Рішення

від 13.08.2018 по справі 910/6478/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2018Справа № 910/6478/18 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця Прокопенка Юрія Володимировича

до товариства з обмеженою відповідальністю "Депс ЮА"

про стягнення 33 144,41 грн.

Представники сторін:

не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Прокопенка Юрія Володимировича до товариства з обмеженою відповідальністю "Депс ЮА" про стягнення 33 144,41 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору у спрощений спосіб не поставив товар, який оплачений позивачем.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2018 р. відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

20.06.2018 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За попередньою домовленістю між сторонами, відповідач виставив позивачеві рахунок № 1231 від 26.01.2018 р. на суму 33 144,41 грн.

Із вищезазначеного рахунку № 1231 від 26.01.2018 р. відповідач зобов'язався поставити позивачеві кабель оптичний UT012-SM-15, 1 km (1 шт.) та кабель оптичний UT002-SM-15, 4000 м = 1 бухта (2 шт.).

Фізична особа-підприємець Прокопенко Юрій Володимирович здійснила оплату вищезазначеного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 26.01.2018 р. на суму 33 144,41 грн.

Однак відповідач не здійснив поставку вказаного товару.

Таким чином, позивач оплатив товар на підставі рахунку відповідача не укладаючи з відповідачем окремого договору.

Враховуючи те, що позивач здійснив оплату товару відповідно до наданого відповідачем рахунку, то суд вважає, що сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч.1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Позивач направив відповідачеві претензію в порядку досудового врегулювання спору б/н від 13.02.2018 р., відповідно до якої просив відповідача поставити товар, який зазначено у рахунку № 1231 від 26.01.2018 р. не пізніше 14.03.2018 р. або повернути грошові кошти в сумі 33 144,41 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Депс ЮА" відповіді не надав, товар не поставив, кошти не повернув.

Будь-яких доказів, що підтверджують поставку відповідачем товару позивачеві станом на дату звернення з позовом до суду та повернення коштів суду не надано.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Депс ЮА" у відзиві вих. № 60/06-2018 від 19.06.2018 р. зазначає, що заперечує проти заявлених позовних вимог, оскільки на прохання позивача направив товар службою доставки (ПП Нічний експрес ) за рахунок позивача у міста Бахмут Донецької області, що підтверджується вантажною декларацією № 24115172.33237 від 29.01.2018 р.

Проте, 30.01.2018 р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_1 згорів разом із вантажем.

У відповідь на претензію відповідач зазначив листом вих. № 28/03-2018 від 05.03.2018 р., що ним прийнято рішення повторно відвантажити товар, з урахуванням умов укладеного договору, та покупець може отримати даний товар на умовах визначених у договорі: EXW (Франко-склад постачальника) за адресою: вул. Маричанська, 18, м. Київ, 03040. Товар готовий до передачі.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що товар можна отримати позивачеві лише на умовах визначених у договорі: EXW (Франко-склад постачальника) за адресою: вул. Маричанська, 18, м. Київ, 03040.

Оскільки, п. 4. рахунку № 1231 від 26.01.2018 р. на суму 33 144,41 грн. встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (Франко-склад постачальника) відповідно до Офіційних правил тлумачень торгівельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року. Адреса складу/постачальника: вул. Маричанська, 18, м. Київ, 03040. Сторони дійшли взаємної згоди, що обов'язок постачальника щодо поставки товару може бути виконаний шляхом відправлення служби доставки компанії Нова Пошта (ТОВ Нова пошта ), компанія Делівері (ТОВ Делівері ), ПП Нічний експрес або інша узгоджена сторонами служба доставки. Про цьому обов'язок постачальника щодо поставки товару вважається виконаними в момент передачі відправлення службі доставки. Передача відправлення службі доставки підтверджується експрес накладною, вантажною декларацією або іншим документом, виданий службою доставки, який підтверджує прийняття до перевезення вантажу вантажоодержувачем за яким покупець або особа названа покупцем.

Так, як сторонами фактично узгоджено спосіб доставки за допомогою служби доставки компанії ПП Нічний експрес , 30.01.2018 р. сталась ДТП із автомобілем, який перевозив вантаж, зокрема товар по рахунку № 1231 від 26.01.2018 р. та товар був знищений і не переданий позивачеві, тому суд не приймає доводи зазначені вище.

Крім того, у листі вих. № 28/03-2018 від 05.03.2018 р. відповідачем повідомлено позивач, що прийняв рішення про повторне відвантаження товару, чим визнає не виконання свого обов'язку за договором поставки, укладений у спрощений спосіб.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Будь-яких доказів, що підтверджуються поставку відповідачем товару позивачеві станом на дату звернення з позовом до суду та повернення коштів суду не надано.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно рахунку відповідача № 1231 від 26.01.2018 р. на суму 33 144,41 грн., а відповідачем не поставлено товар, та кошти не повернуто, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми в розмірі 33 144,41 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Депс ЮА" (03040, м. Київ, вул. Маричанська, буд. 18, код ЄДРПОУ 40321414) на користь фізичної особи-підприємця Прокопенка Юрія Володимировича (84500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) заборгованість у розмірі 33 144 (тридцять три тисячі сто сорок чотири) грн. 41 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий