Рішення

від 26.07.2018 по справі 810/941/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року №810/941/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання Мкртчяна Н.Ц,

за участю:

представників позивача - Махнівський М.О., Лавровська Н.Н.,

представника відповідача - Коваленко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Громадської організації "Захист навколишнього природного середовища "Дружба" до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині, встановлення відсутності компетенції,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Громадська організація Захист навколишнього природного середовища Дружба (ГО ЗНПС Дружба ) (далі - позивач) з адміністративним позовом до Ірпінської міської ради Київської області (далі - відповідач), про визнання частини нормативно-правового акта таким, що не відповідає Конституції України і Закону України, встановлення відсутності компетенції (повноважень) відповідача.

Ухвалою від 22.03.2018 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Під час підготовчого провадження представником позивача було подано заяву про зміну позовних вимог від 7.06.2018, прийняту судом в підготовчому провадженні. З врахуванням зазначеної заяви, суд вказує на те, що зміст позову складають наступні позовні вимоги:

- визнати протиправним та нечинним Прикінцеві положення нормативно-правового акта відповідача Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь , затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради від 6.11.2014;

- встановити відсутність права (компетенції) у відповідача на зарахування в рахунок пайової участі від замовників будівництва та інших осіб вартість робіт, послуг, товарів, матеріалів, окрім випадків зарахування кошторисної вартості інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами земельної ділянки замовника будівництва, якщо такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

Представники позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримали, вказали на те, що з даним позовом звернулись за захистом порушеного інтересу територіальної громади міста Ірпіня та учасників ГО ЗНПС Дружба . Доводи позивача проти відзиву на позов відповідача були викладені також у відповіді представника позивача від 5.06.2018. Порушений інтерес, згідно пояснень представників позивача, полягає в тому, що оскаржуваний в частині нормативний акт може бути застосований і застосовується таким чином, що не дає можливості територіальній громаді контролювати надходження коштів до місцевого бюджету м. Ірпеня. Окрім того представники позивача пояснили, що оскаржуваний нормативний акт суперечить вимогам ч.3 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , відповідно до якої пайовий внесок може бути внесений виключно в грошовій формі.

Так зі позову слідує, що Р.3 Прикінцеві положення Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради від 06.11.2014 №4146-60-VІ та оприлюдненого 21 листопада 2014 року в міській газеті Ірпінський Вісник від 21.11.2014 року, а саме - його Прикінцевих положень (надалі - Прикінцеві положення) встановлено не грошовий порядок залучення (зарахування) коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Ірпінь, який суперечить вимогам Конституції України і законів України, призводить до ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету і виведенню цих коштів з під контролю, який передбачений бюджетним законодавством. В свою чергу це призводить до порушення прав територіальної громади на контроль за своїми коштами та вільне розпорядження ними. В якості доказів щодо правомірності позовних вимог представники позивача подали до суду копії господарських документів, з яких слідує, що в період з 2014 по 2018 рік господарюючими суб'єктами було здійснено ряд робіт та поставлені матеріали, вартість яких була зарахована відповідачем в рахунок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідач проти позову заперечив, подавши до суду письмовий відзив. Підтримавши зазначений відзив, представник відповідача в судовому засіданні також пояснив, що оскаржуваним актом не порушуються права та інтереси відповідача в силу вимог статуту та періоду створення самого відповідача, а представництво інтересів всієї територіальної громади позивач не має права здійснювати у зв'язку з обмеженим статутом правовим статусом позивача, як громадської організації. Представник відповідача також заперечив проти того, що оскаржуваний в частині нормативний акт суперечить вимогам ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , вказуючи на зміст цієї норми яка не містить імперативної заборони щодо зарахування вартості робіт та матеріалів до складу пайової участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, та враховуючи те, що обидві сторони не заперечували проти достовірності документів, копії яких були подані сторонами як докази по справі, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва №1455485 від 12.03.2016 позивач був зареєстрований як громадська організація Ірпінським міським управлінням юстиції Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України. Відповідно до копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач був внесений до цього реєстру 15.03.2016 за номером 40341142.

Відповідно до п.1.1 Статуту позивача, затвердженого установчими зборами позивача відповідно до протоколу №1 від 31.01.2016 та зареєстрованого Ірпінським МУЮ ГТУ Міністерства юстиції України 12.03.2016, - позивач є екологічною та правозахисною організацією м. Ірпінь Київської області, що об'єднує громадян, діяльність яких спрямована, серед іншого, на реалізацію Конституційних прав громадян щодо безпечного для життя і здоров'я довкілля та забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду Українського народу, здійснення громадського контролю за додержанням вимог законодавства щодо навколишнього природного середовища та захист порушених прав та інтересів територіальної громади м. Ірпінь Київської області у сфері земельних, екологічних та економічних відносин.

Зі змісту Статуту позивача також слідує, що метою діяльності цієї громадської організації є задоволення та захист законних соціальних, екологічних, економічних та інших спільних інтересів своїх членів. Іншими цілями Громадської організації також, серед іншого є здійснення громадського контролю за додержанням вимог законодавства щодо навколишнього природного середовища та захист порушених прав та інтересів громади у сфері земельних, екологічних та економічних відносин.

Відповідно до норм ч.1-ч.3 ст.1 Закону України Про громадські об'єднання , - громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Вищезазначене дає суду підстави погодитись з висновком позивача, що підставою для звернення особи до суду з позовом є переконання позивача у порушенні своїх прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.

Разом з тим, суд досліджуючи зміст можливого порушеного інтересу позивача, вказує на відсутність у позивача права звертатись за зазистом порушеного інтересу всієї територіальної громади зважаючи на наступне.

Визначення поняття територіальної громади, як можливого суб'єкта щодо захисту інтересів якого звертається позивач, надане в ст.1 Закону України Про місцеве самоврядування . Відповідно до зазначеної норми, територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування , Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч.5 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування , органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Вищезазначені норми Закону України Про місцеве самоврядування процитовані позивачем в позовній заяві як підстава для висновку, що позивач, як громадська організація, є суб'єктом територіальної громади м. Ірпінь, однак з таким висновком суд не може погодитись.

Законодавством України і, зокрема, Законом України Про громадські об'єднання не передбачено право об'єднань громадян, зареєстрованих як громадська організація діяти від імені територіального громади міста (ін. населеного пункту), як і не передбачено будь-якої форми уособлення громадською організацією територіальної громади (її правового статусу).

Натомість, відповідно до ч.3 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до частин 3 та 6 статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Відповідно до ст.143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що обов'язковою формою легалізації органу самоорганізації територіальної громади (населення) (органу місцевого самоврядування) є дозвіл відповідної місцевої ради з вирішенням питання щодо обсягу делегованих повноважень від відповідної ради.

Вищезазначене приводить суд до висновку, що позивач, як громадська організація не наділений законодавством правом представляти права та інтереси територіальної громади м. Ірпеня, і може представляти інтереси виключно учасників ГО ЗНПС Дружба в межах заявленої статутної діяльності.

З врахуванням зазначеного, суд звертає увагу сторін, що оскаржуваний в частині акт був прийнятий відповідачем в 2014 році, а позивач був створений та зареєстрований лише в 2016 році. Тому суд відхиляє доводи позивача про порушення його законних інтересів дією оскаржуваного акта у період до з 06.11.2014 (винесенення оскаржуваного акта) по 12.03.2016 (дата реєстрації позивача).

Суд відхиляє доводи позивача щодо порушення його інтересів контролю за прозорістю грошових надходжень до місцевого бюджету у зв'язку тим, що позивачем не доведено неможливість здійснювати зазначений контроль. Натомість представники позивача подали до суду копії з документів, укладених господарюючими суб'єктами між собою та з відповідачем, що свідчить про те, що позивачем було реалізоване право на отримання інформації для здійснення громадського контролю в межах статутної діяльності.

Окрім того, суд бере до уваги пояснення допитаних в судовому засіданні 23.07.2018 свідків, викликаних за клопотанням представників позивача, Мельничука Богдана Омеляновича та Глиняного Сергія Миколайовича, які на час винесення оскаржуваного акта були депутатами Ірпінської міської ради та були присутні при його прийнятті. Так відповідно до їхніх самостійних пояснень та відповідей на поставлені судом та представниками сторін запитання, - свідки не змогли назвати обставини, які б вказували достовірно на правову та/чи фізичну неможливість для позивача реалізувати повноваження громадського контролю за надходження коштів до місцевого бюджету м. Ірпінь.

Досліджуючи питання відповідності оскаржуваного в частині нормативного акта вимогам ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1.ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.2.ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , 2. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.3.ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до ч.5.ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Відповідно до ч.7.ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

Дана норма Закону міститься і в п.2.3 Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради від 06.11.2014 №4146-60-VІ.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро- і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та телекомунікації.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою. Технічні умови надаються протягом 10 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви.

Відповідно до ч.4 ст.30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , у технічних умовах враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж розташовується на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території такої земельної ділянки.

Відповідно до ч.6 ст.30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , склад, зміст, порядок надання технічних умов та порядок визначення вартості послуг з їх надання визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади або державними колегіальними органами.

Вищезазначені норми Закону України Про регулювання містобудівної діяльності дають підстави суду висновувати, що законодавцем передбачена можливість зарахування вартості робіт та матеріалів при сплаті пайової участі, однак виключно у випадках якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки.

Відповідно до рішення відповідача від 6.11.2014 №4146-60-VІ та оприлюдненого 21 листопада 2014 року в міській газеті Ірпінський Вісник від 21.11.2014 року (далі - Рішення №4146-60-VІ від 6.11.2014), було внесено зміни до рішення двадцять першої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради №1192-21- VІ від 15.11.2011 Про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь та затверджено нову редакцію Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь (далі - Положення про порядок залучення коштів).

Відповідно до п.1.1 Положення про порядок залучення коштів, залучення, розрахунок розміру і використання коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь проводиться відповідно до ст.40 Про регулювання містобудівної діяльності .

П.2.1 Положення про порядок залучення коштів Р.2, який регулює питання встановлення розміру пайової участі, визначено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури визначається у договорі, укладеному Ірпінською міською радою із замовником будівництва об'єктів архітектури, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно до п.2.3 Положення про порядок залучення коштів, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки та які погоджені Ірпінською міською радою (прийняття відповідного рішення ради) на стадії затвердження проектної документації замовника, в такому разі розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та (або) об'єкти передаються у комунальну власність.

Р.3 (Прикінцеві положення) Положення про порядок залучення коштів, у випадку проведення робіт визначено наступне регулювання:

П.3.1.У випадку проведення робіт (будівництва , реконструкції, ремонту) поза межами земельної ділянки на який знаходиться об'єкт будівництва та необхідні для розвитку соціальної інфраструктури міста Ірпінь, розмір пайової участі може бути зменшений (зарахований) за рішенням Ірпінської міської ради, за умови попереднього надання актів виконання таких робіт, виконавчої та технічної документації.

П.3.1.1.Контроль за відповідністю обсягів виконаних робіт проектам, технічним умовам та нормативам покласти на КП Ірпіньжитлоінвестбуд який готує проект рішення на розгляд ради щодо зменшення 9зарахування) в рахунок пайової участі) величини понесених затрат по таких об 'єктах.

П.3.3. Крім пайової участі замовник будівництва на добровільних засадах може здійснювати передачу житлових або нежитлових приміщень в комунальну власність міста.

П.3.4 Контроль щодо повної сплати коштів зарахування в рахунок пайової участі згідно укладених договорів, покчасти на відділ економіки Ірпінської міської ради. Після остаточного розрахунку відділ економіки Ірпінської міської ради надає довідку замовнику про повну сплату пайового внеску.

П.3.5. У разі не укладення замовником будівництва Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ірпінь у встановленому порядку до цього положення виконавчому комітету не приймати рішення про присвоєння адреси об'єктам будівництва на час вирішення своїх зобов 'язань таким замовником.

П.3.6. Розмір пайової участі та форма оплати у випадках, які не передбачені цим Положенням встановлюється окремими рішеннями Ірпінської міської ради.

П.3.7. Спори, пов'язані з пайовою участю (внеском) у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпеня вирішуються судом .

Зміст оскаржуваних норм Прикінцевих положень Положення про порядок залучення коштів, на думку позивача, суперечить вимогам ст.40, оскільки п.3.1 Прикінцевих положень містить розширене регулювання можливості зарахування вартості робіт та матеріалів до складу пайового внеску, порівняно з можливим регулюванням, визначеним статтею 30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Суд, зважаючи на предмет позову, та викладені вище норми Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Положення про порядок залучення коштів, висновує відхилення доводів позивача у зв'язку з наступним.

Положення про порядок залучення коштів є єдиним нормативним актом, застосування якого визначається відповідно до ієрархії норм. Загальними нормами цього акта визначено, що застосування Положення про порядок залучення коштів підпорядковане регулюванню зокрема ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Окрім того спеціальними нормами Р.2 Положення про порядок залучення коштів, які регулюють встановлення розміру пайової участі, визначено обмеження щодо зарахування вартості робіт та матеріалів до складу пайового внеску, що відповідає вимогам ст.30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Норми ж Прикінцевих положень Положення про порядок залучення коштів, які оскаржуються позивачем, прийняті на виконання загальних та спеціальних норм цього Положення і тому можуть бути застосовані лише з врахуванням вимог ст.30 та ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Розділів 1 та 2 Положення про порядок залучення коштів. Тому розширене тлумачення позивачем п.3.1 Прикінцевих положень Положення про порядок залучення коштів без врахування норм Розділів 1 та 2 суперечить змісту Положення про порядок залучення коштів як єдиного регулятивного нормативного акта.

Щодо позовних вимог про встановлення відсутності права (компетенції) у відповідача на зарахування в рахунок пайової участі від замовників будівництва та інших осіб вартість робіт, послуг, товарів, матеріалів, окрім випадків зарахування кошторисної вартості інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами земельної ділянки замовника будівництва, якщо такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність, суд зазначає наступне.

Зі змісту п.1.1 Положення про порядок залучення коштів, слідує, що дане положення було прийняте на підставі та у розвиток ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Зі змісту позовної заяви та пояснень представників сторін слідує, що дана позовна вимога пов'язана не зі спором щодо наявності чи відсутності компетенції у відповідача як дискреційного повноваження, а - пов'язана винятково з прийняттям відповідачем оскаржуваного в частині акта певного змісту. При цьому представники позивача не заперечили наявність у позивача права (компетенції) приймати положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста в та в розвиток ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Тому суд відхиляє зазначену позовну вимогу з підстав зазначених вище - оскільки не встановив порушення оскаржуваного в частині акта вимогам ст.30 та 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що предметом даної справи позивач не зазначав оскарження дій відповідача, вчинених в порушення вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , в тому числі і дій щодо застосування Положення про порядок залучення коштів. Однак при розгляді справи по суті аргументував протиправність оскаржуваного в частині нормативного акта саме такими діями відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач не скористався своїм правом на визначення предмету позову в межах зазначених процесуальних статей, тому суд не знайшовши підстав для виходу за межі позовних вимог, відхиляє доводи позивача та документи, подані на підтвердження цих доводів, про вчинення відповідачем протиправних дій, як підставу для визнання оскаржуваного акта протиправним та за відсутності відповідних позовних вимог та їх обґрунтування.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 13 серпня 2018 р.