дорученням Замовника на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

На підтвердження господарських операцій згідно даного Договору позивачем надано до суду копію Договору підряду № 8/05-22п від 08.05.2015, довідки про вартість виконаних робіт та витрати за травень - серпень 2015 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за травень - серпень 2015 року, копії виписок з банку, податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій.

За проведені роботи ЖБК "Будсервіс" перерахувало ТОВ "Валіо Груп" кошти в сумі 2990749,48 грн.

Стосовно твердження представників відповідача, що кошти в сумі 2990749,48 грн, які перераховані ЖБК "Будсервіс" на рахунки TOB "Валіо Груп" для переведення їх в готівку, є нецільовим для даної неприбуткової організації використанням коштів, тому відповідно до вимог пп. 133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) ЖБК "Будсервіс" зобов'язано було до 20 вересня 2015 року подати Податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій за період з початку 2015 року по 31.08.2015 (останній день місяця, в якому вчинено таке порушення) та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 16670.

Та того, що ЖБК "Будсервіс" у відповідності до вимог абзацу 2 пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України зобов'язано було: подати податкову декларацію з податку на прибуток за III квартали 2015 року, в якій відобразити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 533070 грн та нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 95952 грн виходячи із суми операції нецільового використання коштів у вересні 2015 року в розмірі 533070 грн (533070 грн х 18%); подати податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, в якій відобразити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 549970 грн та нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 98995 грн, виходячи із суми операції нецільового використання коштів у вересні - жовтні 2015 року в розмірі 549970 грн (549970 грн х 18%).

Суд зазначає, що за наслідком перерахування позивачем коштів в сумі 566640,0 грн ТОВ "Валіо груп" виконані відповідні роботи і були досягнуті цілі та завдання, визначені установчими документами ЖБК "Будсервіс".

Зазначені кошти витрачені за цільовим використанням - на будівництво будинку, який прийнятий до експлуатації, що підтверджують зведений кошторисний розрахунок до договору підряду №8/05-22П від 08.05.2015, Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, який належить до 1-3 категорії складності (м. Хмельницький, вул. Прибузька, 12/1), зареєстрована Управлінням Держархбудінспекції в Хмельницькій області 23.09.2015

Крім того, суд зазначає, що жодним доказом не підтверджується зняття коштів з рахунків ТОВ "Валіо груп" позивачем або іншими особами, переведення саме цих коштів у готівку, передача готівки позивачу, наявність або використання такої готівки позивачем. Водночас, банківськими виписками підтверджується перерахування позивачем коштів у безготівковому порядку на рахунок ТОВ "Валіо груп" в якості оплати за будівельно-монтажні роботи згідно договору № 08/05-22п від 08.05.2015.

Стосовно твердження представників відповідача щодо нереальності господарських операцій ЖБК "Будсервіс" з ТОВ "Валіо груп" , оскільки, позивачем не надано додатків, передбачених договором, а саме: Додаток №1 до договору (кошторис), проектна документація, інших необхідних документів для виконання будь-якого виду будівельних робіт. Що відповідно змісту договору не дають змогу ідентифікувати, які саме роботи мало виконувати TOB "Валіо Груп та вартість виконуваних робіт, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Тобто, будь-які документи, у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів.

Водночас, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Разом з тим, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд вважає, що наявні в матеріалах справи документи відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів та підтверджують факт виконання робіт ТОВ "Валіо груп" згідно умов договору підряду № 8/05-22п від 08.05.2015.

З акту перевірки вбачається, що ЖБК "Будсервіс" вказує про відсутність власних та орендованих виробничих потужностей. Разом з тим, у податкового органу наявна інформація про те, що TOB "Валіо Груп" не має у власності (оренді) основних фондів та немає трудових ресурсів на виконання будівельно-монтажних робіт.

Відповідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Однак, відповідачем не доведено, а судом не встановлено неможливості залучення трудових ресурсів залучення людей за цивільно-правовими угодами. При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

У своєму відзиві представник відповідача зазначає, що протягом 2015-2016 років службові особи TOB "Валіо Груп" податкову звітність до ДПІ за місцем реєстрації не подавали, остання податкова звітність підприємства подана в липні 2014 року керівником підприємства Балутою І.М., реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1, якого закритий ще в І кварталі 2012 року, в зв'язку з повідомленням про смерть.

Крім того, посилається на матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень: № 32015100020000162, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015 № 32015100020000162, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.200, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України; №32016100070000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2016 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України; №32017100070000002, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2017 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням у рамках цих кримінальних справ встановлено, що на території м. Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних "фіктивних" підприємств, а саме: ТОВ "Валіо Груп" та інших, вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ "Валіо Груп" з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору. Під час проведення обшуку квартири, де проживав та здійснював свою протиправну діяльність один з фігурантів "конвертаційного центру", вилучено печатку ТОВ "Валіо Груп", чорнові записи та чисті аркуші паперу формату А-4 з відтисками печатки ТОВ "Валіо Груп".

Відповідно до реєстраційних документів встановлено, що з лютого 2015 року до складу засновників ТОВ "Валіо Груп", з одночасним призначенням на посаду директора, увійшов Твердохліб Ю.В., який повідомив, що службовою особою вказаного підприємства не являвся, відношення до фінансово-господарської діяльності не мав, банківськими рахунками не користувався, до складу засновників не входив, звітність до контролюючих органів не подавав, печаткою не користувався (ухвала Подільського районного суду м. Києва від 14.02.2017 у справі №758/1592/17).

Згідно з протоколом допиту засновника та директора ТОВ "Валіо Груп" Твердохліба Ю.В. від 24.10.2016, останній повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Валіо Груп", жодних документів, як директор цього товариства, не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд зверає увагу, що законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Як встановлено судом, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду, вирок щодо посадових осіб ТОВ "Валіо Груп" не існував, а тому матеріали досудового розслідування за вказаними кримінальними провадженнями судом першої інстанції безпідставно враховано як доказ фіктивності ТОВ "Валіо Груп".

Доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14.

Суд вважає, що посилання податкового органу на те, що господарські операції позивача з ТОВ "Валіо груп" здійснювались з метою заниження податкових зобов'язань, а також на те, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість TOB "Валіо Груп" №200176278 від 01.07.2014, анульоване 23.06.2015 року (причина анулювання свідоцтва - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), жодним чином не свідчить про отримання певної вигоди позивачем, адже позивач є неприбутковою організацією, не є платником ПДВ, а тому не міг отримати податкову вигоду за результатами документування господарських операцій з TOB "Валіо Груп". До того ж, всі платежі на рахунки TOB "Валіо Груп" позивач проводив без ПДВ, що вказує на неможливість формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Позивач зазначає, що оскаржив податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0006411204 в адміністративному порядку, однак ДФС України за результатом розгляду скарги залишило її без розгляду через пропуск строку для звернення.

Відповідно до п.56.2. ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з п. 56.3. ст. 53 ПКУ скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п.56.16. ст. 56 ПКУ днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень податкове повідомлення-рішення було отримано ЖБК "Будсервіс" 19.08.2017. Отже, кінцевим терміном оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення було 29.08.2017.

Згідно матеріалів справи ЖБК "Будсервіс" подав поштове відправлення із скаргою податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0006411204 до відділення поштового зв'язку 29.08.2017.

Суд не вважає належними доказами дати відправлення скарги 29.08.2017 року фіскальний чек та реєстр поштових відправлень, оскільки дані матеріали не надають можливості ідентифікувати вміст поштового відправлення.

Згідно п. 56.17. ст. 56 ПКУ процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Відповідно до п. 56.8 ст. 56 ПКУ скарга є задоволеною у 2 випадках, а саме: якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків; скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20- денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Згідно з п. 56.20 ст. 56 ПКУ вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 4 розділу VIII "Порядок розгляду скарг" Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами , затвердженого наказом Мінфіну від 21.10.2015 р. за № 916 контролюючий орган залишає скаргу без розгляду повністю або частково у разі, зокрема, якщо скаргу подано з пропуском строку, крім випадків, передбачених пунктом 5 розділу III цього Порядку.

Про залишення скарги без розгляду контролюючий орган повідомляє платника податків у письмовій формі із зазначенням причин повернення.

Встановлено, що ДФС України повідомлено ЖБК "Будсервіс" листом від 19.09.2017 про повернення скарги без розгляду, при цьому вказавши причини такого повернення.

Враховуючи викладене, судом встановлено реальність господарських операцій ЖБК "Будсервіс" з ТОВ "Валіо Груп", при цьому відповідачем не доведено наявності жодних доказів на підтвердження того, що оплата ЖБК "Будсервіс" коштів за роботи ТОВ "Валіо Груп" є нецільовим використанням коштів ЖБК "Будсервіс.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки відповідач не довів та не надав доказів щодо правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № від 18.08.2017 року № 0006411204., позовні вимоги про його скасування необхідно задовольнити.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1762,0 грн слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Житлово-будівельного кооперативу "Будсервіс" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006411204 за формою "Р" на суму 101995 грн задовольнити.

Стягнути на користь Житлово-будівельного кооперативу "Будсервіс" судовий збір в розмірі 1762,0 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Житлово-будівельний кооператив "Будсервіс" (вул. Володимирська,109,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , код ЄДРПОУ - 39238826) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя Г.В. Лабань