Постанова
від 09.08.2018 по справі 908/3381/16
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2018 справа № 908/3381/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:Склярук О. І. Гези Т. Д., Дучал Н. М., Бондаренко К. Ю.

за участю представників сторін: від прокуратури:Шульга Л. М. (посвідчення № 049449 від 12.03.2018); від відповідача 1: від відповідача 2: від відповідача 3:Михайловський А. С. (довіреність № 01/03-20/00377 від 12.02.2018); Зубар О. А. (довіреність № 01/03-20/00378 від 12.02.2018); Гошко А. С. (довіреність № 01/03-20/01431 від 05.06.2018); не з'явився; Пермінов С. О. (довіреність № 61 від 06.02.2018); Берчук С. Г. (довіреність № 04 від 02.01.2018); розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя та Запорізької міської ради, м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області ухвалене 28.02.2018 у м. Запоріжжі о 15:36 год. (повний текст ухвали складено та підписано 13.03.2018) по справі№ 908/3381/16 (головуючий суддя - Дроздова С. С., судді: Горохов І. С., Носівець В. В.) за позовомЗаступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя в інтересах держави до відповідачів: 1.Запорізької міської ради, м. Запоріжжя 2.Люцернянської сільської ради, с. Люцерна, Вільнянський район, Запорізька область 3.Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна, м. Запоріжжя провизнання рішень незаконними та їх скасування, недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки, державних актів на право власності

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави до Запорізької міської ради, Люцернянської сільської ради та Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна про:

1. Визнання незаконним та скасування рішення Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 13.04.2000 № 01 "Про приватизацію шляхом продажу земельних ділянок ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна".

2. Визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок площею 456 800 кв.м. (45,68 га), укладений 26.04.2000 між Люцернянською сільською радою (вул. Шкільна, 1а, с. Люцерна, Вільнянський р-н, Запорізька обл., 70037, код ЄДРПОУ 25220412) та Відкритим акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536), зареєстрований 24.05.2000 у Вільнянському районному відділі земельних ресурсів за № 4.

3. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.05.2000 серії ЗП № 016027, виданий Відкритому акціонерному товариству "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" на земельну ділянку площею 19,9 га за адресою: балка Середня Заводського району м. Запоріжжя, цільове призначення якої для розташування відвалів промислових відходів.

4. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.05.2000 серії ЗП № 016028, виданий Відкритому акціонерному товариству "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" на земельну ділянку площею 20,79 га за адресою: балка Середня Заводського району м. Запоріжжя, цільове призначення якої для розташування відвалів промислових відходів.

5. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.05.2000 серії ЗП № 016029, виданий Відкритому акціонерному товариству "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" на земельну ділянку площею 4,99 га за адресою: балка Середня Заводського району м. Запоріжжя, цільове призначення якої для розташування відвалів промислових відходів.

6. Визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) від 06.12.2006 № 72/369 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акту на право власності на земельну ділянку № 1 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів.

7. Визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) від 06.12.2006 № 72/61 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акту на право власності на земельну ділянку № 2 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів.

8. Визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) від 06.12.2006 № 72/63 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акту на право власності на земельну ділянку № 3 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів.

9. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.02.2007 серії ЯГ № 17445, виданий Відкритому акціонерному товариству "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536), щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:02:034:0001 площею 4,9901 га, розташованої за адресою: балка Середня Заводського району міста Запоріжжя, земельна ділянка № 1.

10. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.02.2007 серії ЯГ № 17446, виданий Відкритому акціонерному товариству "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536), щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:02:034:0002 площею 18,0348 га, розташованої за адресою: балка Середня Заводського району міста Запоріжжя, земельна ділянка № 3.

11. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.02.2007 серії ЯГ № 717471, виданий Відкритому акціонерному товариству "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536) щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:02:035:0002 площею 20,7934 га, розташованої за адресою: балка Середня Заводського району міста Запоріжжя, земельна ділянка № 2.

12. Стягнення у солідарному порядку з Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (вул. Шкільна, 1 а, с. Люцерна, Вільнянський р-н, Запорізька обл., 70037, код ЄДРПОУ 25220412), Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" їм. А. М. Кузьміна" (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536) та Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) на користь прокуратури Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2016 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 15 158 грн.

Господарським судом Запорізької області 28.02.2018 прийняте рішення по справі № 908/3381/16, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено у повному обсязі.

Рішення обґрунтовано не доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Прокуратура Запорізької області звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просила рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2018 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається, що судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки наявним у справі доказам віднесення спірної земельної ділянки до встановленої межі м. Запоріжжя, а його висновки про правомірне розпорядження цими ділянками Люцернянською сільською радою ґрунтуються на припущеннях та спростовуються матеріалами справи.

Наполягають, що висновки суду про те, що межа міста Запоріжжя встановлена лише 27.09.2000 після підписання акту передачі 245,8 га звалищ промислових відходів між Люцернянською сільською радою та Запорізькою міською радою та погодження меж із суміжними землекористувачами є безпідставними, оскільки на законодавчому рівні було закріплено єдину правову підставу встановлення межі міста - Указ Президії Верховної Ради УРСР (з 1970 по 1990), нормативний акт Верховної Ради УРСРС або Верховної Ради України (1990- 2002).

Звертають увагу суду, що Земельним кодексом УРСРС від 08.07.1970, Земельним кодексом України від 18.12.1990, Указом Президії Верховної ради УРСР від 12.03.1981 № 1654-Х Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР не передбачено погодження меж міста з суміжними землекористувачами при їх встановлені.

Наголошують, що після прийняття Президією Верховної Ради Української РСР Указу від 16.06.1988 № 6039 Про розширення меж м. Запоріжжя жодного іншого нормативного документа Верховною Радою УРС чи Верховною радою України про затвердження межі м. Запоріжжя, станом на час розгляду справи, не приймалося. Зазначені обставини підтверджуються інформацією Міжрайонного управління Держгеокадастру у Запорізькому районі від 11.01.2018 за № 0-80.181-36\117-18, Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 01.04.2014 № 10-8-0.2-1094/14 Державної інспекції сільського господарства у Запорізькій області від 10.04.2014 № 1551/01-13.

Наполягають, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують факт встановлення меж м. Запоріжжя та відповідно, належність спірних земельних ділянок до його території починаючи з 1988 року.

Вважають, що документи, на які послався суд першої інстанції не є належними та допустимими доказами, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування, стосуються правовідносин, пов'язаних з відходами та видані органами, до компетенції яких не відноситься вирішення земельних питань.

В свою чергу, Запорізька міська рада звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить залишити без змін резолютивну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2018 за № 908/3381/16 та просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.29018 по справі № 908/3381/16, а саме його мотивувальну частину шляхом виключення:

· Абзацу 5 на сторінці 13 рішення, а саме:

…"Твердження позивача про те, що земельні ділянки, які є предметом спору, відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 16.06.1988 № 6039-ХІ "Про розширення межі м. Запоріжжя" увійшли до меж м. Запоріжжя та 13.04.2000 (дата рішення про приватизацію) у Люцернянської сільської ради Вільнянського району не було повноважень розпоряджатися даними земельними ділянками, є також безпідставними…"…

· Абзацу 9 на сторінці 13 рішення, а саме:

…"Однак ані в Указі, ані у супровідних документах не було зазначено яка саме територія Вільнянського району переходить до меж міста Запоріжжя."…

· Абзацу 11 на сторінці 13 рішення, а саме:

…"Указом реальна межа міста Запоріжжя не була встановлена, оскільки Президією зазначена лише площа без визначення конкретної території. Фактично в Указі могли бути зазначені як земельні ділянки, які є предметом спору, так і зовсім інші території Вільнянського району."…

· Абзацу 13 на сторінці 13 рішення, а саме:

…"Основні положення генерального плану розвитку міста Запоріжжя і проекту планування його приміської та зеленої зон, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР № 224 від 30.05.1985р., на які посилається Заступник прокурора Запорізької області не можуть вважатися Генеральним планом у розумінні спи 85 ЗК УРСР оскільки передбачають:

- розширення території м. Запоріжжя на 1 000 га, замість зазначених в Указі 1 137,7 га, з яких лише 100 гав межах лівобережної частини міста, замість 245,8 га.;

- збільшення території міста Запоріжжя переважно за рахунок сільськогосподарських земель, а не за рахунок звалища промислових відходів."…

· Абзацу 1 на сторінці 14 рішення, а саме:

…"З огляду на вказане для встановлення нових меж: міста Запоріжжя необхідно було, крім підписання Президією Верховної Ради Української РСР відповідного Указу, затвердити Генеральний план або техніко-економічні основи, що фактично зроблено не було."…

· Абзаців 9-10 на сторінці 14 рішення, а саме:

…"З огляду на вказані норми до меж міста Запоріжжя відносяться території, які відмежовані від інших і зареєстровані у державному земельному кадастрі. Доки такі дії не вчинені та фактичні межі міста не визначені така земля не відповідає ознакам території, яка віднесена чинним законодавством до меж; відповідного міста.

До прийняття Люцернянською сільською радою Вільнянського району Рішення від 13.04.2000 р. визначення та розмежування територій які увійшли відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 16.06.1988 р. № 6039-ХІ "Про розширення межі м. Запоріжжя" до меж міста Запоріжжя не проводилось та інформація про зміну підпорядкування до державного земельного кадастру не вносилась."…

· Абзаців 1-5 на сторінці 15 рішення, а саме:

…"З вищенаведеного вбачається, що на 13.04.2000р. (дата прийняття Люцернянською сільською радою Вільнянського району рішення № 01 "Про приватизацію, шляхом продажу земельних ділянок ВАТ "Дніпроспецсталь") фактична передача земель з Вільнянського району до міста Запоріжжя не була виконана, межі міста Запоріжжя не були змінені та площа, яка була запроектована Указом Президії Верховної ради Української РСР від 16.06.1988 р. № 6039-ХІ "Про розширення межі міста Запоріжжя", не була офіційно визначена і затверджена, як вбачається з матеріалів справи.

Підтвердженням того, що фактично землі у 1988р. не були передані з Вільнянського району до міста Запоріжжя, є:

- Лист № 03-116 від 18.05.1999р. від Державного комітету України по геології і використанню надр, у якому зазначено, що "об'єкт ("Балка Середня") розташований у Вільнянському районі Запорізької області,

- Лист № 2-6/277 від 06.10.1999р. від Міністерства промислової політики України, у якому вказано, що "Балка Середня" знаходиться у Вільнянському районі Запорізької області,

- Лист № 10/2-6-2038 від 29.12.1999р. від Міністерства промислової політики України, у якому вказано "Балка Середня (Вільнянський район Запорізької області),

- Протокол наради в Міністерстві промислової політики з питань переробки шлакових відвалів, розташованих в Балці Середній (Вільнянський район Запорізької області) від 23.12.1999р., затверджений Міністром промислової політики,

- Висновок державної землевпорядної експертизи від 06.04.2000р. № 415, затверджений Державним комітетом України по земельним ресурсам, у якому вказано, що земельні ділянки розташовані на землях Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області,

- Постанова Вищого арбітражного суду України від 19.12.2000р. № 02-7/1-67/1974, де зазначено, що відходи накопичувались на полігоні "Балка Середня" (Вільнянський район Запорізької області).

- Акт № 177 від 07.05.2008р перевірки додержання вимог земельного законодавства при проведенні перевірці земельної ділянки № 1, яких жодних порушень з боку ПАТ "Дніпроспецсталь" не виявив.

Державні органи різних підпорядкувань у 1999р. та 2000р. зазначали що, земельні ділянки, які є предметом спору, знаходились у межах Вільнянського району Запорізької області, а, отже, повноваженнями розпоряджатися ними була наділена саме Люцернянська сільська рада Вільнянського району.

На підставі вищезазначеного та з огляду на вказані норми можна дійти висновку, що Люцернянська сільська рада Вільнянеького району 13.04.2000р. мала законні підстави розпоряджатися підпорядкованими їй землями та прийняти Рішення № 01 "Про приватизацію, шляхом продажу земельних ділянок ВАТ "Дніпроспецсталь", підписати договір купівлі-продажу та видати акти на право власності.

Позивачем у справі не надано належних та допустимих доказів що спірна земельна ділянка у 1988р. перейшла до м. Запоріжжя."…

· Абзацу 2 на сторінці 17 рішення, а саме:

…"Як зазначалось вище, фактично у 2000р. Люцернянська сільська рада Вільнянського району була суб'єктом права власності на спірні ділянки."…

· Абзацу 6 на сторінці 17 рішення, а саме:

…"Відсутність повноважень у Люцернянської сільської ради Вільнянського району щодо передачі ПрАТ "Дніпроспеисталь" землі жодним доказом, окрім припущень позивача, не підтверджується, а отже не можуть враховуватися як належні та допустимі докази, в розумінні статті 86 ГПК України."…

· Абзацу 12 на сторінці 17 рішення, а саме:

…"Отже, Люцернянська сільська рада Вільнянського району діяла в межах повноважень, які їй надано законом на час прийняття Рішення від 13.04.2000 р № 01 "Про приватизацію, шляхом продажу земельних ділянок ВАТ "Дніпроспецсталь", уклала Договір купівлі-продажу земельних ділянок від 26.04.2000р., а також видала ВАТ "Дніпроспецсталь акти на право власності на земельні ділянки."…

Вважають, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано усі обставини справи, що мають значення для її вирішення.

Так, судом першої інстанції під час постановлення рішення та викладання мотивувальної частини не з'ясовано, що Указ Президії Верховної Ради УРСР від 16.06.1988 постановлено на підставі наступних документів: Довідка про розширення межі міста Запоріжжя від 14.06.1998, в якій зазначається, що розширення меж відбувається за рахунок Вільнянського і Запорізького районів загальною площею 1137,7 га. Загальна площа відповідно до розпоряджень Ради Міністрів Української РСР та рішень виконкому обласної Ради була вилучена із землекористувань радгоспу Дружба і розсадника зеленого будівництва Вільнянського району, колгоспу Дружба та дослідної станції олійних культур Запорізького району; подання Виконавчого комітету Запорізької обласної Ради народних депутатів; проекту нової міської межі міста Запоріжжя 1988 року, який включає пояснювальну записку та графічні матеріали. Зокрема план міської межі м. Запоріжжя.

Саме зазначені документи стали підставою для постановлення Указу Президії Верховної Ради УРСР № 6039-Хі від 16.06.1988 Про розширення межі м. Запоріжжя . Пояснювальна записка містить опис та площу меж земельних ділянок, які увійшли до нової межі та передані м. Запоріжжя. Графічні матеріали відображають межі міста станом на 16.10.1968 та нові межі міста з рахуванням вилучених земельних ділянок Вільнянського та Запорізьких районів.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2018 по справі № 908/3381/16.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.05.2018 приєднано апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2018 до відкритого апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2018 по справі № 908/3381/16.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2018 розгляд справи призначено на 05.06.2018.

Судове засідання призначене на 05.06.2018 не відбулося у зв'язку з відрядженням головуючого судді Склярук О. І. у м. Києв.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2018 розгляд справи № 908/3381/16 призначено на 18.06.2018.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 12.07.2018.

Розпорядженням керівника апарату суду Донецького апеляційного господарського суду № 531/2018 від 11.07.2018, у зв'язку з неможливістю продовження розгляду справи суддями зі складу колегії - Москальовою І. В., Радіоновою О. О (перебування у відпустках) здійснено повторний автоматизований авторозподіл справи та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий по справі - суддя Склярук О. І., судді: Мартюхіна Н. О., Геза Т. Д..

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2018 оголошено перерву до 02.08.2018.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду у зв'язку з тривалим перебуванням у відпустці судді Мартюхіної Н. О., призначено повторний автоматизований авторозподіл справи та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий по справі - суддя Склярук О. І., судді: Геза Т. Д., Дучал Н. М..

В судовому засіданні, призначеному на 02.08.2018 оголошувалася перерва до 09.08.2018.

Розгляд апеляційних скарг відбувався в режимі відеоконференції.

Під час розгляду апеляційних скарг, на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшли:

-04.08.2018 від Прокуратури Запорізької області - додаткові пояснення;

-03.05.2018 та 31.05.2018 від Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь - відзив на апеляційну скаргу, додаткові пояснення від 07.08.2018, в яких просять рішення по справі залишити без змін, а також заперечення на додаткові пояснення Запорізької міської ради;

-04.05.2018 від Запорізької міської ради - відзив на апеляційну скаргу, в якому просили апеляційну скаргу задовольнити частково, залишити без змін резолютивну частину рішення та змінити мотивувальну частину рішення, а також додаткові пояснення по справі.

-18.05.2018 від Люцернянської сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу в яких просили рішення по справі залишити без змін.

В судових засідання Прокурор підтримав, вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

Представники Запорізької міської ради підтримали вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просили змінити мотивувальну частину рішення по справі.

Представники Люцернянської сільської ради в судове засідання жодного разу не з'явилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін не визнавалася обов'язковою.

Представники третього відповідача по справі - Публічного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспесталь ім. А. М. Кузміна проти задоволення апеляційних скарг заперечували, просили рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (ст. 270 ГПК України).

Заслухавши доповідь головуючого по справі (судді доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги, відзиви на апеляційні скарги, додаткові пояснення сторін, вислухав прокурора та представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції було встановлено наступне:

Рішенням Люцернянської сільської ради Вільнянського району від 13.04.2000 № 01 "Про приватизацію шляхом продажу земельних ділянок ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" (далі - ВАТ "Дніпроспецсталь") передано вказаному товариству у власність земельні ділянки площами 4,99 га, 19,9 га та 20,79 га, які, як зазначено у договорі, розташовано на землях Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, балка "Середня".

На виконання даного рішення 26.04.2000 між Люцернянською сільською радою Вільнянського району та ВАТ "Дніпроспецсталь" укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок.

Згідно п. 1.1. договору продавець на підставі рішення сесії Люцерянської сільської ради від 13 квітня 2000 зобов'язується передати у власність покупцеві земельні ділянки, які знаходяться на землях Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, балка Середня для шлакового відділення загальною площею 456800 кв. м. (чотириста п'ятдесят шість тисяч вісімсот кв. м.) а саме: земельна ділянка площею 4,99 га, межі якої встановлені згідно з державним актом на право постійного користування серії ЗП № 001739; земельна ділянка площею 19,9 га, межі якої встановлені згідно з державним .актом на право постійного користування серії І-ЗП № 001066; і земельна ділянка площею 20,79 га, межі якої встановлені згідно з державним актом на право постійного користування серії І-ЗП № 001068.

Відповідно до п. 1.1.2 договору покупець зобов'язується прийняти у власність земельні ділянки загальною площею 456800 кв. м. (чотириста п'ятдесят шість тисяч вісімсот кв. м.), для шлакового відділення, відповідно до плану земельних ділянок, розміщених на землях у віданні на землях Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, балка Середня та сплатити за неї ціну відповідно до умов, що обумовлені в цьому договорі.

Згідно п. 4.1 договору, передачу у, власність покупцю земельних ділянок на підставі рішення сесії Люцернянської сільської ради від 13 квітня 2000 №01, здійснює Вільнянський районний відділ земельних ресурсів протягом 5 днів з моменту оплати вартості земельних ділянок.

Пункт 4.3 договору передбачає, що приступати до розпорядження земельними ділянками до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, яке посвідчує право власності на землю, забороняється. До отримання документа, що посвідчує право власності на землю, за покупцем залишається право користування земельними ділянками на підставі отриманих державних актів на право постійного користування.

Судом першої інстанції також встановлено, що на підставі рішення Люцернянської сільської ради Вільнянського району ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" видано державні акти на право власності на землю від 12.05.2000 серії ЗП № 016027 на земельну ділянку площею 19,9 га, серії ЗП № 016028 на земельну ділянку площею 20,79 га, серії ЗП № 016029 на земельну ділянку площею 4,99 га.

Рішенням Запорізької міської ради від 06.12.2006 № 72/369 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акта на право власності на земельну ділянку № 1 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів", затверджено технічну документацію та вирішено видати державний акт на право власності на земельну ділянку № 1 (кадастровий номер 2310100000:02:034:0001) площею 4,9901 га (землі промисловості) для розташування відвалів промислових відходів, право власності на яку раніше посвідчено державним актом на право власності на землю від 12.05.2000 та зареєстрованим за № 10.

Пунктом 5 вказаного рішення державний акт на право власності на землю від 12.05.2000 визнано таким, що втратив чинність.

Також, рішенням Запорізької міської ради від 06.12.2006 № 72/61 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акта на право власності на земельну ділянку № 2 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів", затверджено технічну документацію та вирішено видати державний акт на право власності на земельну ділянку № 2 (кадастровий номер 2310100000:02:035:0002) площею 20,7934 га (землі промисловості) для розташування відвалів промислових відходів, право власності на яку раніше посвідчено державним актом на право власності на землю від 12.05.2000 та зареєстрованим за № 9.

Пунктом 5 вказаного рішення державний акт на право власності на землю від 12.05.2000 визнано таким, що втратив чинність.

Рішенням Запорізької міської ради від 06.12.2006 № 72/63 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акта на право власності на земельну ділянку № 3 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів", затверджено технічну документацію та вирішено видати державний акт на право власності на земельну ділянку № 3 (кадастровий номер 2310100000:02:034:0002) площею 18,0348 га (землі промисловості) для розташування відвалів промислових відходів, право власності на яку раніше посвідчено державним актом на право власності на землю від 12.05.2000 та зареєстрованим за № 8.

Пунктом 6 вказаного рішення державний акт на право власності на землю від 12.05.2000 визнано таким, що втратив чинність.

На підставі зазначених рішень Запорізької міської ради ВАТ "Дніпроспецсталь" отримано державні акти на право власності на земельні ділянки від 28.02.2007 серії ЯГ № 17445, ЯГ № 717471, ЯГ № 17446.

В свою чергу, державні акти на землю серії ЗП №016027 від 12.05.2000, серії ЗП № 016028 від 12.05.2000 та серії ЗП № 016029 від 12.05.2000 є такими, що втратили чинність.

Під час апеляційного провадження по справі було встановлено наступне.

30 травня 1985 року Рада міністрів Української РСР прийняла постанову за № 224 Про генеральний план розвитку міста Запоріжжя .

Зазначеною постановою було схвалено розроблений інститутом Діпроміст Держбуду УРСР генеральний план розвитку міста Запоріжжя і проект планування приміської та зеленої зони.

Затверджено Основні положення генерального плану розвитку міста Запоріжжя і проект планування його приміської та зеленої зон, що додаються.

Визнано такою, що втратила чинність, постанову Ради Міністрів УРСР від 13 травня 1966 за № 381.

Основні положення генерального плану розвитку міста Запоріжжя і проекту планування його приміської та зеленої зон містяться в матеріалах справи (т.с. 3, а.с. 11-19).

Довідка про погодження проекту плану розвитку міста Запоріжжя від 29.05.1985 також знаходиться в матеріалах справи (т.с.3, а.с.20).

16 червня 1988 року прийнято Указ Президії Верховної Ради Української РСР Про розширення меж міста Запоріжжя , наступного змісту: Президія Верховної Ради Української РСР постановляє: включити в межі міста Запоріжжя частину території Вільнянського і Запорізького районів загальною площею 1137,7 га., яку за генеральним планом розвитку міста передбачається використати під промислове та житлове будівництво.

З архівних копій, які знаходиться в матеріалах справи вбачається, що підставами для прийняття зазначеного вище Указу стали наступні документи:

Довідка про розширення межі міста Запоріжжя від 14 червня 1988 року, з тексту якої вбачається, що виконавчий комітет Запорізької обласної Ради народних депутатів за погодженням з обкомом партії порушив клопотання про розширення межі міста Запоріжжя за рахунок частини території Вільнянського і Запорізького районів загальною площею 1137,7 га.

Згадана площа, відповідно до розпорядження Ради Міністрів Української РСР та рішень виконкому обласної Ради, буда вилучена із землекористування радгоспу Дружба і розсадника зеленого будівництва Вільнянського району, колгоспу Дружба та дослідної станції олійних культур Запорізького району. За генеральним планом розвитку міста, затвердженого Радою міністрів УРСР 30 травня 1985 року ця територія буде використовуватися під будівництво промислових і житлових об'єктів. Враховуючи зазначене, вважає доцільне задовольнити клопотання Запорізького облвиконкому і включити в межу міста частину території Вільнянського і Запорізького районів загальною площею 1137,7 га.

Лист виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів від 25.05.1988 за № 08-43/365 Про затвердження міської межі м. Запоріжжя.

Лист голови виконавчого комітету Ради народних депутатів Запорізької обласної Ради народних депутатів, згідно якого для затвердження Президії Верховної Ради Української ССР було надіслано матеріали по міської межі м. Запоріжжя, зокрема Пояснювальна записка, схема міської межи м. Запоріжжя та план землекористування господарств.

Предметом спору по цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 13.04.2000 № 01 "Про приватизацію шляхом продажу земельних ділянок ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А. М. Кузьміна", визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок площею 456 800 кв.м. (45,68 га), укладений 26.04.2000 між Люцернянською сільською радою та Відкритим акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна", визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянку, визнання незаконними та скасування рішень Запорізької міської ради від 06.12.2006 № 72/369 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акту на право власності на земельну ділянку № 1 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів, від 06.12.2006 № 72/61 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акту на право власності на земельну ділянку № 2 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів, від 06.12.2006 № 72/63 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акту на право власності на земельну ділянку № 3 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів, а також визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, які було видано на підставі вище зазначених рішень.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Акти ненормативного характеру (індивідуальних актів) породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

За своєю правовою суттю, рішення Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 13.04.2000 № 01 "Про приватизацію шляхом продажу земельних ділянок ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" та рішення Запорізької міської ради від 06.12.2006 № 72/369 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акту на право власності на земельну ділянку № 1 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів, від 06.12.2006 № 72/61 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акту на право власності на земельну ділянку № 2 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів, від 06.12.2006 № 72/63 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акту на право власності на земельну ділянку № 3 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів, є актами ненормативного характеру.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

На час прийняття рішення Люцернянської сільською радою Вільнянського району від 13.04.2000 № 01, діяв Земельний кодекс України від 18.12.1990.

Відповідно до ч.2 ст.3 Земельного кодексу розпорядження землею здійснюють Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають у власність або надають у користування та вилучають їх.

Згідно зі ст.9 Земельного кодексу України до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належать передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Пунктом 1 частини 1 статті 10 Земельного кодексу України передбачалося, що до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належать передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку визначеному земельним кодексом України.

Стаття 17 Земельного кодексу України встановлювала, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводиться Радами народних депутатів, на території яких розміщені земельні ділянки.

Відповідно до ст.63 Земельного кодексу України до земель міста належать усі землі в межах міста. Межи міста встановлюються та змінюються в порядку, що визначається Верховною Радою України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Ради Міністрів Української РСР від 30.05.1985 № 224 Про генеральний план розвитку міста Запоріжжя Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 № 6039-Х1 до меж м. Запоріжжя включено 1137,7 га.

Відповідно до інформації Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 01.04.2014 № 10-8-0.2.01094/2.14 земельні ділянки, які знаходяться на території балки Середньої включені до земель м. Запоріжжя.

Таким чином, приймаючи рішення № 01 від 13.04.2000 Про приватизацію шляхом продажу земельних ділянок ВАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А. М.Кузьміна Люцернянська сільська рада Вільнянського району вийшла за межі своєї компетенції, розпорядившись земельними ділянками, які є землями міста Запоріжжя.

Судова колегія не погоджується зі ствердженням третього відповідача по цій справі, що зазначена обставина є недоведеною, оскільки Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 № 6039-Х1 не містить жодного посилання які саме земельні ділянки передаються до меж міста Запоріжжя з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Указ Президії Верховної Ради УРСР від 16.06.1988 постановлено на підставі наступних документів:

- Довідки про розширення межі міста Запоріжжя від 14.06.1998, в якій зазначається, що розширення меж відбувається за рахунок Вільнянського і Запорізького районів загальною площею 1137,7 га. Загальна площа відповідно до розпоряджень Ради Міністрів Української РСР та рішень виконкому обласної Ради була вилучена із землекористувань радгоспу Дружба і розсадника зеленого будівництва Вільнянського району, колгоспу Дружба та дослідної станції олійних культур Запорізького району.

- Подання Виконавчого комітету Запорізької обласної Ради народних депутатів;

- Проекту нової міської межі міста Запоріжжя 1988 року, який включає пояснювальну записку та графічні матеріали. Зокрема план міської межі м. Запоріжжя.

Саме зазначені документи стали підставою для постановлення Указу Президії Верховної Ради УРСР № 6039-Хі від 16.06.1988 Про розширення межі м. Запоріжжя . Пояснювальна записка містить опис та площу меж земельних ділянок, які увійшли до нової межі та передані м. Запоріжжя.

Графічні матеріали відображають межі міста станом на 16.10.1968 та нові межі міста з рахуванням вилучених земельних ділянок Вільнянського та Запорізьких районів.

Як вбачається з матеріалів справи, міська межа м. Запоріжжя була встановлена в 1957 році. В подальшому, на виконання постанови Ради міністрів УРСР від 12.06.1958 № 735 Про відновлення та встановлення границь земель міст та селищ міського типу міжміським бюро технічної інвентаризації в період 1966-1967 років були виконані відповідні роботи, які були затверджені протоколом № 12 засідання виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 30.05.1968 № 262 Про відновлення та встановлення зовнішніх меж земель м. Запоріжжя і селища міського типу В-Хортиця , а також рішенням виконкому обласної ради трудящих від 16.10.1968 № 475 Про затвердження плану розташування зовнішніх меж земель міста Запоріжжя і селища міського типу В-Хортиця .

Зазначені матеріали у 1968 році направлені до Верховної ради Української РСР та затверджені Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 23.05.1969 3 1939-УП. Картографічний план міської межі 1967 р. із закоординованими точками системи координат, разом з вищезазначеними документами, прокуратурою було витребувано з Державного архіву Запорізької області та Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України та належним чином завірені копії надано до суду в якості доказів (т. 3 а.с. 7,т. 4 а.с. 93-114, а.с. 132-173, а.с. 175-211).

Окрім того, за результатами виконаних робіт зі встановлення межі м. Запоріжжя - межі міста закріплені шляхом встановлення залізобетонних стовпів встановленого зразку. Відповідно до акту здачі межових знаків на зберігання від 08.01.1968 всього таких знаків - 405. Вказане підтверджено документами, які містяться у Технічному звіті з виконання проектно-вишукувальних робіт встановлення меж м. Запоріжжя з виготовлення технічної документації ( т. 3 а.с. 99-116,117).

Починаючи з 01.01.1971 набрав чинності Земельний кодекс УРСР 1970. Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу УРСР (1970) межа міста - це зовнішня межа земель міста, яка відмежовує їх від інших земель єдиного державного земельного фонду і визначається на основі генерального плану або техніко-економічних основ розвитку міста.

Межа міста встановлюється і змінюється Президією Верховного Ради Української РСР за поданням виконавчого комітету обласної, міської (міст республіканського підпорядкування) ради народних депутатів. Аналогічні положення містяться в Указі Президії Верховної Ради УРСРС від 12.03.1981 № 1654-Х Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР (чинного до цього часу, оскільки Закон України Про адміністративно-територіальний устрій України не прийнято), яким затверджено Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР (п. 2 розд. 1) З урахуванням зазначених вимог законодавства, а також постанови Ради Міністрів Української РСР від 30.05.1985 № 224 Про генеральний план розвитку міста Запоріжжя архітектурно-планувальним управлінням м. Запоріжжя був виконаний проект встановлення межі м. Запоріжжя, який було направлено на затвердження до Верховної Ради УРСР.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 № 6039-Х1 Про розширення меж м. Запоріжжя до меж м. Запоріжжя включено частину території Вільнянського та Запорізького районів загальною площею 1137,7 га., яку за генеральним планом розвитку міста передбачається використати під промислове та житлове будівництво.

При цьому у листі від 25.05.1988 № 08-43/365 виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів до Президії Верховної Ради УРСРС зазначено, що міська межа м. Запоріжжя встановлена у 1968 році і складала 30960,1 га. За минулий період на підставі нормативних актів Президії Верховної Ради та Ради Міністрів Української РСР, облвиконкому, до складу земель м. Запоріжжя було включено два населених пункта Вільнянського району. Крім того, під будівництво промислових та громадських об'єктів міста було відведено ряд земельних ділянок за рахунок земель Вільнянського та Запорізького районів загальною площею 1137,7 га. Враховуючи, що загальна площа території Запоріжжя, яка фактично зайнята, складає 32264 га і не відповідає раніше встановленій межі міста, облвиконком просив Президію Верховної ради Української РСР затвердити нову міську межу в зазначених границях.

Прокурором з Центрального державного архіву отримано належним чином завірені копії вищезазначених нормативних актів Президії Верховної Ради та Ради Міністрів Української РСР разом з матеріалами, на підставі яких вони були прийняті, в т.ч. картографічні матеріали. Матеріали, які включають схематичні карти з пропонованими змінами, як того вимагає розділ 5 Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 12.03.1981 № 1654-Х, конкретно визначають за рахунок яких земель до межі міста включаються землі загальною площею 1137,7 га (т.3 а.с.5-36). Зазначені матеріали спростовують висновки суду про те, що визначення та розмежування конкретних території, які переходять до меж міста Запоріжжя на підставі Указу Президії Верховної ради Української РСР від 16.06.1988 № 6039-ХІ Про розширення меж м. Запоріжжя не проводилося.

З метою підтвердження факту належності спірних земельних ділянок до території міста Запоріжжя станом на 2000 рік прокуратурою надано до суду результати проведеної геодезії спірних земельних ділянок - Технічний звіт за результатами аналізу місця розташування земельних ділянок, в тому числі шляхом накладання межі міста Запоріжжя 1968 та 1988 року на спірні земельній ділянки з кадастровими номерами 2310100000:02:034:0001, 2310100000:02:035:0002, 2310100000:02:034:0002.

Земельним кодексом України від 18.12.1990 (який втратив чинність 01.01.2002) зокрема ст. 63 передбачено, що межа міста встановлюється і змінюється в порядку, що визначається Верховною Радою України - згідно з подальшими змінами до кодексу.

Таким чином, у період з 1971 по 2002р.р. міська межа міста могла встановлюватися виключно Президією Верховної Ради Української РСР або Верховної Радою Української РСР або Верховною Радою України, а з 2002 року по теперешній час - Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Судова колегія погоджується зі ствердженням прокуратури, що висновки суду про те, що межа міста Запоріжжя встановлена лише 27.09.2000, після підписання акту передачі 245,8 га звалищ промислових відходів між Люцернянською сільською радою та Запорізькою міською радою та погодження меж із суміжними землекористувачами є безпідставними, оскільки на законодавчому рівні було закріплено єдину правову підставу встановлення межі міста - Указ Президії Верховної Ради УРСР (з 1970 по 1990), нормативний акт Верховної Ради УРСРС або Верховної Ради України (1990- 2002).

Земельним кодексом УРСРС від 08.07.1970, Земельним кодексом України від 18.12.1990, Указом Президії Верховної ради УРСР від 12.03.1981 № 1654-Х Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР не передбачено погодження меж міста з суміжними землекористувачами при їх встановлені.

Після прийняття Президією Верховної Ради Української РСР Указу від 16.06.1988 № 6039 Про розширення меж м. Запоріжжя жодного іншого нормативного документа Верховною Радою УРС чи Верховною радою України про затвердження межі м. Запоріжжя станом на час розгляду справи не приймалося.

Зазначені обставини підтверджуються інформацією Міжрайонного управління Держгеокадастру у Запорізькому районі від 11.01.2018 за № 0-80.181-36\117-18, Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 01.04.2014 № 10-8-0.2-1094/14 Державної інспекції сільського господарства у Запорізькій області від 10.04.2014 № 1551/01-13 (т.5 а.с. 134-146, т. 1 а.с. 83-88).

Судова колегія погоджується зі твердженнями Запорізької міської ради та прокуратури, що висновок суду першої інстанції про наявність законних підстав у Люцернянської сільської ради Вільнянського району розпоряджатися спірними земельними ділянками, оскільки матеріалами справи підтверджено, що фактично землі 1988 не були передані з Вільнянського району до міста Запоріжжя, зроблено на підставі не належних доказів.

Як вбачається з тексту рішення, такий висновок було зроблено, зокрема на підставі: Листа № 03-116 від 18.05.1999 від Державного комітету України по геології і використанню надр, у якому зазначено, що "об'єкт ("Балка Середня") розташований у Вільнянському районі Запорізької області, Листа № 2-6/277 від 06.10.1999 від Міністерства промислової політики України, у якому вказано, що "Балка Середня" знаходиться у Вільнянському районі Запорізької області, Лист № 10/2-6-2038 від 29.12.1999 від Міністерства промислової політики України, у якому вказано, що "Балка Середня (Вільнянський район Запорізької області), Протокол наради в Міністерстві промислової політики з питань переробки шлакових відвалів, розташованих в Балці Середній (Вільнянський район Запорізької області) від 23.12.1999, затверджений Міністром промислової політики.

Про те, предметом цього листування, насамперед, були відходи, які розташовані на спірних земельних ділянках, а не самі земельні ділянки.

Листи на які послався суд першої інстанції були видані органами, які не є власниками спірних земельних ділянок та до компетенції яких не віднесено вирішення земельних питань.

З огляду на наведене, апеляційна скарга Запорізької міської ради є такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що розпорядження Люцернянської сільскої ради від 13.04.2000 № 01, було прийнято поза межами її компетенції, то і підписаний на його підставі договір купівлі-продажу від 26.04.2000, є недійсним, оскільки укладений особою, яка не мала права відчужувати спірні земельні ділянки.

Враховуючи, що недійсний договір не може створювати права та обов'язки, видані на його підставі акти на права власності на спірні земельні ділянки також є недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України (який діяв у грудні 2006) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1.4 Наказу Державного комітету України по Земельним Ресурсам № 43 від 04.05.1999р. "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі" встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 N 449 "Про затвердження форм державного акту на право власності на земельну ділянку та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою" раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Саме на підставі вищенаведених положень законодавства Запорізькою міською радою й були прийняті Рішення № 72/369, 72/61 та 72/63 від 06.12.2006 та видані ВАТ "Дніпроспецсталь" акти на право власності на земельні ділянки № 1, 2, 3.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу та видані на його підставі акти на право власності на земельні ділянки підлягають визнанню недійсними, то і рішення Запорізької міської ради за № 72/369, 72/61 та 72/63 від 06.12.2006 та видані ВАТ "Дніпроспецсталь" акти на право власності на земельні ділянки № 1, 2, 3 також підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

В той же час, матеріали справи містять заяву третього відповідача щодо застосування строку позовної давності при розгляді цієї справи, а також клопотання прокуратури щодо визнання поважними причинами пропущення строку позовної давності.

Розглядаючи зазначені заяви, судова колегія зазначає наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Судова колегія погоджується зі ствердженням третього відповідача по справі, що прокурор мав можливість дізнатися про порушення законодавства при прийнятті зазначених рішень як у 2000 так і у 2006 році.

Посилання прокурора, що з моменту створення органів прокуратури України (1991) та по теперішній час, жодною нормою закону органи прокуратури не наділялися дискреційними повноваженнями щодо перевірки вимог земельного законодавства, бо для цього законодавець створював відповідні контролюючи органи, які в період законодавчих змін, в т.ч. щодо їх повноважень не змогли встановити порушення при передачі спірних земельних ділянок у приватну власність, судовою колегіє не можуть бути прийняти до уваги з наступних підстав.

Згідно зі ст .1 Закону України Про прокуратуру (в реадкції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Стаття 19 Закону України Про прокуратуру встановлювала, що предмет нагляду за додержанням і застосуванням законів, зокрема, є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Таким чином, в силу приписів ст.1, ст.19 Закону України Про прокуратуру прокурор повинен був здійснювати нагляд за додержанням і застосуванням законів, шляхом визначення відповідності актів, які видавалися, зокрема як Запорізькою міською Радою так і Люцернянською сільською Радою, та міг дізнатися, що спірні акти було прийнято зазначеними радами не у відповідності з їх компетенцію та з порушенням земельного законодавства починаючи з 2000 та 2006 відповідно.

Твердження прокурора на неможливість органами прокуратури до квітня 2014 дізнатися про порушення прав територіальної громади у зв'язку значною кількістю нормативно-правових документів, починаючи з радянських часів та до теперішнього часу, землевпорядних та картографічних матеріалів, аналіз яких потребував допомоги відповідних спеціалістів у сфері земельних відносин не підтверджується матеріалами справи.

З тексту постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 25.03.2014 № 05/3-356 вмх-14 вбачається, що підставою для проведення перевірки стало опрацювання публічної кадастрової карти України з якої встановлено, що на території м. Запоріжжя (балка Середня, Чорна гора) суб'єктами господарювання використовуються земельні ділянки для складування та переробки промислових відходів за межами відведення, чим порушені вимоги земельного законодавства.

З матеріалі справи вбачається, що вимога з питання проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства при прийнятті рішення щодо продажу земельних ділянок для складування та переробки промислових відходів ВАТ Запоріжсталь та ВАТ Дніпроспецсталь про проведення перевірки була направлено на адресу Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області 03.04.2014, а вже 10.04.2014 на адресу начальника управління представництва захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Запорізької області Державної інспекцією сільського господарства в Запорізькій області було направлено відповідь за № 1551/01-13, з якої вбачається, що Люцернянська сільська рада не мала передбачених законодавством повноважень на продаж спірних земельних ділянок.

Посилання, що витребування додаткових документів для звернення прокурора з відповідним позовом потребувало багато часу, також спростовується матеріалами справи, оскільки архівні копії на які посилається прокурор було витребувано ним вже під час розгляду справи по суті, а саме - 05.10.2017 (лист № 05/2-2413-156 на адресу Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України) та вже 17.10.2017 було отримано відповідь з додаванням цих копій.

Більш того, прокурор, наголошуючи у своїх додаткових поясненнях, що питання встановлення меж адміністративного-територіальних одиниць міст, сіл, селищ, а також областей України, є актуальними та спірними до теперішнього часу, принциповості питання щодо зміни та встановлення меж м. Запоріжжя та відповідно розміщення спірних земельних ділянок в межах чи поза межами обласного центру, звернувся до суду з відповідним позовом лише у 2016 році.

З огляду на наведене, відсутні обставини, які з об'єктивних, незалежних від прокурора підстав, унеможливлювали або істотно ускладнювали своєчасне подання позову.

Твердження прокурора, що пропущення строку позовної давності відбулося з поважних причин не знайшло свого підтвердження, як під час розгляду судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора з цього приводу.

Крім того, судова колегія бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Так, Європейський Суд з прав людини у справі "Пономарьов проти України" постановив, що зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку втручання у принцип res judicato, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ропотагуоу у. ІЛсгаіпе), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Щодо "Критерій "пропорційності", судова колегія також бере до уваги, позицію Верховного суду України, яка викладена у постанові від 05.07.2017 у справі № 911/3285/14: "Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.".

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у п. 71 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року в справі "Рисовський проти України" вказується: "Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див. рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Ріпсоуа апсі Ріпе у. те Сzесh Rериbliс), заява № 36548/97, п. 58, ЕСНК 2002-УШ). іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Ьеіаз V. Сгоаііа), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, тиіаііз тиіапсііз, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Ріпсоуа апсі Ріпе V. Йіе Сzесh Rериbliс), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Оазпі V. Сгоаііа), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Тг§о V. Сгоаііа), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Моskal V. Роland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Ріпсоуа апсі Ріпе у. іпе Сzесh Rериbliс), п. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Тоscuta аnd Оthers V. Romania), п. 38).

Судова колегія не погоджується зі ствердженням прокурора, що в даному випадку принцип пропорційності втручання при задоволенні позовної заяви не буде порушений, оскільки ПрАТ "Дніпроспецсталь" має право стягнути з Люцернянської сільської ради Вільнянського району сплачену за договором суму, оскільки повернення третьому відповідачу сплаченої ним у 2000 році суми у розмірі 1 418 000,00 грн не є співрозмірною компенсацією, оскільки зазначена сума на цей час є незначною у зв'язку з інфляційними процесами.

Крім того, на спірних земельних ділянках знаходиться не тільки рухоме, а й нерухоме майно ПрАТ "Дніпроспецсталь", яке не може бути відокремлено від землі. Оформлення нових правовстановлюючих документів на земельні ділянки буде потребувати значних коштів. Розмір цих витрат значно перевищить суму, яка буде підлягати поверненню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Запорізької області слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності та відсутності підстав для поновлення цього строку.

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судова колегія вважає, що при прийнятті рішення по справі, судом першої інстанції було неповно з'ясовано усі обставини, що мають значення для справи, але суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Заступника прокурора Запорізької області, у зв'язку з чим, апеляційна скарга Заступника прокурора Запорізької області не підлягає задоволенню, а резолютивна частина рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2018 по справі № 908/3381/16 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Запорізької міської ради, м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2018 по справі № 908/3381/16 - задовольнити.

3. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2018 по справі № 908/3381/16 шляхом виключення: