Постанова

від 07.08.2018 по справі 826/1362/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1362/17 Суддів першої інстанції: Аблов Є.В.,

Літвінова А.В., Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

07 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Бабенка К.А., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Київської митниці ДФС на проголошену о 14 годині 45 хвилин ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року, дата складання повного тексту якої не зазначена, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київської митниці ДФС, Міністерства юстиції України, третя особа - Державна фіскальна служба України, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2017 року ОСОБА_3 (далі - Позивач, ОСОБА_3.) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці ДФС (далі - Відповідач-1, Київська митниця), третя особа - Державна фіскальна служба України (далі - Третя особа, ДФС України), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила:

- визнати протиправними дії Київської митниці щодо висновків про результати перевірки заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС ОСОБА_3, передбаченої Законом України Про очищення влади , викладених у формі довідки;

- визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття наказу Київської митниці від 07.12.2016 року №823-о про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС;

- поновити ОСОБА_3 на посаді заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС;

- зобов'язати Київську митницю виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобов'язати Міністерство юстиції України виключити із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України Про очищення влади , відомості про ОСОБА_3

Протокольною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 року залучено Міністерство юстиції України (далі - Відповідач-2, Мін'юст України) до участі у справі в якості другого відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2018 року зупинено провадження у справі №826/1362/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі, що розглядається Конституційним Судом України за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про очищення влади та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України Про очищення влади .

При цьому суд першої інстанції, керуючись приписами п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, виходив з того, що оскаржуваний Позивачем наказ винесений на підставі Закону України Про очищення влади , що свідчить про неможливість розгляду даної справи до вирішення Конституційним Судом України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України Про очищення влади .

Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому посилається на порушення судом норм процесуального права, наголошуючи, що, по-перше, розгляд справи Конституційним Судом України здійснюється тривалий час, а Європейський суд з прав людини наголошує на необхідність дотримання розумного строку розгляду справи, по-друге, і Верховний Суд України, і Верховний Суд у своїх рішеннях вказують на безпідставність зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України Про очищення влади , по-третє, під час вирішення питання про зупинення провадження у справі представник Відповідача-2 висловився проти такого процесуального рішення суду, а не покладався на розсуд останнього.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.07.2018 року.

Крім того, вважаючи ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з порушеннями норм процесуального права, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та прийняти рішення щодо продовження розгляду судової справи. При цьому наголошує, що чинність Закону України Про очищення влади на момент прийняття оскаржуваного наказу та звернення із даним позовом до суду свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у справі. Крім того, підкреслює, що судом не було наведено обґрунтувань необхідності зупинення провадження у справі та не зазначено мотивів неможливості з огляду на характер заявлених позовних вимог розглянути справу без попереднього розгляду Конституційним Судом України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України Про очищення влади . Поряд з іншим, зауважує, що зупинення провадження у справі не може порушувати право сторін на справедливий судовий розгляду протягом розумного строку, а тривале зупинення розгляду з огляду на заявлені позовні вимоги може призвести до значних фінансових втрат у випадку їх задоволення.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.07.2018 року.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача справу було знято з розгляду та відкладено на 07.08.2018 року.

У межах встановленого судом строку відзиви на апеляційні скарги від учасників справи не надійшли.

У судовому засіданні представник Відповідача-2 наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги з викладених у ній доводів, не заперечуючи при цьому проти задоволення апеляційної скарги Відповідача-1.

Представник Київської митниці підтримав доводи та вимоги власної апеляційної скарги, не висловлюючи заперечень проти задоволення апеляційної скарги Мін'юсту України.

Представник Позивача проти задоволення вимог апеляційних скарг заперечував.

Присутній у судовому засіданні представник Третьої особи підтримав викладені в апеляційних скаргах доводи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що прийняття оскаржуваного ОСОБА_3 наказу на підставі Закону України Про очищення влади , окремі положення якого є предметом розгляду Конституційного Суду України щодо відповідності їх Конституції України (конституційності), є підставою для зупинення провадження у справі за правилами п. 3 ч. 2 ст. 236 КАС України.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Тобто, зупинення провадження у справі на підставі даного пункту частини 1 статті 236 КАС України можливе виключно у випадку об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої за відсутності умови, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, на розгляді колегії суддів Конституційного Суду України перебуває конституційне подання 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про очищення влади .

При цьому згідно даних офіційного інтернет-сайту Конституційного Суду України, конституційне провадження у справі за вказаним поданням було відкрито 18.03.2015 року.

Крім того, ухвалою Конституційного Суду України від 18.03.2015 року об'єднані конституційні провадження за поданням: Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України Про очищення влади ; 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про очищення влади .

Ухвалою Конституційного Суду України від 31.03.2015 року відкрито конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про очищення влади .

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження ОСОБА_3 є, зокрема, наказ Київської митниці від 07.12.2016 року №823-о (а.с. 79), яким Позивача з підстав, передбачених Законом України Про очищення влади , а також з урахуванням доповідної записки начальника відділу по роботі з персоналом від 05.12.2016 року №191/10-70-04 (а.с. 71-72) і довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади (а.с. 70), звільнено із займаної посади як таку, щодо якої застосовується заборона, передбачена ч. 3 ст. 1 вказаного Закону. Інші позовні вимоги, заявлені ОСОБА_3, є нерозривно пов'язаними з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу від 07.12.2016 року №823-о.

Отже, на момент постановлення Окружним адміністративним судом міста Києва оскаржуваної ухвали на розгляді Конституційного Суду України перебуває подання 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень, зокрема, частини третьої статті 1 Закону України Про очищення влади .

Посилання Апелянтів на тривалий розгляд судом конституційної юрисдикції згаданої справи та чинність приписів Закону України Про очищення влади на момент виникнення спірних правовідносин, а також твердження в апеляційній скарзі Київської митниці про те, що суд першої інстанції не навів мотивів необхідності зупинення провадження у справі, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.

Приписами ст. 61 Закону України Про Конституційний Суд України передбачено, що Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, їх окремі положення, визнані рішенням Конституційного Суду України такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.

Згідно ст. 69 Закону України Про Конституційний Суд України рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Водночас, за правилами ч. ч. 2, 3 ст. 70 вказаного Закону у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

Конституційний Суд України має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України.

У рішенні від 14.12.2000 року №15-рп/2000 Конституційного Суду України відзначив, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Із аналізу викладеного випливає, що у випадку визнання неконституційним деяких положень Закону України Про очищення влади , останні втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Водночас, Конституційний Суд України вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання такого.

Оскільки за результатами розгляду конституційного подання щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України Про очищення влади правове регулювання суспільних відносин в залежності від рішення Конституційного Суду України може змінитися, такі результати є істотними для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі.

При цьому судова колегія вважає за необхідне зауважити, що одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є, зокрема, принцип законності, який полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відтак, суд зобов'язаний вирішувати справи відповідно до Конституції та законів України, водночас, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням основоположних і фундаментальних принципів адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо необхідності зупинення провадження у справі до ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо конституційності положень Закону України Про очищення влади , оскільки, на думку колегії суддів, розгляд такої справи судом конституційної юрисдикції є перешкодою для вирішення справи по суті.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Передумовою в установленні правильності та законності втручання держави у права конкретної особи є необхідність вирішення питання щодо обґрунтованості таких дій держави на законодавчому рівні, що й є фактично предметом розгляду Конституційного Суду України. Відтак, у даному випадку, на переконання судової колегії, тривалий розгляд справи №826/1362/17 є виправданим та не може свідчити про порушення судом розумного строку її розгляду.

Посилання Мін'юсту України на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постанові від 18.10.2016 року у справі №800/63/16, а також Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 12.04.2018 року у справі №800/235/17, в якості обґрунтування необхідності скасування оскаржуваної ухвали є помилковими з огляду на те, що у згаданих судових рішеннях та у справі №826/1362/17 підстави позову є різними. Так, у справах №800/63/16 та №800/235/17 підставами позову визначено порушення ст. ст. 126, 127 Конституції України, неможливості застосування до спірних правовідносин положень Закону України Про очищення влади , а також невірне тлумачення Вищою радою правосуддя вимог несумісності. Разом з тим, в основу обґрунтування позовних вимог у справі №826/1362/17 покладено твердження про відсутність правових підстав для звільнення особи із займаної посади згідно ч. 3 ст. 1 Закону України Про очищення влади через невідповідність Позивача наведеним в указаній нормі критеріям.

Твердження Київської митниці про те, що тривале зупинення провадження у справі з огляду на заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу можуть призвести до значних фінансових втрат з боку державного органу у випадку задоволення позову, судовою колегією оцінюється критично, оскільки процесуальний закон не містить застережень щодо необхідності врахування майнових інтересів учасників справи при вирішенні питання про зупинення провадження у ній на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.

Колегія суддів погоджується з доводами Мін'юсту України про те, що, як вбачається за змісту аудізапису chanel 01 2018_04_18 14 38 59 у судовому засіданні 18.04.2018 року представник Відповідача-2 заперечував проти зупинення провадження у справі, а не покладався на розсуд суду при вирішенні даного питання. Разом з тим, невірне зазначення в оскаржуваній ухвалі позиції Мін'юсту України щодо зупинення провадження у справі, з урахуванням викладених вище обставин, не може мати правових наслідків у вигляді скасування останньої з огляду на положення абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України, в якому закріплено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що передумовою зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України є встановлення об'єктивної неможливості розгляду справи до набрання законної сили в іншій, судова колегія приходить до висновку про відповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства постановленої Окружним адміністративним судом міста Києва ухвали від 18.04.2018 року.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необхідності зупинення провадження у справі, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 236, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Київської митниці ДФС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київської митниці ДФС, Міністерства юстиції України, третя особа - Державна фіскальна служба України, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді К.А. Бабенко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 07 серпня 2018 року.