Постанова

від 07.08.2018 по справі 922/504/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2018 р. Справа №922/504/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача – не з'явився;

відповідача – не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача – Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область, (вх.№1422Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.06.2018 року по справі №922/504/18,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Полімет», м.Харків,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Полімет» про стягнення 500000,00 грн. штрафу.

У позовній заяві позивач посилається на порушення відповідачем пункту 10.8 договору постачання товару №15/624 від 05.08.2016 року щодо передачі постачальником третім особам повністю або частково своїх прав або обов'язків або укладення договору поручительства за цим договором без попередньої письмової згоди покупця.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 203, 215, 512-519, 530 Цивільного кодексу України. Судові витрати позивач просив суд покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.06.2018 року у справі №922/504/18 (повний текст складено 20.06.2018 року, суддя Присяжнюк О.О.) у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.06.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким у задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт також просить судові витрати віднести на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що договір уступки права вимоги від 24.01.2018 року був укладений ТОВ Фірма «Полімет», як постачальником за договором поставки №15/624 від 05.08.2016 року, з третьою особою без будь-якого узгодження з покупцем за договором поставки, незважаючи на умову договору про заборону або необхідність погодження, а отже можна стверджувати, що з боку відповідача мало місце порушення як умов договору так і вимог чинного законодавства, зокрема ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 року відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу; встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень та призначено справу до розгляду в судове засідання з повідомленням (викликом) представників сторін.

При цьому, суд апеляційної інстанції повідомив сторін, що неявка їх представників належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

26.07.2018 року від позивача надійшло клопотання (вх.№5808), в якому керуючись приписами ст. 196 Господарського процесуального кодексу України просить суд розглядати справу №922/504/18 за відсутності представника.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду була направлена позивачу рекомендованим листом 19.07.2018 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, вказана ухвала повернулась до суду з позначкою поштового відділення – «інші причини».

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а не отримання кореспонденції зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.08.2018 року, у зв'язку із відпусткою судді Гетьмана Р.А. для розгляду справи №922/504/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

05.08.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Полімет» (постачальнк, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупцем, позивач у справі) укладено договір поставки №15/624.

Пунктом 1.1. договору поставки розділу «Предмет договору» сторони погодили, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у вартість покупцю, а покупець приймає і оплачує товар (продукцію), загальну кількість, одиниці виміру, ціну за одиницю виміру і загальну ціну, виробник якого визначений сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору, ціна продукції вказується у в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Сторони узгоджують еквівалент ціни продукції в іноземній валюті євро і вказують його в специфікаціях.

У пункті 2.2. договору погоджено, що загальна сума договору є величиною змінною і складається із суми всіх специфікацій, оформлених до цього договору, але не може бути більшою 833333,33 грн. без ПДВ, ПДВ - 166666,67 грн., всього з ПДВ - 1000000,00 грн.

Пунктом 10.8. договору передбачено, що в разі передачі постачальником третім особам повністю або частково своїх прав і / або обов'язків або укладення договору поручительства за цим договором без попередньої письмової згоди покупця, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 50% від суми договору.

Пунктами 13.2,.13.3. договору сторонами погоджено строк дії договору – до 31.12.2016 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце в період дії цього договору.

Згідно пункту 14.4 договору поставки жодна зі сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та / або обов'язки за цим договором, а також укладати договори поруки без попередньої письмової згоди іншої сторони.

Позивач вказував, що 07.02.2018 року ТОВ Фірма «Полімет» поставило до відома позивача про укладення з ТОВ «Компані Плазма» договору про відступлення права вимоги від 24.01.2018 року. Вказаний договір уступки права вимоги укладено без згоди ПАТ «Енергомашспецсталь», що суперечить умовам договору поставки №15/624 від 05.08.2016 року та вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 16.02.2018 року між ТОВ Фірма «Полімет» та ТОВ «Компані Плазма» було укладено додаткову угоду, якою припинено дію договору відступлення права вимоги від 24.01.2018 року. Відповідач 20.02.2018 року ТОВ Фірма «Полімет» направило листа, додатком до якого була вищезгадана додаткова угода, яким повідомив, що дію договору про відступлення права вимоги від 24.01.2018 року. Вказаний лист позивач отримав 22.02.2018 року.

Отже, на думку відповідача, зобов'язання між ТОВ Фірма «Полімет» та ТОВ «Компані Плазма» було припинено, тим самим право вимоги основного боргу згідно договору постачання товару за №15/624 від 05.08.2016 року з ПАТ «Енергомашспецсталь» повернулось до ТОВ Фірма «Полімет».

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Положеннями ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наразі умовами договору поставки №15/624 від 05.08.2016 року передбачено інший порядок заміни кредитора у зобов'язанні, а саме необхідність отримання попередньої письмової згоди з боку боржника на заміну кредитора.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача і висновком суду першої інстанції, що уклавши 16.02.2018 року додаткову угоду до договору уступки права вимоги від 24.01.2018 року, сторони припинили дію останнього, наслідком чого є відновлення попереднього кредитора у зобов'язальних правовідносинах з боржником.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, на виключення із загального правила щодо заміни кредитора в зобов'язанні, сторони договору можуть домовитись про заборону можливості відступлення кредитором права вимоги третій особі.

Слід акцентувати увагу на п. 13.2. договору поставки №15/624 від 05.08.2016 року, яким сторони визначили, що строк дії договору – до 31.12.2016 року. Матеріали справи не містять доказів того, що строк дії договору було продовжено.

Станом на момент укладення договору уступки права вимоги так і на момент звернення з позовом, строк дії договору поставки №15/624 від 05.08.2016 року – закінчився.

Звертаючись до суду з позовом, позивач визначився з предметом позову – стягнення штрафу та підставами позову – пункт 10.8. та пункт 14.4. договору.

У той час, п. 13.3. договору передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце в період дії цього договору.

Однак, порушення умов договору відбулося вже після закінчення строку його дії. Тобто, позивач просить стягнути штраф за порушення, яке мало місце після закінчення дії договору і визначає підстави позову - умови договору, строк дії якого закінчився.

Сторони договору є вільними, зокрема, у включенні в зміст договору умови про заборону заміни кредитора, але така умова могла діяти в період дії основного договору. Оскільки строк дії договору станом на момент укладення угоди про відступлення права вимоги так і на момент звернення з позовом закінчився, а в матеріалах справи відсутні докази пролонгації договору поставки, правові підстави щодо нарахування штрафу в сумі 500000,00 грн. відсутні

Вищевказані обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, чи з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 19.06.2018 року по справі №922/504/18 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.06.2018 року по справі №922/504/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.