Постанова

від 06.11.2018 по справі 908/3381/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 908/3381/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

прокуратури - Томчук М. О. (прокурор за посвідченням),

відповідача-1 - Сосновської А. Ю. (дов. від 12.02.2018),

відповідача-2 - не з'явився,

відповідача-3 - Гуцала Т. О. (адвокат, дов. від 13.09.2018),

розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області

на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2018 і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2018

та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у справі

за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави

до 1) Запорізької міської ради,

2) Люцернянської сільської ради,

3) Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна"

про визнання рішень незаконними та їх скасування, визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки, державних актів на право власності.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2016 року заступник прокурора Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави до Запорізької міської ради, Люцернянської сільської ради і Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна", правонаступника Відкритого акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" (далі - ВАТ "Дніпроспецсталь"; нове найменування - Приватне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна"; далі - ПрАТ "Дніпроспецсталь") про:

1) визнання незаконним і скасування рішення Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 13.04.2000 № 01 "Про приватизацію шляхом продажу земельних ділянок ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" (далі - рішення № 01);

2) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок площею 456 800 м 2 (45,68 га), укладеного 26.04.2000 між Люцернянською сільською радою і ВАТ "Дніпроспецсталь", зареєстрованого 24.05.2000 у Вільнянському районному відділі земельних ресурсів за № 4 (далі - договір купівлі-продажу);

3) визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 12.05.2000 серії ЗП № 016027, виданого ВАТ "Дніпроспецсталь" на земельну ділянку площею 19,9 га за адресою: балка Середня Заводського району м. Запоріжжя, із цільовим призначенням для розташування відвалів промислових відходів (далі - державний акт № 016027);

4) визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 12.05.2000 серії ЗП № 016028, виданого ВАТ "Дніпроспецсталь" на земельну ділянку площею 20,79 га за адресою: балка Середня Заводського району м. Запоріжжя, із цільовим призначенням для розташування відвалів промислових відходів (далі - державний акт № 016028);

5) визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 12.05.2000 серії ЗП № 016029, виданого ВАТ "Дніпроспецсталь" на земельну ділянку площею 4,99 га за адресою: балка Середня Заводського району м. Запоріжжя, із цільовим призначенням для розташування відвалів промислових відходів (далі - державний акт № 016028);

6) визнання незаконним і скасування рішення Запорізької міської ради від 06.12.2006 № 72/369 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акта на право власності на земельну ділянку № 1 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів" (далі - рішення № 72/369);

7) визнання незаконним і скасування рішення Запорізької міської ради від 06.12.2006 № 72/61 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акта на право власності на земельну ділянку № 2 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів" (далі - рішення № 72/61);

8) визнання незаконним і скасування рішення Запорізької міської ради від 06.12.2006 № 72/63 "Про видачу ВАТ "Дніпроспецсталь" державного акта на право власності на земельну ділянку № 3 у балці Середній Заводського району міста Запоріжжя для розташування відвалів промислових відходів" (далі - рішення № 72/63);

9) визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 28.02.2007 серії ЯГ № 17445, виданого ВАТ "Дніпроспецсталь" щодо земельної ділянки, кадастровий № 2310100000:02:034:0001, площею 4,9901 га, розташованої за адресою: балка Середня Заводського району міста Запоріжжя, земельна ділянка № 1 (далі - державний акт № 17445);

10) визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 28.02.2007 серії ЯГ № 17446, виданого ВАТ "Дніпроспецсталь" щодо земельної ділянки, кадастровий № 2310100000:02:034:0002, площею 18,0348 га, розташованої за адресою: балка Середня Заводського району міста Запоріжжя, земельна ділянка № 3 (далі - державний акт № 17446);

11) визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 28.02.2007 серії ЯГ № 717471, виданого ВАТ "Дніпроспецсталь" щодо земельної ділянки, кадастровий № 2310100000:02:035:0002, площею 20,7934 га, розташованої за адресою: балка Середня Заводського району міста Запоріжжя, земельна ділянка № 2 (далі - державний акт № 717471).

2. Позовні вимоги прокурор обґрунтував виходом Люцернянської сільської ради за межі повноважень під час передачі спірних земельних ділянок у власність ВАТ "Дніпроспецсталь". Вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу та державних актів на право приватної власності на земельні ділянки є похідними і залежать від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування (Люцернянської сільської ради), на підставі якого укладено договір купівлі-продажу та видано державні акти.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.02.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, у зв'язку з недоведеністю і пропуском строку позовної давності за відсутності підстав для поновлення цього строку.

4. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2018 змінено мотивувальну частину рішення; резолютивну частину рішення залишено без змін.

5. Постанову мотивовано тим, що у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Запорізької області слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності та відсутністю підстав для поновлення цього строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі заступник прокурора Запорізької області просить рішення і постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

7. У касаційній скарзі ПрАТ "Дніпроспецсталь" просить постанову скасувати, а рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, заступник прокурора Запорізької області посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, а саме статей 256, 257, 261, 267, 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 53, 55, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наголошуючи, що суди дійшли безпідставного висновку про пропуск прокурором строку позовної давності та необґрунтовано відхилили доводи прокурора про поважність причин такого пропуску.

9. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, ПрАТ "Дніпроспецсталь" посилається на неправильне застосування і порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 85, 148, 150 3емельного кодексу УPCP (далі - ЗК УPCP), статей 73, 86 ГПК України, незастосування положень статті 63 Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР), наголошуючи, що: 1) суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки технічній документації, розробленій на виконання Указу Президії Верховної Ради УРСР від 16.06.1988 (далі - Указ від 16.06.1988) у період із 1993 по 2000 рік; 2) Указ від 16.06.1988 не визначає межі міста, а відображає лише загальну площу без конкретизації території, включеної до меж міста; 3) розмежування міста Запоріжжя відбулося лише у вересні 2000 року; 4) договір купівлі-продажу і прийняті на його підставі документи у подальшому були схвалені Запорізькою міською радою.

Узагальнені доводи інших учасників справи

10. У відзиві на подану заступником прокурора Запорізької області касаційну скаргу ПрАТ "Дніпроспецсталь" просить відмовити у її задоволені, посилаючись на правомірність висновків судів про пропуск строку позовної давності та відсутність поважних причин для поновлення цього строку, наголошуючи, що доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, не відповідають встановленим судами попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, а також нормам матеріального та процесуального права.

11. У відзиві на подану ПрАТ "Дніпроспецсталь" касаційну скаргу заступник прокурора Запорізької області просить залишити її без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів ПрАТ "Дніпроспецсталь" про встановлення остаточної межі міста на підставі земельно-технічних звітів (1993- 2000 років) і підписання відповідного акта приймання-передачі, а також щодо подальшого схвалення договору купівлі-продажу.

12. У відзиві на подану ПрАТ "Дніпроспецсталь" касаційну скаргу Запорізька міська рада просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. 13.04.2000 Люцернянською сільською радою Вільнянського району було прийнято рішення № 01, відповідно до якого передано у власність ВАТ "Дніпроспецсталь" земельні ділянки площею 4,99 га, 19,9 га та 20,79 га, які, як зазначено у договорі, розташовані на землях Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, балка Середня.

14. На виконання цього рішення 26.04.2000 між Люцернянською сільською радою Вільнянського району (продавець) і ВАТ "Дніпроспецсталь" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, за умовами якого:

- продавець на підставі рішення № 01 зобов'язується передати у власність покупцеві земельні ділянки, розташовані на землях Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, балка Середня, для шлакового відділення загальною площею 456 800 м 2 , а саме: земельна ділянка площею 4,99 га, межі якої встановлено згідно з державним актом на право постійного користування серії ЗП № 001739; земельна ділянка площею 19,9 га, межі якої встановлено згідно з державним актом на право постійного користування серії І-ЗП № 001066; і земельна ділянка площею 20,79 га, межі якої встановлено згідно з державним актом на право постійного користування серії І-ЗП № 001068 (пункт 1.1);

- покупець зобов'язується прийняти у власність земельні ділянки загальною площею 456 800 м 2 для шлакового відділення, відповідно до плану земельних ділянок, розміщених на землях, які перебувають у віданні Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, балка Середня, та сплатити за неї ціну відповідно до умов, обумовлених у цьому договорі (пункт 1.1.2);

- передачу у власність покупцю земельних ділянок на підставі рішення № 01 здійснює Вільнянський районний відділ земельних ресурсів протягом 5 днів із моменту сплати вартості земельних ділянок (пункт 4.1);

- розпочинати розпорядження земельними ділянками до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, який посвідчує право власності на землю, забороняється. До отримання документа, що посвідчує право власності на землю, за покупцем залишається право користування земельними ділянками на підставі отриманих державних актів на право постійного користування (пункт 4.3);

15. Суд першої інстанції також установив, що на підставі рішення № 01 ВАТ "Дніпроспецсталь" видано державні акти № 016027, № 016028, ЗП № 016029.

16. 06.12.2006 Запорізька міська рада прийняла рішення № 72/369, № 72/61, № 72/63, якими затвердила технічну документацію і вирішила видати державні акти на право власності на земельні ділянки № 1, № 2, № 3 (кадастрові номери 2310100000:02:034:0001, 2310100000:02:035:0002, 2310100000:02:034:0002) площею 4,9901 га, 20,7934 га, 18,0348 га (землі промисловості) для розташування відвалів промислових відходів, право власності на які раніше було посвідчено державними актами на право власності на землю від 12.05.2000, які цими ж рішеннями визнано такими, що втратили чинність.

17. На підставі зазначених рішень Запорізької міської ради 28.02.2007 ВАТ "Дніпроспецсталь" отримало державні акти № 17445, № 717471, № 17446.

18. У свою чергу, державні акти № 016027, № 016028, № 016029 втратили чинність.

19. Під час апеляційного провадження у справі встановлено таке.

20. 30.05.1985 Рада міністрів Української РСР прийняла постанову за № 224 "Про генеральний план розвитку міста Запоріжжя".

21. Цією постановою схвалено розроблений інститутом "Діпромісто" Держбуду УРСР генеральний план розвитку міста Запоріжжя і проект планування приміської та зеленої зони.

22. Затверджено основні положення генерального плану розвитку міста Запоріжжя і проект планування його приміської та зеленої зон, що додаються.

23. Визнано такою, що втратила чинність, постанову Ради Міністрів УРСР від 13.05.1966 № 381.

24. Основні положення генерального плану розвитку міста Запоріжжя і проекту планування його приміської та зеленої зон, довідка про погодження проекту плану розвитку міста Запоріжжя від 29.05.1985 є у матеріалах справи (т. 3, а.с. 11- 12).

25. 16.06.1988 прийнято Указ Президії Верховної Ради Української РСР "Про розширення меж міста Запоріжжя", за змістом якого до меж міста Запоріжжя включено частину території Вільнянського і Запорізького районів загальною площею 1137,7 га, яку за генеральним планом розвитку міста передбачається використати для промислового та житлового будівництва.

26. З архівних копій, наявних у матеріалах справи, убачається, що підставами для прийняття зазначеного Указу стали такі документи:

1) довідка про розширення меж міста Запоріжжя від 14.06.1988, із тексту якої вбачається, що виконавчий комітет Запорізької обласної ради народних депутатів за погодженням з обкомом партії задовольнив клопотання Запорізького облвиконкому про розширення меж міста Запоріжжя за рахунок частини території Вільнянського і Запорізького районів загальною площею 1137,7 га;

2) лист виконавчого комітету обласної ради народних депутатів від 25.05.1988 № 08-43/365 "Про затвердження міської межі м. Запоріжжя";

3) лист голови виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 25.04.1988 за № 08-12/292, за змістом якого для затвердження Президії Верховної Ради УРСР було надіслано матеріали щодо міської межі м. Запоріжжя, зокрема пояснювальна записка, схема міської межі м. Запоріжжя та план землекористування господарств.

27. За результатами виконаних робіт зі встановлення межі м. Запоріжжя - межі міста закріплено шляхом встановлення залізобетонних стовпів установленого зразка. Відповідно до акта здачі межових знаків на зберігання від 08.01.1968 всього таких знаків - 405, що підтверджено документами, наявними у технічному звіті з виконання проектно-вишукувальних робіт встановлення меж міста Запоріжжя з виготовлення технічної документації.

28. Відповідно до інформації Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 01.04.2014 № 10-8-0.2.01094/2.14 земельні ділянки, які розташовані на території балки Середньої, включено до земель м. Запоріжжя.

Позиція Верховного Суду

29. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Щодо міської межі міста Запоріжжя

30. Указом від 16.06.1988 до меж міста Запоріжжя включено частину території Вільнянського та Запорізького районів загальною площею 1137,7 га, яку за генеральним планом розвитку міста передбачається використати для промислового та житлового будівництва.

31. Відповідно до статті 85 ЗК УРСР (у редакції, чинній станом на дату прийняття цього Указу) межа міста - це зовнішня межа земель міста, яка відмежовує їх від інших земель єдиного державного земельного фонду і визначається на основі генерального плану або техніко-економічних основ розвитку міста. Межа міста встановлюється і змінюється Президією Верховної Ради Української РСР за поданням виконавчого комітету обласної, міської (міст республіканського підпорядкування) ради народних депутатів.

32. Аналогічні положення містяться в Указі Президії Верховної Ради УРСР від 12.03.1981 б/н "Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР" (чинному до цього часу), яким затверджено Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР (пункт 2 розділу 1).

33. З урахуванням наведених вимог законодавства, а також зважаючи на зміст постанови Ради Міністрів Української РСР від 30.05.1985 № 224 "Про генеральний план розвитку міста Запоріжжя" Архітектурно-планувальним управлінням міста Запоріжжя виконано проект встановлення межі міста Запоріжжя, який направлено на затвердження до Верховної Ради УРСР.

34. У листі від 25.05.1988 № 08-43/365 виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів до Президії Верховної Ради УРСР зазначено, що міська межа міста Запоріжжя встановлена у 1968 році і становила 30960,1 га. За минулий період на підставі нормативних актів Президії Верховної Ради та Ради Міністрів Української РСР, облвиконкому до складу земель міста Запоріжжя було включено два населених пункта Вільнянського району. Крім того, під будівництво промислових і громадських об'єктів міста було відведено ряд земельних ділянок за рахунок земель Вільнянського та Запорізького районів загальною площею 1137,7 га. Оскільки загальна площа території Запоріжжя, яка фактично зайнята, становить 32264 га і не відповідає раніше встановленій межі міста, облвиконком просив Президію Верховної Ради Української РСР затвердити нову міську межу у визначених межах.

35. Прокурором із Центрального державного архіву отримано належним чином завірені копії зазначених нормативних актів Президії Верховної Ради та Ради Міністрів Української РСР разом із матеріалами, на підставі яких їх було прийнято, у т. ч. картографічні матеріали. Матеріали, які включають схематичні карти із запропонованими змінами, як того вимагає розділ 5 Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 12.03.1981, конкретно визначають, за рахунок яких земель до межі міста включаються землі загальною площею 1137,7 га, що спростовує посилання ПрАТ "Дніпроспецсталь" про те, що визначення і розмежування конкретних території, які переходять до меж міста Запоріжжя на підставі Указу, не проводилося.

36. За змістом статті 63 ЗК України від 18.12.1990 (який втратив чинність 01.01.2002) межа міста встановлюється і змінюється в порядку, що визначається Верховною Радою України.

37. Отже, у період із 1971 по 2002 роки міська межа міста могла встановлюватися виключно Президією Верховної Ради Української РСР або Верховною Радою Української РСР, або Верховною Радою України, а з 2002 року по теперішній час - Верховною Радою України.

38. Колегія суддів вважає помилковим посилання ПрАТ "Дніпроспецсталь" у поданій касаційній скарзі на те, що розмежування міста Запоріжжя відбулося лише у вересні 2000 року, оскільки на законодавчому рівні було закріплено єдину правову підставу встановлення межі міста - Указ Президії Верховної Ради УРСР (з 1970 по 1990 роки), нормативний акт Верховної Ради УРСР або Верховної Ради України (1990- 2002 роки).

39. Після прийняття Президією Верховної Ради Української РСР Указу жодного іншого нормативного документа Верховною Радою УРСР чи Верховною Радою України про затвердження межі міста Запоріжжя станом на час розгляду справи не приймалося.

40. Статтею 150 ЗК УРСР (у редакції, чинній станом на дату прийняття Указу) передбачено, що державний землеустрій включає землевпорядні дії, зокрема встановлення і зміну міської межі, селищної межі і межі сільських населених пунктів. Механізм реалізації цієї землевпорядної дії передбачено статтею 85 цього Кодексу, а також Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР.

41. У зв'язку з наведеним доводи ПрАТ "Дніпроспецсталь" про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 85, 148 150 ЗК УРСР, як і доводи про ненадання ним оцінки технічній документації, розробленої на виконання Указу від 16.06.1988 у період із 1993 по 2000 рік, колегія суддів вважає безпідставними.

42. З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що рішення № 01 було прийнято поза межами компетенції Люцернянської сільської ради, а тому і підписаний на його підставі договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки його укладено особою, яка не мала права відчужувати спірні земельні ділянки.

Щодо схвалення договору купівлі-продажу Запорізькою міською радою

43. Посилання ПрАТ "Дніпроспецсталь" на необхідність застосувати до спірних правовідносин положення статті 63 ЦК УРСР, оскільки договір купівлі-продажу і прийняті на його підставі документи у подальшому були схвалені Запорізькою міською радою, колегія суддів також визнає необґрунтованими.

44. По-перше, ця норма втратила чинність на час прийняття Запорізькою міською радою рішень № 72/369, № 72/61, № 72/63, а по-друге, за змістом статті 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого схвалення угоди цією особою. Однак Люцернянська сільська рада, укладаючи спірний договір купівлі-продажу, діяла від свого імені та у власних інтересах, а не на підставі довіреності і не від імені Запорізької міської ради.

Щодо строку позовної давності

45. Матеріали справи містять заяви Запорізької міської ради і ПрАТ "Дніпроспецсталь" щодо застосування позовної давності, а також клопотання прокуратури щодо визнання поважними причин пропуску цього строку.

46. Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

47. Колегія суддів погоджується із твердженням ПрАТ "Дніпроспецсталь" та висновком апеляційного суду, що прокурор мав можливість дізнатися про порушення законодавства при прийнятті зазначених рішень як у 2000, так і у 2006 році.

48. З огляду на положення статті 1, статті 19 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повинен був здійснювати нагляд за додержанням і застосуванням законів шляхом визначення відповідності актів, які видавалися, зокрема, як Запорізькою міською радою, так і Люцернянською сільською радою, та міг дізнатися, що спірні акти прийнято зазначеними радами із перевищенням обсягу компетенції та із порушенням земельного законодавства, починаючи з 2000 року та 2006 року відповідно.

49. Відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність обставин, які з об'єктивних, незалежних від прокурора підстав, унеможливлювали або істотно ускладнювали своєчасне подання позову, а отже підстав для задоволення клопотання прокурора із цього приводу немає.

51. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15 наголошено, що у практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

52. Звертаючись із відповідним позовом, прокурор не врахував, що відновлюючи права територіальної громади міста Запоріжжя шляхом визнання незаконними і скасування рішень Запорізької міської ради і Люцернянської сільської ради та визнання недійсним договору купівлі продажу та виданих на їх підставі державних актів прокурор покладає на ПрАТ "Дніпроспецсталь" тягар відповідальності за дії органів державної влади, що вочевидь не можна назвати "пропорційним втручанням" у контексті зазначеної практики Європейського суду з прав людини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах заступника прокурора Запорізької області і ПрАТ "Дніпроспецсталь", не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

55. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

56 Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувану постанову апеляційного господарського суду ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для задоволення касаційних скарг і скасування чи зміни оскаржуваної постанови немає.

Щодо судових витрат

57. Судовий збір за подання касаційних скарг у порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника прокурора Запорізької області і Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у справі № 908/3381/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков