Постанова

від 07.08.2018 по справі 826/1392/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1392/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Кучми А.Ю. та Літвіної Н.М.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крамар Рісайклінг до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Крамар Рісайклінг , звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2016 року № 0021511404 форми "Р".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне та неповне дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ "Юніон-СТ" та ТОВ "ТКП "Паллада", відтак, донарахування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань є правомірним.

06 липня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Крамар Рісайклінг" (код ЄДРПОУ 32068819) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Юніон-СТ" (код 39924706), ТОВ "ТКП "Паллада" (код 39911021) за період з 01.05.2016 по 31.05.2016.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт перевірки від 19.10.2016 №253/26-15-14-04-03/32068819, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2016 року на загальну суму 213 000,00 грн.

Відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від від 02.11.2016 № 0021511404 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 266 250,00 грн.. в тому числі за основним платежем - 213 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 250,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України (тут та далі в редакції чинній на час винесення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що позивачем не підтверджено фактичного здійснення господарських операцій за договорами, укладеними з ТОВ "Юніон-СТ" та ТОВ "ТКП "Паллада".

При цьому, податковий орган, як на підставу висновків щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами в акті перевірки вказує на те, що номенклатура товарів придбаних позивачем за період, що перевірявся не відповідає номенклатурі придбаних товарів контрагентами позивача по ланцюгу.

Відтак, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що основними видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Крамар Рісайклінг є збирання безпечних відходів; оброблення та видалення безпечних відходів; відновлення відсортованих відходів.

Позивач здійснює діяльність зі збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини на підставі ліцензії Міністерства охорони навколишнього середовища України серії АВ №527705, виданої 11.10.2010.

Також, ТОВ "Крамар Рісайклінг" отримало дозвіл №8038600000-001 від 04.03.2014 на розміщення відходів, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища і м. Києві.

У період, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ТОВ "Юніон-СТ" та ТОВ "ТКП "Паллада".

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Юніон-СТ" укладено договір купівлі-продажу №134-162 від 06.05.2016, згідно умов якого Продавець продає, а Покупець купує вторсировину на умовах, викладених в Специфікації №1, яка є додатком до цього Договору та відображає весь обсяг товару та його найменування.

В подальшому, 31.05.2016 ТОВ "Юніон-СТ" укладено з ТОВ "Айвері-Стайл" (код 39412754) договір відступлення права вимоги №149-162, відповідно до якого ТОВ "Юніон-СТ" (Первісний кредитор) відступає, а ТОВ "Айвері-Стайл" (Новий кредитор) приймає на себе права та зобов'язання Первісного кредитора і стає кредитором ТОВ "Крамар Рісайклінг" (Боржника) на суму 80 000,00 грн.

Також, ТОВ "Юніон-СТ" (Первісний кредитор) укладено з ТОВ "Хеппі-Річ" (Новий кредитор) договір відступлення права вимоги №164-162 від 31.05.2016. відповідно до якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе права та зобов'язання Первісного кредитора і стає кредитором ТОВ "Крамар Рісайклінг" (Боржника) на суму 580 000,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору купівлі-продажу вторсировини № 134-162 від 06.05.2016 та Специфікації № 1, здійснено поставку товару, а саме вторсировини: відходи ПЕТ-пляшки, відходи п/е, відходи поліетиленової тари з-під побутової хімії, відходи плівки ВТ, про що сторони склали та підписали видаткові накладні, що підтверджують відвантаження товару позивачу, а саме від 11.05.2016 №148, від 24.05.2016 №149, від 25.05.2016 №150.

Також, позивачем надано докази наявності складських приміщень, в які доставлялася отримана за договорами купівлі-продажу сировина, та докази прийняття його на облік відповідальними працівниками, оприбуткування придбаного товару та руху його по складу.

Так, позивач орендує відкриті площадки, складські та офісні приміщення за адресою м. Київ, вул. Миру, буд. 21 згідно договору № 49-10/2 від 01.06.2010; нежиле приміщення та прибудинкову територію за адресою: м. Київ, вул. Миру, 196 згідно договору № М-19 від 01.11.2013; асфальтовий майданчик за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19 згідно договору № 150 від 30.12.2013.

Крім того, надходження вторсировини від ТОВ "Юніон-СТ" відображено в картках обліку руху вторсировини - Картка рахунку 281 "Товари на складі" за травень 2016 року.

Поставка вторсировини здійснювалася транспортом ТОВ "Крамар Рісайклінг" зі складу Продавця, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 11.05.2016 №11051, від 11.05.2016 №11051, від 24.05.2016 № 24051, від 25.05.2016 № 25051, від 25.05.2016 № 25052.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ "ТКП Паллада" (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 133-162 від 04.05.2016, згідно до якого Виконавець зобов'язується надати послуги з організації перевезень автомобільним транспортом, вантажно-розвантажувальні роботи, тимчасове пакування, перепакування, а ТОВ "Крамар Рісайклінг" прийняти послуги та сплатити ціну відповідно до умов договору.

На підтвердження реального виконання вказаних договірних зобов'язань та руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано акти надання послуг від 11.05.2016 № 20, від 16.05.2016 № 21, від 18.05.2016 № 22, податкові накладні № 20 від 11.05.2016, № 21 від 16.05.2016, № 22 від 18.05.2016.

Необхідність укладення зазначеного договору пояснюється позивачем плинністю робочих кадрів на підприємстві та відсутністю в штаті необхідної кількості працівників, які б виконували функцію складування, сортування, вантаження та розвантаження вантажу та надання інших супутніх послуг. Так, відповідно до наказу директора № 4/12 від 02.04.2012, згідно якого з метою недопущення простою та зриву графіків вивозу ТВП, ВГВ та вторсировини, було прийнято рішення залучати до роботи сторонні підприємства для виконання робіт з сортування, навантаження, розвантаження вторсировини та відходів та здійснення інших супутніх послуг, що мають відношення до виробничо-технологічного процесу ТОВ "Крамар Рісайклінг".

В рахунок оплати отриманої сировини, з урахуванням договорів відступлення права вимоги, та послуг отриманих від ТОВ "ТКП Паллада", позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями.

Посилання апелянта на недоліки в оформлення первинних документів (відсутність в ТТН відомостей про довіреності, незазначення у видаткових накладних посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки окремі недоліки в оформленні первинних документів у даному разі не перешкоджають встановленню змісту спірних господарських операцій, ідентифікації їх учасників та у своїй сукупності містять необхідні для оподаткування відомості господарських операцій позивача.

Разом з тим, зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними відповідачем контрагентами ґрунтується виключно на підстав інформаційних баз АС Податковий блок та Єдиного державного реєстру податкових накладних щодо ТОВ "Юніон-СТ" та ТОВ "ТКП "Паллада" по ланцюгу постачання товару (робіт/послуг) з контрагентами-постачальниками контрагента позивача.

Наразі, колегія суддів звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарської операції може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо безтоварності господарських операцій та не довів суду шляхом надання відповідних доказів ( в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби) даної обставини.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товару не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відтак, докази на підтвердження реальності господарських операцій вчинених між позивачем та його безпосередніми контрагентами контролюючим органом не досліджувалися.

Отже, висновки відповідача, на підставі яких були винесено оскаржувані рішення не ґрунтуються на первинних господарських документах. Окрім того, висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв'язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагентів.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки та апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувалися та не з'ясовувалося, які ресурси потрібні були б підприємствам-контрагентам для надання послуг позивачу.

Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація податкових баз.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що факт виконання поставок/надання послуг за зазначеними вище зобов'язаннями підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Також, відповідачем не надано доказів того, що суми сплаченого (нарахованого) позивачем податку, у зв'язку з придбанням послуг, не підтверджені податковими накладними або останні оформлені з порушенням вимог закону.

Аналіз наданих позивачем документів первісного бухгалтерського обліку дає можливість стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за зазначеним договорами укладеними між позивачем та ТОВ "Юніон-СТ", ТОВ "ТКП "Паллада".

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Податковим органом не надано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Крім того, суд першої інстанції правомірно відхилив, як неналежний доказ, посилання відповідача на наявність ухвалу суду в рамках кримінального провадження № 42015060000000009, згідно якої вбачається, що у провадженні слідчого управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, відкритому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.212 КК України, оскільки відповідачем не надано вироку суду, який набрав законної сили та яким був би встановлений факт статусу фіктивного підприємства, який несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, не доведено правомірності донарахування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань з ПДВ.

За таких підстав, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено - 09 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді А.Ю.Кучма

Н.М.Літвіна