Ухвала

від 13.08.2018 по справі 911/1857/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" серпня 2018 р. Справа № 911/1857/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік-Південь"

про стягнення 61 293 457, 75 грн

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 14.06.2018 про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №49015147 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 21.09.2015 по справі №911/1857/15

Суддя C.І. Чонгова

За участю секретаря судового засідання Савчук М.Ф.

Предстаники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від ДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 29.07.2015 позов задоволено та постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік-Південь" (ідентифікаційний код 37866978) на користь Публічного акціонерного товариства „Златобанк» (ідентифікаційний код 35894495) 55 924 807 (п'ятдесят п'ять мільйонів дев'ятсот двадцять чотири тисячі вісімсот сім) грн 81 (вісімдесят одна) коп. основної заборгованості по кредиту, 5 111 195 (п'ять мільйонів сто одинадцять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн 53 (п'ятдесят три) коп. основної заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 247 454 (двісті сорок сім тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн 44 (сорок чотири) коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 10 000 (десять тисяч) грн 00 (нуль) коп. штрафу.

21.09.2015 на виконання рішення господарського суду Київської області від 29.07.2015 видано накази.

31.07.2018 до господарського суду Київської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 14.06.2018 про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №49015147 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 21.09.2015 по справі №911/1857/15.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2018 скаргу прийнято до розгляду та призначено на 13.08.2018.

В обґрунтування вимог скарги, скаржник посилається на те, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України не було вчинено всіх необхідних дій щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 21.09.2015 у справі №911/1857/15.

У судове засідання 13.08.2018 представники скаржника (позивача), боржника (відповідача) та ДВС не з'явились; про час та місце проведення судового засідання повідомлені шляхом направлення ухвали господарського суду Київської області від 02.08.2018. (Орган ДВС повідомлений телефонограмою, яка міститься в матеріалах справи).

Частинами 1, 2 ст. 342 ГПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника скаржника, судом встановлені наступні обставини.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 13.10.2015 відкрито виконавче провадження №49015147 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 21.09.2015 у справі №911/1857/15.

Постановою держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 14.06.2018 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п2. ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд зазначає, відповідно до п.7 розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону .

Згідно з приписами ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як визначено ч. 1 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), державний виконавець зобовязаний вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.2 цієї норми, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 11, 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як зазначено в ч. 2 ст. 30 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), державний виконавець зобовязаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній на момент відкриття виконавчого провадження) встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Як визначено ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній на момент відкриття виконавчого провадження) , у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Частиною 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній на момент відкриття та відновлення виконавчих проваджень) визначено, що державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Державним виконавцем не подано заперечень на скаргу, не надано доказів здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання судового рішення передбачених Законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що винесення державним виконавцем постанови від 14.06.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 49015147 є неправомірними, у звязку з чим вимоги скарги в частині їх скасування таких постанов є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 343 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 234, 339, 342-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 14.06.2018 про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №49015147 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 21.09.2015 по справі №911/1857/15 задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 14.06.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме наказу Господарського суду Київської області від 21.09.2015 №911/1857/15.

3.. Дану ухвалу направити на адресу сторін та Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України Міністерства юстиції (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) рекомендованою кореспонденцією з повідомленням.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова