Ухвала

від 19.11.2018 по справі 462/5036/16-к

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/5036/16-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/184/18 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 13 серпня 2018 року у кримінальному провадженні № 12015140030000757 від 03.10.2015 року, про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

з участю:

прокурора ОСОБА_9 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

встановила:

цим вироком обвинуваченого ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 8500 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 до ПП «Транс-Спорт» та ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» - відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 , 03 жовтня 2015 року близько 12.15 год., керуючи транспортним засобом марки «Богдан А091», номерний знак НОМЕР_1 маршрутний автобус № НОМЕР_2 та виконуючи черговий рейс, під час посадки-висадки пасажирів на зупинці громадського транспорту, що на вул. Виговського навпроти будинку №89 у м. Львові, створив небезпеку для руху, був неуважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, перед початком руху від зупинки громадського транспорту не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим його учасникам, розпочав рух до повного зачинення дверей, що призвело до випадіння пасажира ОСОБА_7 із салону керованого ним маршрутного автобуса, в результаті чого ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, чим порушив вимоги п. 1.5, 2.3 «б», 2.3 «д», 10.1, 21.4 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №2090 від 10.12.2015 року ОСОБА_7 зазнала наступних травм: струс головного мозку, забій грудної клітки та попереку, тупа травма живота з крововиливом у передню черевну стінку, забій м`яких тканин лівого передпліччя та лівого стегна, синці на руках, синець на лівій сідниці, перелом 11-го грудного хребця, які утворилися від дії тупих предметів і могли виникнути під час дорожньо-транспортної пригоди і випадіння її із сходинки рухомого маршрутного автобуса на проїзну частину дороги, ударі до його колеса 03.10.2015 року та відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок, яким виправдати обвинуваченого ОСОБА_8 та кримінальне провадження закрити на підставі п. п. 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Крім того, просить скасувати ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 12.09.2017 року про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту про огляд документів, долучення до матеріалів кримінального провадження їхніх копій, виклик до суду спеціалістів, експертів для їхнього допиту, проведення додаткових слідчих дій, призначення додаткової та комплексної судових експертиз, та задовольнити вказані клопотання.

В обґрунтування скарги захисник покликається на те, що під час судового розгляду доказів спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілій ОСОБА_7 , а саме компресійного перелому 11-го грудного хребця здобуто не було. Зазначає, що на час медичного обстеження 03.10.2015 року ОСОБА_7 компресійного перелому 11-го грудного хребця у потерпілої не було. Згідно з рентгенознімка №7177 від 16.10.2015 року у потерпілої виявлено хворобливі зміни 12-го грудного хребця, які можливо мають ознаки компресійного перелому. Будь-яких хворобливих або травматичних змін 11-го грудного хребця не виявлено. У той час у потерпілої виявлено захворювання хребта остеопороз. Згідно з висновком №1813 від 26.10.2015 року, компресійного перелому 12-го хребця не підтверджено, з метою з`ясування хворобливих змін 12-го хребця запропоновано провести додаткове КТ-обстеження. 06.11.2015 року у потерпілої ОСОБА_7 , діагностовано компресійних перелом 11-го грудного хребця. На думку захисника, вказаний перелом виник у потерпілої після 16.10.2015 року і може бути наслідком остеопорозу хребта, яким хворіє потерпіла. Акцентує увагу суду на тому, що свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 самого моменту падіння потерпілої не бачили. Вказує, що висновок експерта № 3839 від 15.08.2016 року ґрунтується лише на матеріалах кримінального провадження без дослідження будь-яких вихідних даних.

Потерпіла просить вирок суду змінити та задоволити цивільний позов у повному обсязі.

У доповненнях до апеляційної скарги потерпіла ОСОБА_7 просить оскаржуваний вирок у частині відмови у задоволенні її цивільного позову до ПП «Транс-Спорт» скасувати, та стягнути з ПП «Транс-Спорт» на її користь майнову шкоду у розмірі 10788, 19 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000 грн., а також просить закрити апеляційне провадження у частині стягнення з ПАТ «Українська страхова компанія» «Гарант-Авто» на її користь майнової шкоди у розмірі 10788, 19 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її цивільного позову до ПП «Транс-Спорт» з тих підстав, що ОСОБА_8 буз звільнений за власним бажанням і на час ДТП не перебував у трудових відносинах з ПП «Транс-Спорт».

Разом з тим зазначає, що в оскаржуваному вироку наведені показання ОСОБА_8 , згідно яких останній пояснив, що 03.10.2015р. близько 12:15 год. він керував транспортним засобом марки «Богдан А091», номерний знак НОМЕР_1 маршрутний автобус № НОМЕР_2 та виконував черговий рейс. Окрім цього, факт перебування ОСОБА_8 на роботі та виконання ним рейсу на автобусі підтверджується і даними протоколу слідчого експерименту від 04.08.2016р. Окрім цього, факт керування транспортним засобом марки «Богдан А091», номерний знак НОМЕР_1 маршрутний автобус № НОМЕР_2 , а відтак і виконання фактичних трудових обов`язків ОСОБА_8 підтверджується і показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Окрім цього, матеріали кримінального провадження (а.с. 34) містять лист ПП «Транс-Спорт», з якого вбачається, що 03.10.2015р. на маршруті № 114 працював автобус Богдан А-091 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_8 . При чому, до даного листа не було долучено наказу № 202 К від 01.10.2015р. про звільнення ОСОБА_8 .

У запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_7 просить вирок суду у частині визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення. Вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними та дослідженими судом першої інстанції доказами, які узгоджуються між собою і знаходяться у логічній послідовності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали подану захисником апеляційну скаргу та заперечили апеляційну скаргу потерпілої, виступ потерпілої та її представника ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу потерпілої та заперечили апеляційну скаргу захисника, думку прокурора про безпідставність поданих апеляційних скарг, з огляду на законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку не дотримані.

У відповідності до ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в числі іншого, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповнота судового розгляду.

Як передбачено ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно ч.1 ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 03 жовтня 2015 року близько 12.15 год., керуючи транспортним засобом марки «Богдан А091», номерний знак НОМЕР_1 маршрутний автобус № НОМЕР_2 та виконуючи черговий рейс, під час посадки-висадки пасажирів на зупинці громадського транспорту, що на вул. Виговського навпроти будинку №89 у м. Львові, створив небезпеку для руху, був неуважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, перед початком руху від зупинки громадського транспорту не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим його учасникам, розпочав рух до повного зачинення дверей, що призвело до випадіння пасажира ОСОБА_7 із салону керованого ним маршрутного автобуса, в результаті чого ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, чим порушив вимоги п. 1.5, 2.3 «б», 2.3 «д», 10.1, 21.4 Правил дорожнього руху України.

За таких обставин, ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто у тому, що він будучи особою, яка керує транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки, порушив Правила безпеки дорожнього руху, що спричинило тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості потерпілій ОСОБА_7 .

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції у своєму рішенні покликався на висновок додаткової судово-медичної експертизи № 2090 від 10.12.2015р., згідно якого ОСОБА_7 зазнала наступних травм: струс головного мозку, забій грудної клітки та попереку, тупа травма живота з крововиливом у передню черевну стінку, забій м`яких тканин лівого передпліччя та лівого стегна, синці на руках, синець на лівій сідниці, перелом 11-го грудного хребця, які утворилися від дії тупих предметів і могли виникнути під час дорожньо-транспортної пригоди і випадіння її із сходинки рухомого маршрутного автобуса на проїзну частину дороги, ударі до його колеса 03.10.2015р. та відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Разом з тим, сторона захисту в апеляційній скарзі покликається на наявний у матеріалах кримінального провадження висновок експерта № 1813 від 16.10.2015р., згідно якого при обстеженні ОСОБА_7 лікарями травмпункту та поліклініки у жовтні 2015р. було встановлено діагноз: «Струс головного мозку. Забій грудної клітки, попереку. Тупа травма живота з крововиливом в передню черевну стінку. Забій м`яких тканин лівого передпліччя і стегна» і зафіксовані синці на руках, синець та садно на лівому передпліччі, синець на лівій сідниці. Наявність синців і садна підтверджується результатами судово-медичного огляду потерпілої. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути у гр. ОСОБА_7 під час дорожньо-транспортної пригоди і випадіння її з сходинки рухомого маршрутного автобуса на проїзну частину дороги, ударі до колеса його 03.10.2015р., як вказує потерпіла і відноситься до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я. Діагноз: «Компресійний перелом 12-го грудного хребця», вказаний лікарем поліклініки ОСОБА_13 16.10.2015 р., на час проведення експертизи при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не може бути прийнятий до уваги через наявність у потерпілої рентгенологічних змін хребта, які мають ознаки його захворювання (а.м.к.п.66-67).

Отже, колегія суддів вважає підставними доводи сторони захисту про те, що при первинному медичному обстеженні потерпілої ОСОБА_7 компресійного перелому 11-го грудного хребця у неї виявлено не було, а компресійного перелому 12-го хребця не було підтверджено.

Окрім цього, сторона захисту покликається на те, що згідно з рентгенограмою №7177 від 16.10.2015р. у потерпілої виявлено хворобливі зміни 12-го грудного хребця, які можливо мають ознаки компресійного перелому. Будь-яких хворобливих або травматичних змін 11-го грудного хребця не виявлено. У той час у потерпілої виявлено захворювання хребта остеопороз.

У висновку експерта № 1813 від 16.10.2015р. та у додатковому висновку експерта № 2090 від 10.12.2015р. зазначено про наявність даної рентгенограми №7177 від 16.10.2015р.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини кримінального провадження, врахувавши висновок додаткової судово-медичної експертизи № 2090 від 10.12.2015р., не дав належну оцінку первинному висновок експерта № 1813 від 16.10.2015р., яким не було встановлено у потерпілої середньої тяжкості тілесних ушкоджень, зокрема, перелому 11-го грудного хребця, що у свою чергу, впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого.

Окрім цього, із встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, вбачається, що ОСОБА_8 03.10.2015р. близько 12.15 год., вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, керуючи транспортним засобом марки «Богдан А091», номерний знак НОМЕР_1 маршрутний автобус № НОМЕР_2 та виконуючи черговий рейс, під час посадки-висадки пасажирів на зупинці громадського транспорту, що на вул. Виговського навпроти будинку №89 у м. Львові.

З наведених обставин вбачається, що під час події ОСОБА_8 був водієм маршрутного автобуса та виконував черговий рейс.

Разом з тим, суд першої інстанції у вироку зазначив, що згідно копії трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_8 01.10.2015р. було звільнено з роботи (ПП «Транс-Спорт» водій автобуса) за власним бажанням, і лише Наказом № 223 К від 03.12.2015р. ОСОБА_8 прийнято на роботу з 03.12.2015р. на посаду водія автобуса ПП «Транс-Спорт».

Даний факт було враховано судом першої інстанції і при вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 , яка просила стягнути солідарно на її користь майнову шкоду у розмірі 10788, 19 грн. та моральну шкоду у сумі 50000 грн. з ПП «Транс-Спорт» та ПАТ « Українська страхова компанія «Гарант-Авто», та відмовлено у його задоволенні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не досліджено належним чином, як обставини кримінального провадження, так і дані про особу ОСОБА_8 , зокрема, не з`ясовано яким чином ОСОБА_8 , як водій транспортного засобу марки «Богдан А091», номерний знак НОМЕР_1 маршрутного автобусу №114, виконував черговий рейс, при тому, що станом на 03.10.2015р. обвинувачений був звільнений з роботи.

Отже,на переконанняколегії суддів,суд першоїінстанції неналежнимчином проаналізувавусі зібраніу справідокази,які стверджуютьчи спростовуютьобвинувачення,та постановиввирок зістотними порушеннямикримінального процесуальногозакону,які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Ураховуючи вищенаведене,колегія суддіввважає,що вироксуду щодо ОСОБА_8 слід скасувати, як такий, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, який слід провести із чітким дотриманням вимог кримінального процесуального закону, вжити заходів до повного, всебічного дослідження обставин даного кримінального провадження, ухваливши законне, обґрунтоване та мотивоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 410, 412, 415, 419 КПК України , колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 задоволити частково.

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 13 серпня 2018р. щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити у даному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

С у д д і

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4