Постанова

від 07.08.2018 по справі 816/1571/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

м. Київ

справа №816/1571/17

адміністративне провадження №К/9901/34923/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 (суддя - Сич С.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 (головуючий суддя - Старосуд М.І., судді - Яковенко М.М., Лях О.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кубірса Енерджі (далі - ТОВ Кубірса Енерджі ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ Кубірса Енерджі звернулося до суду з адміністративним позовом до ДФС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2017 №0021641202, яким товариству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за травень 2017 року у сумі 43 196,00 грн.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 18.10.2017, залишеною без змін постанвою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасовав податкове повідомлення-рішення від 01.09.2017 №0021641202; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 600,00 грн.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані висновком про те, що відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності господарських операцій, а саме - факти отримання позивачем робіт/послуг, оплату таких робіт/послуг та їх подальше використання у власній господарській діяльності.

Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, на постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що, позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит по операціях нематеріального характеру. При цьому платник податку не отримав копії геологічних матеріалів та не викупив право власності на користування геологічною інформацією, що у свою чергу призвело до відсутності факту передачі права на об'єкт інтелектуальної власності або інші нематеріальні активи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.04.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та ухвалою від 02.08.2018 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін на 07.08.2018.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить судові рішення у даній справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування відзиву щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що фактичною підставою для відмови позивачу в отриманні бюджетного відшкодуванні згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу у акті від 11.08.2017 № 1085/16-31-12-02-10/41234176 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2017 року. Згідно з висновком цього акта за наслідками перевірки встановлено порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року у сумі 43 196,00 грн, збільшено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року у сумі 43 196,00 грн.

Відсутність права у товариства на отримання бюджетного відшкодування вмотивовано тим, що платник податків не отримав копії геологічних матеріалів та не викупив право власності на користування геологічною інформацією, тобто відсутній факт отримання послуги з придбання нематеріального активу. Тому, на думку відповідача, задекларовані у складі податкового кредиту господарські операції не породжують ніяких зобов'язань державного бюджету щодо бюджетного відшкодування ПДВ.

Суди першої та апеляційної інстанцій також встановили, що позивач направив на ім'я в.о. голови Державної служби геології та надр України листи від 30.03.2017 № 3, від 30.03.2017 № 4, від 06.04.2017 № 6, якими просив надати на договірній основі геологічну інформацію (продаж права користування геологічною інформацією), що стосується: Західно-Радченської площі газу природного та конденсату, розташованої в Миргородському районі Полтавської області; Карпилівського родовища газу природного та конденсату, розташованого в Роменському районі Сумської області та Талалаївському районі Чернігівської області; Човно-Федорівської площі газу природного та конденсату, яка розташована в Зіньківському районі Полтавської області.

За дорученням Державної служби геології та надр України вказані листи були розглянуті Державним науково-виробничим підприємством Державний інформаційний геологічний фонд України та надані позивачу відповіді у формі листів від 27.04.2017 № 05/305-1796, № 05/305-1795, № 05/305-1797, якими направлено документи позивача на дооформлення.

Між позивачем як замовником та Державним науково-виробничим підприємством Державний інформаційний геологічний фонд України (далі - ДНВП Геоінформ України ) як виконавцем 27.04.2017 було укладено договори щодо опрацювання фондових геологічних матеріалів відповідно до заяви надрокористувача на купівлю-продаж права на користування геологічною інформацією та виготовлення копій геологічних матеріалів №69/17к, №70/17п, №71/17п.

Умовами пункту 1.1 названих договорів було передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується опрацювати фондові геологічні матеріали на купівлю-продаж права на користування геологічною інформацією та виготовити копії геологічних матеріалів по Західно-Радченської площі газу природного та конденсату, розташованої у Миргородському районі Полтавської області; Карпилівського родовища газу природного та конденсату, розташованого у Роменському районі Сумської області та Талалаївському районі Чернігівської області; по Човно-Федорівської площі газу природного та конденсату, яка розташована у Зіньківському районі Полтавської області.

Згідно з пунктом 1.2 зазначених договорів, виконавець мав виконувати роботи на підставі заяви замовника, у т.ч. здійснювати: опрацювання фондових геологічних матеріалів по визначенню обсягу геологічної інформації; складання завдання та направлення його до ДГП Геологекспертиза на оцінку вартості права користування геологічною інформацією; підготовку Договору купівлі-продажу права на користування геологічною інформацією; виготовлення копій геологічних матеріалів.

Пунктом 4.1 вказаних договорів було визначено, що передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що ДНВП Геоінформ України виставив позивачу рахунки на оплату від 27.04.2017: №485 на загальну суму 23 354,21 грн, у т.ч. ПДВ - 3 892,37 грн.; №486 на загальну суму 21 548,94 грн, у т.ч. ПДВ - 3 591,49 грн; №487 на загальну суму 21 150,29 грн, у т.ч. ПДВ - 3 525,05 грн, для опрацювання фондових геологічних матеріалів на придбання геологічної інформації та виготовлення копій геологічних матеріалів за договорами від 27.04.2017.

Між позивачем та ДНВП Геоінформ України 03.05.2017 було складено відповідні акти прийому-передачі виконаних робіт до Договорам щодо опрацювання фондових геологічних матеріалів відповідно до заяви надрокористувача на купівлю-продаж права на користування геологічною інформацією та виготовлення копій геологічних матеріалів. Зі змісту зазначених актів прийому-передачі вбачається, що сторонами погоджено, що роботи щодо опрацювання фондових геологічних матеріалів відповідно до заяв надрокористувача на купівлю-продаж права на користування геологічною інформацією та виготовлення копій геологічних матеріалів: по Західно-Радченської площі газу природного та конденсату, розташованої в Миргородському районі Полтавської області; Карпилівського родовища газу природного та конденсату, розташованого в Роменському районі Сумської області та Талалаївському районі Чернігівської області; по Човно-Федорівської площі газу природного та конденсату, яка розташована в Зіньківському районі Полтавської області, виконана відповідно до переліку робіт, задовольняє умовам договору та належним чином оформлена.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оплата виконаних робіт підтверджується платіжними дорученнями від 03.05.2017: №4 на загальну суму 23 354,21 грн., у тому числі ПДВ - 3 892,37 грн.; №5 на загальну суму 21 548,94 грн., у томі числі ПДВ - 3 591,49 грн.; №6 на загальну суму 21 150,29 грн., у т.ч. ПДВ - 3 525,05 грн.

ДНВП Геоінформ України було виписано позивачу податкові накладні від 03.05.2017: №1 на загальну суму 21 150,29 грн., у т.ч. ПДВ - 3 525,05 грн.; №2 на загальну суму 21 548,94 грн., у т.ч. ПДВ - 3 591,49 грн.; №3 на загальну суму 23 354,21 грн., у т.ч. ПДВ - 3 892,37 грн. на опрацювання фондових геологічних матеріалів на придбання геологічної інформації та виготовлення копій геологічних матеріалів за відповідними договорами укладеними 27.04.2017 №69/17к, №70/17п, №71/17п. Вказані податкові накладні були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №301030. Суми податку на додану вартість згідно зазначених податкових накладних були включені позивачем до складу податкового кредиту травня 2017 року.

Копії геологічних звітів, визначені у актах прийому-передачі від 03.05.2017 виконаних робіт до Договорів щодо опрацювання фондових геологічних матеріалів відповідно до заяви надрокористувача на купівлю-продаж права на користування геологічною інформацією та виготовлення копій геологічних матеріалів від 27.04.2017 №69/17к, №70/17п, №71/17п, позивачу фактично не надавалися. У той же час, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, ненадання таких геологічних звітів узгоджується з пунктом 2.4 названих договорів, відповідно до якого копії геологічних матеріалів надаються після підтвердження замовником викупу права на користування геологічною інформацією.

Копії геологічних звітів були передані ДНВП Геоінформ України до Державного геологічного підприємства Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів Геолекспертиза для проведення відповідної експертизи обґрунтування вартості пакету геологічних матеріалів.

Судами встановлено, що 12.05.2017 між позивачем як замовником та Державним геологічним підприємством Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів Геолекспертиза (надалі - ДГП Геолекспертиза ) як виконавцем було укладено договори про надання послуг №3991, №3992, №3993.

Положеннями пункту 1.1 зазначених договорів було передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з експертизи обґрунтування вартості пакету геологічних матеріалів: Човно-Федорівській площі газу природного та конденсату, яка розташована в Зіньківському районі Полтавської області; Західно-Радченської площі газу природного та конденсату, розташованої в Миргородському районі Полтавської області; Карпилівського родовища газу природного та конденсату, розташованого в Роменському районі Сумської області та Талалаївському районі Чернігівської області.

На виконання умов названих договорів ДГП Геолекспертиза було виписано рахунки-фактури на ім'я позивача: від 12.05.2017 №3991 на загальну суму 64 368,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10 728,00 грн.; від 12.05.2017 №3992 на загальну суму 64 368,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10 728,00 грн.; від 12.05.2017 №3993 на загальну суму 64 368,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10 728,00 грн.

Оплату виконаних робіт підтверджено платіжними дорученнями від 12.05.2017: №7 на загальну суму 64 368,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10 728,00 грн.; №8 на загальну суму 64 368,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10 728,00 грн.; №9 на загальну суму 64 368,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10 728,00 грн.

ДГП Геолекспертиза 17.05.2017 було складено відповідні експертні висновки: №3991-л, №3992-л, №3993-л.

Між позивачем та ДГП Геолекспертиза 17.05.2017 було складено акти виконаних робіт №3991, №3992, №3993.

ДГП Геолекспертиза 12.05.2017 було виписано позивачу податкові накладні: №2 на загальну суму 64 368,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10 728,00 грн.; №3 на загальну суму 64 368,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10 728,00 грн.; №4 на загальну суму 64 368,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10 728,00 грн. Зазначені податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Сума податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних була включена позивачем до складу податкового кредиту травня 2017 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ Центр сертифікації ключів Україна було укладено договір про надання послуг із обробки даних та видачі сертифікату відкритого ключа.

Підтвердження виконання умов названого договору вбачається з рахунку від 16.05.2017 №ППД/41234176 та акту наданих послуг від 16.05.2017, за змістом якого ТОВ Центр сертифікації ключів Україна надано позивачу послуги з обробки даних та видачі сертифікату відкритого ключа ЕЦП для юридичної особи на 1 рік у кількості 3 шт., загальною вартістю 18,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3,00 грн. Оплата послуг з обробки даних та видачу сертифікату ключа ЕЦП підтверджена звітом про дебітові та кредитові операції по рахунку позивача.

ТОВ Центр сертифікації ключів Україна виписано позивачу податкову накладну від 16.05.2017 №25354 на обробку даних та видачу сертифікату відкритого ключа ЕЦП для юридичної особи на 1 рік на загальну суму 18,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3,00 грн. Названа податкова накладна зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних. Сума податку на додану вартість згідно даної податкової накладної у розмірі 3,00 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту травня 2017 року.

У касаційній скарзі контролюючим органом вказано на порушення позивачем положень Податкового кодексу України з посиланням на те, що платник не отримав копії геологічних матеріалів та не викупив право власності на користування геологічною інформацією, як це було передбачено у пункті 2.4 Договорів щодо опрацювання фондових геологічних матеріалів від 27.04.2017 №69/17к, №70/17к, №71/17к. Зазначене, на думку відповідача вказує на відсутність факту передачі права на об'єкт інтелектуальної власності або інші нематеріальні активи, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Водночас, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено податковий кредит яку суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення зокрема операції з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІУ (з наступними змінами та доповненнями) визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що будь-які документи, (у тому числі договори, накладні рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, господарську операцію визначено, як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З правового аналізу наведеного нормативного припису вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість, податкові накладні були належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у законодавчо встановлений термін, що представниками контролюючого органу під час розгляду справи не заперечувалося.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, доводи, наведені відповідачем були спростовані судом апеляційної інстанції із зазначенням того, що умовами договорів укладених позивачем з Державним науково-виробничим підприємством Державний інформаційний геологічний фонд України , Державним геологічним підприємством Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів Геолекспертиза не передбачалося обов'язкове отримання від вказаних контрагентів копій геологічних матеріалів або купівлю права власності на користування геологічною інформацією.

Так, зі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що позивачем у рамках чинного законодавства України було замовлено постачання послуг у контрагентів у розумінні підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, зокрема проведення експертиз, надання експертних висновків, для визначення та обґрунтування вартості геологічної інформації саме з метою її подальшого придбання.

У той же час, відповідачем не було наведено належних доводів, які б підтверджували його висновки щодо фіктивності проведених позивачем спірних господарських операцій.

Відтак, оскільки податковим органом не наведено доводів про фіктивність спірної господарської операції, хибними є висновки відносно того, що позивачем було безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену за спірними правочинами та відповідно відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за травень 2017 року у розмірі 43 196,00 грн, правильно визнано судами першої та апеляційної інстанцій необґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна