Вирок

від 13.08.2018 по справі 462/5036/16-к

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

справа № 462/5036/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

потерпілої цивільного позивача: ОСОБА_4 ,

представника потерпілої адвоката: ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_6 ,

захисника: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, непрацюючого, який зареєстрований на АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6 03 жовтня 2015року близько 12.15год. керуючи транспортним засобом марки «Богдан А091», номерний знак НОМЕР_1 маршрутний автобус №114 та виконуючи черговий рейс, під час посадки-висадки пасажирів на зупинці громадського транспорту, що на вул. Виговського навпроти будинку №89 у м. Львові, створив небезпеку для руху, був неуважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, перед початком руху від зупинки громадського транспорту не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим його учасникам, розпочав рух до повного зачинення дверей, що призвело до випадіння пасажира ОСОБА_4 із салону керованого ним маршрутного автобуса, в результаті чого ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, чим порушив вимоги п. 1.5, 2.3 «б», 2.3 «д», 10.1, 21.4 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №2090 від 10.12.2015 року ОСОБА_4 зазнала наступних травм: струс головного мозку, забій грудної клітки та попереку, тупа травма живота з крововиливом у передню черевну стінку, забій м`яких тканин лівого передпліччя та лівого стегна, синці на руках, синець на лівій сідниці, перелом 11-го грудного хребця, які утворилися від дії тупих предметів і могли виникнути під час дорожньо-транспортної пригоди і випадіння її із сходинки рухомого маршрутного автобуса на проїзну частину дороги, ударі до його колеса 03.10.2015 року та відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_6 , будучи особою, яка керує транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки, вищенаведеними діями вчинив порушення Правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості потерпілій ОСОБА_4 , тобто скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому злочині за ч.1 ст.286КК України не визнав та пояснив, що 03.10.2015 року близько 12.15 год. керував транспортним засобом марки «Богдан А091», номерний знак НОМЕР_1 маршрутний автобус №114 та виконував черговий рейс. Зупинився на зупинці громадського транспорту по вул. Виговського навпроти будинку №89 у м. Львові, близько одного метра від бордюру. Під час посадки-висадки пасажирів, переконався, що усі пасажири вийшли із автобуса, подивившись у дзеркала бокових та прямого оглядів, закрив двері, натиснувши на кнопку закриття дверей та почав рух. Почувши крик з вулиці, зупинився та відкрив двері автобуса. ОСОБА_4 , яка цілком нормально виглядала, без зовнішніх ушкоджень ні тіла, ні одягу, підійшла до вікна автобуса праворуч та почала кричати, не розумів, що вона говорить. Тоді ОСОБА_4 , жестом руки дала зрозуміти про продовження руху. Випадіння ОСОБА_4 із маршрутного автобуса, яким він керував, не бачив і таке було неможливим. Цивільний позов заперечує, вважає такий безпідставним.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини, яке суд розцінює, як обраний спосіб захисту, з метою уникнути відповідальності та покарання, його вина підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами у справі, які узгоджуються між собою і знаходяться у логічній послідовності.

Так, із показів потерпілої ОСОБА_4 даних у судовому засіданні встановлено, що 03.10.2015 року близько 12 год. 15 хв. їхала у маршрутному таксі №114 з вулиці В.Великого у м. Львові, переїхавши перехрестя з круговим рухом, автобус зупинився на зупинці громадського транспорту на вулиці Виговського у м. Львові, для висадки пасажирів. В автобусі перебувало троє пасажирів, всі виходили, вона виходила останньою. Знаходячись однією ногою на останній сходинці, тримаючи у двох руках сумки, водій автобуса різко рушив, від чого вона випала на землю лівою стороною тіла, опинившись біля переднього правого колеса транспортного засобу. На людський крик, водій автобуса зупинився, постоявши декілька хвилин, покинув місце пригоди. Люди, які знаходилися на зупинці, допомогли їй піднятися та підвели до лавки, яка знаходиться на зупинці. Пізніше невідома їй на цей час жінка, перевела на іншу сторону проїзної частини та посадила на інше маршрутне таксі, яким вона доїхала додому. По дорозі додому, їй стало погано та біль продовжувався і вдома. Вона звернулася до поліклініки, що на вул. Симоненка у м. Львові, де їй надали першу медичну допомогу та викликали карету швидкої медичної допомоги, якою вона була доставлена у Львівську міську комунальну лікарню швидкої медичної допомоги, що на вул. Миколайчука у м. Львові, де пройшла обстеження, від госпіталізації відмовилася. Проходила лікування амбулаторно. На теперішній час стан її здоров`я є незадовільним, продовжує лікування, також після пригоди змінився її ритм життя. Обвинувачений ОСОБА_6 від відшкодування завданих збитків відмовився. Позовну заяву підтримує у повному обсязі, просить таку задовольнити.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що 03.10.2015 року близько 12 год. 15 хв. вона перебувала на зупинці громадського транспорту біля будинку №89 на вулиці Виговського у м. Львові та чекала свого маршрутного таксі, людей на зупинці не було багато, стояла ближче до лавок, які знаходяться на зупинці. Бачила, як зупинився автобус маршруту №114, близько за один метр від бордюру, практично не заїжджаючи у кишеню зупинки. Пасажири цього автобусу здійснювали висадку, коли виходила остання жінка, не бачила як вона виходила, і чи щось тримала в руках, транспортний засіб різко почав рух, в результаті чого вона впала на землю та опинилася біля переднього правого колеса машини. Проїхавши один метр, від людських криків водій зупинився. Постояв деякий час та поїхав. Якби він не зупинився вчасно, тоді б переїхав ОСОБА_4 заднім колесом машини. Потерпілу підняли чоловіки, вона ще посварилася з водієм маршрутного таксі. Тоді її підвели до лавки, де вона деякий час сиділа. Явних травм у ОСОБА_4 не було. Вона її відвела на протилежний бік дороги та посадила у маршрутне таксі.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що 03.10.2015 року близько 12 год. 15 хв. він перебував на зупинці громадського транспорту біля будинку №89 на вулиці Виговського у м. Львові близько 2-3 метри від проїзної частини та чекав свого маршрутного таксі. Приїхало маршрутне таксі №114 білого кольору марки «Богдан», з яким його розділяло 7-8 метрів тротуару. Автобус зупинився на проїзній частині 2-3 метри від бордюру кишені зупинки громадського транспорту та здійснював висадку пасажирів, останньою виходила жінка, тоді водій машини різко рушив, і жінка випала та опинилася біля переднього правого колеса автобуса, чи в неї щось було в руках, сказати не може, не пам`ятає в чому вона була одягнута. Тоді автобус проїхав декілька метрів та зупинився. Він стояв на місці та не підходив до ОСОБА_4 , її підняли сторонні люди. Вона підійшла до переду автобуса і щось кричала до водія. Пізніше її відвели до лавки, яка знаходиться на зупинці та посадили. Явних травм на потерпілій не було. Залишивши свій номер телефону ОСОБА_4 , поїхав додому.

Крім цього, вина ОСОБА_6 стверджується зібраними на стадії досудового розслідування та дослідженими у судовому засіданні документами.

Зокрема, витягом з кримінального провадження №12015140030000757, згідно якого 03.10.2015 р. о 16:05 год. з МТП 3 поступило повідомлення про те, що до них за медичною допомогою звернулась ОСОБА_4 , яка повідомила про отримані тілесні ушкодження в результаті випадіння з маршрутного таксі №114 на перехресті вул. Кульпарківська-Виговського 03.10.2015 р. близько 12:15 год./матеріали кримінального провадження а.с.1/.

Згідно телеграми до Головного управління МВС України у Львівській області №1430 від 03.10.2015р., 03.10.2015р. о 16:06 год. із травмпункту №3 було отримано повідомлення про те, що із маршрутного таксі №114 на вул. Кульпарківська - Виговського випала ОСОБА_4 , 1943 року народження. /матеріали кримінального провадження а.с.2/.

Із змісту листа ПП «Транс-Спорт» вбачається, що 03.10.2015р. на маршруті №114 Львів /вул. Виговського, р-к «Південний»/ - с. Сороки Львівські працював автобус Богдан А-091 державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_10 /матеріали кримінального провадження а.с.34/.

Відповідно до ліцензійної картки серії АВ №908745 ПП «Транс-Спорт» отримало дозвіл на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автобусами транспортним засобом марки БОГДАН А091, 2001 року випуску /матеріали кримінального провадження а.с.42/.

Згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00302-05323-15 від 11.12.2015р., автобус марки Богдан А-091, д.р.н. НОМЕР_1 пройшов технічний огляд/матеріали кримінального провадження а.с.43/.

Як вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_2 , 01.10.2015 р. ОСОБА_6 було звільнено з роботи /ПП «Транс-Спорт» водій автобуса/ за власним бажанням, Наказом №223 К від 03.12.2015р. ОСОБА_6 прийнято на роботу з 03.12.2015р. на посаду водія автобуса ПП «Транс-Спорт»/матеріали кримінального провадження а.с.44,45/.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.08.2016 р. та доданою до нього схемою, встановлено, що ОСОБА_4 03.10.2015 р. о 12:15 год. перебувала в якості пасажира в салоні маршрутного автобуса №114, який здійснив зупинку на вул. Виговського на зупинці громадського транспорту за перехрестям з вул. Кульпарківською. Після чого із салону автобуса почали виходити пасажири, в тому числі і ОСОБА_4 , яка виходила третьою та коли перебувала на останній сходинці та хотіли зробити крок на проїзну частину, водій різко зрушив з місця не зачинивши дверей, в результаті чого ОСОБА_11 втратила рівновагу та випала з салону автобуса та отримала травми /матеріали кримінального провадження 55-57/.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.08.2016 р. та доданими до нього схемою та фототаблицею, встановлено, що ОСОБА_6 03.10.2015 р. виконував рейси на автобусі «Богдан», реєстраційний номер НОМЕР_1 по маршруту №114. Приблизно о 12:15год. заїхавши на зупинку громадського транспорту на вул. Виговського на перехресті з вул. Кульпарківською, здійснив посадку-висадку пасажирів, зачинив двері та розпочав рух. Однак, побачив на зупинці людей, які жестикулювали, щоб він зупинився. Зупинивши автобус, до нього підійшла жінка та намагалась йому щось пояснити, однак він не зрозумів її і після того, як остання відійшла від автобуса до зупинки, ОСОБА_6 продовжив рух по маршруту /матеріали кримінального провадження 58-64/.

Висновком експерта №1813 від 16.10.2015р., згідно якого встановлено, що при обстеженні ОСОБА_4 лікарями травмпункту та поліклініки у жовтні 2015 р. було встановлено діагноз: «Струс головного мозку. Забій грудної клітки, попереку. Тупа травма живота з крововиливом в передню черевну стінку. Забій м`яких тканин лівого передпліччя і стегна» і зафіксовані синці на руках, синець та садно на лівому передпліччі, синець на лівій сідниці. Наявність синців і садна підтверджується результатами судово-медичного огляду потерпілої. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути у гр. ОСОБА_4 під час дорожньо-транспортної пригоди і випадіння її з сходинки рухомого маршрутного автобуса на проїзну частину дороги, ударі до колеса його 03.10.2015 р., як вказує потерпіла і відноситься до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я. Діагноз: «Компресійний перелом 12-го грудного хребця», вказаний лікарем поліклініки ОСОБА_12 16.10.2015 р., на час проведення експертизи при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не може бути прийнятий до уваги через наявність у потерпілої рентгенологічних змін хребта, які мають ознаки його захворювання /матеріали кримінального провадження а.с.66-67/.

Додатковим висновком експерта №2090 від 03.12.2015 р., яким встановлено, що при обстеженні ОСОБА_4 лікарями травмпункту та поліклініки у жовтні 2015 р. було встановлено діагноз: «Струс головного мозку. Забій грудної клітки, попереку. Тупа травма живота з крововиливом в передню черевну стінку. Забій м`яких тканин лівого передпліччя і стегна» і зафіксовані синці на руках, синець та садно на лівому передпліччі, синець на лівій сідниці. Наявність синців і садна підтверджується результатами первинної судово-медичної експертизи потерпілої. Після проведення рентгенобстеження 16.10.2015р. лікарем поліклініки ОСОБА_12 було діагностовано: «Компресійний перелом 12-го грудного хребця». При вивченні комп`ютерної томографії хребта за листопад 2015р. виявлено ознаки компресійного перелому 11-го грудного хребця. Тілесні ушкодження, виявлені у гр. ОСОБА_4 утворились від дії тупих предметів, могли виникнути під час дорожньо-транспортної пригоди і випадіння її з сходинки рухомого маршрутного автобуса на проїзну частину дороги, ударі до колеса його 03.10.2015 р., як вказує потерпіла. Перелом 11-го грудного хребця відноситься до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, синці, крововилив та садно до легкого тілесного ушкодження. Розташування тілесних ушкоджень на різних анатомічних ділянках і поверхнях тіла потерпілої свідчать, що вони не могли виникнути внаслідок одноразового самовільного падіння ОСОБА_4 з висоти власного росту на площину /матеріали кримінального провадження а.с.72-75/.

Згідно висновку №3839 судової автотехнічної експертизи по кримінальному провадженні №12015140030000757 від 15.08.2016 р., водій автобуса «Богдан» ОСОБА_6 відповідно до вимог п.п.10.1, 21.4 ПДР повинен був перед початком руху переконатися, що це буде безпечним, і зокрема переконатися, що двері повністю зачинені. Причиною даної ДТП, з технічної точки зору, стали дії водія автобуса «Богдан» ОСОБА_6 , який перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і розпочав рух при відкритих передніх дверях, з яких випала пасажир ОСОБА_4 , яка в цей час виходила з автобуса /матеріали кримінального провадження 79-80/.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_6 , в яких він не визнає своєї вини у інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки такі спростовуються показаннями як потерпілої, так і показами свідків, висновками експертів та іншими доказами, що були предметом дослідження в суді.

Оцінюючи здобуті по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що вони є узгодженими між собою і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають. Відтак, вина ОСОБА_6 у порушенні Правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості потерпілій ОСОБА_4 , доведена повністю, його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.286 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів /ст.12 КК/, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який є злочином невеликої тяжкості, спосіб вчинення злочину, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває /матеріали кримінального провадження а.с.51,53/, позитивну характеристику з місця проживання, обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлені, думку прокурора та потерпілої щодо обрання міри основного і додаткового покарання, а тому на переконання суду міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 слід обрати у межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що така міра покарання відповідає його особі та є достатньою для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 ст.69 КК України суд не вбачає, з огляду на відсутність у справі сукупності обставин, що пом`якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов, в якому вона просить стягнути на її користь майнову шкоду в розмірі 10788 грн.19 коп. та моральну шкоду в сумі 50000.00 грн. з відповідачів: ПП «Транс-Спорт» та ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» солідарно.

Як вбачається із змісту ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як вбачається із роз`яснень даних в п.29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я потерпілого суди повинні керуватися відповідним цивільним законодавством і виходити з роз`яснень із цих питань, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди та від 31.03.1995р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з наступними змінами.

Відповідно до ч.1ст.1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" зазначено, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно достатті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четвертастатті 1187 ЦК).

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 01.10.2015 року був звільнений за власним бажанням з ПП «Транс-Спорт», що підтверджується копією трудової книжки та наказом №202 К від 01.10.2015 р.

Згідно копії наказу №223К та запису в трудовій книжці, ОСОБА_6 прийнятий на посаду водія ПП «Транс-Спорт» 03.12.2015 р.

Відтак, на час вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, ОСОБА_6 не перебував у трудових відносинах із ПП «Транс-Спорт».

Таким чином, ПП «Транс-Спорт» є неналежним відповідачем у справі, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення майнової та моральної шкоди із відповідача ПП «Транс-Спорт» слід відмовити.

Крім цього, суд приходить до переконання, що вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення майнової та моральної шкоди із ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» також не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно полісу №АІ/6959471 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, транспортний засіб марки Богдан А 091 номерний знак НОМЕР_1 , застраховано ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

Згідно ст.979,981 ЦК України задоговором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Частиною першоюст. 990 ЦК Українипередбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Однак, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази про звернення із заявою до страховика про здійснення страхової виплати, а відтак суд приходить до висновку, що у страхової компанії відсутній обов`язок щодо виплати відповідного страхового відшкодування.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що цивільний позов не підлягає задоволенню.

Згідно ст.118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати, пов`язані із залученням експерта. Відповідно до ч.2 ст124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Із матеріалів справи вбачається, що витрати на проведення судової автотехнічної експертизи становить 792 / сімсот дев`яносто дві/ гривні 90 копійок, оскільки проведення даної експертизи було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим злочину.

Керуючись ст.12, 65-67, 286 КК України, ст. 26, 84, 91, 94, 95, 368, 370, 373, 374, 376, 392-393, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнативинним у вчиненнізлочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК Українита призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 /п`ятсот/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500.00 /вісім тисяч п`ятсот / гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.

У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 до ПП «Транс-Спорт» та ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант- Авто» - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 / в дохід держави 792 / сімсот дев`яносто дві/ гривні 90 копійок процесуальних витрат за проведення судової автотехнічної експертизи.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: ОСОБА_1