Рішення
від 13.08.2018 по справі 810/1075/18
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2018 року м. Київ № 810/1075/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Сідс Текнолоджі до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Прайм Сідс Текнолоджі (далі - позивач або ТОВ Прайм Сідс Текнолоджі ) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач або ДФС України ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення комісії ДФС України від 05.01.2018 № 541478/36757061 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 в Єдиному реєстрі податкових накладних, від 05.01.2018 № 541479/36757061 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних, від 05.01.2018 № 541480/36757061 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 3, 4, 5.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що спірними рішеннями було відмовлено у реєстрації податкових накладних від 10.11.2017 №3, від 13.11.2017 №4 та від 14.11.2017 №5, не зважаючи на їх відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач вказує, що у квитанціях, які свідчили про зупинення реєстрації вищевказаних податкових накладних, пропонувалося надати пояснення та/або документи, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до п. в пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлений наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567.

Крім цього, позивач наголошує, що у квитанціях не зазначалося чітко критеріїв, на підставі яких зупинено реєстрацію, оскільки п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, містить у собі відразу три відповідні критерії, а також не зазначено чіткого переліку документів, які необхідно подати контролюючому органу для розгляду і реєстрації податкової накладної.

Разом з цим, як стверджує позивач, останнім було надіслано відповідні повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим податковим накладним від 10.11.2017 №3, від 13.11.2017 №4 та від 14.11.2017 №5 з письмовими поясненнями та разом із відповідними документами.

У той ж час, позивачем були отримані оскаржувані рішення від 05.01.2018 № 541478/36757061 про відмову в реєстрації податкової накладної від 10.11.2017 №3, рішення від 05.01.2018 № 541479/36757061 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 №4 та рішення від 05.01.2018 № 541480/36757061 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним. Підставами відмови у реєстрації податкових накладних зазначено: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування .

На думку позивача, вищевказані рішення є протизаконними, оскільки неможливо встановити, які саме документи, надані платником, складені з порушенням законодавства, що це за порушення та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Крім цього позивач звертає увагу, що необхідно визначити чи дійсно документи складені з порушеннями , чи їх дійсно недостатньо для відмови у реєстрації податкових накладних.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає спірні рішення ДФС України обґрунтованими, оскільки позивачем після зупинення реєстрації податкових накладних від 10.11.2017 №3, від 13.11.2017 №4 та від 14.11.2017 №5, не було надано копії первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій (а.с.79-82).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/1075/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с.1).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 постановлено розгляд адміністративної справи №810/1075/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження, продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів та призначено підготовче засідання (а.с.92-93).

У підготовче судове засідання, призначене на 21.06.2018, з'явилися представники сторін.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №810/1075/18 та розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 21.06.2018 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та викладені ним у позовній заяві правові позиції, просив позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.06.2018 представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 21.06.2018 представником позивача подано письмове клопотання про продовження розгляду справи №810/1075/18 у порядку письмового провадження (а.с.124), яке суд поставив на обговорення. Представник відповідача щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні експерта, протокольною ухвалою суду від 21.06.2018 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №810/1075/18 у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши свідка, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Сідс Текнолоджі" зареєстровано як юридична особа 08.10.2009, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10701020000037728 (ідентифікаційний код 36757061), місцезнаходження: 08296, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Ворзель, вулиця Яблунська, будинок 18, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.04.2017 (а.с.52-58).

Позивач взятий на облік як платник податків 12.10.2009 у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області (Ірпінське відділення) за номером запису про взяття на облік 53024, що підтверджується вищевказаним витягом.

26.04.2017 між ТОВ "Прайм Сідс Текнолоджі" та Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Ірпінське відділення) був укладений договір №260420172 про визнання електронних документів, пунктом 1 Розділу 1 якого передбачено, що предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (далі - Договір №260420172 від 26.04.2017, а.с.128-130).

Відповідно до пункту 2 Розділу 1 Договору №260420172 від 26.04.2017 договір надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органів ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Сідс Текнолоджі" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна" (Покупець) було укладено договір поставки №01/11-2017, пунктом 1.1. Розділу 1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає на умовах EX WORKS - Інкотермс 2000 у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар (надалі іменується товар ), а саме:

- насіння соняшника НК Конді кількість 225 пак, вартість 1 410 750,00 грн. з ПДВ;

- Гліфовіт, РК (20л) кількість 750 л, вартість 86 112,00 грн. з ПДВ (далі - Договір №01/11-2017 від 01.11.2017, а.с.10-11).

Відповідно до пункту 1.5. Розділу 1 Договору №01/11-2017 від 01.11.2017 умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Розділу 2 Договору №01/11-2017 від 01.11.2017 постачальник зобов'язується передати покупцеві товар за адресою: Черкаська обл., м. Сміла, вул. І.Франка, буд. 15 разом із усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України, у п'ятиденний строк з моменту набрання чинності цим Договором.

Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти від постачальника та оплатити його протягом 1 банківського дня з моменту передання товару постачальником (пункт 2.2. Розділу 2 Договору №01/11-2017 від 01.11.2017).

Пунктом 3.1. Розділу 3 Договору №01/11-2017 від 01.11.2017 встановлено, що товари передаються продавцем покупцю в тарі (упаковці) згідно із вимогами, що звичайно ставляться для упаковки такого товару ДСТУ.

Відповідно до пункту 3.2. Розділу 3 Договору №01/11-2017 від 01.11.2017 тара (упаковка) товару повинна забезпечувати його схоронність за звичайних умов зберігання і транспортування.

Згідно з пунктом 4.1. Розділу 4 Договору №01/11-2017 від 01.11.2017 загальна ціна товару складається із суми товару, що поставляється і становить 1 496 862,00 грн.

Оплата товарів покупцем здійснюється за загальною ціною товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.2. Розділу 4 Договору №01/11-2017 від 01.11.2017).

Пунктом 7.1. Розділу 7 Договору №01/11-2017 від 01.11.2017 встановлено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (у разі наявності).

Відповідно до пункту 7.2. Розділу 7 Договору №01/11-2017 від 01.11.2017 строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1. цього Договору, та закінчується 31 грудня 2017 року.

Згідно з пунктом 8.6. Розділу 8 Договору №01/11-2017 від 01.11.2017 додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (у разі наявності).

На виконання умов Договору №01/11-2017 від 01.11.2017 позивачем був поставлений товар ТОВ "Агросток Україна" на загальну суму 470 250,00 грн. у тому числі ПДВ 78 375,00 грн., а саме: насіння соняшника НК Конді 32/S/16/4367 у кількості 75 пак, про що свідчить видаткова накладна № 61 від 09.11.2017, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств (а.с.12).

Також, позивачем був поставлений товар ТОВ "Агросток Україна" на загальну суму 470 250,00 грн. у тому числі ПДВ 78 375,00 грн., а саме: насіння соняшника НК Конді 32/S/16/4367 у кількості 75 пак, про що свідчить видаткова накладна № 67 від 10.11.2017, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств (а.с.13).

Крім цього, на виконання умов Договору №01/11-2017 від 01.11.2017 позивачем був поставлений товар ТОВ "Агросток Україна" на загальну суму 470 250,00 грн. у тому числі ПДВ 78 375,00 грн., а саме: насіння соняшника НК Конді 32/S/16/4367 у кількості 53 пак; насіння соняшника НК Конді укр UA-17-19-005/025-16 у кількості 22 пак, про що свідчить видаткова накладна № 69 від 13.11.2017, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств (а.с.14).

Також, позивачем був поставлений товар ТОВ "Агросток Україна" на загальну суму 86 112,00 грн. у тому числі ПДВ 14 352,00 грн., а саме: Гліфовіт, РК (20л) у кількості 750 л, про що свідчить видаткова накладна № 70 від 14.11.2017, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств (а.с.15).

Так, перевезення вантажу, поставленого згідно видаткової накладної №67 від 10.11.2017, до пункту розвантаження ТОВ "Агросток Україна" (вантажоодержувача) здійснювалося на замовлення позивача (вантажовідправника) Приватним акціонерним товариством Макрохім (автомобільний перевізник) автомобілем за реєстраційним номером АА 0458 НА/ АА 8828 ХТ, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 10.11.2017 №67, яка містить відмітку про отримання вантажу відповідальною особою ТОВ "Агросток Україна" (а.с.118).

Також, перевезення вантажу, поставленого згідно видаткової накладної №69 від 13.11.2017, до пункту розвантаження ТОВ "Агросток Україна" (вантажоодержувача) здійснювалося на замовлення позивача (вантажовідправника) Приватним акціонерним товариством Макрохім (автомобільний перевізник) автомобілем за реєстраційним номером АА 0458 НА/ АА 8828 ХТ, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 13.11.2017 №69, яка містить відмітку про отримання вантажу відповідальною особою ТОВ "Агросток Україна" (а.с.119).

Крім цього, перевезення вантажу, поставленого згідно видаткової накладної №70 від 14.11.2017, до пункту розвантаження ТОВ "Агросток Україна" (вантажоодержувача) здійснювалося на замовлення позивача (вантажовідправника) Приватним акціонерним товариством Макрохім (автомобільний перевізник) автомобілем за реєстраційним номером АА 0458 НА/ АА 8828 ХТ, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.11.2017 №70, яка містить відмітку про отримання вантажу відповідальною особою ТОВ "Агросток Україна" (а.с.120).

Суд зазначає, що у матеріалах справи наявна довіреність ТОВ "Агросток Україна" №Р0000058 від 09.11.2017, видана директору Гичці Юрію Миколайовичу, на отримання від ТОВ "Прайм Сідс Текнолоджі" цінностей за рахунком №65 від 27.10.2017, а саме: насіння соняшника НК Конді у кількості 225 мішків та Гліфовіт у кількості 920 л. (а.с.121).

Судом встановлено, що після отримання товару покупцем ТОВ "Агросток Україна" було перераховано позивачу в якості оплати за насіння, визначене Договором №01/11-2017 від 01.11.2017, кошти у загальному розмірі 1496862,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2887 від 14.11.2017 на суму 1496862,00 грн. (а.с.28).

Перерахування позивачу в якості оплати за товар коштів у загальному розмірі 1496862,00 грн. підтверджується також звітом про кредитові операції по банківському рахунку ТОВ "Прайм Сідс Текнолоджі" з 14.11.2017 по 14.11.2017 (а.с.122).

Як вбачається з матеріалів справи, за фактом настання першої події позивачем відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України були виписані наступні податкові накладні:

- від 09.11.2017 №2 на суму 470 250,00 грн., у тому числі ПДВ 78 375,00 грн. (а.с.29);

- від 10.11.2017 №3 на суму 470 250,00 грн., у тому числі ПДВ 78 375,00 грн. (а.с.30);

- від 13.11.2017 №4 на суму 470 250,00 грн., у тому числі ПДВ 78 375,00 грн. (а.с.43);

- від 14.11.2017 №5 на суму 86 112,00 грн., у тому числі ПДВ 14 352,00 грн. (а.с.46).

Суд зазначає, що після надіслання податкової накладної від 09.11.2017 №2 до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем 29.11.2017 була отримана квитанція № 1 від 28.11.2017, відповідно до якої зазначено про прийняття податкової накладної від 09.11.2017 №2, що свідчить про її успішну реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.29 зворотній бік).

У той же час, після надіслання податкової накладної від 10.11.2017 №3 до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем 29.11.2017 була отримана квитанція №9252372382 від 29.11.2017, в якій зазначено про зупинення реєстрації податкової накладної від 10.11.2017 №3 (а.с.30 зворотній бік).

В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 10.11.2017 №3 відповідачем вказані наступні виявлені помилки: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1206.. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу ".

Судом встановлено, що позивачем було надіслано повідомлення №1 від 29.12.2017 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено стосовно податкової накладної №3 від 10.11.2017 , в якому викладені наступні пояснення:

Товариство з обмеженою відповідальністю Прайм Сідс Текнолоджі , код ЄДРПОУ 36757061, зареєстроване платником ПДВ з 01.01.2017, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 367570610315. По договору поставки № 01/11-2017 від 1 листопада 2017 р. на умовах EX WORKS - Інкотермс 2000 ТОВ Прайм Сідс Текнолоджі по видаткових накладних №61 від 09.11.2017, №67 від 10.11.2017, №69 від 13.11.2017 та №70 від 14.11.2017 реалізовано насіння соняшника та гліфовіт. Відповідно до здійснених господарських операцій виписані та відправлені на реєстрацію податкові накладні №2 від 09.11.2017, №3 від 10.11.2017, №4 від 13.11.2017 та №5 від 14.11.2017. Податкова накладна №2 від 09.11.2017 зареєстрована. Реєстрація податкових накладних №3 від 10.11.2017, №4 від 13.11.2017 та №5 від 14.11.2017 зупинена, вказано, що виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах , хоча постачальниками товарі своєчасно зареєстровані податкові накладні на отримання товарів відповідних кодів. В Декларації по податку на додану вартість за листопад 2017 р. всі вищевказані податкові накладні включені до складу податкових зобов'язань та відображені в дод. №5. Враховуючи необхідність своєчасної реєстрації податкових накладних для відображення податкового кредиту покупцем, прошу розглянути надані копії документів по вищевказаній господарській операції та зареєструвати податкову накладну №3 від 10.11.2017, №4 від 13.11.2017 та №5 від 14.11.2017 (а.с.32).

До вищевказаного повідомлення №1 від 29.12.2017 позивачем були додані (прикріплені) документи (відскановані копії) у кількості 8 документів, а саме:

- Договір поставки №01/11-2017 від 01.11.2017 (а.с.33);

- видаткова накладна №61 від 09.11.2017 (а.с.34);

- видаткова накладна №67 від 10.11.2017 (а.с.35);

- видаткова накладна №69 від 13.11.2017 (а.с.36);

- видаткова накладна №70 від 14.11.2017 (а.с.37);

- договір поставки №31/03-П-17 від 31.03.2017 (а.с.38);

- видаткова накладна №315 від 04.04.2017 (а.с.39);

- видаткова накладна №484 від 04.05.2017 (а.с.40).

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів було прийнято рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.01.2018 №541478/36757061 про відмову у реєстрації податкової накладної від 10.11.2017 № 3 (а.с.31).

В якості підстави прийняття такого рішення зазначено про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Також, судом встановлено, що після надіслання податкової накладної від 13.11.2017 №4 до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем 30.11.2017 була отримана квитанція від 29.11.2017 №9253041731, в якій зазначено про зупинення реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 №4 (а.с.43 зворотній бік).

В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 №4 відповідачем вказані наступні виявлені помилки: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1206.. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу ".

Судом встановлено, що позивачем було надіслано повідомлення №2 від 29.12.2017 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено стосовно податкової накладної №4 від 13.11.2017 , в якому викладені наступні пояснення:

До вищевказаного повідомлення №2 від 29.12.2017 позивачем були додані (прикріплені) документи (відскановані копії) у кількості 8 документів, а саме ті ж документи, які були додані до повідомлення №1 від 29.12.2017.

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів було прийнято рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.01.2018 №541479/36757061 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 №4 (а.с.44).

Крім цього, судом встановлено, що після надіслання податкової накладної від 14.11.2017 №5 до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем 30.11.2017 була отримана квитанція від 29.11.2017 №9253068335, в якій зазначено про зупинення реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 №5 (а.с.46 зворотній бік).

В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 №5 відповідачем вказані наступні виявлені помилки: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3808.. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу ".

Судом встановлено, що позивачем було надіслано повідомлення №3 від 29.12.2017 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено стосовно податкової накладної №5 від 14.11.2017 , в якому викладені наступні пояснення:

До вищевказаного повідомлення №3 від 29.12.2017 позивачем були додані (прикріплені) документи (відскановані копії) у кількості 8 документів, а саме ті ж документи, які були додані до повідомлення №1 від 29.12.2017.

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів було прийнято рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.01.2018 №541480/36757061 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 №5 (а.с.47).

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих рішень щодо відмови у реєстрації податкових накладних №3 від 10.11.2017, №4 від 13.11.2017 та №5 від 14.11.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю Прайм Сідс Текнолоджі звернулось за захистом порушених прав та інтересів із даним позовом до Київського окружного адміністративного суду з вимогою про визнання рішень протиправними та їх скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Податковий кодекс України (тут і далі - ПК України, у редакції, чинній на час формування та надіслання податкових накладних на реєстрацію) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (абзац перший пункту 188.1 статті 188 ПК України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 було затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246, у редакції, чинній на час формування та надіслання податкових накладних на реєстрацію).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що В Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, законодавчо закріплено, що після надсилання платником податків складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться, серед іншого, перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення її реєстрації.

Зі змісту квитанцій від 29.11.2017 та 30.11.2017 вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567.

У вказаних квитанціях вказано, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1206 та 3808, на підставі чого було здійснено зупинення реєстрації податкових накладних.

Так, критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 р. за № 753/30621 (далі - Критерії, у редакції, чинній на момент формування ДФС України Квитанцій щодо зупинення реєстрації спірних ПН позивача в ЄРПН).

Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік №567, у редакції, чинній на момент формування ДФС України Квитанцій щодо зупинення реєстрації спірних ПН позивача в ЄРПН).

Згідно з пунктом 6 Критеріїв моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 Переліку №567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Переліку №567 письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Так, зі змісту квитанцій від 29.11.2017 та 30.11.2017 вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів , достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Відповідно до пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України (у редакції, чинній на момент направлення позивачем повідомлень щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено, із письмовими поясненнями та документами) письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Судом встановлено, що у порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, позивачем були надані ДФС України електронними засобами зв'язку пояснення та копії документів на підтвердження реальності вчинення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Агросток Україна".

Разом із тим, комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних ТОВ "Прайм Сідс Текнолоджі" № 541478/36757061, № 541479/36757061 та № 541480/36757061 від 05.01.2018.

Суд зазначає, що абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" №190 від 29.03.2017 (далі - Постанова №190, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваних рішень) встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

З матеріалів справи вбачається, що саме остання обставина (надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування) була зазначена ДФС України в якості підстави прийняття спірних рішень.

Така підстава для відмови у реєстрації податкових накладних за своєю суттю є складною, оскільки містить у своєму складі два можливі критерії: наявність порушень у наданих копіях документів; недостатність наданих копій документів.

При цьому, конструкція наведеної вище норми постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №190 містить сполучники "та/або ", що свідчить про альтернативну можливість існування тієї чи іншої підстави для відмови. Зазначене свідчить про те, що під час розгляду справи та прийняття рішень у ній Комісія ДФС України повинна встановити конкретну обставину із двох наведених, або ж зазначити про існування двох підстав без використання сполучника "або".

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податків документів для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених Переліком №567.

У свою чергу, така підстава для прийняття Комісією ДФС України рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування як надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, потребує викладення Комісією у такому рішенні мотивів його прийняття з посиланням на факти, які безумовно свідчать про недостовірність наданих платником податків документів.

Відповідно до пункту 16 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 566, Комісією розглядаються письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс), а також висновок контролюючого органу з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що Комісія може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Згідно з пунктом 5.1 Регламенту комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Державної фіскальної служби України від 26 червня 2017 року № 450 (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень), матеріали, що виносяться на розгляд Комісії ДФС, включають, серед іншого: письмові пояснення та/або копії документів платника податку стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації; Таблицю даних платника податку, яка надана платником податку до ДФС; висновок контролюючих органів з пропозицією щодо врахування/неврахування інформації, зазначеної у Таблиці даних платника податку.

Таким чином, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення Комісією ДФС України відповідного засідання, на якому членами Комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, суд звертає увагу на те, що у спірних рішеннях від 05.01.2018 №541478/36757061 про відмову у реєстрації податкової накладної від 10.11.2017 №3, №541479/36757061 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 №4 та №541480/36757061 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 №5 не зазначено, які саме документи, надані позивачем, були складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних; ДФС України не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.

Спірними рішеннями ДФС було відмовлено у реєстрації податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому, ДФС України лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивних рішень, а якщо так, то яких саме документів згідно з Переліком №567 не надано; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови у реєстрації.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Водночас, суд зауважує, що оскаржувані рішення фактично не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття ДФС України рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх необґрунтованість.

Крім цього, суд зазначає, що 07.12.2017 Верховною Радою України був прийнятий Закон України №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" (далі - Закон №2245-VІІІ).

Законом №2245-VІІІ, розділ ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 57-1, відповідно до якого податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрацію яких у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу, реєструється з урахуванням вимог пунктів 200-1.3 та 200-1.9 статті 200-1 та пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу не пізніше 02.01.2018 крім: податкових накладних/розрахунків коригування, щодо яких станом на 01.12.2017 не подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу; податкових накладних/розрахунків коригування, щодо яких прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних по яким станом на 01.12.2017 не розпочинали процедуру оскарження в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 13 Закону №2245-VIII виключено пункт 74.2 статті 74 Податкового кодексу України.

Отже, усі податкові накладні, подані на реєстрацію після набрання чинності Законом України від 07.12.2017 №2245-VІІІ (01.01.2018), підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних без їх перевірки системою моніторингу оцінки ризиків (СМКОР), податкові накладні реєстрація яких була зупинена в період з 01.07.2017 по 01.12.2017, та по яким розпочата процедура адміністративного чи судового оскарження повинні бути зареєстровані не пізніше 02.01.2018.

Натомість податкові накладні, подані на реєстрацію у період з 01.12.2017 по 31.12.2017, під дію цього Закону не підпадають.

Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 07.05.2018 було витребувано у відповідача, зокрема, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних щодо податкових накладних №3 від 10.11.2017, №4 від 13.11.2017, №5 від 14.11.2017 станом на день розгляду справи.

Відповідач, витребувані ухвалою суду від 07.05.2018 ухвалою суду від 07.05.2018 докази, суду не надав.

Керуючись закріпленим в статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що основним видом економічної діяльності за КВЕД Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Сідс Текнолоджі" є код 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.04.2017.

Як вище встановлено судом, позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна" на умовах EX WORKS - Інкотермс 2000 у власність товар, а саме, насіння соняшника НК Конді кількість 225 пак, вартістю 1410750,00 грн. з ПДВ; Гліфовіт, РК (20л) кількість 750 л, вартістю 86112,00 грн. з ПДВ відповідно до Договору поставки №01/11-2017 від 01.11.2017 (а.с.10-11).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 31.03.2017 між позивачем (покупець) та ТОВ Вертекс-Груп (постачальник) було укладено договір поставки №31/03-П-17, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця (поставити) товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість (далі - Договір №31/03-П-17 від 31.03.2017, а.с.18-19).

Відповідно до пункту 1.2. Розділу 1 Договору №31/03-П-17 від 31.03.2017 найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначені у Специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємно частиною. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається Специфікаціями (Додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2). Постачальник має право достроково виконати свої зобов'язання щодо поставки товару.

Згідно з пунктом 1.4. Розділу 1 Договору №31/03-П-17 від 31.03.2017 факт поставки та передачі товару від постачальника до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передачі) повноважними представниками сторін. З моменту підписання сторонами накладних до покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору №31/03-П-17 від 31.03.2017 визначено, що ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю товару) вказується сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору. Ціна товару включає вартість неповоротної тари, упаковки та витрати на доставку товару до місця його передачі покупцю (базис поставки відповідно ІНКОТЕРМС 2010). Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в Специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - у доларах США.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.3. Розділу 4 Договору №31/03-П-17 від 31.03.2017 приймання товару покупцем за кількістю підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною. Після приймання товару за кількістю, претензії покупця щодо кількості, пакування (крім претензій щодо нестач товару всередині упаковки або тари) чи зовнішнього вигляду товару не приймаються.

Згідно з пунктом 7.1. Розділу 7 Договору №31/03-П-17 від 31.03.2017 цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань за цим договором.

Так, із Додатку №1 від 12.04.2017 до Договору поставки на умовах попередньої оплати №31/03-П-17 від 31.03.2017 вбачається, що між позивачем та ТОВ Вертекс-Груп було складено Специфікацію на товар, що поставляється, якою визначено: предмет поставки, умови поставки, умови оплати, термін відвантаження, місцезнаходження та реквізити сторін (а.с.20).

Як встановлено із зазначеного Додатку №1 від 12.04.2017 предметом поставки є Тандем (20л) у кількості 80 л. загальною вартістю 5269,44 грн., у тому числі ПДВ 878,24 грн.

Також, відповідно до Додатку №2 від 12.04.2017 до Договору поставки на умовах попередньої оплати №31/03-П-17 від 31.03.2017 між позивачем та ТОВ Вертекс-Груп було складено Специфікацію на товар, що поставляється, якою визначено: предмет поставки, умови поставки, умови оплати, термін відвантаження, місцезнаходження та реквізити сторін (а.с.21).

Як вбачається із зазначеного Додатку №2 від 12.04.2017 предметом поставки є Грінфорт КС 500, РК (20л) у кількості 1440 л, загальна вартість придбаного позивачем товару складає 141333,12 грн., у тому числі ПДВ 23555,52 грн.

Згідно із Додатком №3 від 28.04.2017 до Договору поставки на умовах попередньої оплати №31/03-П-17 від 31.03.2017 між позивачем та ТОВ Вертекс-Груп було складено Специфікацію на товар, що поставляється, якою визначено: предмет поставки, умови поставки, умови оплати, термін відвантаження, місцезнаходження та реквізити сторін (а.с.22).

Як вбачається із зазначеного Додатку №3 від 28.04.2017 предметом поставки є Алфос у кількості 63 кг, загальною вартістю 15098,83 грн., у тому числі ПДВ 2516,47 грн.

Крім цього, із Додатку №4 від 04.05.2017 до Договору поставки на умовах попередньої оплати №31/03-П-17 від 31.03.2017 вбачається, що між позивачем та ТОВ Вертекс-Груп було складено Специфікацію на товар, що поставляється, якою визначено: предмет поставки, умови поставки, умови оплати, термін відвантаження, місцезнаходження та реквізити сторін (а.с.23).

Як встановлено із зазначеного Додатку №4 від 04.05.2017 предметом поставки є Гліфовіт, РК (20л) у кількості 920 л , загальна вартість придбаного позивачем товару складає 74784,96 грн., у тому числі ПДВ 12464,16 грн.

Також, відповідно до Додатку №5 від 19.05.2017 до Договору поставки на умовах попередньої оплати №31/03-П-17 від 31.03.2017 між позивачем та ТОВ Вертекс-Груп було складено Специфікацію на товар, що поставляється, якою визначено: предмет поставки, умови поставки, умови оплати, термін відвантаження, місцезнаходження та реквізити сторін (а.с.24).

Як вбачається із зазначеного Додатку №5 від 19.05.2017 предметом поставки є Агент, СЕ (5л) у кількості 80 л, загальною вартістю 11920,32 грн., у тому числі ПДВ 1986,72 грн.

Так, на виконання умов Договору поставки №31/03-П-17 від 31.03.2017, Товариством з обмеженою відповідальністю Вертекс-Груп позивачу було передано (поставлено) товар, а саме, Гліфовіт, РК (20л) у кількості 920 л на загальну суму 74784,96 грн., у тому числі ПДВ 12464,16 грн., що підтверджується видатковою накладною №484 від 04.05.2017 (а.с.41).

Перерахування позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю Вертекс-Груп коштів в якості часткової оплати за товар, зокрема, Гліфовіт, РК (20л) у кількості 920 л, підтверджується випискою АТ КБ ПРИВАТБАНК по рахунку ТОВ "Прайм Сідс Текнолоджі" (а.с.134).

Крім цього, судом встановлено, що Приватним підприємством Агрохім позивачу було передано (поставлено) товар, зокрема, насіння соняшника НК Конді 32/S/16/4367 у кількості 203 пак та насіння соняшника НК Конді_укр UA-17-19-005/025-16 у кількості 22 пак на загальну суму 1226448,00 грн., у тому числі ПДВ 204408,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №315 від 04.04.2017 (а.с.27).

Перерахування позивачем Приватному підприємству Агрохім коштів в якості оплати за товар, зокрема, насіння соняшника НК Конді 32/S/16/4367 у кількості 203 пак та насіння соняшника НК Конді_укр UA-17-19-005/025-16 у кількості 22 пак, підтверджується виписками АТ КБ ПРИВАТБАНК по рахунку ТОВ "Прайм Сідс Текнолоджі" (а.с.133, 135-137).

Як вбачається з матеріалів справи, за фактом настання першої події ПП Агрохім було складено податкову накладну від 04.04.2017 №123 на суму 1226448,00 грн., у тому числі ПДВ 204408,00 грн. (а.с.16), яка була успішно зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №26022018 на запит від 26.02.2018 №26022018 (а.с.17).

Крім цього, судом встановлено, що з метою виконання основного виду економічної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Сідс Текнолоджі" (поклажодавць) було укладено із Державною організацією Комбінат Дніпро (зберігач) Договір від 31.03.2017 №59-17 про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого поклажодавець зобов'язується передати в майбутньому товарно-матеріальні цінності (надалі - майно або товарно-матеріальні цінності ), а зберігач зобов'язується прийняти майно на відповідальне зберігання і повернути його поклажодавцю після закінчення терміну дії договору, а також за вимогою поклажодавця, а поклажодавець зобов'язується щомісячно оплачувати зберігачу вартість таких платних послуг в розмірі та в порядку, що встановлені цим договором (далі - Договір від 31.03.2017 №59-17, а.с.105-109).

Відповідно до пункту 1.2. Розділу 1 Договору від 31.03.2017 №59-17 адреса складу (приміщення для зберігання товарно-матеріальних цінностей): 20704, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Івана Франка, будинок 18. Сторони підтверджують, що дане приміщення придатне для зберігання товарно-матеріальних цінностей поклажодавця.

Суд зазначає, що всі вищевказані документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Отже, відповідність обсягу наявної у позивача продукції обсягам реалізації, відображеним у податкових накладних від 10.11.2017 №3, від 13.11.2017 №4, від 14.11.2017 №5 підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, які, як зазначено вище, за допомогою автоматизованої системи Єдине вікно подання електронних документів були надіслані позивачем Державній фіскальній службі України для врахування під час вирішення питання про реєстрацію зазначених податкових накладних.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

У ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії ДФС України по прийняттю спірних рішень, в яких не наведені мотиви їх ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених у Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати у подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірних рішень та неврахування наданих позивачем документів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та ТОВ "Агросток Україна", та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Сідс Текнолоджі" відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття рішень про відмову у реєстрації податкових накладних від 10.11.2017 №3, від 13.11.2017 №4 та від 14.11.2017 №5.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовної вимоги ТОВ "Прайм Сідс Текнолоджі" про визнання протиправними та скасування спірних рішень Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 05.01.2018 № 541478/36757061, № 541479/36757061 та № 541480/36757061.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 10.11.2017 №3, від 13.11.2017 №4 та від 14.11.2017 №5, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Сідс Текнолоджі", суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на Комісію ДФС України.

Згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні положення закріплені в пункті 19 Порядку №1246.

При цьому, пунктом 20 Порядку №1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття ДФС України рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За приписами пункту частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У Науковому висновку Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року зроблені висновки, які дозволяють стверджувати, що на роль доктринальних можуть претендувати такі теоретичні положення:

1) у межах дослідження питання щодо визначення меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень:

- дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни може , має право , за власної ініціативи , дбає , забезпечує , веде діяльність , встановлює , визначає , на свій розсуд . Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

2) у межах дослідження питання щодо визначення меж судового контролю за його реалізацією дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень:

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є : критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13.04.2018 , суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов'язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Суд зазначає, що дискреційні функції Державної фіскальної служби України як суб'єкта владних повноважень під час прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН досить жорстко обмежені у законодавчому порядку, оскільки Наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 визначений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до ДФС України всіх документів, визначених Переліком №567 як достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання ДФС України здійснити реєстрацію податкових накладних від 10.11.2017 №3, від 13.11.2017 №4 та від 14.11.2017 №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного отримання Державною фіскальною службою України 29.11.2017.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд звертає увагу, що згідно із частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Сідс Текнолоджі податкових накладних від 10.11.2017 №3, від 13.11.2017 №4 та від 14.11.2017 №5, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені позовні вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. згідно із квитанцією № 0.0.976508203.1 від 28.02.2018, оригінал якої міститься у матеріалах справи (а.с.2).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 05.01.2018 № 541478/36757061 про відмову у реєстрації податкової накладної від 10.11.2017 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 05.01.2018 № 541479/36757061 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 05.01.2018 № 541480/36757061 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 10.11.2017 №3, від 13.11.2017 №4 та від 14.11.2017 №5, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Сідс Текнолоджі" (ідентифікаційний код 36757061) датою їх фактичного отримання Державною фіскальною службою України 29.11.2017.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Сідс Текнолоджі" (ідентифікаційний код 36757061, місцезнаходження: 08296, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Ворзель, вулиця Яблунська, будинок 18) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано - 13.08.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.


Суд	Київський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	13.08.2018
Оприлюднено	14.08.2018
Номер документу	75847534
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —810/1075/18

Ухвала від 25.10.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Троян Наталія Миколаївна

Ухвала від 16.10.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Троян Наталія Миколаївна

Ухвала від 24.09.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Бужак Н.П.

Рішення від 13.08.2018

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

Ухвала від 07.05.2018

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

Ухвала від 07.03.2018

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 13.08.2018 по справі 810/1075/18КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —810/1075/18

Ухвала від 25.10.2018

Ухвала від 16.10.2018

Ухвала від 24.09.2018

Рішення від 13.08.2018

Ухвала від 07.05.2018

Ухвала від 07.03.2018

Рішення
від 13.08.2018 по справі 810/1075/18
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД