Рішення

від 30.07.2018 по справі 916/2942/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2942/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

При розгляді справи за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Старгруп Торг" (65125, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 42, офіс 400);

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ліщінської Євгенії Павлівни (65113, АДРЕСА_1);

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ліщінська Є.П. - паспорт серія КК № 683957, виданий 30.08.2001р.

ВСТАНОВИВ:

29.11.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Старгруп Торг" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ліщінської Євгенії Павлівни, в якій просить суд визнати інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю "Старгруп Торг", поширену ФОП Ліщінською Є.П. шляхом надання висновку фахівця-економіста від 17.03.2017р. за №9 Міжрегіональному оперативному управлінню Офісу великих платників ДЕС, недостовірною; зобов'язати ФОП Ліщінську Є.П. спростувати протягом тижня з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю "Старгруп Торг", викладену у висновку фахівця-економіста від 17.03.2017р. за №9, шляхом спрямування на адресу Міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників ДФС, листа наступного змісту: "Довожу до вашого відома про те, що наданий мною на Ваш лист висновок фахівця економіста №9 від 17.03.2017р. є недостовірним та таким, що потребує додаткового дослідження, так як зроблені в ньому висновки спирались лише на представлену Вами інформацію, яку я не мала змоги перевірити".

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 17 березня 2017 року фахівцем-економістом Ліщінською Євгенією Павлівною за листом Міжрегіонального ОУ ОВП ДФС був зроблений висновок №9, яким відповідач категорично стверджує про те, що на протязі 2016 року ТОВ "Старгруп Торг" шляхом незаконного формування податкового кредиту від підприємств з ознаками фіктивності ТОВ "Цитрон Фуд", ТОВ "Амбра Імпекс Інт", ухилялось від сплати податків в особливо великих розмірах.

Як зазначає позивач, далі вказаний висновок був покладений в основу відкриття кримінального провадження №32017100110000039, внесеного до ЄРДР 29 березня 2017 року з правовою кваліфікацією ч.3 ст. 212 КК України.

На думку позивача, вказане твердження є негативним, недостовірним та таким, що призвело до нанесення немайнової шкоди позивачу у вигляді приниження його ділової репутації, що негативно відобразилось на відношеннях підприємства із контрагентами.

Ухвалою суду від 04.12.2017р. порушено провадження у справі №916/2942/17 із призначенням розгляду справи на 22.01.2018р.

Ухвалою суду від 22.01.2018р. справу №916/2942/17 прийнято до розгляду за правилами ГПК України в порядку загального позовного провадження.

19.02.2018р. відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву (т.1 а.с.87-89), згідно якого останній проти позову заперечує, просить суд відмовити у його задоволенні та зазначає про відсутність жодних доказів того, що висновок фахівця-економіста документально не є достовірним.

У судовому засіданні 21.02.2018р. судом було оголошено перерву до 21.03.2018р.

13.03.2018р. до канцелярії суду ТОВ "Старгруп Торг" було подано відповідь на відзив (т.1 а.с.114-), в якій позивач наголосив, що першим негативним наслідком поширення недостовірної інформації було покладення висновку "фахівця економіста" в основу порушеного відповідно до ТОВ "Старгруп Торг" кримінального провадження №32017100110000039, внесеного до ЄДР 29.03.2017р., що, зокрема, мало наслідком обшук підприємства та вилучення оригіналів бухгалтерських документів. Другим негативним наслідком стало розірвання ділових відносин із рядом підприємств через наявну в них інформацію про відкриття відносно ТОВ "Старгруп Торг" кримінального провадження. Третім негативним наслідком категоричного та неправдивого висновку стало використання його результатів правоохоронними органами для своїх власних цілей а саме доступу до інформації підприємств, з якими ТОВ "Старгруп Торг" ніколи не працювало.

На думку позивача, ФОП Ліщінською Є.П. не було досліджено жодного оригіналу документів, покладених в основу висновку.

Більш того за твердженням позивача, відповідачка взагалі не мала права надавати консультаційну допомогу правоохоронним органам з питань штучного формування податкового кредиту та можливого ухилення від сплати податків, оскільки ФОП Ліщінською Є.П. має дозвіл на такий вид діяльності, як консультація з питань комерційної діяльності та управління.

Також позивач наголосив на неможливості складення ФОП Ліщінською Є.П. відповідного висновку за 1 день, а саме за такий термін згідно пояснень відповідача його було складено.

У судовому засіданні 21.03.2018р. було оголошено перерву до 23.03.2018р.

23.03.2018р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання за вх.№2-1719/18 про призначення у справі економічної експертизи, проведення якої доручити судовому експерту з економічних питань Бочкарьовій Емілії Іванівні.

Згідно вищевказаного клопотання, позивач просить суд поставити перед судовою експертизою наступне питання:

- чи підтверджується документально зазначені у дослідженні №9 від 17.03.2017р. висновки в частині, що стосується правових відносин з контрагентами постачальниками, за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., по правовим відносинам з контрагентами - постачальниками ТОВ "ЦИТРОН ФУД" (ІПН:400376915534), ТОВ "АМБРА ІМПЕКС ІНТ" (ІПН 388471315539), які мають ознаки "фіктивності", податкові зобов'язання ТОВ "СТАРГРУП ТОРГ" по податку на додану вартість знижено на загальну суму 4 168 648, 18 грн. (2 698 836, 57 + 1 469 811, 61) у тому числі: ТОВ "ЦИТРОН ФУД" (ІПН: 400376915534) - 2 698 836, 57 грн., ТОВ "АМБРА ІМПЕКС ІНТ" (ІПН 388471315539) - 1 469 811, 61.

- крім того, по правовим відносинам з контрагентами-покупцями ТОВ "ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ" (ІПН: 388414514036), ТОВ "АВЮ-КОМПАНІ" (ІПН:401964714030), ТОВ "СТАРГРУП ТОРГ" було сформовано "безтоварний податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 4 025 243, 88 грн., ТОВ "ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ" (ІПН:388414514036), ТОВ "АВЮ-КОМПАНІ" (ІПН:401964714030) та, як наслідок, податкові зобов'язання ТОВ "ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ" (ІПН: 388414514036), ТОВ "АВЮ-КОМПАНІ" (ІПН: 4019647144030) по податку на додану вартість занижено на суму 4 025 243, 88 грн. у тому числі: ТОВ "ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ" (ІПН: 388414514036) 2 375 000, 01 грн., ТОВ "АВЮ-КОМПАНІ" (ІПН:401964714030) 1 650 243, 87 грн.

Необхідність у проведенні судової економічної експертизи у справі позивач обґрунтовує тим, що предметом доведення у справі, наряду з іншим, є саме доведення неправдивості зробленого відповідачем висновку, доведення якого можливо лише за допомогою залучення спеціаліста, що володіє спеціальними знаннями в тій галузі, в якій проводилось дослідження.

Ухвалою суду від 23.03.2018р. строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.

Ухвалою суду від 23.03.2018р., з огляду на те, що до обставин, які відносять до предмету доведення у даній справі, зокрема, відноситься питання стосовно обґрунтованості та достовірності висновку фахівця-економіста Ліщінської Є.П., судом призначено у справі №916/2942/17 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Бочкарьовій Емілії Іванівні. На вирішення судової економічної експертизи було поставлено наступне питання: чи підтверджуються зазначені у дослідженні фахівця-економіста по листу Міжрегіонального ОУ Офісу великих платників ДФС №9 від 17.03.2017р. (а.с.90-102) висновки, документами, що були надані фахівцю для проведення дослідження, перелічені у вступній частині вказаного документу.

Зазначеною ухвалою суду провадження у справі № 916/2942/17 зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області.

17.05.2018р. до канцелярії суду від судового експерту Бочкарьової Емілії Іванівни надійшов супровідний лист разом із повідомленням про неможливість надання висновку №183 від 14.05.2018р. та матеріалами господарської справи.

Враховуючи повернення до суду матеріалів справи разом із повідомленням судового експерта про неможливість надання висновку, ухвалою суду від 29.05.2018р. провадження у справі №916/2942/17 поновлено із призначенням підготовчого провадження на 13.06.2018р.

У судовому засіданні 13.03.2018р. судом оголошено перерву до 20.06.2018р.

20.06.2018р. позивачем до суду подано клопотання про виклик у судове засідання експерта та витребування доказів (т.2 а.с.22-23).

У судовому засіданні 20.06.218р. оголошено перерву до 27.06.2018р., клопотання про виклик експерта залишено відкритим.

27.06.2018р. до суду від позивача надійшло ще одне клопотання про виклик експерта та витребування доказів з проханням визнати причини пропуску поважними та поновити строк на звернення до суду з відповідним клопотанням.

У судовому засіданні 27.06.2018р. судом оголошено протокольну ухвалу про поновлення позивачу строку для подання клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого в подальшому відмовлено у зв'язку із його невідповідністю ст. 81 ГПК України.

Ухвалою суду від 27.06.2018р. судом закрито підготовче провадження у справі №916/2942/17 із одночасним призначенням справи до судового розгляду по суті на 02.07.2018р.

У судовому засіданні 02.07.2018р. судом було оголошено перерву до 30.07.2018р.

У судовому засіданні відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

Представник позивача у судове засіданні 30.07.2018р. не з'явився. Разом з тим, в той же день на електронну пошту суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Старгруп Торг" про перенесення слухання справи, з огляду на перебування 30.07.2018р. представника позивача у відрядженні за межами Одеської області.

Розглянувши у судовому засіданні 30.07.2018р. клопотання про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно до чинного господарського процесуального законодавства інститут представництва юридичної особи не є безпосередньо пов'язаним з особистістю будь-якого окремого представника. Таким чином, позивач, який є юридичною особою, не позбавлений права направити до суду іншого представника для забезпечення захисту своїх інтересів, надавши при цьому відповідну довіреність. Зворотне підлягає доведенню в порядку ст.74 ГПК України. Крім того, права та інтереси підприємства у суді має право представляти також його керівник.

Таким чином, відповідачем в порядку ст.74 ГПК України не доведена неможливість участі у судовому засіданні іншого представника або керівника підприємства.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги обізнаність позивача про розгляд справи, з огляду на присутність його представника у попередньому судовому засіданні, недоведення неможливості участі у судовому засіданні іншого представника або керівника підприємства, а також закінчення строку розгляду справи по суті та попереднє узгодження дати судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу без участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Старгруп Торг".

Крім того, у судовому засіданні 30.07.2018р судом було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про виклик у судове засідання судового експерта Бочкарьової Є.І., у зв'язку із його недоцільністю, та зазначено, при цьому, що вказаним експертом не було складено висновку, а надано повідомлення про неможливість складення висновку.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Старгруп Торг" про визнання поширеної ФОП Ліщінською Є.П. шляхом надання висновку фахівця-економіста від 17.03.2017р. за №9 Міжрегіональному оперативному управлінню Офісу великих платників ДЕС інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю "Старгруп Торг" недостовірною та зобов'язання спростувати таку інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 Цивільного кодексу України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

При цьому, за змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця) (п. 8 Інформаційного листа ВГСУ № 01-8/184 від 28.03.2007 р.).

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

Згідно з ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до положень ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення спору у даній справі є надання фахівцем-економістом ФОП Ліщінською Є.П. Міжрегіональному оперативному управлінню Офісу великих платників ДФС недостовірного висновку від 17.03.2017р. за №9, який в подальшому, як стверджує позивач, було покладено в основу відкриття кримінального провадження №32017000110000039, внесеного до ЄДР 29.03.2017р. з правовою кваліфікацією ч.3 ст.212 КК України, що призвело до порушення права на недоторканність ділової репутації позивача.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

В абз. 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт надіслання оспорюваного висновоку фахівця-економіста ФОП Ліщінської Є.П. Міжрегіональному оперативному управлінню Офісу великих платників ДФС, та відповідач цього факту не заперечує, суд доходить висновку про поширення відповідачем спірної інформації, яка стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Старгруп Торг".

Щодо питання про те, що поширена відповідачем інформація, порушує особисті немайнові права або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995р. під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Обґрунтовуючи порушення своїх особистих немайнових прав висновком фахівця-економіста ФОП Ліщінської Є.П. від 17.03.2017р. №9, ТОВ "Старгруп Торг" наголошує на розірванні господарських відносин з контрагентами через викладену у ньому інформацію.

Відповідно до положень ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, при розгляді заявленого спору позивачем не було доведено суду належними і допустимими доказами порушення висновком відповідача особистих немайнових прав ТОВ "Старгруп Торг", з огляду на відсутність жодних доказів, підтверджуючих розірвання будь-яких відносин з контрагентами саме через наявну у висновку інформацію.

Навпаки, зазначаючи про переривання відносин з контрагентами, позивач зазначає, що такі дії стали наслідком отриманням таких осіб інформації з відкритих джерел про відкриття відносно ТОВ "Старгруп Торг" кримінального провадження.

Так дійсно, як вбачається, з наданої позивачем до матеріалів справи ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 10.07.2017 по справі 522/10441/17 №1- кс /522/12143/17 (том 1 а.с.56-57) в проваджені 5 відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників ДФС знаходяться матеріали кримінального провадження №32017100110000039, внесеного до Єдиного реєстрі досудових розслідувань від 29.03.2017року, щодо вчинення службовими особами ТОВ "Старгруп Торг" кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України.

При цьому, підставою внесення відомостей до ЄРДР стали матеріали 4-го відділу Міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків ДФС, в тому числі висновок фахівця - економіста №9 від 17.03.2017року.

Із зазначеного вбачається, що висновок фахівця - економіста №9 від 17.03.2017року є лише одним із приводів, які стали підставою для відкриття кримінального провадження.

Таким чином, наведена у висновку інформація може бути доказом у відповідному кримінальному провадженні та має оцінюватися, зокрема, судом при ухваленні рішення. При цьому, нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів.

По суті, заявлена позивачем вимога направлена на здійснення оцінки доказу іншим судом, що є неприпустимим в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність обставин, що в сукупності становлять юридичний склад правопорушення, про яке зазначає позивач, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Одеського апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 09 серпня 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська