Постанова

від 26.11.2018 по справі 910/6478/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2018 р. Справа№ 910/6478/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В

суддів: Чорногуза М.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Камінській Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гуревич Р.Г. - свідоцтво №5060 від 30.05.2018;

від відповідача: Андросенко О.В. - довіреність №78 від 23.11.2018,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕПС ЮА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018

у справі № 910/6478/18 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Прокопенка Юрія Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕПС ЮА"

про стягнення 33 144, 41грн, -

Встановив

Фізична особа - підприємець Прокопенко Юрій Володимирович (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕПС ЮА" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 33144,41 грн.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору у спрощений спосіб не поставив товар, який був оплачений позивачем.

Господарський суд міста Києва повністю задовольнив позов Фізичної особи - підприємця Прокопенка Юрія Володимировича своїм рішенням від 13.08.2018.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕПС ЮА" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст. 664 Цивільного кодексу України.

Так, скаржник зазначив, що відповідач не ухиляється від своїх зобов'язань щодо передачі товару покупцеві, зокрема відповідач повідомляв позивача про готовність поставки товару, передбаченого договором, до передання покупцеві у належному місці, визначеному у договорі, що підтверджується документально наданими суду поштовими документами про відправлення (фіскальними чеками та описами вкладення) від 07 березня та 20 квітня 2018 року.

Крім того скаржник вказав, що відправка товару відповідачем службою доставки ПП Нічний експрес 29.01.2018 була здійснена поза межами зобов'язань укладеного сторонами договору, та виключно на прохання (за окремим дорученням) позивача та під його особисту відповідальність.

При цьому, скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач має право на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України в односторонньому порядку та на власний розсуд відмовитись від договору поставки та вимагати повернення суми попередньої оплати.

Київський апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕПС ЮА" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 у справі №910/6478/18 своєю ухвалою від 17.09.2018.

Київський апеляційний господарський суд призначив розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕПС ЮА" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 у справі №910/6478/18 на 17.10.2018 своєю ухвалою від 27.09.2018.

25.06.2018 року на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 22.10.2018, справу №910/6478/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕПС ЮА" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 у справі №910/6478/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Коротун О.М.

12.11.2018 до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції у Артемівському міськрайонному суді Донецької області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 заяву Фізичної особи-підприємця Прокопенко Юрія Володимировича про проведення судового засідання у справі № 910/6478/18 в режимі відеоконференції у приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області задоволено.

У судовому засіданні 26.11.2018 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕПС ЮА" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За попередньою домовленістю між сторонами, відповідач виставив позивачеві рахунок № 1231 від 26.01.2018 на суму 33144,41 грн.

Так, за вищезазначеним рахунком № 1231 від 26.01.2018 відповідач зобов'язався поставити позивачеві кабель оптичний UT012-SM-15, 1 km (1 шт.) та кабель оптичний UT002-SM-15, 4000 м = 1 бухта (2 шт.).

За погодженням сторін вказаний товар мав бути поставлений у строк не пізніше наступного дня після оплати вказаного вище товару.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач здійснив оплату вищезазначеного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 26.01.2018 на суму 33144,41 грн (наявний в матеріалах справи).

Таким чином, позивач оплатив товар на підставі рахунку відповідача не укладаючи з відповідачем окремого договору.

Враховуючи те, що позивач здійснив оплату товару відповідно до наданого відповідачем рахунку, то суд вважає, що сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на прохання позивача направив товар службою доставки (ПП "Нічний експрес" ) за рахунок позивача у міста Бахмут Донецької області, що підтверджується вантажною декларацією № 24115172.33237 від 29.01.2018 (а.с. 52).

Проте, 30.01.2018 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль MAN, д.н. НОМЕР_1 згорів разом із вантажем, що підтверджується листом ПП Нічний експрес №6007 від 26.02.2018.

Позивач направив відповідачеві претензію в порядку досудового врегулювання спору б/н від 13.02.2018, відповідно до якої просив відповідача поставити товар, який зазначено у рахунку № 1231 від 26.01.2018 не пізніше 14.03.2018 або повернути грошові кошти в сумі 33144,41 грн.

Відповідач в свою чергу направив позивачу лист вих. № 28/03-2018 від 05.03.2018, тобто майже ніж через місяць після направлення претензії, що ним прийнято рішення повторно відвантажити товар, з урахуванням умов укладеного договору, та покупець може отримати даний товар на умовах визначених у договорі: EXW (Франко-склад постачальника) за адресою: вул. Маричанська, 18, м. Київ, 03040. Товар готовий до передачі.

Так, позивач не отримав даний лист, про що свідчить відповідна відмітка на конверті від 05.04.2018 об'єкту поштового зв'язку ОАПС Бахмут-11 із зазначенням причини повернення листа за закінченням терміну зберігання .

20.04.2018 відповідач повторно направив позивачу відповідь про задоволення претензії позивача та повідомлення про готовність товару до передання покупцеві у належному місці.

Вищевказаний лист, як стверджує скаржник також не був отриманий позивачем та повернутий відповідачу за закінченням встановлено строку зберігання.

З огляду на викладене, колегія суддів приймає як належне твердження скаржника, що відповідач повідомляв позивача про готовність передачі товару, передбаченого договором, до передання покупцеві у належному місці, визначеному у договорі, що підтверджується документально наданими суду поштовими документами про відправлення (фіскальними чеками та описами вкладення) від 07 березня та 20 квітня 2018 року, проте колегія суддів відзначає, що дане твердження не спростовує висновків суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на відмову від договору та права на повернення коштів в наслідок прострочення поставки товару.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання скаржника, що товар можна отримати позивачеві лише на умовах визначених у договорі: EXW (Франко-склад постачальника) за адресою: вул. Маричанська, 18, м. Київ, 03040, з огляду на наступне.

Так, п. 4. рахунку № 1231 від 26.01.2018 на суму 33144,41 грн встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (Франко-склад постачальника) відповідно до Офіційних правил тлумачень торгівельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року. Адреса складу/постачальника: вул. Маричанська, 18, м. Київ, 03040. Поряд з цим, сторони дійшли взаємної згоди, що обов'язок постачальника щодо поставки товару може бути виконаний шляхом відправлення служби доставки компанії "Нова Пошта" (ТОВ "Нова пошта"), компанія "Делівері" (ТОВ "Делівері"), ПП "Нічний експрес" або інша узгоджена сторонами служба доставки.

Тобто, сторонами фактично узгоджено спосіб доставки за допомогою служби доставки компанії ПП "Нічний експрес".

Зазначене підтверджується фактичними діями відповідача.

Крім того, відповідач у листі вих. № 28/03-2018 від 05.03.2018 повідомив позивача, що прийняв рішення про повторне відвантаження товару, чим фактично визнав не виконання свого обов'язку за договором поставки, укладений у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом( ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції будь-яких належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів поставки товару у визначений договором строк або повернення коштів.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем було здійснено оплату згідно рахунку відповідача № 1231 від 26.01.2018 на суму 33 144,41 грн, відповідачем не поставлено товар, кошти не повернуто, а позивач направив вимогу про повернення коштів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що позивач має право на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України в односторонньому порядку та на власний розсуд відмовитись від договору поставки та вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання скаржника на те, що він вживав заходів необхідних для подальшого (після невдалої поставки) виконання зобов'язання, що передбачено ст. 193 Господарського кодексу України. Зазначені посилання могли б бути враховані при вирішенні питання щодо застосування господарських санкцій , проте позивач таких вимог в своєму позові не заявляв.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Також, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕПС ЮА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 року у справі №910/6478/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/6478/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді М.Г. Чорногуз

О.М. Коротун

Дата підписання повного тексут 13.12.2018 у зв'язку з участю судді Коротун О.М., у тренінгу у НШСУ.